ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2019 року
Київ
справа №819/959/17
адміністративне провадження №К/9901/29710/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (колегія суддів: Білоус І.О., Подлісна І.М., Мартиць О.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (колегія суддів: Попко Я.С., Сапіга В.П., Хобор Р.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
У червні 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 28.04.2017 р. про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України видати посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 28.04.2017 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Зобов`язано Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи щодо надання статусу учасника бойових дій.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нову, якою задовольнити позов повністю.
Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що судове рішення повинно бути ефективним та спрямоване на відновлення порушених прав позивача. Вказує, оскільки судами встановлено протиправність відмови в наданні статусу учасника бойових дій, належним способом захисту є зобов`язання видати посвідчення учасника бойових дій.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював начальником слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Тернопільській області.
Наказом ДФС України «Про продовження відрядження працівників податкової міліції» від 28.07.2015 № 2268-о ОСОБА_1 відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та головного управління ДФС у Луганській області на період з 01.08.2015 по 29.08.2015.
Наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 26.08.2015 № 2681-о позивачу продовжено відрядження до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 30.08.2015. по 27.09.2015.
Наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 28.09.2015 № 3040-о позивачу продовжено відрядження до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 28.09.2015 по 12.10.2015.
Згідно з витягом із наказу Першого заступника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 23.11.2015 № 327 полковника податкової міліції ОСОБА_1 , начальник слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Тернопільській області, що перебував у складі сил та засобів, які залучалися та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових завдань в період з 01.08.2015 по 29.08.2015.
Згідно витягу із наказу Першого заступника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 27.01.2016 № 27 полковника податкової міліції ОСОБА_1 , начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Тернопільській області перебував у складі сил та засобів, які залучалися та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових завдань в період з 30.08.2015 по 12.10.2015.
Згідно витягу із наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 29.12.2015 № 0207 ОСОБА_1 , начальник слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Тернопільській області залучений до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відряджений в район її проведення з підпорядкуванням керівнику антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях у період з 30.08.2015 по 12.10.2015.
Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 10.02.2017 року, виданою начальником Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО Державної фіскальної служби України полковником податкової міліції Власовим О.С. підтверджено, що позивач дійсно в період з 01.08.2015 по 12.10.2015 включно, безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
У вищезазначених довідках вказано, що вони є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Також, факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, його залучення до зведених мобільних груп з метою виявлення та упередження фактів незаконного переміщення товарів та осіб поза визначених дорожніх коридорів підтверджується листом № 5373/5/99-99-21-10-01-16 від 03.04.2017 Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) генерала-лейтенанта О. О. Сирського та наданою ним інформацією про обстріли КПВ та КрП.
Позивачем до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у державній фіскальній службі України подано заяву.
Відповідно до Протоколу № 5 засідання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС від 25.04.2017 комісією у зв"язку з відсутністю правових підстав одноголосно прийнято рішення відмовити у наданні статусу учасника бойових дій працівникам ( в т.ч. колишнім) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС.
Листом від 28.04.2017 № 5944/Б/99-99-04-04-01-14 «Про надання інформації» відповідач повідомив позивача про те, що комісією прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій працівникам (в т. ч. колишнім) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, які відряджались до головних управлінь ДФС у Донецькій та/чи Луганській областях, у зв`язку з чим повернуто позивачу направлені до Комісії заяву та матеріали. Як на підставу для відмови у наданні статусу учасника бойових дій відповідач посилається на те, що статус учасника бойових дій може бути наданий лише особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України, до яких позивач не належить.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення відповідача - Комісії з питань розгляду матеріалів про визнані учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, оформлене листом від 28.04.2017 року № 5944/Б/99-99-04-04-01-14, не містить будь-яку передбачену Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 р. №957, зареєстрованим в Мін`юсті 30.11.2016р. №1553/29683 (далі - Положення № 957), підставу для відмови.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, суд зазначає, що виключно Комісії належить право надавати або відмовляти у наданні статусу учаснику, а тому суд не може підміняти повноваження Комісії зобов`язуючи надавати статус учасника бойових дій.
Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини є Конституція України, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 (далі - Порядок № 413), Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 №957 (далі - Положення №957).
Відповідно до ст. 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 19 ст. 6 Закону №3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці 1 п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону, визначений Порядком №413.
Відповідно до п. 2 Порядку №413 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Пунктом 4 Порядку №413 закріплено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Відповідно до пункту 5 Порядку №413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:
- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними, зокрема, в ДФС;
- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Згідно п. 1 розділу ІІ Положення №957 комісія призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, розгляду та вивчення поданих заяв та інших матеріалів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.
Підстави для відмови в наданні статусу учасника бойових дій визначені пунктом 7 розділу ІІ Положення №957, і такими підставами є:
відсутність документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення;
надання недостовірних даних про особу;
виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення;
наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.
Отже, вказана відповідачем підстава для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій (неналежність до осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС) не передбачена Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС.
Як встановлено судами, на підставі зібраних доказів, на підставі наказу ДФС ОСОБА_1 відряджався до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей в період з 01.08.2015 по 12.10.2015 та брав безпосередню участь в проведенні та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Виходячи з аналізу наведених норм права та встановивши наявність у позивача усіх необхідних документів, визначених Порядком №413, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про наявність у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій як особи, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що судове рішення повинне бути ефективним та спрямованим на захист прав осі, колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи положення ч.3 ст.105, ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій до 15 грудня 2017 року), захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.
Оскільки встановлено, що Комісія протиправно відмовила у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на встановлення такого статусу, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є зобов`язання відповідача надати позивачу статус учасника бойових дій і, як наслідок, видати відповідне посвідчення.
При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Комісії.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позову слід скасувати, та прийняти в цій частині нову про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.
В решті судові рішення залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук
