Провадження
№ 2/641/1572/2019
Справа№ 641/4272/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
28 жовтня 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Колодяжної І.М.
за участю секретаря судового засідання - Ягодіній М.С.,
справа № 641/4272/19
за участю:
позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника позивачів - ОСОБА_3
представника відповідача Держави України в особі Кабінету Міністрів України - Парамонової Л.В.
представника відповідача Державної казначейської служби України - Мельниченко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди , завданої смертю фізичної особи ,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому просять:
-стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті її чоловіка - ОСОБА_4 та її сина - ОСОБА_5 , внаслідок обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_2. смт. Георгіївки Лугутинського району Луганської області під час проведення військових дій, у розмірі 1 000 000,00 грн.
- стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України шляхом списання
Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті її батька - ОСОБА_4 та її брата - ОСОБА_5 , внаслідок обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_2. смт. Георгіївка Лугутинського району Луганської області під час проведення військових дій, у розмірі 1 000 000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що 20.07.2014 невстановленими особами здійснено терористичний акт (а саме - артилерійський обстріл), в результаті якого за адресою: АДРЕСА_1 , загинули громадяни України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_4 був чоловіком ОСОБА_1 (Позивач-1 по справі) та батьком ОСОБА_2 (Позивач-2 по справі). ОСОБА_5 був сином ОСОБА_1 та братом ОСОБА_2 . Відповідно до довідок про причину смерті № 42 від 17.04.2018 р. та №153 від 26.07.2014 р. причина смерті ОСОБА_4 - мінно-вибухова травма; травматичне руйнування частин тіла. Відповідно до довідок про причину смерті № 41 від 17.04.2018 р. та №152 від 26.07.2014 р. причина смерті ОСОБА_5 - травматичне руйнування частин тіла; мінно-вибухова травма. За фактом вчинення терористичного акту, внаслідок якого загнули ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування. Відповідні відомості було внесено до ЄРДР за № 12014130580000994 з правовою кваліфікацією діяння за ч.3 ст. 258 КК України (терористичний акт, який призвів до загибелі людини). Позивачі вважають , що внаслідок загибелі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони мають право на отримання відшкодування моральної шкоди , яка полягала у незворотніх моральних стражданнях та хвилюваннях, спричинених загибеллю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 внаслідок терористичного акту, а також незабезпеченням Державою Україна в особі КМУ права на життя, гарантованому ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 27 Конституції України. Втрати позивачів є довічними та непоправними та з урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачам моральних страждань та їх негативних наслідків , виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, вони оцінюють розмір спричиненої моральної шкоди в 1 000 000,00 (один мільйон) гривень кожному. Моральні страждання ОСОБА_1 знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю її чоловіка та сина, та підтверджуються, зокрема, Висновком експертів № 6/19 за результатами проведення комісійної психологічної експертизи, складеним 10.05.2019 р. Відповідно до зазначеного Висновку експертів №6/19 ОСОБА_1 до цього часу продовжує переживати смерть чоловіка та сина, яка призвела до кардинальної зміни її життя та глибоко травмувала її особистість. Дані психологічного дослідження ОСОБА_1 дозволяють охарактеризувати її психологічний стан наступним чином: відчуває душевний біль, спустошеність, розгубленість, безпорадність, відчай , несправедливість життя, втрату безпеки і опори, безсилля, страх, пригніченість. ОСОБА_1 знаходиться на межі нервового зриву.Смерть близьких родичів призвела до незворотних порушень системи цінностей, світогляду,мотиваційної сфери, структури особистості ОСОБА_1 , стану здоров`я, основних сфер життєдіяльності, що позбавило останню можливості усе наступне життя реалізувати своє соціальне функціонування на рівні, який вона мала раніше. За результатами психологічного дослідження ОСОБА_1 було встановлено, що після обстрілу вона відчувала найважчий для будь-якої людини та руйнівний душевний біль від втрати своїх найрідніших чоловіків та безпосереднього споглядання картини їх загибелі (зруйновані та розірвані тіла), який кардинально змінив її життя, вкрай негативно позначився на її фізіологічному та психологічному благополуччі. Відповідно до запису в медичній карті ОСОБА_1 за 19.08.2014 р. - позивач прибула із зони АТО, звернулась до лікарні зі скаргами на періодичне серцебиття, дискомфорт в області серця, запаморочення,їй був поставлений діагноз - ішемічна хвороба серця : атеросклеротичний кардіосклероз, стан після дистресової ситуації. Дані, що містяться в Виписці із медичної карти ОСОБА_1 та довідці з «Георгіївської амбулаторії Лутугинської центральної районної багатопрофільної лікарні» від 05.02.2019 р. підтверджують, що вона і до цього часу перебуває на обліку у лікарів із діагнозом - ішемічна хвороба серця, проте її стан погіршився і встановлений діагноз, зокрема: ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, дисциркуляторна енцефалопатія, залозодефіцитна анемія. ОСОБА_1 зараз одна живе у будинку , у якому їй усе нагадує про чоловіка і сина, про трагедію, яка з ними сталася, у неї нікого не залишилось, крім доньки, яка проживає надто далеко, щоб вони могли бачитися регулярно . Моральні страждання ОСОБА_2 знаходяться також у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю її батька ( ОСОБА_4 ) та брата ( ОСОБА_5 ), та підтверджуються, зокрема, Висновком експертів №6/19. Вона до цього часу продовжує переживати смерть батька та брата . Дані психологічного дослідження ОСОБА_2 дозволяють охарактеризувати її психологічний стан наступним чином: відчуває спустошеність, втрату опори, печаль, душевний біль.Фактором, посилюючим руйнівну силу впливу смерті батька та брата на її особистість є тісний емоційний зв`язок, що був між нею та батьком, а також між нею та братом. Міжособистісні стосунки ОСОБА_2 з батьком і братом відрізнялися близькістю та добрим ставленням одного до одного. Батько був для неї основною опорою і підтримкою у житті. Після того, як вона дізналася про смерть батька і брата, вона відчувала сильний та руйнівний душевний біль, який кардинально змінив її життя, дуже негативно позначився на її фізіологічному та психологічному благополуччі. Відповідно до листа з медичного центру ТОВ «Небозвід», 21.07.2014 року ОСОБА_2 була надана невідкладна медична допомога на дому. Згідно з довідкою, виданою з КНП «Міська поліклініка №21» Харківської міської ради від 18.02.19, «вона зверталась до сімейного лікаря 12.09.17, 01.11.17, 16.01.18, 07.02.18, 05.03.18, 30.03.18 з приводу емоційної нестабільності, безсоння, хворобливих думок. D/s: Астенічний синдром. Були рекомендовані до прийому: заспокійливі препарати, снодійні, метаболічна терапія». Смерть близьких родичів призвела до стійких, тривалих змін у системі цінностей, ієрархії , мотиваційної сфери ОСОБА_2 , в основних складових структури її особистості (індивідуально- психологічних особливостей, емоційної сфери, системи значимих відносин), у стані здоров`я, зумовила порушення в основних сферах життєдіяльності, що на тривалий час унеможливило повноцінне соціальне функціонування як особистості.
Ухвалою суду від 04 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду , відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого засідання за правилами загального позовного провадження .
04 липня 2019 року ухвалою суду клопотання представника позивачів про допит свідків задоволено, підготовче судове засідання по справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
19 липня 2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача Кабінету Міністрів України , в якому вона просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі ,посилаючись на те, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону із наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, яким заподіяно шкоду, в порядку встановленому законом. КМУ є неналежним відповідачем у справі , оскільки визначені законодавством завдання та повноваження Кабінету Міністрів України не передбачають проведення виплат коштів , внаслідок терористичного акту. Позивачами не надано жодного доказу , який би підтверджував , що саме внаслідок дій Збройних Сил України або КМУ , загинули ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а не внаслідок збройної агресії Російської Федерації. З викладених у позові обставин , не вбачається наявності елементів цивільного правопорушення ,які вчинені КМУ відносно позивачів , та могли б спричинити моральні страждання останнім , тому позовні вимоги до КМУ є необґрунтованими та не доведеними. Тільки вироком суду може бути визначена кваліфікація кримінального правопорушення та обставини кримінального правопорушення , однак на час розгляду даної цивільної справи судом , такий вирок відсутній , а за вказаним фактом здійснюється досудове розслідування , що є складовою кримінального провадження та передує судовому розгляду справи. Наданий позивачами висновок психологічного експертного дослідження від 10.05.2019 року був складений після спливу 5 років , після подій з якими позивачі пов,язують завдання їм моральної шкоди. Отже , на думку представника відповідача , надати об,єктивну оцінку морального стану позивача експерт не міг. Крім того, вказаний висновок не може бути доказом того , що саме внаслідок протиправних дій Кабінету Міністрів України чи за наявності вини посадових осіб вказаного органу позивачам завдано моральних страждань . Крім того висновок наданий експертом, свідоцтво якої згідно відомостей Реєстру атестованих судових експертів визнано недійсним 12.10.2018 року та є анульованим. Більшість доказів , що надані на обгрунтування підстав щодо стягнення моральної шкоди датовані 2018-2019 роками , а відтак не можуть вважатися належними та достовірними доказами. Оскільки не можуть підтвердити факт завдання шкоди позивачам у 2014 році.
23 вересня 2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача Державної казначейської служби України , в обгрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що Держава або державні органи неправомірні рішення, дії чи бездіяльність відносно позивачів не вчиняли , тому підстав відшкодовувати шкоду за рахунок Державного бюджету України з Державної казначейської служби України не має. Терористичний акт - це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена ст. 258 КК України. У разі коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених ст.ст. 112, 258-260,443,444, а також іншими статтями КК України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до КК України. На даний час відсутній обов,язок по відшкодуванню шкоди за рахунок держави у зв,язку з тим, що не прийняте рішення суду ,яке б встановлювало обставини смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 внаслідок терористичного акту та відсутній порядок , затверджений законом , яким би було визначено , що відшкодування шкоди , заподіяної громадянам терористичним актом , провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України. Також, зазначила, що на даний час досудове розслідування по кримінальному провадженню №12014130580000994 триває. З огляду на наведене, вважають, що підстав для відшкодування шкоди через Державну казначейську службу України не має. А тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивачі та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача Кабінету Міністрів України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на доводи , викладені у відзиві на позов.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи наведені у відзиві на позов.
Суд, вислухавши вступне слово учасників справи, допитавши свідків , дослідивши докази в їх сукупності , прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 від 29.09.1984 року , та матір,ю померлого ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.03.1991 р. .
Позивач ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 08.04.1987 р. , та рідною сестрою померлого ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.03.1991 р. останнього та її свідоцтвом про народження.
20.07.2014 року під час проведення антитерористичної операції та ведення бойових дій в смт. Георгіївка Лутугинського району , Луганської області , в результаті артобстрілу домогосподарства , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 отримав мінно - вибухову травму , травматичне руйнування частин тіла, ОСОБА_5 отримав травматичне руйнування частин тіла, мінно -вибухову травму .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 27.08.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції , помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Георгіївка , Лутугинського району Луганської області , Україна.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 27.08.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції , помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Георгіївка , Лутугинського району Луганської області , Україна.
Відповідно до змісту лікарського свідоцтва про смерть №42 від 17 квітня 2018 року, причиною смерті ОСОБА_4 є мінно - вибухова травма . Травматичне руйнування частин тіла.
Відповідно до змісту лікарського свідоцтва про смерть №41 від 17 квітня 2018 року, причиною смерті ОСОБА_5 є травматичне руйнування частин тіла. Мінно - вибухова травма .
Як вбачається з витягу ЄРДР за вказаним фактом 18.08.2014 року СВ 3 управління ( з дислокацією у см. Сєвєродонецьк Луганської області ) УСБУ в Донецькій та Луганській областях внесено відповідний запис в ЄРДР за №22014130580000994 з правовою кваліфікацією діяння за ч.3 ст. 258 КК України (терористичний акт, який призвів до загибелі людини).
Позивачі є потерпілими по даному провадженню.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи .
Відповідно до висновку експертів №6/19 за результатами проведення комісійної психологічної експертизи від 10.05.2019 року, у ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості та виникли внаслідок втрати нею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (чоловіка та сина), за обставин обстрілу смт. Георгіївка, Лутугинського району Луганської області під час проведення військових дій. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) внаслідок втрати нею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (чоловіка та сина) за обставин обстрілу смт. Георгіївка, Лутугинського району Луганської області під час проведення військових дій. Можливий розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 , відповідає заявленим вимогам - 1 000 000 (мільйону) гривень. У ОСОБА_2 є зміни в емоційному стані, індивідуально- психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості та виникли внаслідок втрати нею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батька та брата), за обставин обстрілу смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області під час проведення військових дій. ОСОБА_2 завдані страждання (моральна шкода) внаслідок і втрати нею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батька та брата) за обставин обстрілу смт. Георгїївки Лутугинського району Луганської області під час проведення військових дій. Можливий розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_2 , відповідає заявленим вимогам - 1 000 000 (мільйону) гривень.
З медичних документів наданих позивачами вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зверталися та перебували на лікуванні у медичних закладах.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 , пояснила, що вона є подругою позивача ОСОБА_2 , остання приїжджала до свідка у 2014 році , у зв,язку з втратою батька та брата у неї був стрес та важкий психологічний стан. Свідок їй допомагала та морально її підтримувала .
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком позивача ОСОБА_2 ,внаслідок втрати батька та брата у неї був стрес та тяжкий психологічний стан ,у зв,язку з чим викликалася швидка допомога. Вона схуднула на десять кілограмів, але і до теперішнього часу в зв,язку з втратою родичів вона має складний психологічний стан .
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Крім того, обов`язок держави на належну охорону права особи на життя передбачений ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Більше того, усталена практика Європейського суду з прав людини чітко визначає, що стаття 2 Конвенції зобов`язує державу не лише утримуватися від умисного чи незаконного позбавлення життя, а й вживати належних заходів для того, щоб захистити життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією (п.32 рішення у справі "Горовенки та Бугара проти України").
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.
Тобто, обов`язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особі, переходить право вимоги до винної особи.
Дана підстава відповідальності держави за завдану моральну шкоду незалежно від її вини також кореспондується із положеннями Цивільного кодексу України, зокрема - п. 3 ч.2 ст. 1167 ЦК (з огляду на наявність ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»).
При таких обставинах та, виходячи із системного аналізу статей 1, 11 та 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, які здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статті 19 зазначеного Закону.
Обов`язковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої під час проведення АТО, є завдання такої шкоди на території АТО та внаслідок АТО.
Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд в постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 243/8302/16-ц та в постанові від 11 липня 2018 року у справі №219/11736/16-ц.
Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочата антитерористична операція.
Територія проведення АТО охоплює територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку відповідно до вищевказаного Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275 затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО. У перелік зазначених населених пунктів включено смт Георгіївка, Лутугинського району , Луганської області .
Факт загибелі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 внаслідок отримання вибухових травм під час бойових дій при проведенні антитерористичної операції у смт Георгіївка , Лутугинського району , Луганської області що є тимчасово окупованою територією у повній мірі підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи.
Загальновідомим є факт, що в період проведення антитерористичної операції сталася серія вибухів, внаслідок чого позбавлені життя мирні жителі.
Факт наявності душевних страждань позивачів, яких вони зазнали у зв`язку зі смертю чоловіка (батька) та сина (брата) за вищевказаних обставин, також у повній мірі підтверджується матеріалами справи, поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та не заперечується учасниками справи.
При таких обставинах, факт спричинення позивачам моральної шкоди внаслідок смерті чоловіка (батька) та сина ( брата) також є таким, що встановлений, належним чином доведений та не оспорюється учасниками справи.
Посилання представників відповідачів на те, що в Україні не прийнятий відповідний закон, як це передбачено статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», на підставі якого передбачається процедура виплати компенсації моральної шкоди родичам загиблих від терористичних актів, не є обґрунтованим.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту та закріплено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
При цьому у п.82 рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» зазначено, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав і свобод, у якій би формі вони не закріплювалися в національному правопорядку. Особа на практиці повинна мати можливість скористатись ефективними засобами захисту, тобто засобами, які б запобігли вчиненню порушень чи їх продовженню або забезпечили заявнику відповідне відшкодування.
Отже, суд приходить до висновку, що відсутність на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав не може бути перешкодою у реалізації особою таких прав та свобод.
Іншими словами, відсутність відповідного «процедурного» закону не може бути перешкодою у захисті прав позивача щодо отримання відшкодування моральної шкоди від держави на підставі ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».
Крім того, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Так, у рішеннях у справі «Кечко проти України» та у справі «Бурдов проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Суд вважає необхідним також звернути увагу, що при розгляді справи з подібними правовідносинами, у рішенні від 08 січня 2004 року у справі «Айдер та інші проти Туреччини» (Ayder and Others v. Turkey) Європейський суд з прав людини вказав, що відповідальність держави носить абсолютний характер і має обєктивну природу, засновану на теорії соціального ризику (social risk). Таким чином, держава може бути притягнута до відповідальності з метою компенсації шкоди тим, хто постраждав від дій не встановлених осіб або терористів, коли держава визнає свою нездатність підтримувати громадський порядок і безпеку або захищати життя людей і власність (п. 70).
Посилання ж на достатність дій держави щодо належної підтримки громадського порядку і безпеки та захисту життя людей є безпідставними, оскільки прямо спростовуються фактичними обставинами, що є предметом розгляду цього цивільного спору.
Щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 5, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Судовим розглядом встановлено, що внаслідок подій 20.07.2014 року ОСОБА_1 втратила чоловіка ОСОБА_4 та рідного сина ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 батька ОСОБА_4 та брата ОСОБА_5 . За результатами психологічного висновку у ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості та виникли внаслідок втрати нею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (чоловіка та сина), за обставин обстрілу смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області під час проведення військових дій. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) внаслідок втрати нею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (чоловіка та сина) за обставин обстрілу смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області під час проведення військових дій. У ОСОБА_2 є зміни в емоційному стані, індивідуально- психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості та виникли внаслідок втрати нею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батька та брата), за обставин обстрілу смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області під час проведення військових дій. ОСОБА_2 завдані страждання (моральна шкода) внаслідок і грати нею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батька та брата) за обставин обстрілу смт. Георгїївки Лутугинського району Луганської області під час проведення військових дій. Це призвело до негативних наслідків, які настали для позивачів, у зв`язку з втратою рідних людей. Ця втрата є довічною та непоправною.
Зважаючи на викладене, суд , враховуючи вимоги об`єктивності, розумності й справедливості, вважає достатнім визначити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 500 000 грн. та ОСОБА_2 у розмірі 500 000 грн., спричиненої внаслідок загибелі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди , завданої смертю фізичної особи- задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок загибелі чоловіка ОСОБА_4 та загибелі сина ОСОБА_5 у розмірі 500 000 ( п`ятсот тисяч) грн.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок загибелі батька ОСОБА_4 та загибелі брата ОСОБА_5 у розмірі 500 000 ( п`ятсот тисяч) грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди , завданої смертю фізичної особи- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивачі : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , код НОМЕР_6 , місце проживання : АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_7 , місце проживання : АДРЕСА_3 .
Відповідачі : Кабінет Міністрів України, місце знаходження 01008, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2.
Державна казначейська служба України. Місцезнаходження 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6.
Повний текст судового рішення складений 30 жовтня 2019 року.
Суддя:
І. М. Колодяжна
