П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/3660/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
28 жовтня 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бердичівського районного відділу управління державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
в березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівського районного відділу управління державної міграційної служби України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Бердичівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області вклеїти фотокартку у зв`язку з досягненням 45-річого віку до її паспорта громадянина України у формі книжечки, виданого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
- зобов`язати відповідача вклеїти фотокартку у зв`язку з досягненням 45-річного віку в її паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 04 вересня 1996 року Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, позивачем зазначено, що у зв`язку із досягненням 45-річного віку 07.12.2018 вона звернулась до відповідача із заявою від 15.01.2019, в якій просила вклеїти фотокартку в паспорт громадянина України у формі книжечки. Вказала, що не бажає отримувати паспорт нового зразку за своїми релігійними переконаннями. Листом №М-2/6/1814/120-19 від 24.01.2019 позивачу було відмовлено у вклеюванні фотокартки у вже існуючий паспорт та у видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, запропоновано подати документи для обміну паспорта на ID-картку. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки чинним законодавством не заборонено отримання паспорту громадянина України у формі книжечки.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 15.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Бердичівського районного відділу управління державної міграційної служби України в Житомирській області з письмовою заявою, в якій просила вклеїти фотокартку в існуючий паспорт у зв`язку з досягненням 45-ти річного віку (а.с.11).
Листом № М-2/6/1814-19/1814/120-19 від 24.01.2019 позивачу було роз`яснено що, 05.10.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 р. № 795 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України". Зокрема обов`язкового обміну паспорта зразка 1994 року на паспорт у формі картки, якщо особа досягла 25- чи 45- річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. В місячний термін, після досягнення 45-річного віку, позивач не звернулася до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання для вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України, отже паспорт зразка 1994 року підлягає обов`язковому обміну на паспорт у формі картки. А тому позивачу запропоновано подати документи для обміну її паспорта на паспорт нового зразка - ID-картку (а.с.12).
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що за чинним законодавством громадянин України, особа, яка має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки, виходячи з того, що позивач пропустив такий строк відмова відповідача є обґрунтованою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про громадянство України", документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено, зокрема, Положення про паспорт громадянина України (далі Положення № 2503).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення № 2503, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захист.
Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі Закон № 5492) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з положеннями статті 14 Закону № 5492, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з п.6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції, що діяла станом на 19.08.2018), обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) досягнення 25- чи 45-річного віку особою, яка має паспорт зразка 1994 року (за бажанням).
Відповідно до п.21 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції, що діяла станом на 19.08.2018), у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 виповнилось 45 років - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому вона мала звернутись до Бердичівського районного відділу управління державної міграційної служби України в Житомирській області з відповідною заявою про вклеювання фотокартки протягом місяця, тобто в строк до 07.01.2019.
Разом з цим, таку заяву позивач подала лише 15.01.2019, що підтверджується матеріалами справи (а.с.11). Можливості продовження чи поновлення такого строку не передбачено.
При цьому, позивач у вказаній заяві не порушувала питання про видачу їй нового паспорта.
03.10.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 795 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302", якою внесено зміни до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженому зазначеною постановою: 1) у пункті 6: підпункт 6 викласти в такій редакції: "6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток".
Згідно з п.6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції, що діяла станом на 29.11.2018, обмін паспорта здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);
2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням);
3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;
4) закінчення строку дії паспорта;
5) непридатності паспорта для подальшого використання;
6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток;
7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що паспорт громадянина України зразка 1994 року, в якому протягом місяця після досягнення особою 25-ти і 45-річного віку не вклеєна фотокартка, вважається не дійсним.
Отже, з 05.10.2018, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснюється обмін паспорта.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, зазначаючи про відсутність підстав для вклеювання до паспорта позивача фотокартки у зв`язку з досягненням 45-річного віку, діяв добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частинами 1 та 2 ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).
Позивач вказує, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про її особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Суд не погоджується з твердженнями позивача з приводу відсутності будь-якої загрози національній безпеці, економічному добробуту або правам людини у даному випадку.
Адже, зі змісту статті, наданої відповідачем встановлено, що співробітниками СБ України викрито механізм легалізації бойовиків терористичних організацій "Д/ЛНР" на мирній території України шляхом оформлення для проросійських терористів паспортів громадян України. Вказано, що за сприяння посадових осіб ДМС зловмисники вклеювали до паспортних документів осіб, які приєднались до лав незаконних збройних формувань, фотокартки, що обов`язкові після досягнення 25- а 45-річного віку (а.с.26).
Також, колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивачу присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с.10) та останньою не зазначено жодних політичних, релігійних чи інших переконань.
Щодо посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17, колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Проте, у вказаній адміністративній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача за заявою позивача вклеїти до паспорта останнього фотокартку у зв`язку досягнення 45-річного віку.
Враховуючи, що позивачу не було відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, а було відмовлено у вклеюванні до паспорта у формі книжечки фотокартки, такі обставини спірних правовідносин зумовлюють неможливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 19.09.2018 у справі №806/3265/17.
Отже, відповідачем в межах норм чинного законодавства, листом від 24.01.2019 надано обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 у зв`язку з чим, підстав для визнання такої відмови протиправною не має.
А відтак, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що підстави для зобов`язання відповідача вклеїти фотокартку у зв`язку з досягненням ОСОБА_1 45-річного віку в паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 04 вересня 1996 року Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області у формі книжечки відсутні.
Разом з цим, позивач не позбавлений можливості звернення з заявою до Бердичівського районного відділу управління державної міграційної служби України в Житомирській області про видачу паспорту громадянина України у формі книжечки в обмін на паспорт у формі пластикової картки типу ID-1.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 28 жовтня 2019 року.
Головуючий
Курко О. П.
Судді
Гонтарук В. М. Біла Л.М.
