П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2019 р.
м.Одеса
Справа № 815/3128/18
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Запорожана Д.В.,
при секретарі Чугунові С.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Неруш А.Ю. та Михайленко В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 22.04.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Одеської загальноосвітньої школи №26 І-ІІІ ступенів Одеської міськради Одеської області, Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та 3-ї особи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
26.06.2018 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської ЗОШ №26 І-ІІІ ступенів ОМР (відповідач - 1), Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету ОМР (відповідач - 2), Департаменту освіти та науки ОМР (відповідач - 3), Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини (відповідач - 4), 3-ї особи ГУ ДКСУ в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд:
- визнати протиправним рішення відповідача-2 в частині зобов`язання директора Департаменту освіти і науки ОМР (п.п.6.2.) заборонити відвідування навчально-виховних закладів не щеплених проти кору дітей, відображене у протоколі позачергового засідання від 28.12.2017р. №22;
- визнати протиправним рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету ОМР в частині відміни дії (а не скасування) п.п.6.2. рішення цієї комісії від 28.12.2017р. №22 щодо заборони відвідування навчально-виховних закладів не щеплених проти кору дітей, відображене у протоколі позачергового засідання №5 від 14.02.2018р.;
- визнати протиправним рішення Департаменту освіти та науки ОМР, відображене у листі від 02.01.2018р. №01-18-1/5241/37, яким було зобов`язано начальників територіальних відділів освіти районів департаменту освіти та науки ОМР, керівників закладів освіти забезпечити виконання зобов`язань, зафіксованих у п.п.6.2. протоколу №22 позачергового засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету ОМР від 28.12.2017р.;
- визнати протиправними дії відповідача-2 та відповідача-3 в частині дискримінації дітей (обмеження в реалізації прав, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) за ознакою наявності/відсутності профілактичних щеплень;
- зобов`язати відповідача-2 та відповідача-3 утриматися від вчинення повторних дій, направлених на дискримінацію дітей (обмеження в реалізації прав, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) за ознакою наявності/відсутності профілактичних щеплень;
- визнати протиправним наказ директора ЗОШ №26 Одеської І-ІІІ ступенів ОМР від 12.01.2018р. «Про виконання рішення протоколу від 28.12.2017р. №22 Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету»;
- визнати протиправними дії відповідача-1 в частині незаконної обробки персональних даних (інформації про стан здоров`я - наявності/відсутності профілактичних щеплень) та дискримінації (обмеження в реалізації прав, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) дітей за ознакою наявності/відсутності профілактичних щеплень;
- зобов`язати відповідача-1 утриматися від вчинення повторних дій, направлених на незаконну обробку персональних даних (інформації про стан здоров`я - наявності/відсутності профілактичних щеплень) та дискримінацію дітей (обмеження в реалізації прав, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) за ознакою наявності/відсутності профілактичних щеплень;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-4 (не складення акту/актів реагування);
- зобов`язати відповідача-4 скласти і направити до виконавчого комітету ОМР акт/акти реагування, який/які унеможливлять продовження незаконної обробки персональних даних про стан здоров`я (інформації про наявність/відсутність профілактичних щеплень) дискримінаційної діяльності (введення обмежень в реалізації прав дітей, гарантованих ст.ст. 21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) за ознакою наявності/відсутності щеплень;
- стягнути з місцевого бюджету ОМР на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 компенсацію моральної шкоди у розмірі - 60 000 грн. кожному.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що відповідачами в той чи інший спосіб (рішеннями, діями чи бездіяльністю) було порушено права її неповнолітніх дітей на освіту та обробку персональних даних, що виразилося у недопущенні їх до навчального процесу з підстав відсутності щеплень проти кору, т.б. відповідачами фактично вчинено акт дискримінації.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 року закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправним рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету ОМР в частині зобов`язання директора Департаменту освіти і науки ОМР заборонити відвідування навчально-виховних закладів не щеплених проти кору дітей, відображеного у п.6.2 протоколу позачергового засідання Комісії від 28.12.2017р. №22.
Вказана вище ухвала суду від 12.09.2018р. сторонами не оскаржувалася.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 17.05.2019 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 року та прийняти нове, яким задовольнити усі позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивача підтримала свою апеляційну скаргу та категорично наполягала на її задоволенні.
Представники відповідачів - Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету ОМР та Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, в судовому засіданні суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу не визнали та, в свою чергу, мотивовано і послідовно наполягали на залишенні її без задоволення.
Інші учасники справи в одне судове засідання суду 2-ї інстанції з невідомих причин не прибули, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
28.12.2017 року Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Одеської міськради, у відповідності до п.6.2 протоколу №22 позачергового засідання, було «тимчасово заборонено» відвідування навчально-виховних закладів не щеплених проти кору дітей на період спалаху кору (термін виконання - на період спалаху кору).
02.01.2018 року Департамент освіти та науки Одеської області своїм листом №01-18-1/5241/37 зобов`язав начальників територіальних Відділів освіти районів ОМР, керівників закладів освіти, неухильно виконати вимоги п.п.6.1,6.2,6.3,6.4,6.5,6.6 рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконкому ОМР та посилити інформаційно-роз`яснювальну роботу серед батьків учнів з питань щеплення та профілактики захворювання на кір.
10.01.2018 року директор Одеської ЗОШ №26 І-ІІІ ступенів ОМР видав наказ «Про виконання рішення протоколу Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 28.12.2017р. №22», яким заборонив прийом учнів до школи, не щеплених проти кору, а також заборонив тимчасово не допускати відвідування навчально-виховного закладу учнями, у яких відсутнє щеплення на кір.
Так, до списку учнів, яких було не допущено до відвідування навчально-виховного закладу на підставі вказаного наказу директора Одеської ЗОШ №26 І-ІІІ ступенів ОМР було в тому числі включено і неповнолітніх дітей позивачки ОСОБА_1 : ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1-А клас) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2-А клас), про що повідомлено ОСОБА_1 листом №18 від 09.02.2018р.
14.02.2018 року Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету ОМР прийнято рішення №2 (оформлене протоколом №5), яким у зв`язку з поліпшенням ситуації з захворюваності на кір серед дітей, дію п.6.2. рішення Комісії, оформленого протоколом від 28.12.2017 року №22, відмінено.
20.01.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої ВРУ з прав людини Лутковської В.В. із заявою, у якій просила зробити публічну заяву щодо недопущення дискримінації за будь-якою ознакою, в тому числі і через відсутність щеплень та ініціювати приведення Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у відповідності до Конституції України.
29.01.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої ВРУ з прав людини Лутковської В.В . із заявою про вжиття всіх доступних заходів для відновлення конституційних прав дітей, покарання винних у створенні такої ситуації та для уникнення повторення таких правопорушень в майбутньому.
21.02.2018 року на вказані вище заяви позивачки представник Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності надав відповідь, оформлену листом №10.1/7-С309597.18/15-92, в якій зазначив, що відповідно до ст.4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Щодо ініціювання приведення Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у відповідності до Конституції України, Уповноважений повідомив заявнику про те, що він не наділений правом законодавчої ініціативи.
22.03.2018 року представник Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності своїм листом №10.1/7-С309597.18-2/15-92 повторно повідомив ОСОБА_1 , що листом виконавчого комітету ОМР від 01.03.2018р. №022-01/25 його було проінформовано про те, що з метою недопущення погіршення епідемічної ситуації із захворюваністю на кір, на підставі ст.3 Конституції України, ст.15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» тимчасово було обмежено прийом дітей, які не мають щеплення проти кору, до закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси та у зв`язку з поліпшенням епідеміологічної ситуації на позачерговому засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету ОМР з 15.02.2018р. дітям, які не щеплені проти кору, було дозволено відвідування відповідних закладів. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 повідомлено, що підстави для вжиття додаткових заходів реагування Уповноваженого з прав людини, не вбачається.
Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідачів, які грубо порушили права неповнолітніх дітей, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних рішень прийнятих відповідачами в умовах складної епідеміологічної ситуації, яка склалася у спірний період в м.Одесі.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Так, усі відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту регулює Кодекс цивільного захисту України, який, окрім іншого, також визначає і повноваження органів державної влади, Ради міністрів АР Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (ст.1 КЦЗ України).
Як слідує зі змісту положень п.п.8,11 ст.2 Кодексу цивільного захисту України, «епідемія» - це масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу, а «запобігання виникненню надзвичайних ситуацій» - це комплекс правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом`якшення її можливих наслідків.
Як визначає ст.4 Кодексу цивільного захисту України, «цивільний захист» - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Згідно із приписами ст.5 цього ж Кодексу ЦЗ, «надзвичайні ситуації» класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні. Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: 1) державний; 2) регіональний; 3) місцевий; 4) об`єктовий.
Але, порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями безпосередньо встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.7 Кодексу ЦЗ України, одним основних принципів цивільного захисту - є гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, а одним з основних завдань єдиної державної системи цивільного захисту - є захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій (п.9 ч.3 ст.8 КЦЗУ).
Як вбачається з приписів ч.2 ст.19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема, 1) забезпечення цивільного захисту на відповідній території; 2) забезпечення виконання завдань створеними ними ланками територіальних підсистем; 11) контроль за станом навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією; 21) створення у містах комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, а в разі виникнення надзвичайних ситуацій - спеціальних комісій з їх ліквідації (за потреби), забезпечення їх функціонування.
Як встановлено з матеріалів справи, 27.08.2015р. виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення №272, яким затвердив «Положення про комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради».
Так, у відповідності до п.4 вказано вище Положення №272, комісія у «режимі підвищеної готовності»: - здійснює заходи щодо активізації роботи з проведення спостереження та контролю за станом навколишнього природного середовища, перебігом епідемій і спалахами інфекційних захворювань, масовими харчовими отруєннями населення, обстановкою на потенційно небезпечних об`єктах і прилеглих до них територіях, прогнозування можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів; - організовує розроблення плану комплексних заходів щодо захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайної ситуації, забезпечення сталого функціонування господарських об`єктів; - забезпечує координацію заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації місцевого рівня; - готує пропозиції щодо визначення джерел і порядку фінансування заходів реагування на надзвичайну ситуацію; - координує заходи щодо створення резерву засобів індивідуального захисту та матеріальних резервів для запобігання виникненню надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків, визначає обсяги і порядок використання таких резервів.
Також, пунктом 5 цього ж Положення №272 визначено, що комісія має право, зокрема, заслуховувати інформацію керівників виконавчих органів Одеської міської ради, територіальних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, розташованих на території міста, з питань, що належать до їх компетенції, і давати їм відповідні доручення та одержувати від виконавчих органів Одеської міської ради, територіальних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, розташованих на території міста, матеріали і документи, необхідні для вирішення питань, що належать до її компетенції.
Таким чином, враховуючи вказані вище законодавчі норми, слід дійти висновку, що Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради є органом виконавчого комітету Одеської міської ради, який безпосередньо координує діяльність органів місцевого самоврядування, з метою узгодження їх дій та заходів, зокрема для забезпечення епідеміологічного та санітарного благополуччя, недопущення виникнення надзвичайної ситуації.
Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 28.12.2017 року Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міськради на позачерговому засіданні, у зв`язку із ускладненням у м.Одесі епідеміологічної ситуації із захворюваності на кір (597 хворих (з них 373 дитини, з яких 4 померлих, які не були щеплені проти кору)) станом на 22.12.2017р.), було прийнято рішення, оформлене протоколом №22, зокрема, згідно із п.6.2 якого, було «тимчасово заборонено» на період спалаху кору відвідування навчально-виховних закладів не щеплених проти кору дітей (т.1 а.с.15).
При цьому, судовою колегією встановлено, що вищезазначене спірне рішення Комісії від 28.12.2017р. фактично було прийнято на підставі спільного листа Міністра охорони здоров`я України та Міністра освіти і науки України від 08.09.2017р. №05.2/24166/1/11-9057 (який, в свою чергу, було підписано міністрами, на виконання протокольного доручення Віце-прем`єр-міністра України від 22.08.2017р.) про необхідність вжиття заходів щодо недопущення (заборони відвідування) невакцинованих проти кору дітей до навчальних закладів та листа Департаменту освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації від 05.10.2017р. №3023/02/01-34-02-03 «Щодо спалаху захворювання на кір» (т.1 а.с.13,14).
Далі, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного вище рішення Комісії від 28.12.2017р., Департамент освіти та науки Одеської міськради своїм листом від 02.01.2018 року №01-18-1/5241/37 зобов`язав начальників територіальних Відділів освіти районів ОМР, керівників закладів освіти, неухильно виконати вимоги п.п.6.1,6.2,6.3,6.4,6.5,6.6 цього рішення Комісії та посилити інформаційно-роз`яснювальну роботу серед батьків учнів з питань щеплення та профілактики захворювання на кір.
Також, по справі встановлено, що 10.01.2018 року директор Одеської ЗОШ №26 І-ІІІ ступенів ОМР, виконуючи рішення Комісії від 28.12.2017р. та вимоги листа Департаменту освіти та науки Одеської міськради від 02.01.2018р., видав наказ №10, яким заборонив прийом учнів до школи, не щеплених проти кору, а також тимчасово заборонив не допускати відвідування навчально-виховного закладу учнями, у яких відсутнє щеплення на кір.
Так, з матеріалів справи встановлено, що до списку учнів, яких не було допущено до відвідування ЗОШ №26 на підставі вказаного наказу директора Одеської ЗОШ №26 від 10.01.2018 року №10, було в тому числі включено і неповнолітніх дітей позивачки ОСОБА_1 , які не були щеплені проти кору, а саме: учня 1-А класу ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та учня 2-А класу ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про що, в свою чергу, керівництвом школи було повідомлено ОСОБА_1 листом №18 від 09.02.2018р., та одночасно роз`яснено право на отримання освіти в іншій формі (т.1 а.с.19,20).
При цьому, судовою колегією з матеріалів справи та пояснень позивачки встановлено, що у зв`язку з ухваленням відповідачем-1 вказаного вище наказу від 10.01.2018р. №10, неповнолітні діти позивачки (т.б. учень 1-А класу ОСОБА_4 та учень 2-А класу ОСОБА_5 ) фактично не відвідували школу в період з 12.01.2018р. по 13.02.2018р., т.б. 22 робочих (учбових) дні та, в свою чергу, за отриманням освіти в цей період в іншій формі до керівництва ЗОШ №26 з письмовою заявою не звертались.
Далі, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та протоколу позачергового засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконкому Одеської міськради №5 від 14.02.2018р., на цьому засіданні комісії було заслухано доповідь директора Департаменту охорони здоров`я Одеської міськради Григор`єва Є.О. та досліджено дані моніторингу інфекційної захворюваності, який проведено ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України» станом на 09.02.2018р., а також дані щодо проведення щеплень у січні-лютому 2018 року (12618 дітей), з яких було встановлено, що ситуація із захворюваністю на кір у м.Одесі має тенденцію до зниження, у зв`язку з чим, прийнято рішення про відміну дії п.6.2. рішення комісії, оформленого протоколом від 28.12.2017р. №22 (т.1 а.с.21-22).
При цьому, одночасно слід звернути увагу на той факт, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2018р. по справі №815/409/18 (яке набрало законної сили згідно із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018р.) було відмовлено у задоволенні позову законного представника малолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_9 до Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправними пунктів 6.1. і 6.2. вказаного вище протоколу №22 від 28.12.2017р. в частині «заборони прийому до дитячих дошкільних закладів та шкіл не щеплених проти кору дітей» та «заборони відвідування навчально-виховних закладів не щеплених дітей (т.2 а.с.9-23).
Так, в межах розгляду вказаної справи судами 2-х інстанцій фактично було встановлено правомірність прийняття Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради рішення, викладеного у п.6.2 протоколу позачергового засідання від 28.12.2017р. №22 щодо заборони відвідування навчально-виховних закладів не щеплених проти кору дітей на період спалаху кору.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, враховуючи конкретні обставини даної справи та встановлений адміністративними судами при розгляді справи №815/409/18 факт визнання правомірним прийняття Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради рішення, викладеного у п.6.2 протоколу позачергового засідання від 28.12.2017р. №22 щодо заборони відвідування навчально-виховних закладів не щеплених проти кору дітей на період спалаху кору, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не вбачає жодних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету ОМР, відображене у протоколі позачергового засідання №5 від 14.02.2018р., в частині відміни дії (а не скасування) п.6.2. рішення від 28.12.2017р. №22 щодо заборони відвідування навчально-виховних закладів не щеплених проти кору дітей.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне врахувати й те, що будь - яких доказів наявності негативних наслідків, що настали для позивачів внаслідок прийняття комісією цього рішення №5 про відміну дії п.п.6.2. рішення комісії №22 від 28.12.2017р. до судів обох інстанцій не надано.
Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, судова колегія, як і окружний суд, вважає, що по даній справі також відсутні належні підстави і для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету ОМР в частині дискримінації її дітей (а саме: обмеження їх в реалізації прав, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) за ознакою наявності/відсутності профілактичних щеплень та зобов`язання утриматися від вчинення повторних дій, направлених на дискримінацію дітей (а саме: обмеження в реалізації прав, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) за ознакою наявності/відсутності профілактичних щеплень.
Окрім того, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені в інтересах її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , щодо визнання протиправним рішення Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, відображене у листі від 02.01.2018р. №01-18-1/5241/37, яким було зобов`язано начальників територіальних відділів освіти районів департаменту освіти та науки Одеської міської ради, керівників закладів освіти забезпечити виконання зобов`язань, зафіксованих у п.п.6.2. протоколу №22 позачергового засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.12.2017р., визнання протиправними дій Департаменту освіти та науки Одеської міської ради в частині дискримінації дітей (а саме обмеження в реалізації прав, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) за ознакою наявності/відсутності профілактичних щеплень та зобов`язання утриматися від вчинення повторних дій, направлених на дискримінацію дітей (а саме обмеження в реалізації прав, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) за ознакою наявності/відсутності профілактичних щеплень обґрунтовані направленням на адресу закладу освіти, де навчались діти позивачки, листа про необхідність виконання п.п.6.2 рішення Комісії та зобов`язання посилити інформаційно-роз`яснювальну роботу серед батьків учнів з питань щеплення та профілактики захворювання на кір, судова колегія, враховуючи висновок про правомірність такого рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради, вважає такі п/вимоги ОСОБА_1 теж не підлягаючими задоволенню.
До того ж, враховуючи зазначений вище висновок суду у справі №815/409/18 про визнання правомірним прийняття Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради рішення, викладеного у п.6.2 протоколу позачергового засідання від 28.12.2017р. №22 щодо заборони відвідування навчально-виховних закладів не щеплених проти кору дітей на період спалаху кору, суд вважає, що відсутні законні підстави і для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу директора ЗОШ №26 Одеської міськради №10 від 12.01.2018р. «Про виконання рішення протоколу від 28.12.2017р. №22 комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету».
Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо:
- визнання протиправними дій Одеської ЗОШ №26 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області в частині незаконної обробки персональних даних (т.б. інформації про стан здоров`я - наявності/відсутності профілактичних щеплень) та дискримінації (а саме обмеження в реалізації прав, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) дітей за ознакою наявності/відсутності профілактичних щеплень;
- визнання протиправною бездіяльності Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (а саме - не складення акту/актів реагування) та зобов`язання скласти і направити до виконавчого комітету Одеської міської ради акт/акти реагування, який/які унеможливлять продовження незаконної обробки персональних даних про стан здоров`я (а саме інформації про наявність/відсутність профілактичних щеплень) та дискримінаційної діяльності (а саме введення обмежень в реалізації прав дітей, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) за ознакою наявності/відсутності щеплень, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у відповідності до змісту положень ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Проте, як визначено приписами ст.15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000р. №1645-III, прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться виключно за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Дітям же, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
Так, дійсно, згідно із ст.3 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017р.
№2145-VIII, кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).
Разом з тим, при цьому слід зазначити, що у спорі, що розглядається, індивідуальному праву на здобуття не вакцинованими дітьми позивача освіти та праву відмовитися від будь-яких щеплень, фактично одночасно протиставляється загальне право інших батьків та їх дітей, які зробили щеплення, на безпечне навчання у школах, а також обов`язок відповідачів щодо недопущення погіршення епідемічної ситуації із захворюваністю на кір у регіоні.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 02.11.2004 року №15-рп/2004, виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також і у ряді рішень Європейського Суду з прав людини (рішення у справі «Ст`єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland №18131/91) та рішення у справі «Юханссон проти Фінляндії» (Johansson v. Finland №10163/02)).
Таким чином, враховуючи, що будь-яких негативних наслідків у зв`язку з прийняттям відповідачами оскаржуваних рішень (дій) для позивачів не наступило, а також приймаючи до уваги існування справедливого балансу між інтересами неповнолітніх дітей позивачки, які не щеплені проти кору та захистом інтересів суспільства в цілому, зокрема, в т.ч. шляхом запобігання розповсюдження захворюваності на кір серед населення, яка станом на грудень 2017 року у м.Одесі ускладнилась, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що дії відповідачів, які були направлені на зниження епідемії захворюваності на кір, є виправданими.
При цьому, апеляційний суд також звертає увагу й на те, що стаття 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якою передбачено, що дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється, є діючою (чинною) та неконституційною не визнана.
Окрім того, оскільки відповідно до цієї ст.15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться виключно за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом, які, в свою чергу, самостійно надавались позивачкою до школи та були враховані представником відповідача-1, а доказів щодо вчинення інших дій, які б свідчили про незаконну обробку персональних даних (т.б. інформації про стан здоров`я - наявності/відсутності профілактичних щеплень) дітей ОСОБА_1 (яка, в свою чергу, ніколи не заперечувала проти відсутності у її дітей таких щеплень, в зв`язку із категоричною відмовою від них) до суду не надано, судова колегія вважає позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Одеської загальноосвітньої школи №26 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради в частині незаконної обробки персональних даних (інформації про стан здоров`я - наявності/відсутності профілактичних щеплень) необґрунтованими та такими, що дійсно не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
А згідно із ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст.24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров`я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
А як передбачено ст.32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
А згідно зі ст.49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Однак, разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 , заявляючи позовні вимоги про незаконність обмеження відповідачами прав її дітей, гарантованих зазначеними вище статтями Конституції України, так чітко і не конкретизувала у чому ж саме полягали такі обмеження. Під час же офіційного з`ясування обставин справи судами обох інстанцій не встановлено порушення таких прав дітей позивача.
Так, дійсно, як же зазначалося вище, відповідно до вимог ст.53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.
Право на освіту також гарантовано і ст.2 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Але при цьому слід зазначити, що вказане фундаментальне право відноситься до прав, яке може бути обмежено державою.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, у спірних правовідносинах таке втручання було здійснено на законних підставах, з легітимною метою та було необхідним у демократичному суспільстві.
Крім того, також ще слід зазначити й про те, що відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про загальну середню освіту», заклад освіти може обрати інші, крім уроку, форми організації освітнього процесу.
Як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, листом Одеської загальноосвітньої школи №26 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області від 09.02.2018р. №18 було запропоновано ОСОБА_1 для її дітей інші форми навчання, в т.ч. і дистанційного, чим позивачка фактично не скористалась (а.с.20 т.1).
Отже, враховуючи вищевказані обставини, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень прав не щеплених від кору неповнолітніх дітей позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (які 22 дні вимушено не відвідували школу) на отримання освіти та необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій Одеської загальноосвітньої школи №26 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради в частині дискримінації (а саме обмеження в реалізації прав, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) дітей за ознакою наявності/відсутності профілактичних щеплень.
При цьому, одночасно апеляційний суд зазначає, що не можна вважати дискримінаційною вимогу законодавства про обов`язковість отримання профілактичних щеплень від кору та про заборону відвідування навчальних закладів за їх відсутності, оскільки вказана заборона, в першу чергу, фактично спрямована на збереження життя і здоров`я саме не щеплених дітей, так як такі діти, знаходячись в організованих дитячих колективах, стають найбільш вразливими до захворювання.
Також судова колегія вважає, що не має належних підстав і для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (а саме - щодо не складення акту/актів реагування) та зобов`язання скласти і направити до виконавчого комітету Одеської міської ради акт/акти реагування, який/які унеможливлять продовження незаконної обробки персональних даних про стан здоров`я (а саме інформації про наявність/відсутність профілактичних щеплень) та дискримінаційної діяльності (а саме введення обмежень в реалізації прав дітей, гарантованих ст.ст.21,22,24,32,34,49,53 Конституції України) за ознакою наявності/відсутності щеплень з урахуванням викладеного раніше, оскільки представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відповідей на усі звернення ОСОБА_1 своєчасно надавалися мотивовані відповіді та до того ж, позивачка, в свою чергу, у своїх зверненнях до Уповноваженого ВРУ з прав людини фактично не порушувала питання щодо неправомірної відповідачем-1 обробки персональних даних.
Таким чином, у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відсутність належних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської ЗОШ №26 І-III ступенів ОМР, Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, то відповідно, і позовні вимоги щодо стягнення з місцевого бюджету Одеської міської ради на користь дітей позивача моральної шкоди в загальній сумі 120000 грн., теж задоволенню не підлягають.
До того ж, при цьому слід зазначити, що ці п/вимоги позивачкою взагалі жодним чином необґрунтовані, не підтверджені будь-якими доказами, а окрім іншого, останньою також не надано до суду розрахунок заявленої суми нібито спричиненої моральної шкоди.
Отже, за таких обставин, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цього адміністративного позову у повному обсязі.
При цьому, ще необхідно звернути увагу й на те, що аналогічна правова позиція зі спірного питання вже неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 20.03.2018р. (по справі №337/3087) та від 17.04.2019р. (по справі №682/169/17).
Крім того, слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 18.10.2019р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді : А.В. Бойко
Д.В. Запорожан
