Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №401/898/17
провадження № 61-29026св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Світловодська міська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 червня 2017 року у складі головуючого судді Гонтаренко Т. М. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25 липня 2017 року у складі суддів: Дуковського О.Л., Єгорової С.М., Письменного О.А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частини домоволодіння в порядку спадкування за правом представлення.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що в один і той же день ІНФОРМАЦІЯ_1 померли його дід - ОСОБА_3 та батько - ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 січня 2017 року встановлено факт родинних відносин, визнано, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ріднім батьком ОСОБА_1 , а померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є рідним дідом ОСОБА_1 .
Після смерті діда відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку з господарським спорудам АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_3 заповіту складено не було, спадкоємцями першої черги є його діти, донька - відповідач ОСОБА_2 та син (батько позивача) ОСОБА_4 , який помер до відкриття спадщини, що надає позивачу право на спадкування Ѕ частини спадкового майна у порядку представлення.
Проте, звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою, отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно у померлого батька.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на спадщину у порядку представлення на підставі вимог статті 1266 ЦК України на Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 червня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції з висновками якими погодився апеляційний суд виходив з необґрунтованості заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, оскільки він є спадкоємцем п`ятої черги після смерті діда ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області справу № 401/898/17.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до ВерховногоСуду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Світловодська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за правом представлення, призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанції не встановили всіх фактичних обставин справи прийшли до необґрунтованого висновку про відмову в позові, не врахувавши, що він має право успадкувати Ѕ частину житлового будинку після смерті батька за правом представлення в порядку статті 1266 ЦК України. Судами безпідставно не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 07 червня 2017 року справа № 6-161цс17.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
07 листопада 2017 року надійшли заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , у яких відповідач просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_3 та батько - ОСОБА_4 .
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 січня 2017 року встановлено факт родинних відносин, яким визнано, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним батьком ОСОБА_1 , а померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є рідним дідом ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді жилого будинку АДРЕСА_1 , який належав за життя спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору дарування від 12 лютого 2003 року №1-182, посвідченого Світловоською районною державною нотаріальною конторою.
За життя ОСОБА_3 заповіту складено не було, спадкоємцями першої черги є його діти, донька - відповідач ОСОБА_2 та син (батько позивача) ОСОБА_4 , який помер до відкриття спадщини.
До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 , якому у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкування за правом представлення врегульовано положеннями статті 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
Отже, спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем.
Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.
Спадкування за правом представлення є різновидом спадкового правонаступництва та не залежить від спадкового правонаступництва між комморієнтами, оскільки спадкоємець, який помирає одночасно зі спадкодавцем, не спадкує його майно, але діти цього спадкоємця (внуки спадкодавця) за правом представлення виступають як безпосередні та самостійні спадкоємці майна спадкодавця, а не як спадкоємці тих осіб, яких вони представляють.
Застосування права представлення не може залежати від того, що особа, яку представляють, померла не раніше, а в один день зі спадкоємцем. Якщо презюмується, що дві особи померли одночасно, це унеможливлює перебування в живих особи, яку представляють, на час відкриття спадщини.
Визначення спадкових прав комморієнтів стосовно один одного необхідне для розмежування обсягу спадщини і спадкоємців кожного з них, проте жодним чином не обмежує прав онука спадкувати після одного з комморієнтів замість іншого, який був би покликаний до спадкування в разі, якби був живим на час відкриття спадщини.
Отже, фразу «належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю» не потрібно розуміти як можливість особи, яку представляють, отримати право на прийняття спадщини, оскільки в такому випадку йшлося б про інший інститут - спадкову трансмісію.
Якби особа, яку представляють, була б живою на час відкриття спадщини, то вона і була б спадкоємцем за законом, у даному ж випадку на її місце заступив спадкоємець за правом представлення, обсяг прав якого у праві представлення не залежить від фактичних прав особи, яка померла на час відкриття спадщини.
Отже, під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.
Відповідно до пункту четвертого підпункту 1.8 наказу Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування» передбачено, що якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.
Застосування права представлення не може залежити від того, що особа, яку представляють, померла не раніше, а в один день зі спадкоємцем.
Якщо дві особи померли одночасно, це унеможливлює перебування в живих особи, яку представляють на час відкриття провадження.
Визначення спадкових прав осіб, які померли одночасно стосовно один одного необхідне для розмежування обсягу спадщини і спадкоємців кожного з них.
Проте, вказане не обмежує прав спадкоємців успадкувати після одного з комморієнтів (особи, які померли одночасно) замість іншого, який був покликаний до спадкування в разі, якби був живим на час відкриття спадщини.
Тобто, якби особа, яку представляють, була б живою на час відкриття спадщини, то вона і була б спадкоємцем за законом.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року справа № 6-161цс17.
Відтак, за умови одночасної смерті спадкодавця та його спадкоємця, спадщина відкривається одночасно щодо кожного померлого, а спадкоємці померлого призиваються до спадкування за правилом представлення.
Судами встановлено, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_2 та померлим одночасно, його син ОСОБА_4 , а тому позивач є спадкоємцем свого діда ОСОБА_3 за правом представлення на долю, яка б була успадкована його батьком ОСОБА_6 , тобто по Ѕ частини спадкового майна спадкодавця ОСОБА_3
Відмовляючи у задоволенні позову, суди на наявні норми закону не звернули уваги, та ухвалили рішення з порушенням норм матеріального права.
За таких обставин, частиною першої статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а частиною третьої цієї статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, однак неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до положень статті 412 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частини домоволодіння в порядку спадкування за правом представлення.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_2 стягнути на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати в розмірі 2 112 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25 липня 2017 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Світловодська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на Ѕ частини домоволодіння в порядку спадкування за правом представлення задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину домоволодіння в порядку спадкування за правом представлення.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. М. Сімоненко
Судді А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик
