ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 826/11699/18
адміністративне провадження № К/9901/16573/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/11699/18
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя Т. О. Скочок) від 11 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. О. Аліменко, Н. В. Безименна, А. Ю. Кучма) від 23 квітня 2019 року ,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Київське міське БТІ»), в якому просив:
- визнати незаконною відмову відповідача надати копії інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Жуляни);
- визнати незаконним порушення відповідачем строків надання відповіді на адвокатський запит від 11 червня 2018 року;
- визнати незаконною відмову відповідача надати можливість ознайомитися з матеріалами інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1);
- зобов`язати відповідача надати можливість ознайомитися та зробити фотокопії з матеріалами інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1);
- зобов`язати відповідача надати копії матеріалів інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Жуляни);
- визнати незаконним знищення відповідачем частини інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Жуляни) - за період, починаючи з 2007 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не надав уповноваженому представнику позивача - адвокату - можливість ознайомитись з матеріалами інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 ), співвласником якого є ОСОБА_1 , а також протиправно відмовив у наданні копій таких матеріалів. При цьому, в порушення вимог норм Законів України «Про доступ до публічної інформації», статті 24 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідач взагалі не надав відповіді на запит від 04 квітня 2018 року, а на запит від 11 червня 2018 року - надав відповідь з порушенням встановленого законом строку. На переконання позивача, обмеження відповідачем доступу позивача до матеріалів інвентаризаційної справи по будинку пов`язано з обставиною знищення працівниками Комунального підприємства частини матеріалів такої справи.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року (головуючого судді Т. О. Скочок) позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність КП «Київське міське БТІ» щодо залишення без розгляду адвокатського запиту адвоката Поповича В. М. за вих. № 07 від 20 квітня 2018 року та неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Поповича В . М. за вих. № 37 від 11 червня 2018 року.
Визнано протиправною бездіяльність КП «Київське міське БТІ» щодо не дотримання законодавчо визначеного строку для надання відповіді на адвокатський запит адвоката Поповича В. М. від 11 червня 2018 року вих. №37.
Зобов`язано КП «Київське міське БТІ» повторно розглянути адвокатські запити адвоката Поповича В. М. за вих. № 07 від 20 квітня 2018 року та за вих. № 37 від 11 червня 2018 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В решті позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року та провадження у даній справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. 12 червня 2019 року позивач не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
6. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження, внаслідок чого відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження та ухвалою цього ж суду від 18 липня 2019 року справу № 826/11699/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
8. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року повернуто справу № 826/11699/18 для розгляду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що адвокат Попович В. М., як уповноважений представник ОСОБА_1 (копії таких документів на представництво - довіреності та ордеру наявні у матеріалах судової справи), 20 квітня 2018 року, в порядку статей 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» звернувся до КП «Київське міське БТІ» з адвокатським запитом (вих. № 07 від 20 квітня 2018 року) про надання можливості ознайомитись з матеріалами інвентаризаційної справи по будинковолодінню за адресою:
АДРЕСА_2 . Як стверджує позивач на протязі розгляду справи у судах попередніх інстанцій, жодної відповіді на даний адвокатський запит представник позивача Попович В. М. не отримав.
12. 11 червня 2018 року адвокат Попович В. М., як представник позивача, знову в порядку статей 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» звернувся до КП «Київське міське БТІ» з новим адвокатським запитом (вих. № 37 від 11 червня 2018 року).
13. 15 червня 2018 року відповідач у відповідь на адвокатський запит від 11 червня 2018 року оформив лист вих. № 062/14-7307 (И-2018), в якому повідомив адвоката про наявність у Комунального підприємства інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Жуляни).
Водночас, відповідач зазначив про відсутність підстав для надання належним чином завіреної копії інвентаризаційної справи на вказаний об`єкт нерухомого майна. Така відмова відповідача у наданні копії інвентаризаційної справи представнику позивача-адвокату була мотивована тим, що технічна інвентаризація будинку, що знаходиться за відповідною адресою, ОСОБА_1 не замовлялась, в той же час, наявна в Комунальному підприємстві інвентаризаційна справа містить персональні дані та інформацію з обмеженим доступом.
14. З такою відповіддю позивач не погоджується з тих мотивів, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 , як власники у рівних долях житлового будинку АДРЕСА_1 , уповноважили адвоката Поповича В. М. на вчинення від їх імені відповідних дій. Позивач вважає, що у такий спосіб вони фактично надали адвокату згоду на отримання відомостей щодо їхнього майна в КП «Київське міське БТІ».
15. На підтвердження наведених обставин позивач подав до суду копії наступних документів: стосовно наявності у адвоката відповідних повноважень - нотаріально посвідчених довіреностей від 10 квітня 2018 року та 14 березня 2018 року, виданих ОСОБА_1 та ОСОБА_4 гр. Поповичу В. М. на представництво інтересів довірителів; ордерів виписаних адвокатом Поповичем В. М. на надання правової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; договору № 14 про надання правової допомоги від 22 березня 2018 року, укладеного між адвокатом Поповичем В. М. та ОСОБА_1 (як замовником) щодо надання адвокатом правової допомоги замовнику у захисті прав на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та представництва інтересі замовника у судах, будь-яких органах державної влади; свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 1478/10, виданого 29 жовтня 1998 року Поповичу В. М. ; щодо реєстрації права власності на будинок - свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 23 грудня 2008 року державним нотаріусом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ., за результатами оформлення спадщини на майно померлої ОСОБА_7 , - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційними написами Комунального підприємства «Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на звороті таких свідоцтв; витягів з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 19 квітня 2018 року за індексними номерами 121271903, 121271038. Додатково позивач надав копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлений, як стверджує позивач, саме на його замовлення 12 грудня 2008 року КП «Київське міське БТІ».
16. Таким чином, не погоджуючись з такими діями Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», позивач звернувся до суду з даним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку належним і достатнім способом захисту прав позивача у межах даного спору є зобов`язання КП «Київське міське БТІ» повторно розглянути адвокатські запити за вих. № 07 від 20 квітня 2018 року та за вих. № 37 від 11 червня 2018 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. У взаємозв`язку із цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині зобов`язання відповідача надати можливість ознайомитись із матеріалами інвентаризаційної справи та зняття з неї фотокопій, як таких, що є передчасними до розгляду відповідачем по суті наведених адвокатських запитів.
Що стосується позовних вимог в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо знищення частини інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( Жуляни ) за період, починаючи з 2007 року, то обставини щодо вчинення відповідачем таких дій наявними матеріалами справи не підтверджуються та наразі є лише суб`єктивними припущеннями самого позивача, а тому також задоволенню не підлягають.
Також судом було відмовлено в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не було надано суду підтвердження оплати послуг адвоката.
18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв`язку з чим відносини, які склалися між позивачем та відповідачем щодо зобов`язання останнього надати відповідь на адвокатські запити, не є публічно-правовими у розумінні КАС України. Решта позовних вимог є похідними, а тому також не можуть бути розглянуті.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій порушено права громадянина на ознайомлення з інформацією щодо себе особисто та відносно власного майна - статті 34 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Водночас, скаржник наголошує на тому, що судами адміністративну справу було розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, а не в порядку загального провадження, про що він неодноразово просив, а суди проігнорували заявлене ним клопотання, а також звертає увагу на порушення судом строки розгляду справи.
При цьому, позивач вказує, що апеляційним судом надано висновки щодо питань співвідношення адвокатського запиту та питання надання інформації. Проте, апеляційний суд не в повній мірі розглянув вимоги апеляційної скарги в частині обґрунтованості підстав ненадання інформації громадянину щодо його майна, порушення статті 242, 257, 262, КАС України.
21. Станом на 17 жовтня 2019 року письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
23. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. Згідно з статтею 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
25. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
27. Разом з тим, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника (у даному випадку інтересу тієї особи, яку представляє адвокат Попович В. М.). Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб`єктів владних повноважень.
28. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
29. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша стаття 1 Закону № 2939-VI ).
30. З огляду на пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
31. Відповідач, реалізуючи свої повноваження, наділений правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону № 2939-VI.
32. З матеріалів справи судами встановлено, що позивач вважає протиправними дії відповідача, які виявилися у ненаданні належної відповіді на здійснений адвокатом Поповичем В. М. адвокатського запиту та відмові у задоволенні такого запиту. При цьому, решта позовних вимог є похідними.
33. Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
34. Статтею 20 Закону № 5076-УІ закріплене право адвоката під час здійснення адвокатської діяльності вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, окрім іншого:
1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);
3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;
4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;
8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;
11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
35. Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (частина перша стаття 24 Закону № 5076-VI).
36. За приписами стаття 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
37. З огляду на встановлені судами обставини справи, адвокатом Поповичем В. М. до КП «Київського міського БТІ» були спрямовані саме адвокатські запити у відповідності та порядку ст. ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Спрямування таких запитів, є реалізацією адвокатом свого права визначеного цим Законом.
38. При чому, Суд зазначає, що самі по собі адвокатські запити, сформовані та спрямовані на реалізацію прав адвоката в порядку ст. ст. 20, 24 Закону № 5076-УІ, жодних посилань на порядок формування та підстав визначених відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», такі адвокатські запити не містили. Так, само надана відповідачем відповідь на адвокатський запит адвоката Попова В. М. від 11 червня 2018 року, була здійснена саме як на адвокатський запит відповідно до Закону № 5076-УІ. Тобто, в якому порядку та відповідно до якого законодавства був сформований запит, відповідно до такого порядку та законодавства була сформована відповідь КП «Київське міське БТІ».
39. Виходячи з наведених правових норм та встановлених судами обставин, колегія суддів приходить до висновку, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв`язку з чим відносини, які склалися між адвокатом позивача та відповідачем щодо зобов`язання останнього на адвокатські запити надати відповідь та можливість ознайомитися з певними матеріалами (зробити фотокопії), не може бути публічно-правовими у розумінні КАС України.
40. Здійснюючи касаційний перегляд справи та надаючи оцінку доводам касаційної скарги та її вимогам, Судом враховується також правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 16 січня 2019 року по справі № 686/23317/13-а (провадження № 11-1193апп18) щодо застосування відповідних норм права при вирішенні спірних правовідносин.
41. При вирішенні подібних за своєю правовою суттю правовідносин Великою Палатою Верховного Суду зроблені аналогічні висновки. Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
42. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
43. Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».
44. Таким чином, зважуючи на тлумачення ЄСПЛ поняття «судом, встановленим законом», суд касаційної інстанції з метою дотримання юрисдикції, визначеної чинним законодавством України, виходячи з характеру спірних правовідносин, які підлягають врегулюванню в рамках іншого судочинства, дійшов висновку, що адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно цих спірних правовідносин.
45. Враховуючи суть спірних правовідносин, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про підсудність цієї справи адміністративному суду та наявність підстав для частково задоволення адміністративного позову, були помилковим.
46. Відтак, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для закриття провадження у справі.
47. Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
48. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов
