ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
11 лютого 2019 року № 826/11699/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до
Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації»
про
визнання незаконними відмов, зобов?язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі також - відповідач, КП «Київське міське БТІ»), в якому просив:
- визнати незаконною відмову відповідача надати копії інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати незаконним порушення відповідачем строків надання відповіді на адвокатський запит від 11.06.2018;
- визнати незаконною відмову відповідача надати можливість ознайомитися з матеріалами інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати відповідача надати можливість ознайомитися та зробити фотокопії з матеріалами інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати відповідача надати копії матеріалів інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати незаконним знищення відповідачем частини інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 - за період, починаючи з 2007 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно не надав уповноваженому представнику позивача - адвокату - можливість ознайомитись з матеріалами інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 співвласником якого є ОСОБА_1, а також протиправно відмовив у наданні копій таких матеріалів. При цьому, в порушення вимог норм Законів України «Про доступ до публічної інформації», ст. 24 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідач взагалі не надав відповіді на запит від 04.04.2018, а на запит від 11.06.2018 - надав відповідь з порушенням встановленого законом строку. На переконання позивача, обмеження відповідачем доступу позивача до матеріалів інвентаризаційної справи по будинку пов'язано з обставиною знищення працівниками Комунального підприємства частини матеріалів такої справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 відкрито провадження у справі №826/11699/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що у встановлений ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» строк, а саме: 15.06.2018, БТІ надало вичерпну відповідь на запит адвоката від 11.06.2018. Таку відповідь відповідач вважає законною та обгрунтованою.
04.09.2018 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (заперечення на відзив), в якій додатково наголошено, що у межах спірних правовідносин позивач не вимагає розкриття інформації про особисте та сімейне життя особи, а також інші обставини, пов'язані з особою. Натомість, позивач, за твердженнями останнього, вимагає розкриття інформації про своє особисте майно. При цьому, заява двох співвласників майна в особі їхнього представника про надання копії матеріалів інвентаризаційної справи є одночасною згодою на надання конфіденційної інформації про належне їм майно.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Адвокат ОСОБА_2, як уповноважений представник ОСОБА_1 (копії таких документів на представництво - довіреності та ордеру наявні у матеріалах судової справи), 20.04.2018 звернувся до КП «Київське міське БТІ» з адвокатським запитом (вих. №07 від 20.04.2018) про надання можливості ознайомитись з матеріалами інвентаризаційної справи по будинковолодінню за адресою: АДРЕСА_1.
Як стверджує позивач в тексті свого позову, жодної відповіді на даний адвокатський запит представник позивача ОСОБА_2 не отримав. У свою чергу, відповідач обставини отримання такого запиту адвоката від 20.04.2018 не спростував, та жодні документальні докази на підтвердження обставини надання будь-якої відповіді на такий запит суду не надав.
11.06.2018 адвокат ОСОБА_2, як представник ОСОБА_1, в порядку ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» звернувся до КП «Київське міське БТІ» з новим адвокатським запитом (вих. №37 від 11.06.2018). В тексті даного запиту від 11.06.2018 адвокат просив надати інформацію та копії документів, а саме: повідомити чи є в наявності інвентаризаційна справа по будинковолодінню за адресою: АДРЕСА_1; надати копію інвентаризаційної справи по вказаному будинковолодінню, починаючи з 1950 року. При цьому, адвокат зазначив, що він гарантує оплату копій документів, та одночасно просив, у випадку неможливості надання копій документів, - надати можливість зробити фотокопії інвентаризаційної справи. Разом з даним адвокатським запитом були надані копії таких документів: свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, ордеру, копій довіреностей на представництво від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Даний адвокатський запит був зареєстрований в КП «Київське міське БТІ» 11.06.2018 за №962/14-1838.
15.06.2018 відповідач у відповідь на адвокатський запит від 11.06.2018 оформив лист вих. №062/14-7307 (И-2018), в якому повідомив адвоката про наявність у Комунального підприємства інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Водночас, відповідач зазначив про відсутність підстав для надання належним чином завіреної копії інвентаризаційної справи на вказаний об'єкт нерухомого майна. Така відмова відповідача у наданні копії інвентаризаційної справи представнику позивача-адвокату була мотивована тим, що технічна інвентаризація будинку, що знаходить за відповідною адресою, ОСОБА_1 не замовлялась, в той же час, наявна в Комунальному підприємстві інвентаризаційна справа містить персональні дані та інформацію з обмеженим доступом.
Позивач стверджує, що всупереч вимог ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» такий лист-відповідь від 15.06.2018. був направлений відповідачем на адресу адвоката лише 04.07.2018. На підтвердження наведеної обставини позивач додав до матеріалів позовної заяви копію конверту зі штемпелем відділення пошти, в якому на адресу адвоката ОСОБА_2 надійшов лист від 15.06.2018 №062/14-7307 (И-2018).
В ході розгляду справи дані твердження позивача відповідачем документально спростовані не були. Також відповідач не надав суду жодні нормативно та документально обґрунтовані письмові пояснення щодо існування причин, що перешкоджали йому направити лист від 15.06.2018 №062/14-7307 (И-2018) на адресу адвоката в день його підписання та реєстрації, тобто 15.06.2018, або хоча б на наступний робочий день.
З такою відповіддю позивач не погоджується з тих мотивів, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3, як власники у рівних долях житлового будинку АДРЕСА_3 (Жуляни), уповноважили адвоката ОСОБА_2 на вчинення від їх імені відповідних дій. Позивач вважає, що у такий спосіб вони фактично надали адвокату згоду на отримання відомостей щодо їхнього майна в КП «Київське міське БТІ». На підтвердження наведених обставин позивач подав до суду копії наступних документів: стосовно наявності у адвоката відповідних повноважень - нотаріально посвідчених довіреностей від 10.04.2018 та 14.03.2018, виданих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 гр. ОСОБА_2 на представництво інтересів довірителів; ордерів виписаних адвокатом ОСОБА_2 на надання правової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3; договору №14 про надання правової допомоги від 22.03.2018, укладеного між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (як замовником) щодо надання адвокатом правової допомоги замовнику у захисті прав на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, та представництва інтересі замовника у судах, будь-яких органах державної влади; свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1478/10, виданого 29.10.1998 ОСОБА_2; щодо реєстрації права власності на будинок - свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 23.12.2008 державним нотаріусом ОСОБА_1 та ОСОБА_3, за результатами оформлення спадщини на майно померлої ОСОБА_4, - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 з реєстраційними написами Комунального підприємства «Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на звороті таких свідоцтв; витягів з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 19.04.2018 за індексними номерами 121271903, 121271038.
Додатково позивач надав копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлений, як стверджує позивач, саме на його замовлення 12.12.2008 КП «Київське міське БТІ».
Надаючи оцінку спірних правовідносинам, суд виходить з наступного.
В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
За змістом норм ст. 1 цього Закону, «адвокат» - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а «адвокатська діяльність» - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Частиною 1 ст. 24 Закону №5076-VI встановлено, що «адвокатський запит» - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Частиною 2 ст. 24 Закону №5076-VI встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
В силу припису ч. 3 ст. 24 Закону №5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Як свідчать наявні матеріали справи, адвокат ОСОБА_2, як довірений представник ОСОБА_1 та в силу повноважень, наданих Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», звернувся до відповідача з адвокатським запитом за вих. №07 від 20.04.2018, відповідь на який отримано не було, що не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду справи, а також за вих. №37 від 11.06.2018, згідно з яким, представник позивача просив, в тому числі надати копії не окремих конкретних документів, які містить інвентаризаційна справа по будинковолодінню за адресою: АДРЕСА_1 а всіх документів інвентаризаційної справи.
В контексті з вищенаведеним суд враховує те, що правовідносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XI (далі - Закон №2657-XI).
Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2657-XI, поняття «інформація» розуміється як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ст. 10 Закону №2657-XI, за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.
При цьому, в силу норм ст. 20 цього Закону, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 21 Закону №2657-XI, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Зокрема, конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Статтею 11 Закону №2657-XI визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Окрім того, за змістом норми ч. 2 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.1991 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом, а силу ч. 1 ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.10.2010 №2297-VI - порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Частиною 7 ст. 6 Закону №2939-VI встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Це означає, що якщо в документі, який запитується, міститься інформація з обмеженим доступом, у відповідь на запит надається документ, з якого шляхом ретушування вилучено таку інформацію.
Вказана позиція відображена також у п. 9.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».
Крім того, відповідно до п. 9.4 зазначеної Постанови документ або його частина, доступ до якої не обмежений, є самостійним предметом запиту на інформацію.
З огляду на наведені правові норми та беручи до уваги наявні у справі матеріали, суд погоджується з твердженнями позивача щодо передбаченої чинним законодавством можливості надання відповідачем відповідних копій документів на адвокатський запит представника позивача (адвоката) та/або надання таких документів для ознайомлення, однак за умови вилучення інформації з обмеженим доступом (у разі наявності такої).
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1.4, 1.5 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 (що зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 10.07.2001 за №582/5773), технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна проводиться суб'єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали кваліфікаційний сертифікат відповідно до статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури» (далі - виконавці). На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.
Інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об'єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об'єкта.
Згідно із розд. І Положення про порядок зберігання матеріалів технічної інвентаризації, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 30.01.2002 №18, відповідно до п. 1.5 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773, матеріали технічної інвентаризації є майном бюро технічної інвентаризації та слугують підставою для надання інформації згідно з чинним законодавством.
Згідно розд. ІІ вказаного Положення матеріалами, що підлягають зберіганню, є: інвентаризаційна справа на об'єкт нерухомості, що складається з однієї чи декількох основних будинків, допоміжних будівель, розташованих на окремій земельній ділянці, у квартальній забудові - на кожний будинок та споруду; інвентаризаційна справа на об'єкт зовнішнього благоустрою, інженерних мереж та споруд; будь-який інший зброшурований чи переплетений комплект документів або окремий креслярський аркуш, якщо він не брошурується з іншими матеріалами.
Відповідно до розділу ІІІ цього ж Положення матеріали, що зберігаються в бюро технічної інвентаризації, мають бути оформлені у встановленому порядку, зшиті, пронумеровані та вкладені в папки з твердою оправою. Плани великих форматів зброшуровують і зберігають окремо. На кожному з них проставляють інвентарний номер тієї справи, до якої він належить.
Інвентаризаційна справа на об'єкт розподіляється на три умовні групи документів. До першої групи належать матеріали первинної інвентаризації, розміщені у такій послідовності: довідка про належність будинку; зведений акт вартості об'єктів; план земельної ділянки; план будинку; журнал внутрішніх обмірів; журнал площ будинку з вбудованими приміщеннями; журнал зовнішніх обмірів; журнал розрахунку площі присадибної ділянки; оцінювальний акт на будинок; оцінювальний акт на господарські будівлі та споруди; ескіз планів поверхів будинку; абрис земельної ділянки; акт польової і камеральної перевірки; заява (замовлення); інші документи.
До другої групи належать усі копії правовстановлювальних документів, зброшуровані у хронологічній послідовності. До третьої групи - документи наступних інвентаризаційно-оціночних змін, розміщені у вказаній вище послідовності.
Проаналізувавши наведені вище положення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та Положення про порядок зберігання матеріалів технічної інвентаризації, судом встановлено, що інвентаризаційна справа - це сукупність матеріалів технічної інвентаризації, які характеризують об'єкт нерухомого майна; інвентаризаційна справа містить матеріали технічної інвентаризації, в тому числі, опис інвентаризаційної справи, акт інвентаризаційної оцінки, план земельної ділянки, план об'єкту, схематичних креслень земельних ділянок, будинків, допоміжних будівель та споруд, заяви на проведення технічної інвентаризації, інші документи, необхідні для обліку, реєстрації та технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
Суд, аналізуючи зміст адвокатського запиту від 11.06.2018 та листа-відповіді від 15.06.2018, а також змісту відзиву на позов у контексті вказаних норм права, зазначає, що відповідачем документально не доведено, що запитувана представником позивача (адвокатом) у КП «Київське міське БТІ» в адвокатському запиті від 11.06.2018 інформація стосується відомостей чи сукупності відомостей про конкретну фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, стосується даних про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреси, дати і місця народження (тобто, іншої фізичної особи, окрім довірителів адвоката - ОСОБА_1 та ОСОБА_3), та відповідно в розумінні Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію», Положення про порядок зберігання матеріалів технічної інвентаризації, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 30.01.2002 №18, - стосується інформації з обмеженим доступом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про бездіяльність Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо залишення без розгляду адвокатського запиту адвоката ОСОБА_2 за вих. №07 від 20.04.2018 та неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката ОСОБА_2 за вих. №37 від 11.06.2018.
Крім того, суд дійшов до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності по відношенню до позивача в частині не дотримання законодавчо визначеного строку для надання відповіді на адвокатський запит від 11.06.2018 вих. №37, оскільки, як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, незважаючи на датування відповіді на даний запит 15.06.2018, фактично така відповідь надана лише 04.07.2018 (що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті, в якому вона надійшла), тобто з порушенням строку, встановленого ч. 2 ст. 24 Закону №5076-VI.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно положень п. 4 ч. 2, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у даному випадку належним і достатнім способом захисту прав позивача у межах даного спору є зобов'язання Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» повторно розглянути адвокатські запити за вих. №07 від 20.04.2018 та за вих. №37 від 11.06.2018, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. У взаємозв'язку із цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача надати можливість ознайомитись із матеріалами інвентаризаційної справи та зняття з неї фотокопій, як таких, що є передчасними до розгляду відповідачем по суті наведених адвокатських запитів.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо знищення частини інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 за період, починаючи з 2007 року, то обставини щодо вчинення відповідачем таких дій наявними матеріалами справи не підтверджуються та наразі є лише суб'єктивними припущеннями самого позивача, а тому також задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
За змістом ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із питань, які вирішує суд при ухваленні рішення, є те, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 ст. 244 зазначеного Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 цього Кодексу).
Так, під час звернення з даним позовом до суду позивач, як інвалід 2-ої групи, скористався пільгою, передбаченою для такої категорії осіб п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому останнім не сплачувався судовий збір.
У той же час, у силу ч. 2 ст. 134 Кодексу аміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 22.03.2018 №14, копію додаткової угоди №14 до договору про надання правової допомоги від 25.03.2018, розрахунку наданої правової допомоги до договору №14 від 22.03.2018, додаткової угоди від 25.03.2018 та коіпї акту виконаних робіт від 16.08.2018. Водночас, документу, що свідчить про фактичну оплату вказаних витрат, позивачем суду не надано, внаслідок чого останнє є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 134, 139, 241 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_6 до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 03359836, адреса: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо залишення без розгляду адвокатського запиту адвоката ОСОБА_2 за вих. №07 від 20.04.2018 та неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката ОСОБА_2 за вих. №37 від 11.06.2018.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо не дотримання законодавчо визначеного строку для надання відповіді на адвокатський запит адвоката ОСОБА_2 від 11.06.2018 вих. №37.
Зобов'язати Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» повторно розглянути адвокатські запити адвоката ОСОБА_2 за вих. №07 від 20.04.2018 та за вих. №37 від 11.06.2018, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок
