ПОСТАНОВА
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №755/10935/17
адміністративне провадження №К/9901/21146/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.)
у справі №755/10935/17
за позовом ОСОБА_1
до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила припинити їй виплату пенсії у зв`язку з відмовою від неї.
2. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.08.2017 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено: зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв`язку з відмовою від неї.
4. У касаційній скарзі Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 01 лютого 2002 року перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розпорядженням від 14.02.2002 №179745.
6. 13 червня 2017 року представник позивача звернувся до Управління з заявою про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з відмовою від неї.
7. Листом від 05.07.2017 №5406/13 Управління відмовило припинити виплату пенсії позивачу у зв`язку з відмовою, оскільки така відмова не передбачена чинним законодавством
8. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що підстав для припинення виплати позивачу пенсії, яку вона отримує за правилами і в порядку, передбаченому «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не вбачається.
10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинне законодавство дає право особам відмовитись від отримання пенсії.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми чинного законодавства. Зазначає, що відмова від отримання пенсії не передбачена чинним законодавством.
12. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подала.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
16. Відповідач слушно наголошує, що чинним законодавством не передбачено прямої норми, яка би давала особам право відмовлятись від отримання пенсії.
17. У той же час, статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено, що до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті "в" цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків.
18. Пунктом 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особа, яка достроково вийшла на пенсію і в результаті чого відсоток, на який було зменшено пенсію може бути переглянуто після досягнення пенсійного віку, якщо особа продовжує працювати і відмовилась від отримання пенсії.
19. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що наведені норми законодавства вказують на право особи відмовитись від отримання пенсії. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено ні форма заяви, ні підстави відмови від отримання пенсії.
20. Вирішуючи спір, колегією суддів взято до уваги той факт, що відмова позивача від отримання пенсії не призведе до отримання державою в особі Пенсійного органу будь-яких збитків чи додаткових витрат. Таке рішення є волею конкретної особи і відповідач, на переконання колегії суддів, не може обмежувати позивача у зазначеному праві.
21. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
22. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
23. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 у справі №755/10935/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуба
