КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа : № 755/10935/17 Головуючий у 1-й інстанції: Астахова О.О.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить припинити виплати їй пенсії у зв'язку з відмовою від неї.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та просить постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач з 01 лютого 2002 року перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розпорядженням №179745 від 14.02.2002 року.
13 червня 2017 року представник позивача звернувся до Управління з заявою про припинення виплати ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з відмовою від неї.
Листом від 05.07.2017 року №5406/13 Управління відмовило припинити виплату пенсії позивачу у зв'язку з відмовою, оскільки така відмова не передбачена чинним законодавством.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач був вимушений звернутися о суду з даним позовом, просив про зобов'язання відповідача припинити йому виплату пенсії в зв'язку з відмовою від неї.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстав для припинення виплати позивачу пенсії, яку він отримує за правилами і в порядку, передбаченому «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не вбачається.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Зазначені норми вказують на право особи на отримання пенсії і не передбачають такого обов'язку.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
З урахуванням наведеної норми безпідставним вбачається твердження відповідача про те, що чинне законодавство не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії як заява пенсіонера, оскільки перелік відповідних підстав, наведених в законі, не є вичерпним.
Такий висновок також можна зробити зі статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті "в" цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків.
Таким чином, зазначені норми законодавства вказують на право особи відмовитись від отримання пенсії. При цьому колегія суддів зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма заяви, ні підстави відмовитись від отримання пенсії.
Посилання Управління на те, що в чинному законодавстві не передбачено відмови від виплати пенсії за заявою пенсіонера, а лише її припинення не приймається колегією суддів до уваги, оскільки є формальним та не може позбавляти позивача його прав. Тим більше, відповідач не роз'яснив позивачу різницю між даними поняттям та порядок звернення з відповідною заявою.
Проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до не вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити ОСОБА_2 виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий :
Судді :
Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2017.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.
