ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2019 року м. Дніпро Справа № 904/3459/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Кузнецов В.О., Чус О.В.
секретар Кисельов Є.О.
за участю представників сторін, присутніх в судовому засіданні 24.09.2019 року:
від позивача: Прибильський В.Г., адвокат;
від відповідача: Поліщук К.В., адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 року
у справі № 904/3459/19 (суддя - Петренко Н.Е., м. Дніпро)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна компанія "Хлібний край Інвест", м. Дніпро
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", с. Промінь Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за біржовим контрактом Київської агропромислової біржі № 1/010219 від 01 лютого 2019 року
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна компанія "Хлібний край Інвест" про забезпечення позову. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, майнові права, а також грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, яке належить Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", та буде виявлене виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, а також інше майно, яке знаходиться на земельних ділянках та складських або інших приміщеннях, які перебувають у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" у власності та у користуванні, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 9 937 325,72 грн. Передано арештоване майно на відповідальне зберігання третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроагросвіт".
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 року, відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, вирішити питання про розподіл судових витрат у порядку, встановленому чинним законодавством України.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що заходи забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою є необґрунтованими, передчасними та такими, що блокують господарську діяльність підприємства та не є співрозмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки вартість майна, на яке накладено арешт, значно перевищує суму позовних вимог. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд накладає арешт з урахуванням предмету позову. В разі стягнення грошових коштів - накладенням арешту на грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього чи у третіх осіб. В разі звернення стягнення на майно - накладенням арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб. Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором у вигляді грошових коштів. Суд першої інстанції не вірно застосував положення статті 137 Господарського процесуального кодексу України. Наявність самого по собі позову про стягнення коштів в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та передачі на відповідальне збереження третій особі, фактично заборони користуватися або розпоряджатися ним законному власнику з огляду на те, що право власності на майно або стягнення на майно позивачем не оскаржується, а предметом спору є лише виключно договірні відносини стосовно стягнення заборгованості за договором. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, майнові права відповідача та передачі його на відповідальне збереження третій особі не є обґрунтованим, оскільки він не відповідає заявленим вимогам, на забезпечення яких направлений, не пов`язаний і не є співвідносним із заявленими вимогами. Суд фактично наклав арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить відповідачу, без визначення конкретного окремого майна індивідуальними ознаками. Місцевий господарський суд не оцінював реальної вартості нерухомого та рухомого майна відповідача станом на дату подання заяви про забезпечення позову. Так, станом на 01.07.2019 року балансова остаточна вартість тільки нерухомого та рухомого (автотранспорт та сільськогосподарська техніка) майна складає 42 313 960,00 грн., без врахування предметів інтер`єру офісів, готової продукції, товарів, верстатів, обладнання, інших основних засобів, а також сировини і матеріалів, призначених для використання у виробництві тощо. Площа земельних ділянок, на яких ще знаходяться посіви, а також з яких вже зібраний врожай, що знаходиться на складах відповідача, складає близько 2 000 га. Орієнтовна вартість врожаю, що ще перебуває на полях, значно перевищує суму позовних вимог. На праві власності відповідачу належить понад 80 одиниць транспортних засобів, понад 40 одиниць тракторів та комбайнів. Вартість всіх транспортних засобів значно перевищує суму позову, що свідчить про те, що судом не було здійснено оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Посіви зернових культур (майбутній врожай 2019 року) на земельних ділянках, що належать на праві власності або перебувають у користуванні відповідача знаходяться у ПАТ "Аграрний фонд України", власником 100 % акцій якого є держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України. Суд фактично наклав арешт та передав на зберігання третій особі і зібраний врожай, який перебуває у заставі держави. Відповідач не зможе виконати свої зобов`язання за договором застави. Вжиті судом заходи забезпечення позову повністю блокують господарську діяльність відповідача. Накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, а також на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача позбавляють його можливості проводити роботи щодо збирання врожаю. Передання на відповідальне збереження третій особі іншого майна, що знаходиться на земельних ділянках та складських або інших приміщеннях, які перебувають у відповідача у власності та користуванні, призведе до загибелі невизначеної кількості тон врожаю або взагалі незаконному збору врожаю третіми особами та блокуванню збирання врожаю, що має наслідком його повну загибель (в розмірах, значно вищих суми, стягнення якої заявлено позивачем). Юридична особа, якій ухвалою суду передано на відповідальне зберігання арештоване майно відповідача створена та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань лише 24.06.2019 року. Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у ТОВ "Дніпроагросвіт" відсутнє у власності будь-яке нерухоме майно, що дає підстави стверджувати про сплановані дії позивача щодо вчинення в подальшому незаконних дій по відношенню до всього належного відповідачу майна. Позивач не надав жодного доказу щодо необхідності передання всього належного відповідачу майна на відповідальне зберігання саме ТОВ "Дніпроагросвіт". Будь-які належні та допустимі докази на обґрунтування того, що наявне у боржника майно (нерухоме, рухоме, в тому числі майнові права) наразі активно розпродаються, врожай збирається та відчужується неофіційно за готівкові кошти, робиться все, щоб максимально вивести все належне боржнику майно для ухилення від виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості та інших виконавчих документів, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення у суду на час постановлення ухвали про забезпечення позову були відсутні. Позивачем зазначені лише припущення щодо можливого невиконання рішення суду в майбутньому. Відповідач не вчиняв будь-яких дій щодо відчуження майна, про що свідчить відсутність розміщення оголошень щодо продажу майна на будь-яких інтернет ресурсах або в друкованих видання, укладання попередніх договорів купівлі-продажу та інших документів. Суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність доказів, підтверджуючих існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 року – без змін. Посилається на те, що судом першої інстанції в повному обсязі були досліджені обставини справи та обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Відповідач відмовляється від повернення грошових коштів позивачу, вказуючи на те, що його юристи зможуть роками затягувати будь-які судові процеси, і навіть якщо позивачу вдасться стягнути з нього грошові кошти в судовому порядку, відповідач встигне відчужити все належне йому майно третім особам. Згідно інформації з відкритих джерел, відповідач є великим виробником сільськогосподарської продукції, займається вирощуванням зернових та технічних культур, тваринництвом. Основними активами відповідача є врожай зернових та технічних культур, худоба та сільськогосподарська техніка, що належать відповідачу на праві власності та за рахунок яких може бути виконане рішення суду у даній справі. Відповідач систематично не виконує взяті на себе зобов`язання, в тому числі і перед третіми особами, що підтверджується відповідними судовими рішеннями та наказами, є обґрунтовані підозри, що наявне у боржника майно наразі активно розпродається, врожай збирається та відчужується неофіційно за готівкові кошти, робиться все, щоб максимально вивести все належне боржнику майно для ухилення від виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості та інших виконавчих документів. Зазначені факти підтверджуються як інформацією з Єдиного реєстру боржників, так і великою кількістю судових справ та виданих наказів про стягнення з відповідача грошових коштів. Такий захід забезпечення позову як накладання арешту на майно відповідача – спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. На даний час існує велика кількість різних арештів майна відповідача, які не оскаржуються відповідачем та які не порушують жодних прав та інтересів відповідача.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 24.09.2019 року.
В судовому засіданні 24.09.2019 року представник відповідача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2019 року відхилено усні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб приватного виконавця Сивокозова О.М. та ТОВ "Дніпроагросвіт", в судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2019 року.
09.10.2019 року на адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі його представника, в якій відповідач, зокрема, просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 року про забезпечення позову, відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Позивач наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку в судове засідання 09.10.2019 року повноважного представника, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи в засіданні 09.10.2019 року за відсутності представників сторін.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна компанія "Хлібний край інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" про стягнення заборгованості у розмірі 9 937 325,72 грн. за біржовим контрактом Київської агропромислової біржі № 1/010219 від 01.02.2019 року (надалі - Контракт).
Ціна за одиницю товару (1 тонну) на базисі поставки СРТ - 3 900,00 грн. без ПДВ, а загальна вартість товару (сума біржової угоди) - 9 422 556,00 грн. без ПДВ (пункти 1.2., 1.3. Контракту).
Позивачем поставлено відповідачу товар - кукурудзу (3 клас) відповідно до накладних № 3 від 01.02.2019 року, № 4 від 02.02.2019 року, № 5 від 03.02.2019 року у кількості 2 416,040 тонн на загальну суму 9 422 566,00 грн.
Позивач стверджує, що відповідач повинен був оплатити поставлений товар протягом 30 робочих днів з моменту поставки товару. Однак, відповідач оплату за поставлений товар у розмірі 9 422 556,00 грн. не здійснив.
У зв`язку з невиконанням умов біржового контракту, позивачем нараховано штрафні санкції у розмірі: 160 843,03 грн. - інфляційні збільшення боргу, 71 250,01 грн. - 3% річних, 282 676,68 грн. - 3 % штрафу.
Таким чином, загальна суму заборгованості, яка заявлена до стягнення позивачем становить 9 937 325,72 грн.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 вказана позовна заява залишена без руху, зобов`язано позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, а саме доплатити судовий збір у розмірі 146 178,39 грн.;
- обґрунтований розрахунок суми штрафних санкцій, а саме інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу у розмірі 3 % із зазначенням періоду нарахування.
Одночасно з пред`явленням позову подано заяву про забезпечення позову в якій позивач просить суд:
- накласти арешт на майно відповідача, а саме: транспортні засоби та сільськогосподарську техніку, врожай зернових та технічних культур (пшениця, ячмінь, рапс, кукурудза, соняшник, соя, інші культури), поголів`я худоби, інше майно та матеріальні засоби, яке знаходиться на земельних ділянках та складських або інших приміщеннях, які перебувають у відповідача у власності та у користуванні в межах заявлених позовних вимог в розмірі 9 937 35,72 грн.;
- передати арештоване майно на відповідальне зберігання третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроагросвіт".
15.08.2019 року до суду надійшла заява позивача про уточнення заяви про забезпечення позову, відповідно до якої останній просив вжити заходи щодо забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, майнові права, а також грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, яке належить відповідачу, та буде виявлене виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, також інше майно, яке знаходиться на земельних ділянках та складських або інших приміщеннях, які перебувають у відповідача у власності та у користуванні в межах заявлених позовних вимог в розмірі 9 937 325,72 грн.;
- передати арештоване майно на відповідальне зберігання третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроагросвіт".
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що відповідач відмовляється від повернення грошових коштів позивачу, зазначаючи про те, що його юристи зможуть роками затягувати будь-які судові процеси, і навіть якщо позивачу вдасться стягнути з нього грошові кошти в судовому порядку, відповідач встигне відчужити все належне йому майно третім особам. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач систематично не виконує взяті на себе зобов`язання, в тому числі і перед третіми особами, що підтверджується відповідними судовими рішеннями та наказами, є обґрунтовані підозри, що наявне у боржника майно наразі активно розпродається, врожай збирається та відчужується неофіційно за готівкові кошти, робиться все, щоб максимально вивести все належне боржнику майно для ухилення від виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості та інших виконавчих документів. Зазначені факти підтверджуються як інформацією з Єдиного реєстру боржників так і великою кількістю судових справ та виданих Наказів про стягнення з відповідача грошових коштів. Відчуження майна відповідачем іншим особам, витрачання грошових коштів не на проведення розрахунків з позивачем, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки ціна позову є досить великою, і тому єдиною можливістю виконання рішення суду в повному обсязі може бути звернення стягнення на майно відповідача в процесі виконання судового рішення. Проте, якщо ж відповідач продасть своє майно до винесення рішення по справі, існує велика вірогідність неможливості виконання такого рішення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.09.2019 року. Зобов`язано учасників провадження у справі вчинити певні дії.
Суд першої інстанції розглянувши заяву про забезпечення позову (з урахуванням заяви про уточнення заяви про забезпечення позову від 15.08.2019 року) в ухвалі від 16.08.2019 року дійшов висновку про необхідність її повного задоволення.
Приймаючи рішення про забезпечення позову господарський суд взяв до уваги, що предметом позовних вимог є відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи і у разі задоволення позовних вимог рішення суду повинно бути виконаним. Завданням суду під час судового розгляду справи № 904/3459/19 є дослідження фактичних обставин щодо стягнення заборгованості за Біржовим контрактом Київської промислової біржі № 1/010219 від 01.02.2019 року у розмірі 9 937 325,72 грн. та наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача і як наслідок підтвердження або спростування факту заподіяння збитків юридичній особі позивача. Щодо клопотання позивача в частині накладення арешту на все майно господарський суд визнав вказаний захід доцільним, враховуючи майнові вимоги позивача та задовольнив вказане клопотання, наклавши арешт на все майно відповідача до вирішення спору по суті. Господарський суд взяв також до уваги, що обрані заходи до забезпечення позову не будуть мати наслідком припинення господарської діяльності відповідача і не призведуть до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості, а застосовуються як гарантія задоволення законних вимог позивача у разі задоволення позову. Суд першої інстанції зазначив, що забезпечення позову у даній справі є таким, що перебуває у зв`язку з предметом позовної вимоги, є адекватним заявленим вимогам та співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач. Господарський суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки існує ймовірність невиконання судового рішення. Суд дійшов висновку, що обраний позивачем засіб забезпечення позову є співмірним і відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечує збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігає порушенням у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. Також, суд першої інстанції пославшись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 5023/5386/12, звернув увагу, що в разі добропорядності відповідача, обрані господарським судом заходи не створять незручностей для відповідачів, а лише забезпечать схоронність майна та фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи зустрічного забезпечення господарський суд станом на 16.08.2019 року вважає за доцільне не застосовувати.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є наявність або відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, майнові права, а також грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, яке належить відповідачу, та буде виявлене виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, а також інше майно, яке знаходиться на земельних ділянках та складських або інших приміщеннях, які перебувають у відповідача у власності та у користуванні, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 9 937 325,72 грн. та передачі арештованого майна на відповідальне зберігання третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроагросвіт".
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Згідно із частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно із статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 року у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 року у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 року у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 року у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 року у справі № 904/1417/19.
Відповідно до усталеної судової практики при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", в межах заявлених позовних вимог в розмірі 9 937 325,72 грн. є адекватним способом захисту можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, з огляду на встановлені судами обставини даної справи. Вказаним заходом забезпечення позову буде забезпечено збалансованість інтересів сторін, між вжитим заходом забезпечення позову і предметом позову наявний прямий зв`язок, обраний захід спроможний забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів заявника, натомість, у випадку його невжиття, відсутня змога запобігти можливим порушенням прав заявника.
За наведених обставин, наявні підстави для задоволення заяви позивача в частині забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", в межах заявлених позовних вимог в розмірі 9 937 325,72 грн.
Щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, майнові права, які належать відповідачу, та будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, а також інше майно, яке знаходиться на земельних ділянках та складських або інших приміщеннях, які перебувають у відповідача у власності та у користуванні, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 9 937 325,72 грн. колегія суддів враховує наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом позовних вимог є вимога про захист прав та законних інтересів позивача, порушених відповідачем внаслідок невиконання ним зобов`язання із своєчасної оплати поставленого позивачем товару за Біржовим контрактом.
Таким чином, з урахуванням предмету позовних вимог, у випадку задоволення позову у даній справі, у відповідача виникне обов`язок щодо сплати позивачу грошових коштів в розмірі 9 937 325,72 грн.
Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, майнові права, які належать відповідачу, та будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, а також інше майно, яке знаходиться на земельних ділянках та складських або інших приміщеннях, які перебувають у відповідача у власності та у користуванні, суд першої інстанції не врахував, що у такому випадку немає зв`язку між обраним позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19, від 26.09.2019 року у справі № 904/1417/19.
Крім того, суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача без наведення переліку такого майна, врахувавши лише наявність судових та виконавчих проваджень, відкритих відносно відповідача. При цьому, місцевий господарський суд не надав належної оцінки наявності або відсутності доказів того, що вжиті заходи забезпечення позову не будуть перешкоджати господарській діяльності відповідача, не переконався у забезпеченні збалансованості інтересів сторін, а також у тому, що вжиті заходи забезпечення позову не є надмірними. Наведене свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог законодавства щодо адекватності застосованих заходів забезпечення позову.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вимоги позивача, наведені в заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно відповідача не співмірні із позовними вимогами та не можуть бути задоволені судом.
Щодо забезпечення позову шляхом передання майна на зберігання третій особі колегія суддів враховує наступне.
Застосовуючи захід забезпечення позову, господарський суд має навести обґрунтування необхідності вжиття саме такого заходу забезпечення позову, а також вмотивувати підстави, за яких дійшов висновку про застосування саме такого заходу забезпечення позову.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову в частині передачі на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, арештованого майна відповідача, відповідних мотивів не навів.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню. Суд першої інстанції правомірно наклав арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать відповідачу, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 9 937 325,72 грн. Разом з тим, наклавши арешт на все рухоме і нерухоме майно, майнові права, які належать відповідачу та передавши арештоване майно на відповідальне зберігання третій особі – ТОВ "Дніпроагросвіт", місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача в цій частині.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції має бути скасована в частині накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, майнові права, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" та передачі арештованого майна на відповідальне зберігання третій особі – Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроагросвіт". В іншій частині ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін. В зв`язку з чим, необхідно резолютивну частину ухвали суду першої інстанції викласти в новій редакції.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" – задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 року у справі № 904/3459/19 в частині накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, майнові права, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" та передачі арештованого майна на відповідальне зберігання третій особі – Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроагросвіт" - скасувати. В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 року у справі № 904/3459/19 – залишити без змін.
Резолютивну частину ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 року у справі № 904/3459/19 викласти в наступній редакції:
"Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна компанія "Хлібний край Інвест" про забезпечення позову – задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", в межах заявлених позовних вимог в розмірі 9 937 325,72 грн.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна компанія "Хлібний край інвест" (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд.21, код ЄДРПОУ 40518562).
Боржник: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт"(52341, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Промінь, код ЄДРПОУ 31004437).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (частина 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України), а саме з 16.08.2019 року.
Ухвала, як виконавчий документ підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала може бути оскаржена, що передбачено статями 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її прийняття, тобто до 17.08.2022 року.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (частина 4 статті 144 Господарського процесуального кодексу України)".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.10.2019 року.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ В.О. Кузнецов
Суддя _________________ О.В. Чус
