ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2019 року справа №360/1845/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (повне судове рішення складено 07 серпня 2019 року у м. Сєвєродонецьку) та на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 360/1845/19 (суддя в І інстанції Петросян К.Є.) за позовом Приватного підприємства «Центроград-Попасна» до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
УСТАНОВИВ:
В червні 2019 року адвокат Степанова Ольга Володимирівна, яка діє в інтересах Приватного підприємства «Центроград-Попасна» (далі - ПП «Центроград-Попасна») звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - ГУ Держпраці) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
В обґрунтуванні позову зазначено, що на виконання наказу ГУ Держпраці від 14.03.2019 № 251 до ПП «Центроград-Попасна» були направлені інспектори для проведення позапланового заходу - інспекційного відвідування, підставою здійснення якого слугувала інформація Пенсійного фонду України в Луганській області від 06 лютого 2019 року № 2011/04-03. Предмет відвідування - перевірка додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника(ів) до роботи без оформлення трудового договору (направлення № 01-17/282 від 14.03.2019).
У період з 15.03.2019 по 26.03.2019 посадові особи відповідача здійснювали інспекційне відвідування ПП «Центроград-Попасна», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛГ254/35/НД/АВ від 26.03.2019 (далі - Акт інспекційного відвідування), де зазначено про порушення позивачем вимог ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), ч. 1 ст. 24 КЗпП, а саме:
- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працюють за відсутності трудового договору в порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП;
- ПП «Центроград-Попасна» допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в порушення ч. 3 ст. 24 КУпАП.
11.04.2019 ГУ Держпраці винесена постанова про накладення штрафу № ЛГ254/35/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС (далі - Спірна постанова), якою до позивача на підставі акта відвідування та абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП застосовано штраф у розміру 625 950, 00 грн., копія якої отримана позивачем 16.04.2019.
Представник позивача вважала зазначену постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню з таких підстав.
Під час перевірки на письмову вимогу посадових осіб відповідача № ЛГ254/35/ПД від 15 березня 2019 року керівництво ПП «Центроград-Попасна» надало ряд документів, в тому числі і штатний розпис, копії трудових книжок працівників, трудові договори найманих працівників та договори цивільно-правового характеру за 2018 рік, січень-березень 2019 року з актами виконаних робіт, про що у вимозі зроблена відмітка про їх надання 20.03.2019.
На думку представника позивача, цивільно-правові договори між ПП «Центроград-Попасна» та фізичними особами укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці, у зв`язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та відповідними виконавцями припинилися.
Також наголосив, що укладання цивільно-правової угоди не регулюється статтею 2 КЗпП, тому повідомлення про дату початку дії укладених договорів цивільно-правового характеру з фізичними особами не потрібно подавати до органів ДФС, ПП «Центроград-Попасна» є платником ЄСВ, оскільки використовує, зокрема, і працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами, отже, відносини між сторонами договору відповідають ознакам цивільно-правового договору.
На підставі викладеного просила суд визнати протиправною та скасувати Спірну постанову.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.
05 серпня 2019 року представник позивача звернулась до місцевого суду із заявою про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, які ПП «Центроград-Попасна» з метою отримання правничої допомоги понесено стороною у зв`язку з захистом своїх прав і законних інтересів у цій справі на суму 10 000,00 грн.
Додатковим рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Стягнуто на користь ПП «Центроград-Попасна» витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, у сумі 10 000,00 грн.
Не погодившись з такими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано те, що в усіх договорах цивільно-правового характеру, укладених між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , їх предметом є процес праці, а не її кінцевий результат. Очевидно, що за цими договорами працівники були зобов`язані виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.
В той же час, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та КЗпП, а також права на оплату праці у розмірі не нижче встановленого законом мінімального розміру оплати праці, права на нормальну тривалість 7 робочого часу, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо. Відповідач наголошує, що спірні правовідносини виникли внаслідок здійснення ГУ Держпраці захисту трудових прав працівників, детінізації заробітної плати та легалізацію трудових відносин, інспекційне відвідування здійснено відповідачем у повній відповідності із нормами чинного законодавства, а Спірна постанова також є законодавчо обґрунтованою.
Стосовно стягнення з ГУ Держпраці витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, апелянт зазначив, що у договорі про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Степановою О.В., не зазначено, яку саме правничу допомогу буде надавати адвокат та у якому вигляді, відсутній детальний опис правничої допомоги. Відповідно до п.3 такого договору гонорар у розмірі 10 000,00 грн. згідно до видаткового касового ордеру № 407 від 06.06.2019 сплачено адвокату 06.06.2019, хоча акт про прийняття - передачі наданих послуг містить детальний опис правничої допомоги з 24.04.2019 по 02.08.2019, що є незрозумілим, як представник позивача могла знати наперед, які саме послуги буде надавати позивачу, а також передбачити кількість підготовчих та судових засідань.
У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, з огляду на таке.
Спершу слід зазначити, що доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо зайняття її підписантом посади першого заступника начальника Управління не є змістовними, оскільки на офіційному сайті цього управління міститься така інформація та вона не спростована стороною позивача.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, 07.02.2019 до ГУ Держпраці надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 06.02.2019 № 2011/04-03 з інформацією щодо страхувальників, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами станом на 1 лютого 2019 року (т.1 а.с.210-211).
Відповідно до підпункту 6 пункту 5 та пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295), статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947р. про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, за інформацією ГУПФУ в Луганській області від 06.02.2019 № 2011/04-03, ГУ Держпраці винесено наказ від 14.03.2019 № 251 «Про проведення інспекційного відвідування ПП «Центроград-Попасна», відповідно до якого наказано здійснити інспекційне відвідування у строк з 15 березня 2019 року по 18 березня 2019 року, в ході якого перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника(ів) до роботи без оформлення трудового договору (т.1 а.с.212).
14.03.2019 відповідачем винесено направлення від № 01-17/282 на проведення інспекційного відвідування (т.1 а.с.213).
15.03.2019 у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів, відповідачем винесено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЛГ254/35/НД та вимогу про надання/поновлення документів від 15.03.2019 № ЛГ254/35/ПД, згідно якого строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 20.03.2019 (т.1 а.с.19-21). Акт та вимога отримані директором ПП «Центроград-Попасна» ОСОБА_6 15.03.2019, що не заперечується позивачем.
21.03.2019 інспекторами праці повторно винесено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування за № ЛГ254/35/НД та вимогу про надання/поновлення документів від 21.03.2019 № ЛГ/254/35/ПД, згідно якого строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 25.03.2019 (а.с.22-24). Вказаний акт та вимога отримані директором ПП «Центроград-Попасна» 21.03.2019.
26.03.2019 інспекторами праці за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛГ254/35/НД/АВ, який підписано інспекторами праці, що його проводили, та директором ПП «Центроград-Попасна» ОСОБА_6
В ході інспекційного відвідування актом від 26.03.2019 встановлено, що у ПП «Центроград-Попасна» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працюють за відсутності трудового договору, що є порушенням частини першої статті 21 КЗпП. Також встановлено, що вказані особи допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП (т.1 а.с.215-220).
26.03.2019 відповідачем на підставі Акта інспекційного відвідування винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛГ254/35/НД/АВ/П, яким директора ПП «Центроград-Попасна» зобов`язано усунути виявлені інспекційним відвідуванням порушення протягом семи днів та надалі дотримуватись вимог чинного законодавства, що підписано інспекторами праці та директором позивача ОСОБА_6 (т.1 а.с.221-222).
04.04.2019 заступником начальника ГУ Держпраці складено повідомлення від 04.04.2019 № 01-15/1221, яким позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, що відбудеться 11 квітня 2019 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні ГУ Держпраці у Луганській області, яке надіслано позивачу 04.04.2019 (т.1 а.с.35).
Факт надіслання на адресу позивача повідомлення про розгляд справи підтверджується фіскальним чеком від 04.04.2019 за № 9312001951496 (т.2 а.с.71).
За даними пошуку поштових відправлень - Укрпошта, поштове відправлення за номером 9312001951496, вручено адресату 05.04.2019 о 19 год. 59 хв. (т.2 а.с.72).
11.04.2019 першим заступником начальника ГУ Держпраці ОСОБА_7 за результатами розгляду справи та на підставі Акта інспекційного відвідування, статті 259, абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) винесено Спірну постанову про накладення на ПП «Центроград-Попасна» штрафу у розмірі 625 950,00 грн. (т.1 а.с.7).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що незважаючи на допуск працівників до виконання посадових обов`язків, позивачем як роботодавцем не укладено з ними трудовий договір відповідно до вимог статті 24 КЗпП, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП, проте під час розгляду та вирішення справи судом встановлено недотримання відповідачем процедури розгляду справи про накладення штрафу, що обмежує право позивача на висловлення заперечень, надання доказів та захист безпосередньо під час розгляду справи про накладення штрафу.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходить з такого.
Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю.
Статтею 21 КЗпП визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Частинами першою - третьою статті 24 КЗпП визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 265 КЗпП визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення № 386/2011) управління Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Пунктом 1 Положення № 386/2011 визначено, що Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
За приписами підпункту 3 пункту 4 Положення № 386/2011 управління Держпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про занятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно - правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України; відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці, ратифікованих Законами України «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 08.09.2004 № 1985-IV та «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» від 8 вересня 2004 року № 1986- IV.
Зазначені конвенції мають пріоритетне значення, оскільки статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.
Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.
Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів (пункт 2 Порядку № 295).
Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема, Пенсійного фонду України та його територіальних органів […].
Згідно із пунктами 19, 20, 21 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 295 припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.
Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об`єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень (пункт 25 Порядку № 295).
Пунктом 27 Порядку № 295 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 509, цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа) (пункт 3 Порядку № 509).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Пунктом 8 Порядку № 509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Таким чином, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
У свою чергу, інспекційне відвідування може здійснюватися без попереднього повідомлення об`єкта відвідування у разі, якщо таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Службове посвідчення інспектор праці пред`являє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі під час інспекційного відвідування.
Щодо безпосередньо виявлених інспекційним відвідуванням порушень, колегія суддів зазначає таке.
Зі змісту Акта інспекційного відвідування слідує, що інспектори праці дійшли висновку про порушення позивачем положень частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП за результатами опрацювання договорів, укладених ПП «Центроград-Попасна» з цими особами, актів до таких договорів, а також пояснень отриманих від цих осіб.
Копії цих документів надані сторонами до матеріалів справи.
Так, дослідженням цих документів встановлено, що між ПП «Центроград-Попасна» (Замовником) та:
фізичною особою ОСОБА_1 укладено договори про надання послуг з прибирання житлового фонду і прибудинкової території № 4 від 01.01.2018, № 21 від 01.02.2018, № 34 від 01.03.2018, № 154 від 01.11.2018, № 171 від 01.01.2019, № 178 від 01.02.2019, № 187 від 01.03.2019. Згідно пунктів 1.2 договорів Замовник зобов`язується оплатити надані послуги згідно акта виконаних послуг. Пунктом 2.1 договорів чітко визначено розмір вартості послуг (т.1 а.с.36-37, 46-47, 52-53, 94-95, 104-105, 114-115, 122-123);
фізичною особою ОСОБА_4 укладено договори про надання послуг з прибирання житлового фонду і прибудинкової території , загрузки контейнерів на сміттєвих майданчиках, збору ТПВ по приватному сектору № 10 від 01.01.2018, № 19 від 01.02.2018, № 32 від 01.03.2018, № 48 від 01.04.2018, № 63 від 01.05.2018, № 78 від 01.06.2018, № 95 від 01.07.2018, № 112 від 01.08.2018, № 126 від 01.09.2018, № 142 від 01.10.2018, № 156 від 01.11.2018, № 173 від 01.01.2019, № 180 від 01.02.2019, № 189 від 01.03.2019. Оплата за надані послуги відповідно до пунктів 1.2 договорів здійснюється замовником згідно акта виконаних послуг. Пунктом 2.1 договорів чітко визначено розмір вартості послуг (т.1 а.с.38-39, 44-45, 50-51, 58-61, 68-71, 74-75, 84-87, 96-97, 106-107, 116-117, 124-125);
фізичною особою ОСОБА_3 укладено договори про надання послуг з прибирання житлового фонду та прибудинкової території, прибирання під`їздів сходових клітин будинків та прибудинкової території № 13 від 01.01.2018, № 59 від 10.05.2018, № 149 від 01.10.2018, № 159 від 01.11.2018, № 175 від 01.01.2019, № 182 від 01.02.2019, № 191 від 01.03.2019. Згідно пунктів 1.2 договорів Замовник зобов`язується оплатити надані послуги згідно акта виконаних послуг. Пунктом 2.1 договорів чітко визначено розмір вартості послуг (т.1 а.с.40-41, 64-65, 92-93, 100-101, 110-111, 120-121, 128-129);
фізичною особою ОСОБА_5 укладено договори про надання послуг з перевірки та прочистки димових та вентиляційних каналів, огляду ДВК та димогарних труб центральної частини міста № 18 від 01.01.2018, № 26 від 01.02.2018, № 41 від 01.03.2018, № 51 від 01.04.2018, № 68 від 01.05.2018, № 83 від 01.06.2018, № 100 від 01.07.2018, № 117 від 01.08.2018, № 131 від 01.09.2018, № 147 від 01.10.2018, № 158 від 01.11.2018, № 174 від 01.01.2019, № 181 від 01.02.2019, № 190 від 01.03.2019. Згідно пунктів 1.2 договорів Замовник зобов`язується оплатити надані послуги згідно акта виконаних послуг. Пунктом 2.1 договорів чітко визначено розмір вартості послуг (т.1 а.с.42-43, 48-49, 54-57, 62-63, 66-67, 72-73, 76-77, 80-81, 88-89, 98-99, 108-109, 118-119, 126-127);
фізичною особою ОСОБА_2 укладено договори про надання послуг з ремонту систем водопостачання та водовідведення, прибирання житлового фонду та прибудинкової території, ремонту каналізації, ремонту водяних та каналізаційних систем житлового фонду № 123 від 23.08.2018, № 136 від 01.09.2018, № 152 від 01.10.2018, № 161 від 01.11.2018, № 177 від 01.01.2019, № 193 від 01.03.2019. Згідно пунктів 1.2 договорів Замовник зобов`язується оплатити надані послуги згідно акта виконаних послуг. Пунктом 2.1 договорів чітко визначено розмір вартості послуг (т.1 а.с.78-79, 82-83, 90-91, 102-103, 112-113, 130-131).
Так, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша).
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина друга).
Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл (частина третя).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша статті 846 ЦК України).
Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
У свою чергу зі змісту вищеописаних договорів, укладених ПП «Центроград-Попасна», слідує, що у них відсутні відомості про конкретні обсяги роботи, які є предметом укладених договорів (кінцевий результат); не визначено у який спосіб замовником видаються завдання на виконання робіт; відсутні конкретні строки виконання робіт; який саме конкретний результат роботи має передати виконавець замовнику тощо. Також у досліджених договорах предметом є процес праці, який фізичні особи мають систематично виконувати, про що свідчить також щомісячне переукладання даних договорів.
Отже, вищенаведені договори свідчать про постійний характер виконуваної роботи та щомісячну оплату у чітко визначеному розмірі в незалежності від обсягів виконаних робіт.
Згідно наданих інспектору праці пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 вбачається, що вони працюють на посаді двірника в ПП «Центроград-Попасна»; вихідними днями є субота та неділя; заробітну плату отримують готівкою через касу; оформлені за договорами ЦПХ; інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проводився (т.1 а.с.223-224, 227).
Також, ОСОБА_5 в своїх поясненнях зазначив, що він працює пічником ПП «Центроград-Попасна», а Рибалко В. Ф . слюсарем сантехніком на цьому ж підприємстві; вихідними днями є субота та неділя, заробітну плату отримують готівкою через касу; оформлені за договорами ЦПХ; інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проводився (т.1 а.с.225-226).
Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, допитані в ході судового засідання в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пояснили, що вони працювали у ПП «Центроград-Попасна» на підставі цивільно-правових договорів, заробітну плату отримували в бухгалтерії підприємства готівкою, вихідними днями були субота та неділя; виконану роботу приймала директор ОСОБА_6 . З приводу наданих інспектору праці письмових пояснень зауважили, що текст пояснень вони переписували один в одного, не розуміючи їх змісту.
Слід зазначити, що в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги), не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду та твердженнями відповідача, що договори про надання послуг, укладені ПП «Центроград-Попасна» із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають ознаки трудового характеру.
Наведене свідчить про факт прийняття на роботу цих працівників. Водночас, незважаючи на допуск працівників до виконання посадових обов`язків, позивачем як роботодавцем не укладено з ними трудовий договір відповідно до вимог статті 24 КЗпП, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (№ рішення в ЄДРСР 75148848), від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17 (№ рішення в ЄДРСР 76695525), від 13 червня 2019 року у справі № 1840/2507/18 (№ рішення в ЄДРСР 82406167), від 13 червня 2019 року у справі № 824/896/18-а (№ рішення в ЄДРСР 82406158), від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18 (№ рішення в ЄДРСР 82406152).
До того ж, колегія суддів зазначає, що позивачем не оскаржено судове рішення місцевого суду в мотивувальній частині щодо порушення підприємством вимог статті 24 КЗпП, тому зауваження представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу стосовно цих фактичних обставин також не беруться до уваги.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, що під час розгляду та вирішення даної справи судом встановлено недотримання відповідачем процедури розгляду справи про накладення штрафу.
Так, відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Місцевий суд, звернувши увагу на те, що штраф у розмірі 625 950,00 грн., який застосовано до позивача, є суттєвим, зазначив про необхідність забезпечення права завчасно знати про час та місце розгляду справи.
З наведеним слід погодитись, оскільки таке право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Як вже вище вказано, відповідно до пункту 7 Порядку № 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18 (№ рішення в ЄДРСР 82383730).
Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів колегією суддів встановлено, що повідомлення від 04.04.2019 за № 01-15/1221 про розгляд справи про накладення штрафу 11 квітня 2019 року о 10 год. 00 хв., надіслано керівнику ПП «Центроград-Попасна» 04.04.2019 о 16:28 згідно фіскального чеку за номером відправлення 9312001951496 (т.2 а.с.71).
За даними пошуку поштових відправлень - Укрпошта, поштове відправлення за номером 9312001951496, вручено адресату 05.04.2019 о 19 год. 59 хв., тобто наступного ж дня після відправлення (т.2 а.с.71,72).
Отже, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу в цьому випадку вважається виконаним, позивача вчасно поінформовано про час та місце розгляду справи, а саме за п`ять днів до дати розгляду справи.
Так, в матеріалах справи міститься наказ від 24.04.2012 № 6 по ПП «Центроград-Попасна», яким затверджено режим роботи позивача: з 7.00 до 16.00 год., обідня перерва з 11.00 по 12.00 год., вихідні дні - субота, неділя (т.2 а.с.79-80).
Проте такі обставини не спростовують факт дотримання ГУ Держпраці вимоги Порядку № 509, а саме направлення повідомлення про розгляд справи рекомендованим листом не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи. Тобто відповідач не обмежив право позивача на висловлення заперечень, надання доказів та захист безпосередньо під час розгляду справи про накладення штрафу.
Доводи позивача, що відповідно до журналу реєстрації вхідних документів ПП «Центроград-Попасна», повідомлення отримано позивачем разом із оскаржуваною постановою 16.04.2019, тобто вже після розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови щодо застосування штрафних санкцій (т.2 а.с.82-83, 88), колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Примірник Спірної постанови направлено позивачу рекомендованим листом 11 квітня 2019 року згідно фіскального чеку 9310006456342 (т.1, а.с.228) та відповідно до даних пошуку поштових відправлень - Укрпошта отримано ПП «Центроград-Попасна» 13 квітня 2019 року о 19 год. 59 хв.
В той же час, за даними пошуку поштових відправлень - Укрпошта, поштове відправлення за номером 9312001951496, яким повідомлення від 04.04.2019 за № 01-15/1221 про розгляд справи про накладення штрафу 11 квітня 2019 року о 10 год. 00 хв., надіслано керівнику ПП «Центроград-Попасна» 04.04.2019 о 16:28 та вручено адресату 05.04.2019 о 19 год. 59 хв., тобто наступного ж дня після відправлення (т.2 а.с.71,72).
Отже, місцевий суд, надавши оцінку змісту журналу вхідної кореспонденції, дійшов помилкового висновку, що повідомлення про розгляд справи отримано позивачем разом із Спірною постановою 16.04.2019, тобто вже після розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови щодо застосування штрафних санкцій.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про накладення штрафу, виявлені порушення під час інспекційного відвідування, які стали підставою для застосування штрафу є доведеними та обґрунтованими, отже Спірна постанова скасуванню не підлягає.
У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia").
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Спірна постанова в повній мірі відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, у задоволенні позовних вимог у цій справі слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо додаткового рішення у цій справі, яким стягнуто з відповідача судові витрати на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. 6 ст. 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу заявлених однією стороною тільки за відповідним клопотанням іншої сторони, у разі його обгрунтованості.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки апеляційним судом встановлено, що позовні вимоги ПП «Центроград-Попасна» задоволенню не підлягають, підстави для відшкодування судових витрат, в цьому випадку витрат на правничу допомогу, відсутні.
Відтак, додаткове рішення про задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу також підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі № 360/1845/19 - скасувати.
Додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Центроград-Попасн» до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
У задоволенні заяви представника Приватного підприємства «Центроград-Попасна» Степанової Ольги Володимирівни про відшкодування судових витрат - відмовити.
Повне судове рішення - 07 жовтня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
І. В. Геращенко
