ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 22-ц/821/203/19
Головуючий по першій інстанції Романенко В.А.
Категорія: 304000000
Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Бондаренка С.І.
за участю секретаря Матюхи В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення матеріальної шкоди, -
в с т а н о в и в :
У листопаді місяці 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів та стягнення матеріальної шкоди.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 20.02.2012 р. між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу «Найкращий Багаторічний» у Євро № 003-23000-200212, згідно якого сума вкладу становила 50 000 євро (п. 1.2 договору), що підтверджується квитанцією № 14246062 від 20.02.2012 р., на термін по 18.02.2017 р. (п.1.3 договору). Згідно з квитанцією № 14607072 від 20.03.2012 р. нею на депозитний рахунок внесено додатково 60 022,43 Євро.
Також 30.09.2013 р. між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу «Найкращий Багаторічний» у Євро № 004-23850-300913, згідно якого сума вкладу становила 30 000 євро (п.1.2 договору), що підтверджується квитанцією № 26906541 від 30.09.2013 р., на термін по 29.09.2018 р. (п.1.3 договору).
Таким чином, станом на 05.11.2014 р. загальна сума коштів на депозитних рахунках склала 140 022,43 Євро.
02.03.2015 р. на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 02.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
В 2015 році вона отримала гарантовану суму відшкодування за вкладом в розмірі 200000 грн. Таким чином, на момент прийняття рішення про ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» на її рахунку залишилось 140022,43 Євро.
Станом на 01.11.2018 курс Євро за даними Національного банку України складає 32,12 грн. Таким чином, 140 022,43 Євро = 4 480 717,76 грн.
Згідно офіційної відкритої інформації НБУ ОСОБА_2 є учасником і власником 70,61 % статутного капіталу ПАТ «Дельта банк», тобто особою, яка опосередковано володіє істотною участю банку та в розумінні ст.ст. 2, 58 Закону є власником істотної участі ПАТ «Дельта Банк».
Як вбачається із змісту постанови правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 р. «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» головною причиною віднесення AT «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних стало невжиття власником банку своєчасних, дієвих і достатніх заходів для поліпшення фінансового стану банку та приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України. Головний акціонер та керівництво AT «Дельта Банк» обрали високо ризикову стратегію стрімкого зростання за рахунок придбання неякісних активів. Крім того, агресивна розбудова корпоративного бізнесу AT «Дельта Банк» та недостатньо досвіду в обраному сегменті призвели до значного погіршення якості кредитного портфеля та скорочення ліквідності банку. У кризових реаліях сьогодення основні акціонери не змогли своєчасно збільшити капітал у необхідному обсязі та підтримати ліквідність для забезпечення виконання зобов`язань перед вкладниками.
Постановами Правління Національного банку України за № 150 від 02.03.2015 та № 664 від 02.10.2015 установлено, що з вини власників істотної участі ПАТ «Дельта банк» цей банк віднесено до категорії неплатоспроможних. За таких обставин наявні передбачені ч. 6 ст. 58 Закону підстави для відповідальності власників істотної участі банку за зобов`язаннями цього банку. Невиконаними зобов`язаннями банку перед нею є невидача вкладнику - фізичній особі грошей, які обліковуються на рахунках позивача у розмірі 140 022,43 Євро, що еквівалентно 4 480 717,76 грн.
Зазначає, що ОСОБА_2 несе обов`язок перед нею за зобов`язаннями ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 4480717,76 грн. невиданого вкладу, що перевищує 200 тис. грн., які вона отримала у вигляді компенсації від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що і становить розмір збитків.
Просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» на її користь, матеріальну шкоду в розмірі 4480717,76 грн., що еквівалентно 140 022,43 Євро за порушення ст.ст. 35, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення матеріальної шкоди відмовлено.
Своє рішення суд мотивував тим, що у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Залишкова сума вкладу є кредиторською вимогою та була перенесена для обліку на балансовий рахунок вимог кредиторів і повинна бути задоволена у четверту чергу. За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 суми вкладу.
ОСОБА_1 не погодившись з вказаним рішенням, оскаржила його в апеляційному порядку.
Просила рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 травня 2019 року скасувати та постановити нове, яким її вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування матеріального права.
Апеляційні вимоги позивача ОСОБА_1 викладені в скарзі є аналогічними за змістом позовної заяви.
При цьому наголосила, що, постановами Правління Національного банку України за № 150 від 02.03.2015 та № 664 від 02.10.2015 установлено, що з вини власників істотної участі ПАТ «Дельта Банк» цей банк віднесено до категорії неплатоспроможних. За таких обставин наявні передбачені ч. 6 ст. 58 Закону підстави для відповідальності власників істотної участі банку за зобов`язаннями цього банку постановами Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 №664 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та від 02.10.2015 установлено, що з вини власників істотної участі ПАТ «Дельта Банк» цей банк віднесено до категорії неплатоспроможних. За таких обставин наявні передбачені ч. 6 ст. 58 Закону підстави для відповідальності власників істотної участі банку за зобов`язаннями цього банку. Отже, відповідач не вжив дієвих заходів, якіб призвели до унеможливлення віднесення банку до категорії неплатоспроможних та прийняття рішення про ліквідацію банку.
Зазначає, що відповідно до п.1 ст.211 Господарського кодексу України засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.
Вважає, що в порушення ч.4 ст.265 ЦПК України Соснівський районний суд м.Черкаси не надав мотивовану оцінку зазначеним доказам (наприклад постановам НБУ) та не навів мотивів їх відхилення.
При цьому ОСОБА_1 в апеляційній скарзі в обґрунтування доводів посилається і на досудове розслідування кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_2 , якого підозрюють у виведенні коштів з ПАТ «Дельта Банк».
На апеляційну скаргу представник ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 подав відзив в якому просив рішення Соснівського районного суду від 03 травня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення., оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.02.2012 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу «Найкращий Багаторічний» у Євро № 003-23000-200212, згідно якого сума вкладу становила 50 000 євро (п. 1.2 договору), що підтверджується квитанцією № 14246062 від 20.02.2012 р., на термін по 18.02.2017 р. (п.1.3 договору). Згідно з квитанцією № 14607072 від 20.03.2012 р. нею на депозитний рахунок внесено додатково 60 022,43 Євро.
Також 30.09.2013 р. між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу «Найкращий Багаторічний» у Євро № 004-23850-300913, згідно якого сума вкладу становила 30 000 євро (п.1.2 договору), що підтверджується квитанцією № 26906541 від 30.09.2013, на термін по 29.09.2018 р. (п.1.3 договору).
Постановою Правління Національного Банку України від 02 березня 2015 року за № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта банк».
Уповноваженою особою Фонду гарантування кладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 року №181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №619 строк здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» продовжено до 04 жовтня 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи 02.11.2015 р. позивач ОСОБА_1 заявила кредиторську вимоги в розмірі 4000000.00 грн. (а.с.105).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 174 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України викладеній в постанові від 20 січня 2016 року по справі № 6-2001цс15 згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, повязаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобовязань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
Враховуючи, що з 03 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку дана обставина унеможливила стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного суду України від 07 червня 2017 року по справі № 6-1809цс16 та постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року по справі №524/1439/17 (провадження №61-30778св18).
Залишкова сума вкладу є кредиторською вимогою та перенесена для обліку на балансовий рахунок вимог кредиторів і згідно п.4 ч.1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повинна бути задоволена у четверту чергу. Частиною четвертою ст.52 зазначеного Закону передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходженнія коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Як вбачається з скриншоту банківської програми СІА кредиторську вимогу позивачки ОСОБА_1 віднесено до четвертої черги (а.с.106).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду у банку розпочата процедура ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , у частині стягнення з ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_2 суми вкладу, та вважає їх такими, що суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Доводи апеляційної скарги, що головною причиною віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних стало невжиття власником банку своєчасних, дієвих і достатніх заходів для поліпшення фінансового стану банку та приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України, є безпідставними.
Згідно зі ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитнів та моральної шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України підставами звільнення від доказування є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та вчинені вони цією особою.
Отже, посилання ОСОБА_1 на досудове розслідування кримінальних проваджень №22018000000000096 від 21.03.2018 року, №12014100000000703, №42016000000001125 стосовно ОСОБА_2 , якого підозрюють у виведені коштів з ПАТ «Дельта Банк» є безпідставними, так як будь-яких доказів, зокрема і вищезазначених процесуальних документів, позивачем не було надано суду.
Щодо доводів позивача про те що ОСОБА_2 несе обов`язок перед нею за зобов`язаннями ПАТ «Дельта Банк» то колегія суддів вважає, їх також безпідставними, оскільки дані правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», а тому ОСОБА_2 у даному випадку не може нести перед позивачем будь-яких зобов`язань.
З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що обставини на яких ґрунтуються вимоги позивача ОСОБА_1 не були доведені під час судового розгляду належними та допустимими доказами, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Доводи наведені в апеляційній скарзі, щодо неправомірності відмови у видачі вкладу, посилаючись на норми загального законодавства є необґрунтованими тому, що виплата вкладу в результаті визнання банку неплатоспроможним регулюється нормами спеціального законодавства, які мають пріоритет над загальними, а саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, до даних цивільних правовідносин не може застосовуватися господарське законодавство на яке посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалив рішення, яке відповідає закону.
Керуючись ст. ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 жовтня 2019 року.
Судді :
