ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13556/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Малихіної О.В.,

за участю представників:

позивача - Єкимова І.С.,

відповідача - Гоголя Б . М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новини 24 години»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 (суддя Чебикіна С.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 (колегія судді: Іоннікова І.А. (головуючий), Михальська Ю.Б., Чорна Л.В.)

зі справи № 910/13556/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новини 24 години» (далі - Товариства)

до партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (далі - Партія)

про захист ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новини 24 години» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ «Новини 24 години» інформацію, поширену 30.08.2018 у публікації партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» під назвою «Заява фракції Партії «Блок Петра Порошенка» у ВРУ щодо призначення нового керівництва телеканалу « NewsOne » на веб-сайті http://solydarnist.org за адресою в мережі Інтернет: http://solydarnist.org/?p=188230, а саме: «...антидержавною спрямованістю телеканалу «NewsOne», яка стає дедалі антиукраїнською, вдається до маніпулятивних засобів та спотворює реальні факти суспільно-політичного життя України.. все частіше «NewsOne» ретранслює «темники» Кремля, часто використовуючи для цього представників « 5-ї колони»; «остаточним фактом того, що телеканал «NewsOne» перетворився на частину пропагандистської машини Кремля стало те, що днями управління телеканалу було передане в руки ОСОБА_4 »; «…відверто проросійського телеканалу « NewsOne ». Просило зобов`язати відповідача протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ТОВ «Новини 24 години» у публікації партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» під назвою: «Заява фракції Партії «Блок Петра Порошенка» у ВРУ щодо призначення нового керівництва телеканалу « NewsOne », що була розміщена 30.08.2018 на веб-сайті http://solydarnist.org за адресою в мережі Інтернет: http://solydarnist.org/?p=188230, шляхом розміщення на веб-сайті http://solydarnist.org вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширена відповідачем інформація, яка стосувалася безпосередньо позивача, є недостовірною, неправдивою, не містить оціночних суджень, порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації позивача, становить предмет загального суспільного інтересу. Є резонансною та такою, що впливає на громадську думку щодо позивача і була доведена до відома невизначеній кількості осіб. З урахуванням вказаного, а також ст. ст. 3, 28, 68, 32 Конституції України, ст. ст. 200, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст. ст. 1, 14, 30 Закону України «Про інформацію», п.п. 4, 9, 11, 12, 15, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини», ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, просить задовольнити ці позовні вимоги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ «Новини 24 години» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами для скасування судових рішень зазначає порушення судами норм матеріального права - ст. 32 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 15, 16, 94, 277, 297, 299, 302 ЦК України, ст. 34 ГК України та процесуального права - ч. 1 ст. 75, ст. ст. 76-79, 86, 99, 104, п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України. Стверджує, що суди належним чином не дослідили висновок експерта ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» № 056/386 від 11.11.2018 (зокрема, компетенцію експерта, джерел, на підставі яких експерт дійшов відповідних висновків, не взяли до уваги те, що експертний висновок містить твердження, які суперечать одне одному) та безпідставно взяли його до уваги як належний, допустимий та беззаперечний доказ, що має заздалегідь встановлену силу. Зазначає, що судами неправомірно було відмовлено позивачу у призначені лінгвістичної експертизи, чим порушено ст. ст. 2, 5, 11, 13, 86, 236 ГПК України, а також принцип рівності та змагальності сторін. Посилається на те, що господарські суди неправильно встановили факт достовірності цілого висловлювання на основі аналізу лише його частини. Вважає, що суди помилково визнали поширену відповідну інформацію оціночними судженнями. На думку позивача, оспорювана інформація про телеканал «NewsOne», поширена відповідачем у формі фактичних тверджень, є недостовірною та такою, що завдає шкоду діловій репутації, а тому має бути спростована.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про те, що позивачем не було надано жодного доказу, який би доводив недостовірність таких висловлювань. На думку відповідача, спірні висловлювання не містять тверджень про факти, а є оціночними судженнями, окрім висловлення «днями управління телеканалу було передане в руки ОСОБА_4 ». Зазначає про те, що такі оціночні судження не підлягають спростуванню відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію». Посилається на висновок лінгвістичної експертизи, проведеної ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» № 056/386 від 11.11.2018, який суди правомірно взяли до уваги як один з доказів у справі і який був оцінений судами з урахуванням вимог ст. ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України. Вважає, що оскаржувані позивачем рішення є вмотивованими, а відсутність детальних відповідей судів на деякі безпідставні аргументи позивача не є порушенням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України. Стверджує, що судами було правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а також враховано практику Верховного Суду України та ЄСПЛ. З урахуванням вказаного, а також ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 34 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. 302 ЦК України, ст. ст. 13, 74, 295, 300, 309 ГПК України, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами, 30.08.2018 у публікації партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» під назвою «Заява фракції Партії «Блок Петра Порошенка» у Верховній Раді України щодо призначення нового керівництва телеканалу « NewsOne » на веб-сайті http://solydarnist.org за адресою в мережі Інтернет: http://solydarnist.org/?p=188230 було поширено інформацію, зокрема: «...антидержавною спрямованістю телеканалу « NewsOne », яка стає дедалі антиукраїнською, вдається до маніпулятивних засобів та спотворює реальні факти суспільно-політичного життя України.. все частіше « NewsOne » ретранслює «темники» Кремля, часто використовуючи для цього представників « 5-ї колони»; «остаточним фактом того, що телеканал «NewsOne» перетворився на частину пропагандистської машини Кремля стало те, що днями управління телеканалу було передане в руки ОСОБА_4 »; «...відверто проросійського телеканалу « NewsOne ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 в передачі «Український формат» позивачем було поширено, зокрема, таку інформацію: «телеканал « NewsOne » змінив управлінця. ОСОБА_6 передав управління ста відсотками акцій підприємства відомому українському юристу ОСОБА_4...».

Аналогічні відомості були розміщені на офіційному сайті ТОВ «Новини 24 години» в мережі Інтернет.

Відповідно до висновку експерта ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» № 056/386 від 11.11.2018 інформацію про телеканал «NewsOne» у висловленні «...антидержавною спрямованістю телеканалу «NewsOne», яка стає дедалі антиукраїнською, вдається до маніпулятивних засобів та спотворює реальні факти суспільно-політичного життя України» представлено у формі оціночних суджень; інформацію про телеканал «NewsOne» у висловленні «...все частіше «NewsOne» ретранслює «темники» Кремля, часто використовуючи для цього представників « 5-ї колони» представлено у формі оціночних суджень; інформацію про телеканал «NewsOne» у висловленні «остаточним фактом того, що телеканал «NewsOne» перетворився на частину пропагандистської машини Кремля стало те, що днями управління телеканалу було передане в руки ОСОБА_4 » міститься у двох інформаційних сегментах, які мають відмінний модальний статус. У висловленні телеканал «NewsOne» перетворився на частину пропагандистської машини Кремля» інформація про діяльність телеканалу представлена у формі оціночного судження. У висловленні «днями управління телеканалу було передане в руки ОСОБА_4 » інформація про діяльність телеканалу представлена у формі фактологічного твердження; інформацію про телеканал «NewsOne» у висловленні «...відверто проросійського телеканалу «NewsOne» представлено у формі оціночного судження (а.с. 4-24, т. 2).

Статтею 34 Конституції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

За ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством, є, зокрема, ділова репутація (ч. 1 ст. 201 ЦК України).

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Аналогічні приписи містить і ст. 1 Закону України «Про інформацію».

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).

Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 359/8847/16-ц.

У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії » Європейський суд з прав людини зазначив: « 37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до ч. 2 ст. 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».

Статтею 80 Конституції України встановлено, що народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Інформація, яку просить спростувати позивач, викладена у відповідній заяві фракції партії «Блок Петра Порошенка» у Верховній Раді України, тобто парламенті, та за своєю суттю є оцінкою роботи телеканалу « NewsOne » відповідачем.

Врахувавши вказане, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, в тому числі і висновок експерта ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» № 056/386 від 11.11.2018, дотримуючись принципів справедливості, добросовісності, розумності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що поширена відповідачем інформація, а саме: «...антидержавною спрямованістю телеканалу «NewsOne», яка стає дедалі антиукраїнською, вдається до маніпулятивних засобів та спотворює реальні факти суспільно-політичного життя України.., все частіше «NewsOne» ретранслює «темники» Кремля, часто використовуючи для цього представників « 5-ї колони»; «телеканал «NewsOne» перетворився на частину пропагандистської машини Кремля»; «...відверто проросійського телеканалу « NewsOne », яка є формою вираженням суб`єктивної думки, власних поглядів партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» щодо діяльності вказаного телеканалу, є оціночним судженням у розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію», а не твердженням, на що помилково вказує позивач.

Оскільки, за висловлювання оціночних суджень, якими є вище вказана інформація, не передбачена відповідальність і позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не доведено порушення його прав у цьому випадку, то господарські суди правильно відмовили у задоволенні позову щодо визнання вказаної інформації недостовірною та спростування її.

Також, взявши до уваги те, що про факт передачі телеканалу «NewsOne» в управління ОСОБА_4 повідомив сам позивач, тобто він визнає зазначену обставину, то суди дійшли правильного висновку, що поширена відповідачем інформація щодо передачі телеканалу «NewsOne» в управління ОСОБА_4 не підлягає спростуванню.

Отже, вищевикладене спростовує доводи позивача про порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права - ст. 32 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 15, 16, 94, 277, 297, 299, 302 ЦК України, ст. 34 ГК України.

Також безпідставними є доводи позивача про порушення господарськими судами норм процесуального права - ч. 1 ст. 75, ст. ст. 76-79, 86, 99, 104, п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, оскільки, судами відповідно до вимог ст. 86 ГПК України було ретельно досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі та надана їм належна оцінка.

Крім того, Верховний Суд враховує, що у зв`язку зі внесенням з 27.03.2014 змін до ЦК України, зокрема до ст. 277, принцип презумпції добропорядності (частину 3) було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17). Однак, позивачем не було доведено, що вказана інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

Недоречними є аргументи позивача і про те, що суди належним чином не дослідили висновок експерта ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» № 056/386 від 11.11.2018 (зокрема, компетенцію експерта, джерел, на підставі яких експерт дійшов відповідних висновків, не взяли до уваги те, що експертний висновок містить твердження, які суперечать один одному) та безпідставно взяли його до уваги як належний, допустимий та беззаперечний доказ, що має заздалегідь встановлену силу, з огляду на таке.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, висновок експерта ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» № 056/386 від 11.11.2018 не викликав у суду обґрунтованих сумнівів щодо його правильності, а позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не було доведено, що він є неналежним доказом у справі. Крім того, цей висновок було оцінено господарськими судами з урахуванням вимог ст. ст. 86, 104 ГПК України, а Верховний Суд в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо переоцінки зібраних у справі доказів.

За п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Наявність клопотання сторони про призначення експертизи у справі, за відсутності передбачених ст. 99 ГПК України умов, необхідних для її призначення, не є безумовною підставою для призначення судом відповідної експертизи у справі. Непризначення експертизи у справі, за наявності висновку експерта (достовірність якого у суду не викликала сумніву) не є підставою для скасування законних рішень у цій справі.

Щодо доводів позивача про порушення судом принципу рівності та змагальності сторін, то вони є безпідставними, з огляду на таке.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарськими судами при прийнятті рішень було дотримано вказаних принципів, взято до уваги доводи, аргументи всіх учасників справи та почуто їх, забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, що відповідає як вимогам ст. 7 ГПК України, так і узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України») і доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.

Решта доводів позивача в касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та до встановлення обставин у справі, що з огляду на встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення господарських судів постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та прийняття нового немає, то судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 зі справи № 910/13556/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новини 24 години» - без задоволення .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Л. Стратієнко