ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
25 вересня 2019 року
м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/1855/18
Головуючий у першій інстанції - Пархоменко П. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/955/19
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,
із секретарями: Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.
учасники справи:
позивач: Бахмацьке районне споживче товариство,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБіБанк», приватний нотаріус Бахмацького районного округу Зацерковний Микола Миколайович, Комунальне підприємство «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Бахмацького районного споживчого товариства на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 травня 2019 року (ухвалене о 16:31, повний текст рішення складено 15 травня 2019 року) у справі за позовом Бахмацького районного споживчого товариства до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2018 року Бахмацьке районне споживче товариство (далі - Бахмацьке РСТ) звернулося до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви із збільшеними позовними вимогами), просило:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 63,3 кв.м, матеріали стін: цегла, опис: під літерою А-1, що розташоване по АДРЕСА_1 , укладений між Бахмацьким РСТ та ОСОБА_2 , посвідчений 26.07.2013 приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Зацерковним М.М.;
- витребувати у ОСОБА_1 та повернути Бахмацькому РСТ нежитлове приміщення загальною площею 63,3 кв.м, матеріали стін: цегла, опис: під літерою А-1, що розташоване по АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовувало тим, що Бахмацьке РСТ є правонаступником Бахмацької районної спілки споживчих товариств, за якою, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, зареєстровано право власності на магазин «Маркет», розташований по АДРЕСА_1 . На вказане нерухоме майно накладена заборона та воно обтяжено іпотекою на користь ПАТ «ВіЕйБі» Банк».
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 визнано недійсними результати аукціону по продажу заставного майна (іпотеки) з прилюдних торгів, проведеного Бахмацьким РСТ 15.09.2014, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна (іпотеки) за рішенням суду на прилюдних торгах (аукціоні) магазин «Маркет», загальною площею 262,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , від 03.11.2014, укладений між ОСОБА_2 та Бахмацьким РСТ, заяву ОСОБА_2 про визнання майнових вимог на право власності на громадську будівлю - магазин «Маркет», розташований в АДРЕСА_1 відповідно до протоколу аукціону від 15.09.2014 відхилено. Господарський суд Чернігівської області встановив, що і аукціон, і договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемними правочинами, а тому не можуть свідчити про правомірність набуття права власності.
Нежитлове приміщення, щодо якого виник спір, загальною площею 63,3 кв.м, розташоване по АДРЕСА_1 , є частиною магазину «Маркет» загальною площею 262,70 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , про що свідчать дані технічних паспортів на вказані нежитлові будівлі, а також дані, що містяться в інвентаризаційних справах на ці будівлі.
26.07.2013 ОСОБА_2 купив спірне приміщення у Бахмацького РСТ на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, а 16.03.2017 приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Зацерковним М.М. було посвідчено договір про поділ спільного майна подружжя, за яким власником нежитлового приміщення загальною площею 63,3 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 набула право власності на спірне нежитлове приміщення без відповідної правової підстави, оскільки це майно є складовою частиною магазину «Маркет», загальною площею 262,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, та перебуває в іпотеці ПАТ «ВіЕйБі» Банк», а тому ОСОБА_1 зобов`язана повернути Бахмацькому РСТ безпідставно набуте майно.
З відповідачем ОСОБА_1 . Бахмацьке РСТ не має договірних відносин, тому до неї заявлена вимога про витребування майна шляхом віндикації. До ОСОБА_2 , який набув право власності на спірне майно за договором, який не відповідає вимогам закону (відсутня згода іпотекодержателя), заявлена вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 травня 2019 року у задоволенні позову Бахмацького РСТ відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі Бахмацьке РСТ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість у зв`язку з неповним з`ясуванням судом та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник вказує, що відмовляючи у визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 26.07.2013 в зв`язку з пропуском строку позовної давності суд першої інстанції невірно його обрахував, не врахував ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016, якою визнано недійсними результати аукціону по продажу заставного майна (іпотеки) з прилюдних торгів. За позицією заявника, строк позовної давності необхідно відраховувати саме від 21.06.2016, тобто від дати, коли визнано недійсним правочин по відчуженню всього магазину «Маркет», складовою частиною якого є нежитлове приміщення, загальною площею 63,3 кв.м, яке розташовано в АДРЕСА_3 .
Заявник зазначає, що районний суд не мотивував у рішенні відмову в задоволені позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме чому він відкинув доводи позивача про його право на витребування майна у ОСОБА_1 на підставі ст. 387 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Рішення районного суду вважає законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи і твердження апелянта безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.
Відповідачка наголошує, що вона на законних підставах набула право власності на нерухоме майно, районним судом правильно застосовано ст. 388 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 , а у подальшому ОСОБА_1 , є добросовісними набувачами. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч. 1 ст. 388 ЦК України), таких обставин у справі немає.
Висновок районного суду про початок перебігу строку позовної давності з моменту укладення договору купівлі-продажу та його виконання є законним та обґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, ухвалення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що за договором купівлі-продажу від 26.07.2013, за яким він набув право власності на спірне майно, продавець - Бахмацьке РСТ виконало обов`язок передачі нерухомого майна 27.07.2013, тобто днем виконання оскаржуваного договору є 27.07.2013. Отже висновок районного суду щодо пропуску строку позовної давності та застосування наслідків його спливу за заявою сторони, відповідає приписам ч. 3 ст. 261 ЦК України, є законним та обґрунтованим.
Вказує, що районний суд правильно встановив, що ОСОБА_2 на законних підставах володів нерухомим майном, а тому він, а у подальшому і ОСОБА_1 , є добросовісними набувачами нерухомого майна. Районний суд дійшов вірного висновку про відсутність законних підстав на витребування майна від добросовісного набувача, з огляду на обставини справи та вичерпний перелік підстав, визначених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Ковалюха В.М., який підтримав апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_1 та її адвоката Іллюшка О.М., які наголошували на законності рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, врахувавши доводи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, суд першої інстанції, встановивши, що оскаржуваний правочин є нікчемним через недотримання положень ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (відсутня згода іпотекодержателя), мотивував пропуском строку позовної давності, оскільки вчиняючи правочин 26.07.2013, позивач як учасник цивільних відносин сам допустив бездіяльність, пов`язану з неотриманням дозволу іпотекодержателя на відчуження майна, а в подальшому звернувся в суд за захистом свого права 11.10.2018, фактично через п`ять років після вчинення правочину.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для витребування спірного майна у ОСОБА_1 , районний суд, наголосив, що в даному випадку майно вибуло з володіння позивача з його волі, що виключає застосування статті 388 ЦК України і є підставою для відмови у задоволенні вказаної вимоги.
Судом у справі встановлено, що позивач Бахмацьке РСТ створене шляхом перетворення Бахмацької районної спілки споживчих товариств та є її правонаступником, що підтверджується Статутом Бахмацького РСТ від 15.02.2007 (т. 1 а.с. 144-146, 152).
27 липня 2006 року за результатом розгляду заяви голови правління Бахмацької райспоживспілки виконавчим комітетом Батуринської селищної ради було прийнято рішення № 76 про оформлення права власності на нежитлову будівлю магазин «Маркет», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Бахмацькою районною спілкою споживчих товариств.
Рішенням 18 сесії 5 скликання Батуринської селищної ради Чернігівської області від 23.11.2007 «Про надання земельної ділянки в оренду» Бахмацькій районній спілці споживчих товариств надано для комерційного використання земельну ділянку загальною площею 0,3153 га, зокрема, під розміщення та обслуговування комплексу магазинів по АДРЕСА_4 , в оренду на 20 років (т. 1 а.с. 153, 154).
31.01.2008 Бахмацькій районній спілці споживчих товариств на підставі рішення виконкому Батуринської селищної ради від 27.07.2006 № 76 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин «Маркет», А-1, загальною площею 262,70 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 58, 59, 136-140).
14.07.2008 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та Бахмацьким районним споживчим товариством укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О. за реєстровим № 3154, за яким Бахмацьке РСТ в забезпечення кредитного договору передало в іпотеку ВАТ «ВіЕйБі Банк» нерухоме майно, зокрема, магазин «Маркет» зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, позначений на плані літерою А-1, загальною площею 262,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нотаріусом накладена заборона відчуження вказаного майна за реєстровим № 3156/175 (т.1 а.с. 13-14, 23-29, 155-160).
23.12.2012 за результатами розгляду листа Бахмацького РСТ виконавчим комітетом Батуринської міської ради прийнято рішення № 35 «Про присвоєння порядкового номера», яким присвоєно поштову юридичну адресу нежитловому приміщенню (бухгалтерія площею 43,6 кв.м, коридор площею 19,7 кв.м) в АДРЕСА_3 , вказавши до порядкового номерного знаку 19 доповнюючу літеру «А» (т. 1 а.с. 12 реєстраційної справи № 107461874203).
17 липня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області Баришевською Т.Ф. розглянуто заяву ОСОБА_3 , що діяла на підставі довіреності від Голови правління Бахмацького РСТ, та вирішено провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_3 .
Цієї ж дати, 17.07.2013, Бахмацькому РСТ видано Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , індексний номер 6358012, на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 63,3 кв.м (т. 1 а.с. 1-6, 36-37 реєстраційної справи № 107461874203).
Районним судом, з урахуванням аналізу інвентаризаційних справ на будівлі № АДРЕСА_3 , вірно встановлено, що спірне майно у виді нежитлового приміщення, загальною площею 63,3 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_3 А є частиною єдиного комплексу нерухомого майна у виді магазину «Маркет», загальною площею 262,70 кв.м, розташованого в АДРЕСА_3
26.07.2013 після присвоєння вищезазначеному спірному приміщенню окремої поштової адреси та отримання на нього позивачем свідоцтва про право власності, Бахмацьким РСТ з ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за яким ОСОБА_2 набув право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 63,30 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . В договорі зазначено, що згідно витягів за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 20213629, № 20214195, № 20214616 від 26.07.2013 відсутні актуальні відомості про наявність обтяжень, реєстрації іпотек щодо предмета цього договору. Приватним нотаріусом здійснено державну реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 100-103, 126-127).
Вказане приміщення було передане продавцем Бахмацьким РСТ покупцю ОСОБА_2 за актом приймання-передачі основних засобів придбаних з аукціону від 27.07.2013 (т. 1 а.с. 112-113).
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 15.10.2015 у справі № 927/1200/15 визнано банкрутом Бахмацьке РСТ та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рязанову С.М. (т. 1 а.с. 30-40, 60-62).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 у справі № 927/1200/15 заяву ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання вчинити дії відхилено; заяву ліквідатора Рязанової С.М. про визнання правочинів недійсними задоволено повністю; визнано недійсними результати аукціону по продажу заставного майна (іпотеки) з прилюдних торгів, проведеного Бахмацьким РСТ 15.09.2014, оформлені протоколом № 5 від 15.09.2014; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна (іпотеки) за рішенням суду на прилюдних торгах (аукціоні) від 03.11.2014, укладений між ОСОБА_2 та Бахмацьким РСТ в особі голови ліквідаційної комісії Мйошина С.М. (т. 1 а.с. 15-20, 63-68).
Як вбачається із змісту вказаного судового рішення, а також договору купівлі-продажу від 03 листопада 2014 року предметом зазначеного договору купівлі-продажу, укладеного між Бахмацьким РСТ (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), була громадська будівля магазин «Маркет», що складається з нежитлових приміщень літ. А-1 загальною площею 200,5 кв.м (торгівельне приміщення, підсобне приміщення), місцезнаходження: АДРЕСА_3 . Тобто, за даним договором купівлі-продажу позивач намагався відчужити іншу частину нерухомості, що залишилася після укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 63,30 кв.м за адресою АДРЕСА_3 .
16.03.2017 приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Чернігівської області Зацерковним М.М. за реєстровим № 229 посвідчено договір про поділ майна подружжя, укладений між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно якого, зокрема. в особисту приватну власність ОСОБА_1 перейшло нежитлове приміщення, за планом А-1, загальною площею 63,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . Приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Чернігівської області Зацерковним М.М. було здійснено державну реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107461874203, номер запису про право власності 1949933 (т. 1 а.с. 21-22, 69, 104-111, 141-143).
Статтями 203, 215 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 12 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Зважаючи на те, що спірне майно у виді нежитлового приміщення, загальною площею 63,3 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_3 А є частиною єдиного комплексу нерухомого майна у виді магазину «Маркет», загальною площею 262,70 кв.м, розташованого в АДРЕСА_3 , а тому воно є предметом іпотеки, районний суд дійшов вірного висновку, що договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення від 26.07.2013 є недійсним в силу закону (нікчемним), оскільки при його укладенні не було отримано згоду іпотекодержателя.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц. якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
У своїй постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у частині застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину та зазначила наступне.
Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
З огляду на викладене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, районний суд підтвердивши у своєму рішенні обставину нікчемності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 63,3 кв.м по АДРЕСА_3 дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини вимагають від суду дати відповідь на питання щодо необхідності задоволення позовної вимоги про визнання правочину недійсним та відмовив у задоволенні вказаної вимоги у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
Таким чином, позовна вимога Бахмацького РСТ про визнання недійсним договору не підлягає задоволенню із підстав застосування позивачем неналежного способу захисту.
Враховуючи, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування та порушення суб`єктивного матеріального права позивача та наявність підстав для його правового захисту у належний спосіб, з мотивувальної частини рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 травня 2019 року підлягають виключенню посилання на відмову в задоволенні позовної вимоги Бахмацького районного споживчого товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про необхідність обчислення строку позовної давності саме від 21.06.2016, тобто від дати, коли визнано недійсним правочин по відчуженню всього магазину «Маркет», складовою частиною якого є нежитлове приміщення, загальною площею 63,3 кв.м, яке розташовано в АДРЕСА_3 не мають правового значення зважаючи на вищевикладене. Крім того, за правочином від 21.06.2016 було відчужено іншу частину магазину «Маркет», а не спірну.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння районний суд вірно встановив, що дана вимога пред`явлена до ОСОБА_1 , яка набула право власності на спірне майно на підставі договору про поділ такого майна подружжя і є добросовісним набувачем такого майна.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення індикаційного позову до особи яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.
Згідно частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання в розумінні статті 388 ЦК України можливо тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням є повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
За змістом статті 387 ЦК та частини третьої статті 12 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений за відсутності у продавця права на відчуження.
Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.
Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Згідно статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даній справі встановлено, що спірна нерухомість вибула з володіння Бахмацького РСТ за договором купівлі-продажу, тобто за відплатним договором, з волі позивача, який своїми діями сприяв її відчуженню та був учасником цивільних правовідносин, що виключає застосування ч. 1 ст. 388 ЦК України. Обґрунтованих доказів того, що майно вибуло із володіння Бахмацького РСТ не з його волі суду не надано.
Посилання апеляційної скарги на те, що районний суд не мотивував у рішенні відмову в задоволені позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме чому він відкинув доводи позивача про його право на витребування майна у ОСОБА_1 на підставі ст. 387 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки в даній частині рішення суду є мотивованим.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Бахмацького РСТ підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду посилання на відмову в задоволенні позовної вимоги Бахмацького районного споживчого товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу у зв`язку із пропуском строку позовної давності, а в іншій частині - підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Зважаючи на те, що апеляційним судом внесено зміни в мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, а резолютивна частина рішення, яким в задоволенні позову Бахмацького РСТ відмовлено - залишена без змін, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Бахмацького районного споживчого товариства - задовольнити частково.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 травня 2019 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду посилання на відмову в задоволенні позовної вимоги Бахмацького районного споживчого товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2019 року.
Головуючий Судді:
