ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2019 рокум. ОдесаСправа № 923/149/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Колоколова С.І.,
Разюк Г.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Південмлин
на рішення Господарського суду Херсонської області
від 07 травня 2019 року (повний текст складено 11.05.2019р.)
по справі № 923/149/19
за позовом Державної екологічної інспекції у Херсонській області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Південмлин
про стягнення 19953,80 грн.,-
суддя суду першої інстанції: Нікітенко С.В.
час та місце винесення рішення: 07.05.2019р., м. Херсон, вул. Театральна, 18 Господарський суд Херсонської області
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2019 року Державна екологічна інспекція у Херсонській області (далі позивач, Інспекція) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південмлин" (далі відповідач, ТОВ «Південмлин», підприємство) про стягнення з 19953,80 грн. шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що внаслідок проведення перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Південмлин" вимог природоохоронного законодавства Інспекцією було встановлено здійснення відповідачем забору підземних вод з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. з артезіанської свердловини №19-158 без дозволу на спеціальне водокористування.
За період з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. відповідачем забрано 5 900 м куб. підземних вод, що є порушенням норм ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. Такими діями відповідача, за твердженням позивача, державі заподіяно збитки у розмірі 19953,80 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на положення ст.ст. 38, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", на ст.ст. 44, 111 Водного кодексу України та ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.05.2019р. по справі №923/149/19 (суддя Нікітенко С.В.) позов Державної екологічної інспекції у Херсонській області задоволено в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, відповідач самовільно використовував водні ресурси за відсутності дозволу на спеціальне водокористування,чим порушив вимоги Водного кодексу України та Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, а відсутність вини у заподіяній шкоді відповідачем не доведено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південмлин" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 07.05.2019р. по справі №923/149/19, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 07.05.2019р. по справі №923/149/19 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Херсонській області.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що рішення Господарського суду Херсонської області є необґрунтованим та прийнятим з порушеннями норм матеріального та процесуального права, без встановлення фактичних обставин справи, що мало значення для правильного вирішення спору.
Апелянт вважає, що ним вживалися належні заходи з метою отримання завчасно дозволу на спеціальне водокористування, однак, процедура одержання дозволу була тривалою у зв`язку з бездіяльністю компетентних державних органів, які видають такі дозволи.
Відповідач звертає увагу на відсутність своєї вини в порушенні вимог водного законодавства, оскільки ним вчинялись дії на отримання дозвільного документу, а дозвільним органом були порушені строки видачі відповідного дозволу. Вказуючи на затримку Державною службою геології та надр України погодження умов водокористування, посилаючись на приписи абз. 9 ст.1 Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності" якою дано визначення принцип мовчазної згоди та ч. 6 ст. 4-1 вказаного Закону, відповідач вважає, що умови водокористування підприємством вже було погоджено за принципом мовчазної згоди і забір підземної води з артезіанської свердловини №19-158 в період з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. без дозволу на спеціальне водокористування був правомірним.
Більш детально доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин» викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Південмлин на рішення Господарського суду Херсонської області від 07.04.2019р. по справі №923/149/19.
Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відзиву від Державної екологічної інспекції у Херсонській області до Південно-західного апеляційного господарського суду не надходило.
Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Південмлин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Матеріали справи свідчать, що у період з 05.04.2016р. по 07.04.2016р. на підставі наказу від 01.04.2016р. №245 та направлення на перевірку від 01.04.2016р. №218 Державною екологічною інспекцією у Херсонській області було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Південмлин", яке здійснює діяльність по виробництву продуктів борошномельної-круп`яної промисловості.
За результатами даної перевірки, Державною екологічною інспекцією у Херсонській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №02-11/128.
Відповідно до вказаного акту та наявних у матеріалах справи документів дозвільного характеру вбачається, що водопостачання товариства здійснюється з власної артезіанської свердловини №19-158 глибиною 42,2 м. на підставі дозволу на спеціальне водокористування №Укр.19.9 Хрс. від 27.01.2014 терміном дії до 01.10.2017р. Попередній дозвіл на спеціальне водокористування №Укр.5754 від 13.05.2009р. - терміном дії до 01.07.2013р.
Таким чином, відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, у період з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. забір підземної води з артезіанської свердловини №19-158 здійснювався відповідачем без дозволу на спеціальне водокористування. Об`єм самовільно забраних підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування 5 900 м. куб.
Тому, 11.04.2016р. з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, державними інспекторами винесено на адресу ТОВ «Південмлин» припис №02-12/81, яким, зокрема, зобов`язано директора підприємства не допускати забір підземної води з артезіанської свердловини №19-158 без дозволу на спеціальне водокористування.
Вказаний припис прийнятий до виконання особисто директором ТОВ «Південмлин», про що свідчить його підпис (а.с. 22).
Водночас, ТОВ «Південмлин» подало до Державної екологічної інспекції у Херсонській області заперечення до акту перевірки №02-11/128 від 07.04.2016р. Даним актом відповідач зазначив, що 20.08.2013р. він звернувся до Департаменту служби геології та надр України (далі Департамент) з відповідним пакетом документів для розгляду питання щодо видачі Дозволу, проте протягом місяця з дати звернення відповіді підприємство не отримало.
Дозвіл був наданий лише 27.01.2014р., тобто з порушенням місячного строку, у зв`язку з чим ТОВ «Південмлин» вважає, що підприємство має право здійснювати відбір підземної води без Дозволу за принципом мовчазної згоди, згідно абз.2, абз.9, ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Відповідно до запису в журналах обліку водопоспоживання, у період з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. середньодобовий забір води, який здійснював відповідач, склав менше 300 куб.м., що не заперечується сторонами у справі.
В зв`язку з виявленими порушеннями, позивачем, згідно п. 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783 розраховано суму заподіяних державі збитків внаслідок забору підземної води без дозволу на спеціальне водокористування в розмірі 19 953,80 грн.
Розрахунок заподіяних державі збитків було направлено на адресу відповідача разом із претензією №09-12/13 від 27.04.2016р. щодо добровільного відшкодування збитків у розмірі 19953,80 грн. (а.с.25).
Проте, вимоги зазначеної претензії не були добровільно виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Південмлин», що стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Херсонській області з відповідним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Водокористування - це використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види користування вод (водних об`єктів) (ст. 1 Водного кодексу України).
Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що підземні води води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.
Частиною 1 ст.149, ст.151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Використання природних ресурсів в Україні в порядку загального і спеціального використання передбачене також статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього середовища».
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що підземні води прирівняні до корисних копалин загальнодержавного значення Переліком корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року №827 (у чинній редакції).
Відповідно до Водного кодексу України, підземні води належать до державного водного фонду України.
З урахуванням вищевказаного та відповідно до норм Кодексу України про надра, підземні води є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення).
При цьому, стаття 2 Водного кодексу України пряме посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Таким чином, підземні води це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Поряд з цим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).
Так, статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції станом на час проведення перевірки) було унормовано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб`єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
ТОВ «Південмлин» є власником земельної ділянки в с.Райське, Херсонської області, що підтверджується відповідним державним актом про право власності на земельну ділянку та на даній ділянці знаходиться відповідна артезіанська свердловина.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, однією з обов`язкових умов для звільнення суб`єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".
Однак, аналізуючи приписи глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписи глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра, суд дійшов до висновку, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".
У відповідності до Водного кодексу України, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб юридичні та фізичні особи здійснюють спеціальне водокористування (ч.2 ст.48 Водного кодексу України).
Положення статей 46, 48 Водного кодексу України встановлюють, що водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Південмлин» здійснює забір води із застосуванням артезіанської свердловини, тобто водозабірної станції, яка обладнана для забору питної води необхідним обладнанням та пристроями, то мова йде про спеціальне водокористування.
Згідно з п.9 ч.1 ст.44, ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Відповідно до положень цього Кодексу дозвіл на спеціальне водокористування це документ, який засвідчує право певного суб`єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних). У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин, строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування.
Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.
Як встановлено перевіркою Державної екологічної інспекції у Херсонській області, перевірено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, дозвіл на спеціальне водокористування у період з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. відповідачем не був чинним та оформленим належним чином.
Порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру встановлено Законом України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності".
Законом України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" затверджено відповідний перелік, до якого під п. 70 внесено дозвіл на спеціальне водокористування.
Згідно ч.1 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом. Представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб`єкта господарювання відповідної заяви.
Представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб`єкта господарювання відповідної заяви.
У разі, якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом (ч.6 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в редакції станом на 01.01.2013р.).
Статтею 49 Водного кодексу України, в редакції діючої на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що дозвіл на спеціальне водокористування видається:
Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об`єктів загальнодержавного значення;
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, - в разі використання водних об`єктів, віднесених до категорії лікувальних.
При цьому, процедура погодження та видачі водокористувачам дозволів на спеціальне водокористування врегульована відповідним Порядком затвердженим постановою КМУ від 13.03.2002 №321.
Місцевим господарським судом правильно зазначено, що відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення затвердженого постановою КМУ від 12.12.1994р. №827 підземні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, тобто, у даному випадку, дозвільний орган, який вповноважений приймати рішення щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування є Херсонська обласна державна адміністрація.
Проте, судова колегія не може погодиться з доводами відповідача щодо відсутності порушень водного законодавства України в період з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. з посиланням на звернення до Державної служби геології та надр України та Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації щодо погодження дозволу у серпні 2013р. лютому 2014р., оформлення дозволу на спеціальне водокористування з порушенням терміну видачі більше тридцяти днів.
Апеляційний суд зауважує, що виходячи зі змісту ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Частиною 6 ст.41 вказаного Закону та п.1 постанови КМУ від 27.01.2010р. №77 "Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди" передбачено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.
Тобто, законодавство про дозвільну систему побудовано так, що саме на особу покладається обов`язок ініціювати отримання дозволу і у разі своєчасного звернення з долученням необхідного пакету документів до відповідного органу для отримання дозволу, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі, суб`єкт господарювання має право провадити певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи, частина водокористування здійснювалось на підставі дозволу №Укр5754 терміном дії до 01.07.2013р. Відповідач звернувся з листом до Держгеонадр щодо погодження умов на спеціальне водокористування 20.08.2013р.
Виходячи зі змісту ч.6 ст. ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" строк видачі дозволу - 20.09.2013р., а право на використання відповідач набув 27.01.2014р. (майже через чотири місяця з дня закінчення встановленого строку для видачі).
При цьому, у разі порушення порядку видачі документа дозвільного характеру, зокрема, порушення строків прийняття дозвільним органом рішення про видачу документа дозвільного характеру, безпідставну відмову у видачі документа дозвільного характеру, відповідач не був позбавлений права вирішувати питання щодо адміністративної відповідальності посадових осіб в порядку ст. 16610 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Проте, відповідних оскаржень таких порушень з урахуванням строків розгляду, визначених Законом та Порядком, відповідач не здійснив. Доказів звернення з відповідними документами до 27.01.2014р. не подав.
Водночас, при поданні підприємством клопотання про погодження Дозволу від 20.08.2013р. відповідач свідомо передбачав здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу по артезіанської свердловині №19-158 з наступного дня 21.08.2013р.
Посилання відповідача на тривалу процедуру погодження клопотання з Держгеонадрами про обґрунтування потреби у воді, яка передує зверненню з клопотанням до дозвільного органу, не є підставою для застосування принципу мовчазної згоди, оскільки вказаний орган не наділений повноваженнями щодо видачі дозвільного документу - дозволу на спецводокористування.
Крім цього, відповідно до дозволу на спеціальне водокористування № Укр 5754-ХРС термін дії дозволу встановлено до 01.07.2013, натомість згідно інформації наведеної у відзиві відповідач лише 20.08.2013 звернувся з листом до Держгеонадр щодо погодження умов на спеціальне водокористування.
Тобто, саме суб`єкт господарювання повинний був проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із спеціальним водокористуванням за відсутності дозволу.
Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008р. року, акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.
Згідно з п.1.6 роз`яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.
Відповідно до статті 56 Кодексу України про надра, основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.
Статтею 110 Водного кодексу України, яка унормовується зі ст.65 Кодексу України про надра, передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: забрудненні та засміченні вод, недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у: самовільному користуванні надрами.
Приписами ст.67 Кодексу України про надра встановлено, що підприємства, установи, організації громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Також, у відповідності до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами в процесі їх діяльності внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів регулюється Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009р. №389 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783, зі змінами, внесеними згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів 05.11.2015р. №367 від (далі - Методика).
Пунктом 1.2. Методики закріплено, зокрема, що вона регулює порядок визначення розмірів відшкодування збитків у разі: самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).
У відповідності до п. 9.2. Методики, фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).
Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування шкоди.
Згідно із ч.1 ст.69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Пунктом 1.7. Методики закріплено, що самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.
Позивачем, при проведенні перевірці було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Південмлин» з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. самовільно використовувало водні ресурси за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.
Тому, керуючись вказаною Методикою, відповідно до її п.9.1. внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме: самовільного користування артезіанською свердловиною №19-158 в с. Райське Херсонської області з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування, було проведено розрахунок збитків, розмір якого склав 19 953, 80 грн.
З аналізу положень вказаної Методики, наявного в матеріалах справи розрахунку збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) та перевірки даного розрахунку судом першої інстанції слідує, що здійснений Державною екологічною інспекцією у Херсонській області розрахунок збитку є вірним та таким, що відповідає приписам даної Методики.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний вказує, що позивачем доведено порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок забору підземної води без спеціального дозволу на користування надрами. Натомість, відповідачем зазначені обставини в установленому процесуальним законом порядку не спростовані та не доведено відсутність вини у спричиненні шкоди державі.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Херсонської області від 07.05.2019р. у справі №923/149/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк у встановлених ч.3 ст. 287 ГПК України випадках.
Головуючий суддяСавицький Я.Ф.
СуддяКолоколов С.І.
Суддя Разюк Г.П.
