ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 травня 2019 року Справа № 923/149/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Межерицькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Херсонській області, м. Херсон
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південмлин", с. Райське м. Нова Каховка Херсонської області
про стягнення 19953,80 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - Степанець Ю.В., довіреність б/н від 22.01.2019р., посвідчення серії ХЕ № 026 від 10.01.2019р.;
від відповідача - Мороз З.М., генеральний директор, наказ № 16 від 20.02.2007р.; Горяшко Л.В., ордер серії ХС № 113057 від 10.04.2019р.
У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суть спору: Державна екологічна інспекція у Херсонській області звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південмлин" 19953,80 грн. шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на положення ст.ст. 38, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та на ст.ст. 44, 111 Водного кодексу України та ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2019р. визначено суддю по справі Нікітенка С.В.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.03.2019 позовну заяву Державної екологічної інспекції у Херсонській області залишено без руху та надано позивачу час для усунення виявлених у позовній заяві недоліків.
15 березня 2019 року до Господарського суду Херсонської області від позивача у справі надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви №314-10-11 від 22.02.2019, до заяви додано належним чином завірену копію фіскального чека № 000061547 000450 від 13.03.19 та оригінал опису вкладення від 13.03.2019, як доказ направлення позовної заяви відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25 березня 2019 року позовну заяву Державної екологічної інспекції у Херсонській області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 923/149/19 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09 квітня 2019 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 41-84).
Зокрема, у відзиві відповідач вказує про відсутність його вини в порушенні вимог водного законодавства, оскільки ним вчинялись дії на отримання дозвільного документу, а дозвільним органом були порушені строки видачі відповідного дозволу. Вказуючи на затримку Державною службою геології та надр України погодження клопотання потреби у воді, посилаючись на приписи абз. 9 ст.1 Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності" якою дано визначення принцип мовчазної згоди та ч. 6 ст. 4-1 вказаного Закону. Відповідач вважає правомірним забір підземної води з артезіанської свердловини № 19-158 в період з 01.07.2013 по 27.01.2014 без дозволу на спеціальне водокористування.
11 квітня 2019 року у засіданні суду було оголошено перерву до 14:30 год. 07.05.2019р., для надання позивачу можливості підготувати відповідь на відзив.
15 квітня 2019 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив. Дану відповідь на відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 96-98).
Представник позивача у судовому засіданні 07.05.2019р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні 07.05.2019р. позовні вимоги не визнали та у задоволенні позову просили відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 07.05.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
в с т а н о в и в:
Матеріали справи свідчать, що у період з 05.04.2016р. по 07.04.2016р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області (надалі - позивач) була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Південмлин" (надалі - відповідач).
При проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем встановлено, що основним видом діяльності підприємства за КВЕД є: 10.61., виробництво продуктів борошномельної-круп`яної промисловості.
Перевіркою встановлено, що водопостачання товариства здійснюється з власної артезіанської свердловини 19-158 глибиною 42,2 м. на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр. 19.9 Хрс. від 27.01.2015 терміном дії до 01.10.2017р. Попередній дозвіл на спеціальне водокористування № Укр. 5754 від 13.05.2009 терміном дії до 01.07.2013. Перевіркою встановлено, що у період з 01.07.2013 по 27.01.2014 забір підземної води з артезіанської свердловини № 19-158 здійснювався відповідачем без дозволу на спеціальне водокористування
Позивач зазначає, що в ході здійснення перевірки, представниками позивача встановлений факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів, що виразилось у тому, що у період з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. відповідачем самовільно забрано 5900 метрів кубічних підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування.
Позивач вказує, що протиправними діями відповідача допущено порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: п.9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України та ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 27.04.2016р. № 09-12/13 та розрахунок розміру збитків обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, з пропозицією добровільно відшкодувати збитки у розмірі 19953,80 грн., заподіяні державі внаслідок порушення ст.ст. 44, 111 Водного кодексу України та ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Отже, з урахуванням того, що відповідачем в добровільному порядку суму збитків у розмірі 19953,80 грн. не відшкодовано, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню вказана сума збитків.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Херсонській області підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що за наслідками проведеної позивачем у період з 05.04.2016р. по 07.04.2016р. перевірки дотримання вимог відповідачем природоохоронного законодавства, складено акт №02-11/128 та встановлено, що у період з 01.07.2013 по 27.01.2014 відповідач здійснював забір підземної води зі свердловини №19-158 у об`ємі 5900 куб.м. без дозволу на спецводокористування.
Відповідно до запису в журналах обліку водопоспоживання (а.с. 66-70), у період з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. середньодобовий забір води, який здійснював відповідач, склав менше 300 куб.м., що не заперечується сторонами у справі.
Стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі - Закон) передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтями 68, 69 Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України також передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до Водного кодексу України (надалі - ВК України) підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року N 827).
Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до положень статей 46, 48 ВК України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВК України).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).
Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб`єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Однією з обов`язкових умов для звільнення суб`єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".
Проте, із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".
Статтею 65 Кодексу України про надра встановлено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, у тому числі в самовільному користуванні надрами.
Згідно ст. 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Зобов`язання із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов`язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, цілковитого відшкодування протиправно заподіяної шкоди.
Загальним підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Південмлин" наявні вище вказані чотири складові, а саме протиправна поведінка останнього полягає у самовільному надрокористуванні, вина підтверджується матеріалами інспекційної перевірки, наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 (із змінами), а причинний зв`язок, що виражається у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.
На спірні правовідносини, пов`язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок здійснення забору підземної води без дозволу на спеціальне водокористування, поширюється дія Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.07.2009р. №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 14.08.2009р. за №767/16783 (надалі по тексту рішення -Методика)
Згідно з пунктом 9.1 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою:
Зсам = 5 х W х Тар (грн.),
(23)
де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб. м;
Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.
Як зазначалося вище, згідно записів журналу обліку водопоспоживання (а.с. 66-70), відповідачем у період з 01.07.2013р. по 27.01.2014р. без дозволу на спеціальне водокористування здійснено забір 5900 куб.м. підземної води.
Відповідно до ст. 255.5.2. Податкового кодексу України, рентна плата за спеціальне використання води в Херсонській області становить в 2016р. - 67,64 грн. за сто кубічних метрів підземної води.
Відповідачем при розрахунку розміру збитків було застосовано наступні вихідні дані:
Зс.б =5х5900х0,6764= 19953,80 грн.
Суд, перевірив здійснений позивачем розрахунок шкоди спричинений відповідачем без дозвільним спеціальним водокористуванням, та визнав його арифметично вірним.
Згідно п. 1.6 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 року № 02-5/744, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 19953,80 грн. шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Щодо заперечень відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає, що правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру встановлено Законом України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності" (далі Закон - № 2806-ІV).
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону № 2806-ІV, документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Дозвільні органи - органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.
Законом України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" затверджено відповідний перелік, до якого під п. 70 внесено дозвіл на спеціальне водокористування.
Частиною 6 статті 4-1 Закону № 2806-ІV в редакції станом на 01.01.2013 встановлено, що у разі, якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 №77 "Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди" встановлено, що в разі ненадання у визначений законом строк суб`єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.
Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України в редакції діючої на час виникнення спірних правовідносин, дозвіл на спеціальне водокористування видається:
Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об`єктів загальнодержавного значення;
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, - в разі використання водних об`єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок видачі дозволів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Процедура погодження та видачі водокористувачам дозволів на спеціальне водокористування врегульована відповідним Порядком затвердженим постановою КМУ від 13.03.2002 № 321 (далі - Порядок № 321). П.2 Порядку №321 встановлено, що дозволи видаються у разі використання води водних об`єктів загальнодержавного значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.
Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення затвердженого постановою КМУ від 12.12.1994 №827 підземні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Тобто в даному випадку, дозвільний орган, який вповноважений приймати рішення щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування є Херсонська обласна державна адміністрація.
Доказів щодо порушення дозвільним органом встановлених законом строків видачі дозволу на спеціальне водокористування відповідачем суду не надано. Посилання відповідача на тривалу процедуру погодження клопотання з Держгеонадрами про обґрунтування потреби у воді, яка передує зверненню з клопотанням до дозвільного органу, не є підставою для застосування принципу мовчазної згоди, оскільки вказаний орган не наділений повноваженнями щодо видачі дозвільного документу - дозволу на спецводокористування. Крім цього, відповідно до дозволу на спеціальне водокористування № Укр 5754-ХРС термін дії дозволу встановлено до 01.07.2013, натомість згідно інформації наведеної у відзиві відповідач лише 20.08.2013 звернувся з листом до Держгеонадр щодо погодження умов на спеціальне водокористування.
Отже, доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південмлин" (74991, Херсонська область, м. Нова Каховка, с. Райське, вул. Основська, 15-А, код ЄДРПОУ 22751273) заподіяну державі шкоду у сумі 19953,80 грн. та перерахувати цю суму до фонду охорони навколишнього природного середовищі Райської сільської ради на р/р НОМЕР_1 , МФО 852010, ККД 24062100, ЄДРПОУ 38053504, УК у м Нова Каховка/с Райське/24062100.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південмлин" (74991, Херсонська область, м. Нова Каховка, с. Райське, вул. Основська, 15-А, код ЄДРПОУ 22751273) на користь Державної екологічної інспекції у Херсонській області (73000, м. Херсон, пров. Козацький, 10, код ЄДРПОУ 38044149) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.05.2019р.
Суддя С.В. Нікітенко
