open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1413/19

25 вересня 2019 року

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Дядишин Л.В . , Делявського Ю.В. ,

представника третьої особи Денисюк Н.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, Бучацького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _5 звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (далі Управління ДМС, відповідач 1), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління ДМС від 06.06.2019 №4 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації (далі РФ) ОСОБА_5 ;

зобов`язати Управління ДМС повторно розглянути заяву від 13.02.2019 про надання громадянці РФ ОСОБА_5 (паспортний документ 72 НОМЕР_1 від 16.10.2012) дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням оцінки наданої судом у рішенні.

Ухвалою суду від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 29.07.2019 витребувано з Управління Служби безпеки України в Тернопільській області (далі Управління СБУ) матеріали перевірки наявності підстав, які перешкоджають отриманню дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 15.08.2019 залучено другого відповідача у справі Бучацький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (далі Бучацький РВ УДМС, відповідач 2).

Ухвалою суду від 15.08.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Служби безпеки України в Тернопільській області.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивачка є громадянкою РФ, у 2015 році уклала шлюб з громадянином України та з 2015 року перебуває в Україні. 13.02.2019 ОСОБА_5 звернулася до Бучацького РВ УДМС в порядку, передбаченому Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (далі Закон № 2491-III), на підставі того, що перебуває у шлюбі із громадянином України понад два роки, з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Рішенням Бучацького РВ УДМС від 06.06.2019 №4 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну позивачці відмовлено у наданні такого дозволу на підставі пункту 6 статті 10 Закону № 2491-III, а саме: в інших випадках, передбачених законами України. Таке рішення прийняте на підставі листа Управління СБУ від 20.05.2019 № 69/2-1775, відповідно до якого в ході проведення перевірочних заходів було отримано інформацію про те, що ОСОБА_5 оголошена в розшук на території РФ за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Позивачка вважає, що рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну позбавило її можливості набути право проживати на території України, права на сім`ю, наслідком такого рішення є обов`язок виїхати з України. Зазначає, що оскаржуване рішення винесене без належного обґрунтування підстав, оскільки пункт 6 статті 10 Закону № 2491-III містить відсилочну норму до інших законів України, які передбачають відмову у наданні дозволу на імміграцію, а відповідачем конкретної норми такого іншого закону у рішенні не зазначено.

Також ОСОБА_5 вказує, що для прийняття оскаржуваного рішення взята неперевірена інформація з джерел мережі Інтернет без жодного документального підтвердження її причетності до вчинення злочинів на території РФ. Така інформація не підтверджена належними доказами і суперечить іншим відомостям отриманим Бучацьким РВ УДМС від правоохоронних органів щодо відсутності судимості, відсутності у міжнародному розшуку та відсутності будь-якої інформації в базах даних ГУНП в Тернопільській області щодо позивачки.

При цьому лист Управління СБУ від 20.05.2019 № 69/2-1775 носить рекомендаційний характер та не є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію. Міграційна служба мала підстави для проведення перевірки та збору доказів щодо конкретної особи; без проведення відповідної перевірки вказаних обставин, прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію є лише формальністю та суперечить діючому законодавству.

13.08.2019 до суду від Управління СБУ на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2019 про витребування доказів надійшли матеріали перевірки наявності підстав, які перешкоджають отриманню дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_5 разом з письмовими поясненнями (а.с.61-74). У письмових поясненнях зазначено, що у відповідності до пункту 2 статті 9 Закону № 2491-III однією з умов надання дозволу на імміграцію є подання заяви особою, яка законно перебуває на території України. Разом з тим, ОСОБА_5 проживає безвиїзно на постійній основі на території України з 06.07.2015, посвідкою на тимчасове проживання в Україні не документувалася, у зв`язку із чим у відповідності до частини другої пункту 2, пункту 5, частини першої пункту 6, пункту 7 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150, перебування ОСОБА_5 на території України є незаконним. Нелегальне перебування громадянки країни-агресора (РФ) ОСОБА_5 на території України не відповідає безпековим вимогам національних інтересів України.

Також у поясненні зазначено про наявність даних про перебування вказаної особи у федеральному розшуку РФ (за даними державного веб-сайту МВД РФ) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: шахрайських дій в особливо великих розмірах (у період 2011-2012 років злочинним шляхом привласнила кошти ТзОВ «Сбербанк Росії» на суму приблизно 28 млн руб). Вказаний злочин у відповідності до статті 12 і частини четвертої статті 190 Кримінального кодексу України є особливо тяжким та згідно зі статтею 10 Закону № 2491-III є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

14.08.2019 до суду надійшов відзив на позов Управління ДМС (а.с.89-97). Відповідач 1 у відзиві на позов його заперечує, посилаючись на процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, яка визначена Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку визначено, що територіальні підрозділи ДМС приймають рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), зокрема, щодо одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів).

Пунктом 14 цього ж Порядку передбачено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Позивачка 13.02.2019 звернулася до Бучацького РВ УДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. На виконання пункту 14 Порядку №1983 Бучацьким РВ УДМС підготовлено та надіслано запити до Адміністрації Державної прикордонної служби України, УІАП ГУНП в Тернопільській області, Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Тернопільській області, ГУНП України в Тернопільській області, Ківерцівського РВ УДМС України у Волинській області, Управління СБУ.

Управлінням СБУ листом за вих. № 69/2-1775 від 20.05.2019 повідомлено УДМС, що в межах виконання заходів із забезпечення державної безпеки України отримано відомості щодо можливої причетності громадянки РФ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вчинення кримінально-карного діяння на території країни походження та порушення законодавства України у міграційній сфері. Також зазначено, що Управлінням СБУ перевіряється законність підстав тривалого проживання ОСОБА_5 на території України, а також правомірність продовження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику України у сфері міграції терміну перебування вказаної громадянки РФ на території України. З огляду на це та, керуючись нормами Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII (далі Закон № 2229-XII), Закону № 2491-III, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.04.2011 №3773-VI (далі Закон №3773-VI) та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, Управління СБУ вважало за доцільне відмовити в наданні дозволу на імміграцію/посвідки на постійне проживання в Україні громадянці РФ ОСОБА_5

Відповідач 1 вказує, що Управлінням СБУ в Тернопільській області за результатами перевірки виявлено підстави, які перешкоджають отриманню дозволу на імміграцію в Україну позивачкою по справі. Враховуючи це, Бучацьким РВ УДМС прийнято оскаржуване рішення. У відповідача 2 не було підстав заперечувати або не погоджуватись з інформацією, що була викладена стосовно позивачки по справі. Інформація Управління СБУ не викликала сумніву щодо автентичності, законності.

Також відповідач 1 зазначив, що територіальний підрозділ ДМС України не має права здійснювати оперативно-розшукові заходи, втручатися в оперативні заходи правоохоронних органів, у тому числі заперечувати або спростовувати оперативну інформацію від правоохоронних органів, а тільки реагувати на неї та взаємодіяти з ними у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а вимогами Порядку №1983 не передбачено здійснення обов`язкових додаткових перевірок. Відтак, Управління ДМС вважає, що посадовими особами Бучацького РВ УДМС надано належну оцінку законних підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію в Україну, оскаржуваним рішенням не порушено права позивачки, оскільки відповідно до статті 14 Закону № 2491-III вона може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування. Відповідач 1 просив у позові відмовити повністю.

Відповідач 2 подав до суду 05.09.2019 відзив на позовну заяву, у якій позовні вимоги заперечив з аналогічних підстав, що й Відповідач 1. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.198-207).

20.09.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких Управління СБУ позовні вимоги заперечило, у позові просило відмовити (а.с.214-225). У поясненнях третя особа посилається на положення статті 13 Закону №3773-VI, яка визначає, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку.

Управлінням СБУ листом за вих. №69/2-1775 від 20.05.2019 повідомлено УДМС України в Тернопільській області, що в межах виконання заходів із забезпечення державної безпеки України отримано відомості щодо можливої причетності громадянки РФ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вчинення кримінально-карного діяння на території країни походження та порушення законодавства України у міграційній сфері, а також, що перебування ОСОБА_5 на території України є незаконним і стосовно цього факту проводиться додаткова перевірка. Зокрема, під час проведення перевірочних заходів отримано інформацію про те, що ОСОБА_5 оголошена в розшук на території РФ за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: шахрайських дій в особливо великих розмірах (у період 2011-2012 років злочинним шляхом привласнила кошти ТзОВ «Сбербанк Росії» на суму близько 28 млн руб) та з липня 2015 року перебуває на території України. Вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення відповідно до законів України може визнаватись тяжким злочином, що відповідно до статті 10 Закону № 2491-III є підставою, за наявності якої дозвіл на імміграцію не надається.

При цьому перевірка Управлінням СБУ проведена в межах завдань та повноважень такого органу, визначених Законом № 2229-XII, а Бучацький РВ УДМС, приймаючи рішення від 06.06.2019 №4 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці РФ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав належну оцінку законних підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію в Україну. Право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом та обов`язком держави Україна.

Такі дії Відповідача 2 не порушують право позивачки на сім`ю, чинне законодавство не забороняє чоловіку позивачки ОСОБА_8 іммігрувати до РФ, реалізовуючи своє право на сім`ю. Також третьою особою зазначено, що твердження позивачки про те, що в умовах збройного конфлікту між Україною та РФ, у разі повернення останньої до РФ, її життю та здоров`ю щось загрожуватиме, є сумнівними. Збройний конфлікт між Україною та РФ почався ще у 2014 році, не зважаючи на це позивачка увесь час до липня 2015 року проживала на території РФ, відомості про будь-які факти з її життя чи діяльності, які б свідчили про можливі загрози, ОСОБА_5 не вказує. А от її твердження про те, що по поверненню в РФ вона об`єктивно може бути піддана переслідуванню є цілком очевидними та реальними, оскільки ОСОБА_5 в РФ оголошена в розшук за підозрою у вчиненні тяжкого злочину.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити. Пояснив суду, що ОСОБА_5 на момент звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну перебувала на законних підставах на території України, а оскаржуване рішення прийняте з урахуванням висновків Управління СБУ, зроблених на неналежних та недопустимих доказах. При цьому представник не зміг надати відповіді на питання щодо мети приїзду ОСОБА_5 в Україну, щодо роду зайнять позивачки у період проживання на території РФ. Зазначив, що чоловік позивачки проживає у Волинській області, ОСОБА_5 прибула у Тернопільську область, оскільки має тут знайомих, в яких і проживає.

Представники відповідачів, кожен зокрема, у судовому засіданні заперечили проти позову з мотивів, наведених у відзиві на позов. Також при з`ясуванні підстав, визначених статтею 10 Закону №2491-ІІІ, для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну представник відповідача 1 зазначив, що такими є обставини як передбачені у пункті 6, так і у пункті 2 цієї статті; пункт 2 статті 10 помилково не зазначений в оскаржуваному рішенні. А представник відповідача 2 зауважив, що в оскаржуваному рішенні помилково замість пункту 2 статті 10 Закону №2491-ІІ, вказано пункт 6 цієї статті. При цьому додатково відповідач 2 не інформували позивача про це. Обставини, за яких відмовлено позивачці у наданні дозволу на імміграцію в Україну викладені у висновку, такими обставинами є розшук позивачки у зв`язку з вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином та порушення норм статті 13 Закону №3773-VI.

Представник третьої особи у судовому засіданні надала пояснення аналогічні письмовим поясненням, зазначила, що ОСОБА_5 не спростовано інформацію про те, що вона перебуває у федеральному розшуку в РФ. При цьому в даному випадку має місце оголошення розшуку позивачки на національному рівні, а не на міжнародному, тому відомості про відсутність ОСОБА_5 у міжнародному розшуку не спростовують відомості про її федеральний розшук. Також зауважила, що в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України докази, подані на підтвердження обставин у цій справі, є належними та допустимими. Відомості про вчинення кримінального правопорушення взяті з офіційного сайту Генеральної прокуратури України узгоджуються з публікаціями і відео новин у засобах масової інформації РФ.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, та докази, в тому числі провівши демонстрацію відеозапису, долученого третьою особою, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

13.02.2019 громадянка РФ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Перм, звернулася до Бучацького РВ УДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у зв`язку з тим, що одружена з громадянином України понад два роки (а.с.100).

Громадянство РФ та посвідчення особи позивачки підтверджено паспортним документом 72 1572173, виданим 16.10.2012, термін дії до 16.10.2022, орган ФМС 59001 (а.с.101-105). В Україну громадянка РФ ОСОБА_5 в`їхала 06.07.2015, що підтверджено проставленим відповідним штампом у паспортному документі.

На території України ОСОБА_5 проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.112-115). Строк перебування позивачки на території України Бучацьким РВ УДМС було продовжено до 22.06.2019 (а.с.137). На даний час позивачка проживає на території України без законних на те підстав.

Громадянка РФ ОСОБА_5 з 09.06.2015 перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 09.06.2015 управлінням ЗАГС Адміністрації міста Перм (Кіровський відділ) (а.с.108-109). ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 26.03.1996 Ківерцівським РВ УМВС України у Волинській області (а.с.110-111).

Також судом встановлено, що у зв`язку з отриманою заявою позивачки та на виконання пункту 14 Порядку №1983 Бучацьким РВ УДМС надіслано ряд запитів до уповноважених суб`єктів та отримано відповіді, у тому числі до:

- Адміністрації Державної прикордонної служби України за вих.№ 6113-183/6113.1-19 від 13.02.2019 про проведення перевірки в межах компетенції щодо ОСОБА_5 - отримано відповідь, що станом на 25.02.2019 інформація про цього іноземця в базі даних осіб, яким на підставі закону органами охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну, відсутня (а.с.131-132);

- УІАП ГУНП в Тернопільській області вих. №6113-181/6113.1-19 від 13.02.2019 про надання довідки про судимість - отримано довідку, що станом на 18.02.2019 УІАП ГУНП в Тернопільській області відомостями щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не володіє (а.с.124);

- Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Тернопільській області за вих. № 6113-185/6113.1-19 від 13.02.2019 щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для отримання дозволу на імміграцію - отримано повідомлення №39/322 від 21.02.2019, що за базами даних Генерального секретаріату Інтерполу станом на 21.02.2019 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться, у міжнародному розшуку каналами Інтерполу не перебуває (а.с. 125-126);

- ГУНП України в Тернопільській області за вих. № 6113-182/ 6113.1-19 від 13.02.2019 про надання інформації - отримано відповідь про те, що згідно обліків УІАП ГУНП в Тернопільській області будь-яка інформація щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 20.02.2019 відсутня (127-128);

- Управління СБУ за вих. № 6113- 187/6113.1-19 від 14.02.2019, №6113 -464/6113.1-19 від 04.05.2019, № 6113-485/6113.1-19 від 16.05.2019 (а.с.138-140).

Управлінням СБУ листом за вих. № 69/2-1775 від 20.05.2019 на адресу Управління ДМС надіслано відповідь наступного змісту.

Управлінням в межах виконання заходів із забезпечення державної безпеки України отримано відомості щодо можливої причетності громадянки РФ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вчинення кримінально-карного діяння на території країни походження та порушення законодавства України у міграційній сфері. У ході проведення перевірочних заходів отримано інформацію про те, що ОСОБА_5 оголошена в розшук на території РФ за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а саме шахрайських дій в особливо великих розмірах (у період 2011- 2012 років злочинним шляхом привласнила кошти ТзОВ «Сбербанк Росії» на суму близько 28 млн руб) та з липня 2015 року перебуває на території України.

Також у листі Управління СБУ зазначено, що на даний час СБ України перевіряється законність підстав тривалого проживання ОСОБА_5 на території України, а також правомірність продовження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику України у сфері міграції, терміну перебування вказаної громадянки РФ на території України.

Беручи до уваги вищевикладене, Управління СБУ, керуючись нормами Закону України «Про основи національної безпеки» (ст.ст.7-11), Закону № 2229-XII (ст.ст. 2-5, 8, 16, 17, 24, 25), Закону №2491-III (ст.ст. 2, 3, п.6 ч.2, п.1 ч.3 ст.4, п.2 ч.1 ст.9, п.п. 2, 4, 6 ч.1 ст.10, п.п. 1, 3-6 ч.1 ст.12, ст.13), Закону №3773-VI (ст.ст. 2, 3 ч.14-15 ст. 4, ст. 17, 22, 23, ч.1-2 ст.26) та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, вважало за доцільне відмовити в наданні дозволу на імміграцію/посвідки на постійне проживання в Україні громадянці РФ ОСОБА_5 (а.с.141).

З пояснень відповідачів та матеріалів справи вбачається, що оскільки за результатами перевірки Управлінням СБУ виявлено підстави, які перешкоджають отриманню дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_5 , то такі обставини стали підставою для прийняття висновку про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну позивачці, затвердженого начальником Бучацького РВ УДМС ОСОБА_3 . 06.06.2019 та прийняття цим же суб`єктом владних повноважень рішення № 4 від 06.06.2019 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці РФ ОСОБА_5 (а.с.143-144). У цьому рішенні зазначено, що позивачці відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини першої статті 10 Закону №1291-ІІІ.

Позивачка вважаючи порушеним своє право на імміграцію в Україну, звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача 1 як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон № 3773-VI. Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 1 цього Закону

іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (пункт 6 частини першої статті 1),

посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (пункт 17 частини першої статті 1);

посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини першої статті 1).

Стаття 4 Закону № 3773-VI визначає підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Частиною першою статті 4 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Частиною шістнадцятою статті 4 Закону № 3773-VI 16 передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Стаття 5 цього ж Закону визначає, що іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. В інших випадках іноземець повинен отримати посвідку на тимчасове проживання.

Статтею 13 Закону № 3773-VI передбачено підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Так, в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Отже, виходячи з наведених положень, слід прийти до висновку, що іноземець для підтвердження законних підстав для тимчасового проживання в Україні повинен отримати посвідку на тимчасове проживання, передбачену Законом № 3773-VI.

У спірному випадку ОСОБА_5 є громадянином РФ та іноземцем в розумінні положень Закону № 3773-VI та повинна була отримати посвідку на тимчасове проживання, передбачену цим же Законом для підтвердження законних підстав для тимчасового проживання в Україні.

З наданої на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2019 про витребування доказів відповіді Управління СБУ від 12.08.2019 №69/2-2930 слідує, що ОСОБА_5 проживає безвиїзно на постійній основі на території України з 06.07.2015, посвідкою на тимчасове проживання в Україні не документувалась, у зв`язку із чим у відповідності до частини другої пункту 2, пункту 5, частини першої пункту 6, пункту 7 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150 (далі Порядок №150), перебування ОСОБА_5 на території України є незаконним (а.с.61).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до пункту 5 строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули: за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов`язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну (підпункт 1 пункту 6 Порядку №150).

Пунктом 7 Порядку №150 передбачено, що рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

Управління СБУ у листі від 12.08.2019 №69/2-2930 зроблено висновок про незаконність перебування ОСОБА_5 на території України, а у відповідності до пункту 2 статті 9 Закону №2491-ІІІ однією з умов надання дозволу на імміграцію є подання заяви особою, яка законно перебуває на території України.

Суд звертає увагу, що такі обставини наведені Управлінням СБУ не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, про що свідчить і лист адресований Управлінням СБУ за вих. № 69/2-1775 від 20.05.2019 на адресу Управління ДМС на запит Бучацького РВ УДМС, і висновок про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну позивачці, затверджений начальником Бучацького РВ УДМС ОСОБА_3 06.06.2019.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначений Законом № 2491-ІІІ. Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 1 цього Закону:

імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно зі статтею 4 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції та поза квотою імміграції. Зокрема, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

У цій справі позивачка подала до Бучацького РВ УДМС заяву про надання дозволу на імміграцію поза квотою на імміграції у зв`язку з тим, що одружена з громадянином України понад два роки.

Статтею 9 Закону №2491-ІІІ визначено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;

2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені статтею 10 Закону №2491-ІІІ. Так, дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, визначає Порядок №1983).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи ДМС (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України.

Отже, територіальний підрозділ ДМС, яким є Бучацький РВ УДМС у відповідності до Положення про цей підрозділ (а.с.83-87) за спірних обставин мав повноваження на прийняття рішення за заявою громадянки РФ ОСОБА_5 . Разом з тим, і наведені положення Порядку №1983 і статті 9 Закону №2491-ІІІ дають право звернення з такими заявами іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України.

Пункт 11 Порядку №1983 визначає документи, які подаються для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка, а пункти 12, 14 цього ж Порядку дії територіальних органів ДМС після прийняття такої заяви.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1983 територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Судом встановлено, що Бучацьким РВ УДМС після отримання 13.02.2019 заяви позивачки про надання дозволу на імміграцію в Україну вжито всіх заходів щодо направлення запитів з метою проведення перевірки для надання чи відмови у наданні такого дозволу.

Як зазначено вище інформація отримана від Управління СБУ в межах проведення перевірки громадянки РФ ОСОБА_5 стала підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Для встановлення обставин, викладених у листі Управління СБУ за вих. № 69/2-1775 від 20.05.2019 (а.с.141), суд витребував в Управління та дослідив у судовому засіданні докази, що стали підставою для таких висновків.

Відповідно до акта огляду, складеного 11.03.2019 оперуповноваженим Управління СБУ старшим лейтенантом Славутою А.Я., проведено огляд веб-сторінки «МВД РФ» (https. мвд.рф) та вчинення дії для отримання інформації щодо позивачки. Так, в розділі «Внимание розыск» було заповнено відповідні поля, вказавши дані « ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також вказано власну електронну пошту (на яку прийде розгорнута відповідь) запитувача, після чого система видала наявні дані. В процесі огляду даної сторінки оперуповноваженим Управління СБУ старшим лейтенантом Славутою А.Я. встановлено, що на ній розміщено відповідь системи розшуку осіб МВС РФ та зазначено установчі дані « ОСОБА_5 » та фото особи, що переховується від правоохоронних органів та суду. Також на сторінці зазначено, що вказана база містить інформацію тільки про тих осіб, у відношенні яких розшук ведеться у встановленому порядку з використанням ЗМІ, що свідчить про офіційний розшук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , МВС РФ з використанням ЗМІ. Також з цього акта огляду вбачається, що на електронну адресу запитувача прийшла розгорнута відповідь стосовно введеного запиту на веб-сторінці «МВД РФ» (https://мвд.рф), де зазначається, що по запиту знайдено один результат. Так, вказано, що підставою для розшуку особи є «розшук за статтею кримінального кодексу РФ» та перелічені установчі дані: національність - росіянка, стать - жіноча, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м.Пермь, Пермської області РФ, особисте фото розшукуваної (а.с.64).

Додатками до акта є скін-шот зі сторінок з МВС РФ розділу «Внимание розыск», запиту на сторінці МВС РФ щодо розшуку « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », та результат пошуку, що вказує на розшук запитуваної особи правоохоронними органами РФ, розгорнутої відповіді на запит сайту МВС РФ щодо розшуку « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.65-67).

Згідно з відомостями акта огляду, складеного 11.03.2019 оперуповноваженим Управління СБУ старшим лейтенантом Славутою А.Я., з метою виявлення фіксації фото- та відеоматеріалів, які підтверджують розшук на території РФ ОСОБА_5 у зв`язку із вчиненням злочину, проведено огляд веб-сторінки соціально-орієнтованого ресурсу новин «Рифей Пермь» (https://rifey.ru), де виявлено інформаційні матеріали, що вказують на причетність особи до вчинення злочину на території РФ та переховування її від правоохоронних органів та суду РФ. В процесі огляду даної сторінки оперуповноваженим Управління СБУ старшим лейтенантом Славутою А.Я. встановлено, що на ній розміщено статтю (опубліковано 02.01.2016 року) щодо судового процесу по справі у шахрайстві в особливо великих розмірах та розшук основного підозрюваного, громадянки РФ ОСОБА_5 , що переховується від правоохоронних органів та суду. В офіційній заяві старшого помічника прокурора Ленінського району м.Пермь Марини Путіної зазначено, що ОСОБА_5 є обвинуваченою в крадіжці грошових активів, які належали «Сбербанку Росії» у сумі 28 млн рублів. Злочин був скоєний групою осіб з попередньою змовою у період 2011-2012 років (а.с.68).

Додатками до цього акта є скрін-шот зі сторінок ресурсу новини « Рифей Пермь » (https://rifey.ru), де розміщені інформаційні матеріали, що вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину на території РФ та переховування її від правоохоронних органів та суду РФ, статті, яка описує судовий процес та факт переховування ОСОБА_5 від суду РФ (а.с.69-70).

Також судом досліджені надані Управлінням СБУ до письмового пояснення такі докази: роздруківки наступних статтей: «В Пермском крае направлено в суд уголовное дело в отношении участников преступной группы, обвиняемых в мошенничестве на сумму более 28 млн рублей», що на веб-сайті Генеральної прокуратури Російської Федерації з електронною адресою: «https://genproc.gov.ru/smi/news/subjects/news-1068961»; «В Перми ипотечные мошенники обманули банк на 28 млн рублей», що на веб-сайті «Новости» з електронною адресою: « rifey . ru / news / perm / show_id_38649/29-03- 2016-v-permi-ipotechnye-moshenniki-obmanuli-bank-na-28-mln-rubley»; «В Перми мошенники набрали кредитов на 28 млн рублей», що на веб-сайті «Без .. Формата» з електронною адресою: « perm.bezformata .com/listnews/permi- moshenniki -nabrali-kreditov/45229616/» (а.с.229-232).

Крім того, у письмових поясненнях третя особа зазначила, що офіційність інформації на сайті Міністерства внутрішніх справ РФ, як і самого сайту підтверджується указом Президента РФ від 10.08.2011 №1060 «Про затвердження переліку інформації про діяльність Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, що розміщується в мережі Інтернет», наказом Міністерства внутрішніх справ РФ № 15 від 14.01.2013 «Про введення в експлуатацію апаратно-програмного комплексу «Офіційний Інтернет-сайт МВС Росії» (а.с.223).

У судовому засіданні проведено також демонстрацію відеозапису новин російського телебачення із сюжетом, опублікованим 02.08.2016 про судовий процес у справі про шахрайство в особливо великих розмірах та розшуку громадянки РФ ОСОБА_5 , що переховується від правоохоронних органів та суду РФ (а.с.237).

Відповідно до частини 4 статті 12 Кримінального кодексу України тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України передбачено, що шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах, карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Таким чином, вчинене позивачем ОСОБА_5 кримінальне правопорушення відповідно до законів України може визнаватись тяжким злочином.

Надаючи оцінку наведеним вище доказам, отриманим з мережі Інтернет, та поясненням представника позивачки щодо недотримання вимог належності та допустимості цих доказів, які місять неперевірені відомості (інформацію) засобів масової інформації, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За правилами статей 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення щодо допустимості доказів, то суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV, Інтернет - це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами; інформаційна система загального доступу - сукупність телекомунікаційних мереж та засобів для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних; інформаційна безпека телекомунікаційних мереж - здатність телекомунікаційних мереж забезпечувати захист від знищення, перекручення, блокування інформації, її несанкціонованого витоку або від порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Відомості третьої особи Управління СБУ щодо ОСОБА_5 зібранні з використанням Інтернет мережі та відповідних сайтів як державних органів, так і інших суб`єктів, зокрема, засобів масової інформації. Третя особа надала суду паперові копії (скрін-шоти) електронних доказів, оформлені на окремих аркушах формату А4 із зазначенням відомостей про подію, що зазначена на фото. Крім того, така інформація зафіксована уповноваженим суб`єктом шляхом оформлення актів огляду відповідних сайтів.

Предметом доказування у цій справі є наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу ОСОБА_5 на імміграцію в Україну, зокрема, встановлення обставин чи розшукується позивачка у зв`язку з вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.

Суд вважає, що офіційна інформація з сайту Міністерства внутрішніх справ РФ є належним та допустим доказом, що підтверджує інформацію про розшук ОСОБА_5 у зв`язку з вчиненням нею кримінально караного діяння. Разом з тим, суд такі висновки робить з урахуванням інших доказів у їх сукупності, зокрема, з інформаційних відомостей (новин) сайту Генеральної прокуратури РФ, та засобів масової інформації, які узгоджується з інформацією з офіційного сайту Міністерства внутрішніх справ РФ.

При цьому представником позивача не заявлялось клопотання в порядку частини сьомої статті 81 КАС України оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту, а тому були дослідженні у судовому засіданні паперові копії електронних доказів та досліджено відеоматеріал новин щодо розшуку ОСОБА_5 , який розміщенні в мережі Інтернет. Сама по собі відсутність оригіналів електронних доказів не є підставою до визнання їх неналежними та/або недопустимими доказами, та відповідно, неврахування їх судом під час розгляду даної справи.

Щодо позиції представника позивача про сумнівність змісту інформації, то суд звертає увагу, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Разом з тим, у разі надання відповідним суб`єктом владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, про наявність підстав для відмови у видачі дозволу на імміграцію в Україні, зокрема, доказів про перебування заявниці у розшуку на національному рівні, то, на думку суду, заявниця (позивачка по справі) не позбавлена права надати відповідні докази на спростовування цих доводів. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за даними країни походження вона не перебуває у федеральному розшуку. Стверджуючи про недостовірність відомостей щодо розшуку позивачки, нею та її представником не надано суду жодних належних та достатніх доказів на їх підтвердження.

Разом з тим національним законодавством позивачки та статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. В розумінні статті 299 Цивільного кодексу України недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Станом на час подання позивачкою позову так і на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні докази, зокрема, рішення суду в частині спростування недостовірної інформації щодо її федерального розшуку.

Також суд вважає надуманими твердження ОСОБА_5 про порушення її прав відповідачами, зокрема, права на сім`ю, оскільки чинне законодавство не забороняє чоловіку позивачки ОСОБА_8 іммігрувати до РФ, реалізовуючи своє право на сім`ю. Також відсутні докази про загрозу її життю та здоров`ю у разі повернення до РФ.

Відтак, викладені в позовній заяві доводи позивачки є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень надали суду достатні та беззаперечні докази на обґрунтування своєї позиції та довів правомірності оскаржуваного рішення. При цьому зазначення в оскаржуваному рішенні як підставу його прийняття пункт 6 частини першої статті 10 Закону №1291-ІІІ «в інших випадках, передбачених законами України» замість пункту 2 частини першої статті 10 Закону №1291-ІІІ дозвіл не надається «особам, які розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином» є порушенням, допущеним відповідачем 2, проте не може бути достатньою підставою для скасування такого рішення, з огляду на наявність, визначених Законом №1291-ІІІ підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію ОСОБА_5 .

Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, Бучацького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Служби безпеки України в Тернопільській про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП не отримувала).

Відповідачі:

Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль бульвар Шевченка, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 37839038).

Бучацький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (48400, Тернопільська область, місто Бучач, вулиця Міцкевича, 6,).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління Служби безпеки України в Тернопільській області (46002, місто Тернопіль, проспект Степана Бандери, 21, ідентифікаційний код юридичної особи 20001705).

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2019.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.

Джерело: ЄДРСР 84629075
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку