Постанова
Іменем України
18 вересня 2019 року
м. Київ
справа №522/4045/13-ц
провадження № 61-27716св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2016 року у складі судді Загороднюка В. І. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів : Черевка П. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені.
Позов мотивовано тим, що вона з 14 лютого 2002 року по 18 жовтня 2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_3
18 серпня 2004 року між сторонами було укладено договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений нотаріально. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 50% від своєї заробітної плати, але не менш ніж 500 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості згідно Договору між батьками про сплату аліментів на дитину від 18 серпня 2004 року несплачених за період: з 06 травня 2007 року по 05 серпня 2007 року у розмірі 6340,20 доларів США, пеню у розмірі 204876,64 доларів США, а всього 211216,84 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день винесення рішення суду та за період з 06 березня 2008 року по 05 вересня 2008 року у розмірі 7090,82 євро, пеню 206002,42 євро, а всього 213093,24 євро у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день винесення рішення суду.
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Зустрічний позов мотивований тим, що його матеріальний стан значно погіршився. В зв`язку з хворобою він витрачав додаткові кошти на лікування, а також вимушений був шукати іншу роботу, яка вже не приносить такого доходу.
Просив зменшити розмір аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 до розміру мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Короткий зміст судових рішень
Справа неодноразово переглядалася судами.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів на утримання його неповнолітньої дитини -дочки ОСОБА_3 , за період від 01 вересня 2004 року до 31 грудня 2008 року в розмірі 325370,51 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати аліментів на утримання його неповнолітньої дитини -дочки ОСОБА_3 , нараховану на суму заборгованості зі сплати аліментів за період від 01 вересня 2004 року до 31 грудня 2008 року в розмірі 1565029,70 грн..
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання його неповнолітньої дитини -дочки ОСОБА_3 починаючи з моменту набрання цим рішенням законної сили й до досягнення повноліття названою дитиною, визначивши розмір аліментів в сумі мінімального прожиткового мінімуму, встановленого на певний період відповідним Законом України для дитини відповідного віку, внісши таким чином зміни до договору між батьками про сплату аліментів на дитину, укладеного 18 серпня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В. М., в реєстрі за № 10423.
Вирішено питання про стягнення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2011 року скасовано.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду мотивована тим, що наявність у укладеному договорі посилання на необхідність звернення до виконавчої служби у разі невиконання договору, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову з підстав недотримання умов договору щодо позасудового врегулювання спору, оскільки зазначене є порушенням вимог статей 55, 124 Конституції України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, не надали належної оцінки наданим доказам, крім того, відсутні будь-які процесуальні документи щодо вирішення зустрічного позову.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2017 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 52569,30 грн.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суди виходили з того, що відповідач не виплачував аліменти в розмірі, визначеному в договорі про сплату аліментів на дитину, в внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню та є підставою для нарахування та стягнення пені по аліментам.
Відмовляючи у задоволені зустрічного позову суди виходили з того, що мінімальним розміром аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 є 500 гривень. Зазначена сума на утримання дитини, якій на даний час вже виповнилося 14 років, є незначною, тому навіть за умови зміни матеріального стану та стану здоров`я ОСОБА_2 вона зменшенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2017 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заявник просить скасувати повністю рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2017 року. Однак, аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості. Оскільки судові рішення в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржуються, тому у касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в якості доказів доходів відповідача суди мали врахувати відомості, надані за клопотанням ОСОБА_2 , а також довідку компанії «СОУТХ СТАР ЛТД» від 23 березня 2012 року № 2/2012, надану позивачем. Суди неправильно розрахували пеню та сплачені аліменти. Відповідач отримував заробітну плату в іноземній валюті, тому і заборгованість по сплаті аліментів виникла в іноземній валюті. Вважає, що вирахування заборгованості в іноземній валюті має проводитися за курсом, який діяв на день ухвалення судового рішення, а не за курсом на день виникнення цієї заборгованості у 2007-2008 роках. Суди помилково застосували до спірних правовідносин положення Сімейного кодексу і не застосували норми Цивільного кодексу.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи відзив або заперечення на касаційну скаргу не подали.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 рокувідкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
30 жовтня 2017 року матеріали цивільної справи № 522/4045/13-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 522/4045/13-ц передані до Верховного Суду.
21 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справа № 522/4045/13-ц призначена до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами встановлено, що з 14 лютого 2002 року по 18 жовтня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. В цьому шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_3
18 серпня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений нотаріально. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 50% від своєї заробітної плати, але не менш ніж 500 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. У разі несвоєчасного виконання умов договору і виникнення заборгованості зі сплати аліментів з вини ОСОБА_2 , він повинен сплачувати на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Згідно частини першої статті 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Відповідно до частини другої та дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У частині першій статті 9 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача суму заборгованості по аліментам та пеню за період з 06 травня 2007 року по 05 серпня 2007 року та з 06 березня 2008 року по 05 вересня 2008 року.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по аліментам та пені, однак, вийшли за межі позовних вимог, стягнувши заборгованість та розрахувавши пеню також і за квітень 2007 року та лютий 2008 року.
Колегія суддів приймає доводи касаційної скарги про те, що заборгованість та пеня повинні бути сплачені в тій валюті, в якій була виплачена заробітна плата відповідачу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що «гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті».
Судами встановлено, що ОСОБА_2 працював в компанії «B Navi Ship Management SrL» на посаді помічника за контрактом з 16 березня 2007 року по 17 серпня 2007 року із щомісячною зарплатою у розмірі 2600 доларів США.
З 08 січня 2008 року по 16 липня 2008 року ОСОБА_2 працював в компанії «B Navi Ship Management SrL» на посаді помічника за контрактом із щомісячною зарплатою у розмірі 2500 Євро.
Колегія суддів вважає, що оскільки відповідач отримував заробітну плату в валюті, той й заборгованість по аліментам належить стягнути саме в тій валюті, в якій була виплачена заробітна плата.
В пункті 11 договору між батьками про сплату аліментів на дитину зазначено, що в разі несвоєчасного виконання умов цього договору і виникнення заборгованості по аліментам з вини гр. ОСОБА_2 , останнім сплачується на користь гр. ОСОБА_3 пеню у розмірі одного відсотку від суми несплачених аліментів.
Вирішуючи спір, суди належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти, виникла заборгованість по сплаті аліментів, однак, провели невірний розрахунок заборгованості та пені по аліментам.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне в цій частині змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Судами встановлено, що відповідно до довідки «South Star LTD» від 21 липня 2008 року № 210708 ОСОБА_2 отримував щомісячну заробітну плату у розмірі 2600 дол. США, а з 08 січня 2008 року по 16 липня 2008 року -у розмірі 2500 євро.
З урахуванням умов договору про сплату аліментів на дитинузаборгованість за аліментами складає :
за травень 2007 року -1300 дол. США (2600 дол. США х 50 %),
за червень 2007 року - 1300 дол. США (2600 дол. США х 50 %),
за липень 2007 року -1300 дол. США (2600 дол. США х 50 %),
за серпень 2007 року -1300 дол. США (2600 дол. США х 50 %).
Всього: 5 200 дол. США.
Судами встановлено, що згідно довідки ПАТ «Марфин Банк» № 426/01 від 16 лютого 2011 року відповідачем було сплачено:
у березні 2008 року 304 дол. США (200 євро, за курсом НБУ 1, 52),
у квітня 2008 року 305 дол. США (196,77 євро, за курсом НБУ 1,55),
у травні 2008 року 305 дол. США (195,51 євро, за курсом НБУ 1,56),
у червні 2008 року 310 дол. США (201,30 євро, за курсом НБУ 1,54),
у липня 2008 року 306 дол. США (194,90 євро, за курсом НБУ 1,57).
З урахуванням сплачених сум заборгованість за аліментами складає :
за березень 2008 року - 1050 євро (1250 євро - 200 євро),
за квітень 2008 року - 1053,23 євро (1250 євро -196,77 євро),
за травень 2008 року - 1054,49 євро (1250 євро - 195,51євро),
за червень 2008 року - 1048,70 євро (1250 євро - 201,30 євро),
за липень 2008 року - 1055,10 євро (1250 євро - 194,90 євро).
Всього: 5 261,52 євро.
Виходячи з наявної заборгованості по аліментам розмір пені складає :
за травень 2007 року - 58734 дол. США (1300 дол. США х 4518днів х 1%),
за червень 2007 року - 58331дол. США (1300 дол. США х 4487днів х 1%),
за липень 2007 року - 57941дол. США (1300 дол. США х 4457 днів х 1%),
за серпень 2007 року - 57538 дол. США (1300 дол. США х 4426днів х 1%).
Всього: пеня - 232 544 дол. США.
За березень 2008 року - 44236,50 євро (1050 євро х 4213 дні х 1%)
за квітень 2008 року - 44046,08 євро (1053,23 євро х 4182дні х 1 %)
за травень 2008 року - 43782,42 євро (1054,49 євро х 4152 дні х 1%),
за червень 2008 року - 43216,93 євро (1048,7 євро х 4121 дні х 1%),
за липень 2008 року - 43164,14євро (1055,10 євро х 4091 дні х 1%).
Всього : пеня 218 446,07 євро.
За змістом частини третьої статті 551 ЦК України у разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити.
Отже з урахуванням обставин справи, принципів добросовісності, розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір та стягнути пеню в сумі 2000 дол. США. та 2000 євро.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в частині стягнення заборгованості по аліментам та пені ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, що є підставою для їх зміни.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині стягнення заборгованості по аліментам та пені змінити, виклавши в новій редакції.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 судові рішення в частині стягнення заборгованості по аліментам та пені змінено, позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави потрібно стягнути судовий збір у розмірі 1700,00 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2017 року в частині стягнення заборгованості по аліментам та пені змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам у розмірі 5200 дол. США. та 5261,52 євро, пені у розмірі 2000 дол. США. та 2000 євро.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1700 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук
