Номер провадження: 22-ц/785/7229/14
Головуючий у першій інстанції Турецький О. С.
Доповідач Журавльов О. Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Луняченко А.В., Кравця Ю.І.,
при секретарі Сілукової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 по стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 червня 2014 року,
встановила:
У червні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, несплачені за період з 01 вересня 2004 року по 31 грудня 2008 року у сумі 325370,51 грн., пені за несвоєчасно сплачені аліменти на утримання доньки за період з 01 січня 2009 року по 25 липня 2011 року у розмірі 3130059,40 грн. та витрати на правову допомогу. Зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у період з 14 лютого 2002 року по 18 жовтня 2004 року, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася донька - ОСОБА_5.
18 серпня 2004 року між сторонами був укладений договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений нотаріально, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 50 % від своєї заробітної плати, але не менше 500 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. У разі несвоєчасного виконання умов договору і виникнення заборгованості за сплати аліментів з вини відповідача, останнім сплачується на користь ОСОБА_2 пеня у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Прийняті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, не сплатив ОСОБА_2 жодної грошової суми на виконання умов договору.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10 червня 2014 року позов ОСОБА_2 було залишено без задоволення.
Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4
В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 14 лютого 2002 року по 18 жовтня 2004 року, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася донька - ОСОБА_5.
18 серпня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 10423 (далі - Договір).
Відповідно до умов вказаного вище договору, відповідач зобов'язався сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 50 % від своєї заробітної плати, але не менше 500 грн. щомісячно, до досягнення нею повноліття (п. 2 Договору).
Згідно із п. 11 Договору, в разі несвоєчасного виконання умов договору і виникнення заборгованості по сплаті аліментів з вини відповідача, останнім сплачується на користь ОСОБА_2 пеня у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти того, що відповідач здійснював перекази на ім'я позивачки, але він не згоден з розміром цих переказів. При цьому стверджував, що відповідач працював моряком та його заробіток був вищий, за той, від якого він здійснював перекази. На підтвердження своєї вимоги посилався на довідки компанії «South Star Ltd.» від 21.07.2008 року № 210708 та від 23.03.2012 року № 2/2012, з яких вбачається, що ОСОБА_3 працював в компанії «Navi Ship Management Srl» на посаді другого помічника з 16.03.2007 року по 16.07.2008 року з щомісячною заробітною платою у розмірі 2604,00 доларів США та 2500,00 Євро, яку відповідач надав до банку з метою отримання кредиту, а також на депозитні договори та довідки Державної прикордонної служби України про численні перетинання відповідачем кордону України.
Також, представник позивачки зазначив, що інших договорів, ніж Договір від 18.08.2004 року між позивачкою та відповідачем укладено не було. За виконавчим написом до нотаріуса про стягнення аліментів в безспірному порядку позивачка не зверталася, тому нарахування заборгованості по сплаті аліментів державним виконавцем не здійснювалося. Чому позивачка не зверталася до відповідача з вимогою про стягнення аліментів протягом шести років, представник позивачки пояснити не зміг.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 СК України, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч. 2 ст. 184 того ж Кодексу.
Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.
Згідно ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Крім того, порядок стягнення заборгованості із сплати аліментів провадиться за ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у п. 22 постанови, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Зі змісту позовних вимог, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь пеню за несвоєчасно сплачені аліменти на утримання доньки за період з 01 січня 2009 року по 25 липня 2011 року у розмірі 3130059,40 грн.
Як вбачається з довідок АТ«МАРФІН БАНК» в м. Одесі від 16.02.2001 року № 425/01 та № 426/01 на рахунки ОСОБА_7 з рахунків ОСОБА_3 здійснювалися переклади іноземної валюти та через банки здійснювалися перекази у гривні.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Проте, позивачкою не надано належних доказів про розмір заробітної плати відповідача за період стягнення нею заборгованості по сплаті аліментів, а довідки компанії «South Star Ltd.» від 21.07.2008 року № 210708 та від 23.03.2012 року № 2/2012 не є розрахунком заробітної плати відповідача за весь період стягнення заборгованості по сплаті аліментів.
Разом із тим, згідно з ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем (а не стягувачем чи боржником).
За таких обставин, всупереч твердженню апелянта, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.Г.Журавльов
Судді
А.В.Луняченко
Ю.І.Кравець
