Справа № 761/12128/19
Провадження № 2/761/4767/2019
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Рибака М.А.
за участю секретаря Орел П.Ю.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Музичук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.11.2014 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та позивачем було укладено договір про надання пакету послуг «ПУ Перший» № 3277783, відповідно до умов якого відкрито низку банківських рахунків, зокрема поточний картковий рахунок в доларах США № НОМЕР_2.
27.11.2014 року в рамках зазначеного договору між ПАТ «КБ «Надра» та позивачем було укладено договір строкового банківського вкладу з поповненням № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого банк прийняв від позивача банківський вклад в сумі 50,00 доларів США, який в подальшому було неодноразово поповнено на загальну суму 7500,00 доларів США.
За наслідками операцій за вказаними договорами на поточному картковому рахунку позивача № НОМЕР_2 в банку залишок коштів склав 89,32 доларів США, а за договором вкладу від 27.11.2014 року № 2075015 залишок коштів склав 7512,91 доларів США.
На підставі постанови правління Національного банку України від 05.02.2015 року № 83 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», ПАТ «КБ «Надра» було віднесено до категорії неплатоспроможних та 06 лютого 2015 року у ньому запроваджено тимчасову адміністрацію в особі уповноваженої особи Фонду.
07.05.2015 року в процедурі ліквідації банку, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб через банк-агент АБ «Укргазбанк» було виплачено відшкодування за вкладами в загальному розмірі 136838,34 грн. за курсом 17,999763 грн. за долар США.
Позивачка вважала, що Фонд під час перерахунку суми валютного вкладу, розміщеного у неплатоспроможному ПАТ «КБ «Надра», застосував неправильний курс долара США до гривні, чим зменшив розмір належних їй сум до сплати.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Фонду на свою користь 39005,55 грн. основного боргу на відшкодування завданого збитку; 39005,55 грн. інфляційних втрат за період з 07.05.2015 року до дня фактичного виконання рішення у справі; 53999,84 грн. упущеної вигоди та 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 02.04.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті на 15.05.2019 року.
Розгляд справи відкладався у зв`язку із необхідністю виконання вимог ухвали суду 15.05.2019 року та з`ясування думки позивача з приводу закриття провадження у справі.
В судовому засіданні 16.09.2019 року було поставлене на обговорення питання про закриття провадження у справі з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, які були висловлені в постанові від 10.04.2019 року у справі № 761/10730/18 (Провадження № 14-116цс19).
Представник позивача в судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечував, з огляду на те, що позовні вимоги обґрунтовані норами цивільного права, а також необхідністю забезпечення доступу до правосуддя, оскільки аналогічний позов у справі № 826/17641/18 було повернуто Окружним адміністративним судом міста Києва з огляду на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник відповідача в судовому засіданні вважала за необхідне закрити провадження у справі, оскільки позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та висновки Великої Палати Верховного Суду, яки були висловлені в постанові від 10.04.2019 року у справі № 761/10730/18 (Провадження № 14-116цс19), приходить до наступних висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
На підставі частин першої та другої статті 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).
Нормами статті 27 цього Закону установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України».
Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.
Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.
У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц, встановлено, що: «спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн. (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
У цій справі позивачка просила стягнути з Фонду кошти у межах установленого законом граничного розміру відшкодування за вкладом.
Вимоги ж позивачки про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання за період з травня 2015 року по лютий 2018 року (тобто за період після виплати Фондом 22 квітня 2015 року відшкодування за вкладами) звернені позивачкою до Фонду та стосуються безпосередньо правомірності дій останнього пов`язаних із виплатою ОСОБА_1 відшкодування за вкладами, відповідно також підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (аналогічні висновки за аналогічних підстав позову містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду, яки були висловлені в постанові від 10.04.2019 року у справі № 761/10730/18 (Провадження № 14-116цс19).
Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що і дана справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
З приводу посилань в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2 щодо необхідності забезпечення доступу до правосуддя, оскільки аналогічний позов у справі № 826/17641/18 було повернуто Окружним адміністративним судом міста Києва з огляду на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд зважає на наступне.
Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року у справі № 826/17641/18, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дії, було повернуто особам, які її подали у зв`язку із несплатою судового збору та не дотриманням вимог адміністративного судочинства, адже прохальна частина позову не містила чіткого визначення способу судового захисту.
А тому, наведені посилання представника позивача не знайшли свого підтвердження в процесі судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 255, 259, 260 ЦПК України , суд, -
У Х В А Л И В:
Провадження у справі № 761/12128/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди - закрити.
Повідомити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ М.А. РИБАК
Повний текст ухвали суду складено: 20.09.2019 року.
