ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/12988/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А.- головуючого, Студенця В.І., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Черненко О.В.
за участю представників:
Позивача: Петроченко С.О.
Відповідача: Погорєлова А.П.
Третя особа: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019
(головуючий суддя Разіна Т.І., судді Чорна Л.В., Іоннікова І.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019
(суддя Бойко Р.В.)
у справі № 910/12988/18
за позовом Національного банку України
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправними дій та зобов`язання перерахувати кошти у розмірі 5 463 014,64 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ( далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), з урахуванням змінених позовних вимог, про визнання протиправними дій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн та не перерахування 5 463 014,64 грн НБУ в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором № 24 та зобов`язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24.
В обґрунтування позовних вимог НБУ вказував на те, що за наслідками реалізації прав вимоги (які перебували у заставі НБУ) за кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та № 1349-10 від 28.12.2010, укладеними між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Ініціатор-Ріелті", відповідач зобов`язався перерахувати позивачу кошти у загальному розмірі 16 838 519,57 грн, однак ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від здійсненого продажу було перераховано НБУ грошові кошти у розмірі 11 375 504,93 грн.
У зв`язку з цим, позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо не перерахування йому коштів в розмірі 5 463 014,64 грн в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24 від 24.03.2014, укладеним між НБУ та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та зобов`язати ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати вказану суму коштів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, третя особа).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019, позов НБУ задоволено частково, зобов`язано ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ у розмірі 5 463 014,64 грн в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 24. У іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь НБУ судовий збір у розмірі 81 945,22 грн.
3. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 5.14 Розділу 5 Глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, п.п. 2, 3 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 № 138, встановив, що з урахуванням визначеного законодавством порядку розподілу доходів за наслідками продажу активів банку у пулі та встановленого судом пропорційного співвідношення початкової ціни реалізації спірних активів із загальною ціною реалізації лоту, дійсною часткою доходу позивача від продажу майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 та № 1349-10 за вирахуванням витрат Фонду на утримання та продаж спірних активів і судового збору є сума коштів у розмірі 16 838 519,57 грн.
За результатами аналізу фактичних обставин справи в сукупності з нормативним і договірним регулюванням спірних правовідносин, відповідачем було перераховано на користь позивача отримані від реалізації спірних активів кошти у розмірі 11 375 504,93 грн, а тому, обґрунтованими є доводи позивача про те, що невирішеним залишилося питання відносно не перерахування на користь НБУ коштів у розмірі 5 463 014,64 грн.
Оскільки вирішення питання про перерахування на користь НБУ коштів у розмірі 5 463 014,64 грн за наслідками відчуження спірних активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" може бути здійснено не інакше як за наслідками подання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення відповідних вимог Національного банку України, отже позов в частині зобов`язання відповідача подання відповідних документів до Фонду є обґрунтованим.
Щодо іншої частини вимог про визнання протиправними дій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог НБУ, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, посилаючись на те, що заявлена позивачем в цій частині вимога не зможе забезпечити захист порушеного права позивача, оскільки зводиться лише до встановлення судом обставин неправомірності дій особи, та у будь-якому випадку передбачає необхідність застосування додаткових засобів захисту шляхом звернення до суду з іншими вимогами, отже обраний позивачем спосіб захисту є неефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та приписів статті 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій частині позову слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4. Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.
Підставами для скасування рішення та постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 5.14 Розділу 5 Глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2
Скаржник наголошує, що в результаті неправильного застосування вимог законодавства, судами неправильно визначено частку належну до перерахування позивачу (заставодержателю) коштів за наслідками відчуження предмету застави в складі одного пулу з іншими активами банку, які не є предметом застави, а тому суди дійшли помилкових висновків про те, що відповідачем перераховано позивачу неналежну суму від продажу заставленого майна та безпідставно задовольнили позов про зобов`язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ у розмірі 5 463 014,64 грн.
Окрім цього, скаржник акцентує увагу касаційного суду на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вказуючи на те, що судами незаконно стягнуто з відповідача 81 945,22 грн судового збору, з розрахунку як за майнову вимогу, тоді як позовними вимогами у справі є дві немайнові вимоги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5. У відзиві на касаційну скаргу НБУ просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі.
Крім того, НБУ до суду касаційної інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 та частини 1 статті 313 ГПК України, яке обґрунтовано тим, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1864 від 25.07.2019 на виконання якого відповідачем сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 5 463 014, 64 грн, тому, відповідно, у справі відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, оскільки закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору можливе у разі, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Оскільки скаржник звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою вказав на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень у справі, зокрема і на невірний розрахунок розміру судового збору, який стягнуто судом першої інстанції з відповідача, у зв`язку з частковим задоволенням позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2014 між Національним банком України (кредитор) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (позичальник) було укладено кредитний договір № 24, до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення згідно укладених сторонами додаткових договорів № 1 від 15.04.2014, № 2 від 31.07.2014, № 3 від 28.11.2014, № 4 від 27.02.2015 (далі - кредитний договір № 24), у відповідності до умов якого кредитором було надано позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 1 000 000 000,00 грн на строк з 24.03.2014 до 10.06.2015 (включно) із встановленням процентної ставки на рівні 19,5% річних.
В забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором № 24 між Національним банком України (заставодержатель) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (заставодавець) 24.03.2014 було укладено договір застави майнових прав № 24/ЗМП, до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення згідно укладених сторонами додаткових договорів № 1 від 15.04.2014, № 2 від 31.07.2014, № 3 від 27.02.2015 (далі - договір застави № 24/ЗМП).
Відповідно до п. 1.1 договору застави № 24/ЗМП предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору (боржники), що є його невід`ємною частиною. Станом на 24.03.2014 заборгованість за кредитними договорами становить 5 603 562 134,58 грн. Зобов`язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.
Положеннями п. 1.2 договору застави № 24/ЗМП було встановлено, що майнові права сторони за домовленістю оцінюються у сумі 5 603 562 134,58 грн, що не перевищує незалежну експертну оцінку, яка здійснена 24.03.2014 суб`єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством "Аналітичне бюро інновацій та консалтингу".
Згідно із п. 1.3 договору застави № 24/ЗМП надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору № 24, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення заставодавцем заставодержателю заборгованості за кредитом у сумі, на умовах та в строки, визначені кредитним договором; сплати заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі 19,5% річних, в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання заставодавцем інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в Кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов`язань), у тому числі зобов`язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.
Відповідно до додатку № 1 до договору застави № 24/ЗМП в забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором № 24 було передано в т.ч. майнові права за кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та № 1349-10 від 28.12.2010, укладеними між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Ініціатор-Ріелті", основна сума заборгованості за якими станом на 24.03.2014 становила 43 971 272,87 грн.
На підставі постанови правління Національного банку України від 17.12.2015 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015 до 17.12.2017.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2017 № 5175 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" строком на два роки до 17.12.2019 включно.
У відповідності до п.п. 1, 6, 8, 10 рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.01.2018 № 5 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" вирішено: визначити активи АТ "Банк "Фінанси та Кредит", що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціоні), а саме, права вимоги за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами, частина з яких перебуває у заставі Національного банку України, зокрема, сформовано лот №1, до якого включено майнові права за кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та № 1349-10 від 28.12.2010, передані в заставу Національному банку України згідно договору застави № 24/ЗМП; встановлено відсоток зниження ціни реалізації зазначених активів (майна) на кожних наступних відкритих торгах (аукціоні) на 10% від затвердженої Фондом ціни реалізації, але сумарно не більше ніж на 30% від затвердженої Фондом ціни реалізації без необхідності повторного погодження даного питання з виконавчою дирекцією Фонду; уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" після отримання коштів від реалізації активів (майна) за ціною продажу на накопичувальний рахунок АТ "Банк "Фінанси та Кредит" забезпечити підписання договорів купівлі-продажу активів (майна) з переможцями торгів; розподіл коштів від реалізації активів (майна) здійснюється згідно Порядку здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11.02.2016 № 138.
Рішенням правління Національного банку України від 08.02.2018 № 81-рш "Про погодження відчуження активів, переданих ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у заставу та втрату чинності розпорядчим актом Національного банку України" вирішено: погодити початкову ціну реалізації майнових прав за кредитними договорами, що додаються, у загальному розмірі 547 240 351,56 грн, затверджену рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.01.2018 № 5, зокрема: майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та № 1349-10 від 28.12.2010 з ціною реалізації у розмірі: 10 284 806,70 грн та 8 903 388,06 грн, відповідно; погоджено спосіб і порядок реалізації уповноваженою особою Фонду майнових прав за кредитними договорами та граничний розмір уцінки майнових прав за кредитними договорами, а саме: реалізацію на відкритих торгах шляхом проведення електронних торгів за початковою ціною реалізації майнових прав за кредитними договорами на перших електронних торгах, з граничною уцінкою не більше ніж на 10 відсотків від початкової ціни реалізації майнових прав за кредитними договорами на повторних електронних торгах та їх граничною уцінкою на всіх наступних електронних торгах загалом не більше ніж на 30 відсотків від початкової ціни реалізації майнових прав за кредитними договорами.
За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-03-19-000105-а від 25.04.2018, покупцем майнових прав за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010 у складі лоту №F07G9074 було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті" (далі - ТОВ"Фінансова компанія "Інтегріті") із запропонованою ним ціною придбання у розмірі - 152 002 000,00 грн.
01.06.2018 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Інтегріті" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - договір відступлення), у відповідності до п. 2.1, банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору.
На підставі договору відступлення 01.06.2018 відповідачем було передано, а ТОВ "ФК "Інтегріті" прийнято договори та документи, права вимоги за якими було відступлено відповідно до договору відступлення, про що було складено та підписано акт приймання та передачі до договору відступлення від 01.06.2018.
Листом № 3-390000/4541 від 04.06.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" відповідач повідомив позивача про те, що: сума від реалізації прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з ТОВ "Ініціатор-Ріелті" (кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та № 1349-10 від 28.12.2010), за вирахуванням витрат на утримання та продаж активу (що відшкодовується заставодержателем в розмірі 7% від суми його реалізації) та судових витрат, що підлягає перерахуванню Національному банку України становить 11 375 504,93 грн; позачергове задоволення кредиторських вимог Національного банку України, внесених до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" було здійснено банком 30.05.2018 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 29.05.2018 № 1491 за рахунок коштів, що надійшли на накопичувальний рахунок АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від реалізації прав вимоги за кредитними договорами, укладеними банком з ТОВ "Ініціатор-Ріелті", майнові права за якими надані в забезпечення Національному банку України.
Електронними повідомленнями № 12-0007/30846 від 05.06.2018 та № 12-0007/45597 від 22.08.2018 позивач звернувся до відповідача та вимагав у терміни до 11.06.2018 та 31.08.2018 перерахувати залишок коштів від продажу майнових прав за заставленими кредитами у розмірі 5 463 014,64 грн.
Листом №3-243000/6269 від 05.09.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" відповідач повідомив позивача про те, що його вимоги не можуть бути задоволені, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано покладених на нього обов`язків в межах процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в частині подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. та перерахування таких коштів в рахунок погашення кредиторських вимог Національного банку України за кредитним договором № 24 за наслідками реалізації переданих в забезпечення виконання такого кредитного договору активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010.
Позиція Верховного Суду
7. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача і відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.
8. Спір у справі стосується розподілу сум коштів за наслідками реалізації переданих в заставу НБУ активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
9. Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
10. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
11. Відповідно до статей 599 та 629 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
12. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2014 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 24, з наступними змінами та доповненнями..
На підставі постанови правління Національного банку України від 17.12.2015 № 898 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
13. Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 6, 7 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про: затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів; строки та заходи передпродажної підготовки майна; затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу; обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів; проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.
Судами встановлено, що відповідно до зазначених положень, на підставі делегованих повноважень та у затверджений спосіб, відповідачем було оцінено, включено до ліквідаційної маси та реалізовано майнові права за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010.
Реалізація таких активів здійснювалася на електронних торгах шляхом відчуження їх в складі пулу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (предметом лоту виступали майнові права за десятьма кредитними договорами, з яких лише два виступали предметом забезпечення вимог НБУ).
14. Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов`язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.
15. Згідно із п. 3 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 №138, кошти, отримані від реалізації заставного майна, повинні обліковуватись Фондом/уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй повноважень) на окремому аналітичному рахунку. Такі кошти (за виключенням витрат Фонду, розрахованих відповідно до цього Положення) перераховуються заставодержателю у такі строки: протягом 5-ти банківських днів з дня затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, та формування ліквідаційної маси (за винятком коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна протягом місяця, у якому затверджено результати інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується); надалі - щомісяця не пізніше десятого банківського дня після закінчення календарного місяця.
16. Частиною 15 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що у разі продажу пулів активів кількох банків доходи і витрати, пов`язані з продажем, розподіляються між банками пропорційно до вартості майна (активів) відповідних банків у пулі.
Проаналізувавши вказані вимоги законодавства суди правильно встановили, що у випадку коли реалізація заставленого майна здійснюється одним пулом з іншими активами, які не є предметом застави, то визначення частки належних до перерахування заставодержателю коштів здійснюється пропорційно до вартості заставленого майна (активів) у відповідному пулі.
Враховуючи викладене, як було встановлено судами попередніх інстанцій, спірні активи ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (майнові права за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10) підлягали продажу за початковою ціною реалізації у загальному розмірі 19 188 194,76 грн із можливістю їх уцінки не більше ніж на 30% від такої ціни. Зазначені активи було висталено на продаж у складі одного лоту разом з майновими правами за іншими восьма кредитними договорами, які не є предметом застави НБУ, із загальною заборгованістю за кредитами по лоту у розмірі 655 687 280,03 грн (сума майнових прав за 10-ма кредитними договорами) та загальною сумою ціни реалізації у розмірі 157 227 657,47 грн, із можливістю її уцінки не більше ніж на 30%.
17. В положеннях п. 1 Розділу ІІ Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388, встановлено, що: початкова ціна - ціна активу (майна) на перших відкритих торгах (аукціоні), відображена у рішенні Фонду про затвердження умов продажу активу (майна); ціна продажу - фактична сума грошей, за яку актив(и) (майно) банку(ів), що ліквідується (ліквідуються), було реалізовано (продано); ціна реалізації - вартість активу (майна) на повторних торгах, відображена у затверджених Фондом пропозиціях на продаж.Виходячи з викладеного, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що погоджена у відповідності до приписів законодавства початкова ціна реалізації спірних активів у загальному розмірі 19 188 194,76 грн і є вартістю таких активів, пропорційно до якої здійснюється визначення частки доходу від їх продажу в складі пулу активів банку. Зважаючи, що початкова ціна реалізації спірних активів у загальному розмірі складає 19 188 194,76 грн, а загальна ціна реалізації лоту, до складу якого вони були включені, становить 157 227 657,47 грн, то відсоткове відношення для подальшого визначення частки доходу від їх продажу в складі такого пулу активів банку становило 12,20408360002516%.Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, реалізація спірних активів у складі пулу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відбулася 27.03.2018 за ціною 152 002 000,00 грн.
Зважаючи на вказану методику розрахунку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що сумою продажу спірних активів є 18 550 451,00 грн (з розрахунку 152 002 000,00 грн. х 12,20408360002516%), за вирахуванням витрат Фонду на утримання та продаж спірних активів у розмірі 1 298 531,58 грн. (7% від ціни продажу) та судового збору у розмірі 413 400,00 грн, сума доходу від реалізації майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 та № 1349-10, яка підлягає перерахунку на користь Національного банку України, як заставодержателя таких прав, становить - 16 838 519,57 грн.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем перераховано позивачу 11 375 504,93 грн замість 16 838 519,57 грн, недорахованими є грошові кошти в розмірі 5 463 014,64 грн.
18. Пунктом 13 Розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711, встановлено, що у разі продажу майна (активів) банку, що є предметом застави за кредиторськими вимогами заставодержателя, здійснюється позачергове задоволення вимог такого заставодержателя. Уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) на паперовому носії подає звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог такого заставодержателя до відповідного структурного підрозділу Фонду для подальшого винесення питання на розгляд виконавчої дирекції Фонду.
Враховуючи, що перерахування на користь позивача коштів у розмірі 5 463 014,64 грн може бути здійснено не інакше як за наслідками подання відповідачем до Фонду звернення та супровідних документів про позачергове задоволення відповідних вимог Національного банку України, суди дійшли до обґрунтованих висновків про задоволення позову в частині вимог про зобов`язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24.
19. Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн та неперерахування НБУ 5 463 014,64 грн в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24 суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій в цій частині вимог про відмову у позові виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами в тому числі належності обраного способу судового захисту.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
20. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005, заява № 38722/02).
Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що заявлені НБУ позовні вимоги у частині визнання незаконними дій відповідача щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог НБУ не може забезпечити їх поновлення, а отже обраний позивачем в цій частині вимог спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи викладені у касаційній скарзі, щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 5.14 Розділу 5 Глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, п.п. 2, 3 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 № 138, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та доводами суду апеляційної інстанції, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції щодо розгляду позовних вимог про визнання протиправними дій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн та не перерахування 5 463 014,64 грн НБУ в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором № 24 та зобов`язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24, оскільки судом касаційної інстанції не було встановлено невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при розгляді справи.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції констатує, щодо розгляду позовних вимог про визнання протиправними дій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн та не перерахування 5 463 014,64 грн НБУ в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором № 24 та зобов`язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24 справу розглянуто судами в межах заявлених позивачем вимог, зазначених і доведених ним обставин, згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до відповідних правовідносин, суди дійшли обґрунтованих висновків про часткове задоволення позову, а в частині позовних вимог відмовили, отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду щодо розгляду справи по суті.
21. Скаржником в касаційній скарзі зазначено про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що місцевим судом неправомірно стягнуто з відповідача 81 945,22 грн судового збору, з розрахунку як за майнову вимогу, тоді як позовними вимогами у справі є дві немайнові вимоги, Суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню.
22. Відповідно до положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
23. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
24. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
25 Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ( в редакції чинній на момент звернення з позовом) ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру визначена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
26. Згідно з пп. 2 п. 2 ч.2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27. Відповідно до абз. 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
28. Водночас, Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що з 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 762,00 гривень.
Позивач звернувся з позовом до суду 28.09.2018.
Як видно з матеріалів справи, звертаючись з позовом НБУ визначив позовні вимоги наступним чином: про визнання протиправними дій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн та зобов`язання перерахувати кошти у розмірі 5 463 014,64 грн.
Враховуючи викладене, НБУ було сплачено судовий збір з розрахунку як за майнову та немайнову вимогу загальному розмірі 83 707,22 грн.
В подальшому, позивачем було змінено позовні вимоги, які було прийнято до розгляду судом першої інстанції із урахуванням зміни позовних вимог позовні вимоги визначено наступним чином: визнання протиправними дій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн та не перерахування 5 463 014,64 грн НБУ в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором № 24 та зобов`язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24.
Тобто, у зв`язку зі зміною позовних вимог позивачем, позовними вимогами у справі є дві немайнові вимоги.
29. Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як видно з матеріалів справи суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позову та здійснюючи розподіл судових витрат стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 81 945,22 грн.
Відповідач оскаржуючи судове рішення в апеляційному порядку, вказував у апеляційній скарзі про неправомірне стягнення з нього судового збору у розмірі 81 945,22 грн при частковому задоволенні позову, з розрахунку, як за майнову вимогу, але суд апеляційної інстанції залишив поза увагою зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при здійсненні розподілу судових витрат.
Приймаючи постанову суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції і в частині розподілу судових витрат, судом апеляційної інстанції не розглянуто вказані вимоги апеляційної скарги, що призвело до порушення норм процесуального права апеляційним судом, та є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції в цій частині, зважаючи на вимоги частини 4 ст. 310 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції, враховуючи повноваження касаційного суду встановлені ст. 300 ГПК України та підстави для повного або часткового скасування судових рішень, передбачені ст. 310 ГПК України, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права при розгляді апеляційної скарги, саме щодо здійснення належного розгляду всіх вимог апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
30. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
31. Частиною 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
32. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
33. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
34. Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
35. За наведених обставин, ураховуючи положення чинного законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про часткове задоволення позову і відмову в іншій частині позову, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому в цій частині судові рішення у справі підлягають залишенню без змін. Щодо порушення норм процесуального права, суд касаційної інстанції встановивши порушення апеляційним судом норм процесуального права дійшов висновку, про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 в частині розподілу судових витрат у справі № 910/12988/18, з направленням в цій частині справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
36. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 в частині розподілу судових витрат у справі № 910/12988/18 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
3. В решті постанову та рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді В.І. Студенець
Н.М. Губенко
