ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/12988/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Чорної Л.В.
Іоннікової І.А.
секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.
за участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 10.06.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення
Господарського суду міста Києва
від
21.02.2019
суддя
Бойко Р.В., м. Київ
повний текст складений
14.03.2019
за позовом
Національного банку України, м. Київ
до
публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про
визнання протиправними дій та зобов`язання перерахувати кошти у розмірі 5 463 014,64 грн.,
За результатами розгляду апеляційних скарг Північний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Національний банк України (надалі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання перерахувати кошти у розмірі 5 463 014,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог Національний банк України зазначив, що за наслідками реалізації прав вимоги (які перебували у заставі Національного банку України) за кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та № 1349-10 від 28.12.2010, укладеними між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Ініціатор-Ріелті", відповідач зобов`язаний був перерахувати позивачу кошти у загальному розмірі 16 838 519,57 грн., однак ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було перераховано Національному банку України лише кошти у розмірі 11 375 504,93 грн.
У зв`язку з цим, позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо не перерахування йому коштів в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24 від 24.03.2014, укладеним між Національним банком України та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та зобов`язати останнього перерахувати вказану суму коштів.
22.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову № 12-007/62180, за змістом якої останній просив: визнати протиправними дії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. та не перерахування 5 463 014,64 грн. Національному банку України в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором № 24; зобов`язати ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24.
Судом першої інстанції протокольною ухвалою від 29.11.2018 прийнято зазначену заяву Національного банку України про зміну предмету позову та подальший розгляд справи здійснено з її врахуванням.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18 позов Національного банку України задоволено частково; зобов`язано публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог Національного банку України у розмірі 5 463 014 грн. 64 коп. в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 24; у іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі-скаржник 1) звернувся до Північного апеляційного господарського суд з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати повністю оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, «…яким позовні вимоги Національного банку України задовольнити частково», посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Так, за позицією третьої особи визначити пропорційну вартість майна (активів) можливо лише з врахуванням загального розміру заборгованості за всіма кредитами, які виставляються на продаж в рамках одного лоту, відповідно до заборгованості за кожним кредитом та ціни реалізації лоту.
Також, не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі- скаржник 2) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк апеляційного оскарження, скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог Національного банку України у розмірі 5 463 014 грн. 64 коп. в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором № 24 і стягнення з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Національного банку України судового збору у розмірі 81 945,22 грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18 залишити без змін.
У доводах апеляційного оскарження відповідачем наголошено на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказав на невірно визначений у судовому рішенні порядок розподілу сум доходів за наслідками продажу активів банку, за його розрахунком, вірною сумою перерахування вартості продажу спірних активів на користь Національного банку України є 11 375 504,93 грн., яку перераховано відповідачем.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 910/12988/18 задоволено клопотання публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12988/18; розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" призначено на 27.05.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 910/12988/18 задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18; об`єднано апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18 в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено разом з апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18 на 27.05.2019.
07.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/5946/17 залишити без змін, як таке, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
20.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" надійшла відповідь на відзив, у якій просив поновити строк для подачі відзиву, задовольнити скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18.
04.06.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/5946/17 залишити без змін, як таке, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
До судового засідання від 10.06.2019 з`явилися усі сторони апеляційного провадження. Будь-яких заяв чи клопотань заявлено не було.
Представник скаржника 1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подати до Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення позовних вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 24 та ухвали в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Національного банку України задовольнити частково. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у даній справі № 910/12988/18 скаржник 1 просив залишити без змін.
Також представник скаржника 1 підтримав подану скаржником 2 апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник скаржника 2 вимоги апеляційної скарги підтримав, з наведених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог Національного банку України у розмірі 5 463 014 грн. 64 коп. в рахунок погашення кредиторських вимог за Кредитним договором № 24 і стягнення з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Національного банку України судового збору у розмірі 81 945,22 грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18 залишити без змін. Крім того, скаржник 2 також підтримав подану скаржником 1 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18 та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційних скарги заперечував, з підстав викладених у відзивах на них та просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін як таке, що було ухвалено з об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
24.03.2014 між Національним банком України (кредитор) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (позичальник) було укладено кредитний договір № 24, до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення згідно укладених сторонами додаткових договорів № 1 від 15.04.2014, № 2 від 31.07.2014, № 3 від 28.11.2014, № 4 від 27.02.2015 (надалі разом - "кредитний договір № 24"), у відповідності до умов якого кредитором було надано позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 1 000 000 000,00 грн. на строк з 24.03.2014 до 10.06.2015 (включно) із встановленням процентної ставки на рівні 19,5% річних.
В забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за Кредитним договором № 24 24.03.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав № 24/ЗМП, до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення згідно укладених сторонами додаткових договорів № 1 від 15.04.2014, № 2 від 31.07.2014, № 3 від 27.02.2015 (надалі разом - "договір застави № 24/ЗМП").
Відповідно до п. 1.1 договору застави № 24/ЗМП предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору (божники), що є його невід`ємною частиною. Станом на 24.03.2014 заборгованість за кредитними договорами становить 5 603 562 134,58 грн. Зобов`язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.
Положеннями п. 1.2 договору застави № 24/ЗМП було встановлено, що майнові права сторони за домовленістю оцінюються у сумі 5 603 562 134,58 грн., що не перевищує незалежну експертну оцінку, яка здійснена 24.03.2014 суб`єктом оціночної діяльності -пПриватним підприємством "Аналітичне бюро інновацій та консалтингу".
Згідно із п. 1.3 договору застави № 24/ЗМП надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору № 24, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення заставодавцем заставодержателю заборгованості за кредитом у сумі, на умовах та в строки, визначені кредитним договором; сплати заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі 19,5% річних, в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання заставодавцем інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в Кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов`язань), у тому числі зобов`язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.
Відповідно до додатку № 1 до договору застави № 24/ЗМП в забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором № 24 було передано в т.ч. майнові права за кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та № 1349-10 від 28.12.2010, укладеними між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Ініціатор-Ріелті", основна сума заборгованості за якими станом на 24.03.2014 становила 43 971 272,87 грн.
На підставі постанови правління Національного банку України від 17.12.2017 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015 до 17.12.2017.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2017 № 5175 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" строком на два роки до 17.12.2019 включно.
Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2017 № 5429: відкликано повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", делеговані провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюку В.С.; з 19.12.2017 призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюка В.С. уповноваженою особою Фонду та делеговано повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме, пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 7, 9 частини другої статті 37, статтею 38, пунктами 1, 3, 5, 6, 7 частини першої, частиною другою статті 48, статтями 49, 52, 52(1), 53 Закону та інші повноваження, що виходять з мети та суті Закону, відповідно до розподілу обов`язків; з 19.12.2017 призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Ірклієнка Ю.П. уповноваженою особою Фонду та делеговано повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені Законом, а саме пунктами 3, 5, 7, 8, 9 частини другої статті 37, пунктами 2, 4, 5, 6, 9 частини першої, частиною другою статті 48, статтями 50, 51, 53 Закону та інші повноваження, що виходять з мети та суті Закону, відповідно до розподілу обов`язків.
У відповідності до п.п. 1, 6, 8, 10 рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.01.2018 № 5 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" вирішено: визначити активи АТ "Банк "Фінанси та Кредит", що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціоні), а саме, права вимоги за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами, частина з яких перебуває у заставі Національного банку України, зокрема, сформовано лот №1, до якого включено майнові права за кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та № 1349-10 від 28.12.2010, передані в заставу Національному банку України згідно договору застави № 24/ЗМП; встановити відсоток зниження ціни реалізації зазначених активів (майна) на кожних наступних відкритих торгах (аукціоні) на 10% від затвердженої Фондом ціни реалізації, але сумарно не більше ніж на 30% від затвердженої Фондом ціни реалізації без необхідності повторного погодження даного питання з виконавчою дирекцією Фонду; уповноваженій особі Фонд на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" після отримання коштів від реалізації активів (майна) за ціною продажу на накопичувальний рахунок АТ "Банк "Фінанси та Кредит" забезпечити підписання договорів купівлі-продажу активів (майна) з переможцями торгів; розподіл коштів від реалізації активів (майна) здійснюється згідно Порядку здійснення ат розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонд від 11.02.2016 № 138.
Рішенням правління Національного банку України від 08.02.2018 № 81-рш "Про погодження відчуження активів, переданих ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у заставу та втрату чинності розпорядчим актом Національного банку України" вирішено: погодити початкову ціну реалізації майнових прав за кредитними договорами, що додаються, у загальному розмірі 547 240 351,56 грн., затверджену рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.01.2018 № 5, зокрема: майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та № 1349-10 від 28.12.2010 з ціною реалізації у розмірі: 10 284 806,70 грн. та 8 903 388,06 грн., відповідно; погоджено спосіб і порядок реалізації уповноваженою особою Фонду майнових прав за кредитними договорами та граничний розмір уцінки майнових прав за кредитними договорами, а саме: реалізацію на відкритих торгах шляхом проведення електронних торгів за початковою ціною реалізації майнових прав за кредитними договорами на перших електронних торгах, з граничною уцінкою не більше ніж на 10 відсотків від початкової ціни реалізації майнових прав за кредитними договорами на повторних електронних торгах та їх граничною уцінкою на всіх наступних електронних торгах загалом не більше ніж на 30 відсотків від початкової ціни реалізації майнових прав за кредитними договорами.
За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-03-19-000105-а від 25.04.2018, покупцем в т.ч. майнові права за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010 у складі лоту №F07G9074 було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті" із запропонованою ним ціною придбання у розмірі - 152 002 000,00 грн.
01.06.2018 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (надалі - "Договір відступлення"), у відповідності до п. 2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору.
На підставі договору відступлення 01.06.2018 відповідачем було передано, а ТОВ "ФК "Інтегріті" прийнято договори та документи, права вимоги за якими було відступлено відповідно до договору відступлення, про що було складено та підписано акт приймання та передачі до договору відступлення від 01.06.2018.
Листом № 3-390000/4541 від 04.06.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" відповідач повідомив позивача про те, що: сума від реалізації прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з ТОВ "Ініціатор-Ріелті" (кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та № 1349-10 від 28.12.2010), за вирахуванням витрат на утримання та продаж активу (що відшкодовується заставодержателем в розмірі 7% від суми його реалізації) та судових витрат, що підлягає перерахуванню Національному банку України становить 11 375 504,93 грн.; позачергове задоволення кредиторських вимог Національного банку України, внесених до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" було здійснено банком 30.05.2018 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 29.05.2018 № 1491 за рахунок коштів, що надійшли на накопичувальний рахунок АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від реалізації прав вимоги за кредитними договорами, укладеними банком з ТОВ "Ініціатор-Ріелті", майнові права за якими надані в забезпечення Національному банку України.
Електронним повідомленням № 12-0007/30846 від 05.06.2018 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомляв про те, що ціна продажу майнових прав за заставленими кредитами складає 18 550 451,15 грн., а тому просив у термін до 11.06.2018 перерахувати залишок коштів від їх продажу у розмірі 5 463 014,64 грн.
Електронним повідомленням № 12-0007/45597 від 22.08.2018 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому вимагав в термін до 31.08.2018 перерахувати залишок коштів від продажу майнових прав за заставленими кредитами у розмірі 5 463 014,64 грн.
Листом №3-243000/6269 від 05.09.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" відповідач повідомив позивача про те, що його вимоги не можуть бути задоволені, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства або звичаях ділового обороту та є суб`єктивною точкою зору на порядок розрахунку сум, належних до сплати Національному банку України за реалізований актив.
Спір у справі стосується розподілу сум коштів за наслідками реалізації переданих в заставу Національному банку України активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Підставою позову позивачем визначено неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов`язків в межах процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в частині неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. та не перерахування таких коштів в рахунок погашення кредиторських вимог Національного банку України за кредитним договором № 24 за наслідками реалізації переданих в забезпечення виконання такого кредитного договору активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010.
Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень ч.ч. 1, 3 ст. 48, ст. 50, ч. 2, 3, 4, 6, 7 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі делегованих повноважень та у затверджений спосіб, відповідачем було оцінено, включено до ліквідаційної маси та реалізовано майнові права за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010 та №1349-10 від 28.12.2010. При цьому, реалізація таких активів здійснювалася на електронних торгах шляхом відчуження їх в складі пулу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (предметом лоту виступали майнові права за десятьма кредитними договорами, з яких лише два виступали предметом забезпечення вимог Національного банку України).
Судом першої інстанції, за результатом вивчення позицій сторін у справі, вірно зауважено, що з огляду на відсутність будь-яких заперечень до процедури підготовки та проведення відповідних електронних торгів фактичне вирішення спору у даній справі зводиться до непогодження позивача з розподілом відповідачем сум виручених від продажу спірного пулу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" коштів, які підлягають перерахуванню Національному банку України, як заставодержателю майнових прав за двома з десяти кредитних договорів, які були предметом такого продажу.
Так, за позицією позивача, вірним розрахунком належної до виплати йому частки коштів за наслідками відчуження спірних активів є застосування відсоткового співвідношення уцінки від загальної початкової ціни реалізації лоту до його фактичної ціни продажу.
Однак, відповідач заперечуючи проти цього, вказав на те, що при розрахунку частки позивача за наслідками продажу спірних активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (доходу, отриманого від продажу майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10) слід виходити саме з відсоткового відношення суми заборгованості за такими спірними кредитними договорами до суми загальної кредитної заборгованості по лоту в цілому.
Відтак, фактичне вирішення спору у даній справі зводиться до встановлення законного, справедливого та добросовісного порядку визначення розміру частки належних до перерахуванню заставодержателю коштів за наслідками відчуження предмету застави в складі одного пулу з іншими активами банку, які не є предметом застави.
У відповідності до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов`язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.
Аналогічні положення закріплено в приписах п. 14 Розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711.
За змістом п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 № 138, рівень витрат Фонду, що відшкодовуються Фонду, залежить від виду заставленого майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, яке реалізується, а саме, при реалізації прав вимоги за заборгованістю за наданими банком, віднесеним до категорії неплатоспроможних або таким, що ліквідується, кредитами рівень витрат Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, становить 7 відсотків від суми їх реалізації. Для розрахунку витрат Фонду використовується сума, отримана від реалізації заставленого майна за вирахуванням податку на додану вартість. Додатково до розрахованої суми витрат додається сума фактично сплаченого банком судового збору щодо такого майна, у тому числі для отримання такого майна (звернення стягнення на заставу тощо) для обліку на балансі неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, а також сума сплаченого авансового внеску при пред`явленні виконавчого документа щодо відповідного майна за вирахуванням поверненої невикористаної суми такого авансового внеску.
Враховуючи викладені положення вбачається, що за наслідками відчуження заставленого майна (активів), отримані від його реалізації кошти за вирахуванням витрат Фонду підлягають спрямуванню у визначеному порядку виключно на погашення вимог заставодержателя у розмірі основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов`язанням та нарахованими процентами.
Крім того, частиною 15 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що у разі продажу пулів активів кількох банків доходи і витрати, пов`язані з продажем, розподіляються між банками пропорційно до вартості майна (активів) відповідних банків у пулі.
Аналогічний порядок розподілу визначено в п. 5.14 Розділу 5 Глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2.
З аналізу викладеного слідує, що вищенаведені положення регулюють дещо відмінні правовідносини в частині розподілу коштів за наслідками реалізації активів банку, однак, враховуючи: відсутність будь-яких інших чинних приписів, які б встановлювали порядок розподілу коштів у разі продажу пулу активів одного банку, в якому об`єднано необтяжені та заставлені активи; подібність правової природи такого розподілу (розмежування коштів за напрямками використання, що в даному випадку полягає у розмежуванні коштів, необхідних для задоволення вимог Національного банку України за рахунок заставлених майнових прав, від коштів, за рахунок яких здійснюється задоволення вимог кредиторів в загальної черговості, а у визначеному в наведеній нормі Закону випадку - у розмежуванні коштів, необхідних для задоволення вимог кредиторів одного банку, від коштів, за рахунок яких здійснюється задоволення вимог кредиторів іншого банку), тобто, з метою виокремлення коштів, які не можуть бути спрямовані на інші цілі; приписи ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Цивільного кодексу України, можливим є застосування визначеного в наведених положеннях порядку розподілу коштів за наслідками реалізації активів банку.
Відтак, якщо реалізація заставленого майна здійснюється одним пулом з іншими активами, які не є предметом застави, то визначення частки належних до перерахуванню заставодержателю коштів здійснюється пропорційно до вартості заставленого майна (активів) у відповідному пулі.
Із матеріалів справи вбачається, що передумовою реалізації спірних активів на повторних торгах стало визначення умов та порядку їх реалізації (умов, строків, порядку оплати, місця, початкової ціни тощо) згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 04.01.2018 № 5 та погодження цього Національним банком України постановою від 08.02.2018 № 81-рш, у відповідності до яких, зокрема:
- рішенням від 04.01.2018 № 5 визначено, що реалізації майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 та № 1349-10 (заборгованість за якими станом на 01.11.2017 становила: 27 228 168,47 грн. та 27 868 672,80 грн., відповідно, (разом - 55 096 841,27 грн.); оціночна вартість станом на 01.04.2016 становила: 15 336 169,48 грн. та 9 170 841,04 грн. (разом - 24 507 010,52 грн.); початкова ціна (ціна за якою такі активи виставлялися на перші торги) становила: 16 325 090,00 грн. та 14 132 362,00 грн. (разом - 30 457 452,00 грн.) здійснюється за ціною реалізації: 10 284 806,70 грн. та 8 903 388,06 грн. (разом - 19 188 194,76 грн.) у складі одного лоту разом з майновими правами за іншими восьма кредитними договорами, які не є предметом застави Національного банку України, із загальною заборгованістю за кредитами по лоту у розмірі 655 687 280,03 грн. (сума майнових прав за 10-ма кредитними договорами) та загальною сумою ціни реалізації у розмірі 157 227 657,47 грн., із можливістю її уцінки не більше ніж на 30%;
- постановою від 08.02.2018 № 81-рш погоджено реалізацію майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 та №1349-10 за початковою ціною реалізації у розмірі: 10 284 806,70 грн. та 8 903 388,06 грн. (разом - 19 188 194,76 грн.) та можливістю її уцінки не більше ніж на 30%.
Таким чином, в силу приписів ст.ст. 12, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Розділу IV Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388, ст. 17 "Про заставу" було встановлено, що спірні активи ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (майнові права за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10) підлягали продажу за початковою ціною реалізації у загальному розмірі 19 188 194,76 грн. із можливістю їх уцінки не більше ніж на 30% від такої ціни.
При цьому, в положеннях п. 1 Розділу ІІ Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388, встановлено, що: початкова ціна - ціна активу (майна) на перших відкритих торгах (аукціоні), відображена у рішенні Фонду про затвердження умов продажу активу (майна); ціна продажу - фактична сума грошей, за яку актив(и) (майно) банку(ів), що ліквідується (ліквідуються), було реалізовано (продано); ціна реалізації - вартість активу (майна) на повторних торгах, відображена у затверджених Фондом пропозиціях на продаж.
Тобто, за змістом визначеної Фондом гарантування вкладів фізичних осіб термінології встановлена та погоджена у відповідності до приписів законодавства початкова ціна реалізації спірних активів у загальному розмірі 19 188 194,76 грн. і є вартістю таких активів, пропорційно до якої здійснюється згідно положень ч. 15 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 5.14 Розділу 5 Глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, визначення частки доходу від їх продажу в складі пулу активів банку.
Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що з врахуванням, що початкова ціна реалізації спірних активів у загальному розмірі складає 19 188 194,76 грн., а загальна ціна реалізації лоту, до складу якого вони були включені, становить 157 227 657,47 грн., то відсоткове відношення для подальшого визначення частки доходу від їх продажу в складі такого пулу активів банку становило 12,20408360002516%.
Як вбачається із матеріалів справи (протокол електронних торгів № UA-EA-2018-03-19-000105-4 від 25/04/2018) реалізація спірних активів у складі пулу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (лот №1 за рішенням виконавчої дирекції Фонду від 04.01.2018 № 5; лот № F07G9074 - номер лоту на електронному торговому майданчику "Прозорро") відбулася 27.03.2018 за ціною 152 002 000,00 грн., яку було сплачено в повному обсязі покупцем (переможцем відповідних торгів - ТОВ "ФК "Інтегріті") 25.05.2018.
За наведених обставин, з урахуванням визначеного законодавством порядку розподілу доходів за наслідками продажу активів банку у пулі та встановленого судом пропорційного співвідношення початкової ціни реалізації спірних активів із загальною ціною реалізації лоту (12,20408360002516%), вбачається, що дохід від продажу майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10 склав 18 550 451,00 грн. (з розрахунку: 152 002 000,00 грн. х 12,20408360002516%).
Аналогічна сума виходить і у випадку проведення розрахунків шляхом застосування фактичного відсотка уцінки вартості продажу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у складі спірного лоту, який становить 3,32362483426117%, у зв`язку з чим сума уцінки вартості майнових прав за кредитними договорами №1332-10 та №1349-10 становить 637 743,61 грн. (19 188 194,76 грн. х 3,32362483426117%), і відповідно, вартість доходу від продажу - 18 550 451,00 грн.
Згідно із п. 3 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 №138, кошти, отримані від реалізації заставного майна, повинні обліковуватись Фондом/уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй повноважень) на окремому аналітичному рахунку. Такі кошти (за виключенням витрат Фонду, розрахованих відповідно до цього Положення) перераховуються заставодержателю у такі строки: протягом 5-ти банківських днів з дня затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, та формування ліквідаційної маси (за винятком коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна протягом місяця, у якому затверджено результати інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується); надалі - щомісяця не пізніше десятого банківського дня після закінчення календарного місяця.
Таким чином, у відповідності до п.п. 2, 3 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 № 138, за вирахуванням витрат Фонду на утримання та продаж спірних активів у розмірі 1 298 531,58 грн. (7% від ціни продажу) та судового збору у розмірі 413 400,00 грн., сума доходу від реалізації майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 та № 1349-10, яка підлягає перерахунку на користь Національного банку України, як заставодержателя таких прав на підставі приписів ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" становить - 16 838 519,57 грн.
Водночас, позиція відповідача та третьої особи щодо здійснення розрахунку та розподілу сум різниться.
Як під час вирішення даного спору господарським судом, зокрема, з долученого до матеріалів справи листа відповідача № 3-390000/4541 від 04.06.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" та наданих відповідачем пояснень, так і в доводах апеляційного оскарження відповідач вказує на наступний спосіб розрахунку сум, а саме:
розраховуючи частку позивача за наслідками продажу спірних активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (доходу, отриманого від продажу майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 та № 1349-10) виходив з відсоткового відношення суми заборгованості за такими договорами (58 501 672,72 грн.) до суми загальної кредитної заборгованості по лоту (701 499 029,95 грн.), встановлених на момент вчинення договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги з переможцем відповідних торгів (станом на 29.05.2018), яке становило 8,339522967575559%.
Як наслідок, застосовуючи наведений відсоток відповідачем визначено, що вартість продажу спірних активів становить - 12 676 241,86 грн., вирахувавши з якої суми витрат Фонду (7% від ціни продажу) та судового збору у розмірі 413 400,00 грн., перерахував на користь Національного банку України коштів у розмірі 11 375 504,93 грн.
На такому ж способі та розподілі сум також наполягає третя особа у доводах апеляційного оскарження, з посиланням на те, що визначити пропорційну вартість майна (активів) можливо лише з врахуванням загального розміру заборгованості за всіма кредитами, які виставляються на продаж в рамках одного лоту, відповідно до заборгованості за кожним кредитом та ціни реалізації лоту.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи оскаржене рішення, беручи до уваги доводи апеляційного оскарження відповідача та третьої особи, погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає невірним визначений скаржниками спосіб розрахунку, виходячи з наступного.
Вказаний порядок визначення частки належних до перерахуванню заставодержателю коштів не відповідає закріпленому в положеннях ч. 15 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 5.14 Розділу 5 Глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, механізму, що в силу приписів ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню до регулювання спірних правовідносин.
Разом з тим, порядок визначення частки належних до перерахуванню заставодержателю коштів ґрунтується на невірному ототожненні вартості предмету продажу з самим предметом продажу, яким в даному випадку і виступала кредитна заборгованість.
Визначення частки доходу від продажу пулу активів за рахунок предметів об`єднаних в такому пулі активів, а не їх окремої вартості, є неможливим, оскільки не зважаючи на їх однакову природу (кредитна заборгованість) відповідні предмети не є ідентичними і їх фактична вартість залежить від низки критеріїв (в т.ч. таких, як види та способи забезпечення виконання зобов`язань за ними).
Зокрема, в підтвердження зазначеного можна звернути увагу на те, що виставлені на продаж в цьому ж пулі майнові права за кредитним договором №1282-09 (позичальник ПАТ "Київсоюзшляхпроект") при сумі заборгованості станом на 01.11.2017 у розмірі 222 420 824,01 грн. мали визначену початкову ціну реалізації на спірних торгах лише у розмірі 29 947 942,58 грн., тобто в 7,5 разів менше предмету, в той час, як сума заборгованості за кредитним договором №1332-10 (один, із спірних предметів застави Національного банку України) у розмірі 27 228 168,47 грн. виставлялася на продаж за ціною 10 284 806,70 грн., тобто, лише у 2.5 рази меншою за предмет. (наведені дані приведені з урахуванням визначених в рішенні виконавчої дирекції Фонду від 04.01.2018 №5 сум).
Серед іншого, в силу приписів ст.ст. 12, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Розділу IV Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388, та ст. 17 Закону України "Про заставу" правомочності відповідача щодо продажу спірних активів не є безумовними, адже їх реалізація має здійснюватися виключно на затверджених виконавчою дирекцією Фонду та погоджених Національним банком України умовах і порядку.
Як встановлено судом першої інстанції, в даному випадку було визначено та погоджено, що спірні активи ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (майнові права за кредитними договорами № 1332-10 та №1349-10) могли бути продані за початковою ціною реалізації у загальному розмірі 19 188 194,76 грн. із можливістю їх уцінки не більше ніж на 30% від такої ціни.
Тобто, в будь-якому випадку продаж спірних активів міг бути здійснений не менше ніж за 13 431 736,33 грн. (19 188 194,76 грн. - 30%), а, відтак, відповідач був позбавлений будь-якої можливості вчиняти реалізацію (відчуження) спірних активів за ціною нижче визначеної.
Отже, як наслідок, у випадку визнання обґрунтованим порядку визначення відповідачем частки доходу від продажу майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 та № 1349-10, переданих в заставу Національного банку України, має місце їх продажу з порушенням встановлених в силу приписів ст.ст. 12, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Розділу IV Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388, та ст. 17 "Про заставу" обмежень, що свідчитиме про незаконність відповідного продажу в цілому.
Крім того, згідно наявних в матеріалах справи документів (рішення виконавчої дирекції Фонду від 04.01.2018 № 5 та публічних паспортів активів щодо прав вимоги за кредитами) вбачається, що визначення умов та встановлення вартості продажу (ціни реалізації) спірних активів, які в послідуючому було надано на погодження Національному банку України, здійснювалося виходячи із того, що станом на 01.11.2017 сума заборгованості по кредитному договору № 1332-10 становила 27 228 168 грн. (26 931 858 грн. - тіло кредиту, 296 311 грн. - проценти), а кредитному договору № 1349-10 - 27 868 673 грн. (16 958 311 - тіло кредиту, 10 910 361 грн. - проценти).
Відтак, погоджуючи вартість відчуження майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 та № 1349-10 позивачем враховувалося, що згідно даних відповідача та третьої особи предметом такого продажу є виключно майнові права на отримання за кредитним договором № 1332-10 коштів у розмірі 27 228 168 грн., а за кредитним договором № 1349-10 - 27 868 673 грн., нарахованих станом на 01.11.2017, і їх ціною є 10 284 806,70 грн. та 8 903 388,06 грн., відповідно.
В той же час, здійснюючи в листі № 3-390000/4541 від 04.06.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" розрахунок розміру вартості реалізації прав вимоги за кредитними договорами № 1332-10 та № 1349-10 відповідач вже виходив із того, що предметом продажу за ними були суми заборгованості у розмірі 28 399 613,52 грн. (по кредитному договору № 1332-10) та 30 102 059,20 грн. (по кредитному договору № 1349-10), визначені станом на 29.05.2018.
Більш того, відповідно до п. 2.1 договору відступлення та реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, оформленого додатком № 1 до договору відступлення, вбачається, що на користь переможця спірних торгів було відступлено право вимоги отримання заборгованості за кредитним договором №1332-10 у розмірі 28 681 759,55 грн. (26 882 735,53 грн. - тіло кредиту; 1 541 131,38 грн. - проценти; 257 892,64 грн. - пеня) та за кредитним договором №1349-10 від 28.12.2010 у розмірі 33 908 896,68 грн. (16 958 311,40 грн. - тіло кредиту; 13 175 805,98 грн. - проценти; 3 774 779,30 грн. - пеня).
Таким чином, лише за період з 04-08.01.2018 по 01.06.2018 сума заборгованості за спірними кредитами змінювалася тричі: 04-08.01.2018 - визначена відповідачем, затверджена Фондом та погоджена Національним банком України; 29.05.2018 - визначена відповідачем та затверджена Фондом; 01.06.2018 - визначена відповідачем та придбана переможцем (визначена в Договорі відступлення).
При цьому, відповідачем жодним чином не пояснено чому при розрахунку за його методикою спірної частки позивача ним було застосовано суми, станом на 29.05.2018, а не визначені в Договорі відступлення дійсні суми відчуження, що розцінено судом як відсутність врегулювання такого способу розрахунку в положеннях законодавства, яке регулює процедури виведення банку з ринку, що вкотре підтверджує його невірність.
Наведене, між іншим свідчить, що в дійсності за наслідками спірних торгів (в частині продажу переданих в заставу Національного банку України майнових прав) відповідачем було відчужено розмір вимог за кредитними договорами № 1332-10 та №1349-10 більший від погодженого як Фондом, так і позивачем на 7 493 814,96 грн. про що правомірно відмічено судом першої інстанції.
Існування простроченої заборгованості за кредитним договором дає підстави для нарахування додаткових сум у вигляді процентів та штрафних санкцій, однак, в силу приписів ст.ст. 12, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Розділу IV Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388, та ст. 17 Закону України "Про заставу" такі нарахування могли бути предметом їх відчуження виключно за наслідками попереднього затвердження виконавчою дирекцією Фонду та погодження Національного банку України, доказів чого матеріали справи не містять.
Таким чином, аналізуючи викладене слідує, що визначаючи вартість продажу спірних активів відповідач виходив із більшої суми їх предметів, ніж було погоджено для продажу позивачем, що вказує, як на невідповідність таких дій встановленим та погодженим умовам спірного продажу (адже предметом продажу за договором відступлення було визначено майнові права ПАБ "Банк "Фінанси та Кредит", які взагалі не були предметом затвердження виконавчою дирекцією Фонду та погодження Національного банку України), так і не можливість визначення частки доходу позивача від продажу спірного лоту за рахунок відповідних сум.
Серед іншого, судом першої інстанції вірно відзначено, що погоджуючи рішенням від 08.02.2018 № 81-рш умови та ціну продажу спірних активів позивач не був обізнаний про розмір інших майнових прав, включених до спірного пулу активів, а відтак, і не міг орієнтуватися на можливу ціну отриманих коштів за наслідками продажу спірного лоту у випадку визначення його частки за рахунок саме предметів продажу, а не їх вартості, тобто, правомірно очікував, що таке визначення буде здійснюватися саме за рахунок вартості включених до спірного пулу активів, що в іншому випадку є порушенням принципів справедливості та розумності.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо неможливості визнати справедливим, правомірним та обґрунтованим наведений в листі відповідача № 3-390000/4541 від 04.06.2018 "Про перерахування коштів, що надійшли від реалізації майнових прав за кредитними договорами" розрахунок частки позивача за наслідками продажу спірних активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (доходу, отриманого від продажу майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 та №1349-10), здійснений виходячи з відсоткового відношення суми заборгованості за такими договорами до суми загальної кредитної заборгованості по лоту, встановлених на момент вчинення Договору відступлення.
Таким чином, з урахуванням визначеного законодавством порядку розподілу доходів за наслідками продажу активів банку у пулі та встановленого судом пропорційного співвідношення початкової ціни реалізації спірних активів із загальною ціною реалізації лоту, дійсною часткою доходу позивача від продажу майнових прав за кредитними договорами № 1332-10 та № 1349-10 за вирахуванням витрат Фонду на утримання та продаж спірних активів і судового збору є сума коштів у розмірі 16 838 519,57 грн.
Як свідчать матеріали справи, не заперечено учасниками справи, відповідачем в силу приписів ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було перераховано на користь позивача отримані від реалізації спірних активів кошти у розмірі 11 375 504,93 грн., а тому, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що невирішеним залишилося питання відносно не перерахування на користь Національного банку України коштів у розмірі 5 463 014,64 грн.
Пунктом 13 Розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711, встановлено, що у разі продажу майна (активів) банку, що є предметом застави за кредиторськими вимогами заставодержателя, здійснюється позачергове задоволення вимог такого заставодержателя. Уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) на паперовому носії подає звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог такого заставодержателя до відповідного структурного підрозділу Фонду для подальшого винесення питання на розгляд виконавчої дирекції Фонду.
Тобто, вирішення питання про перерахування на користь Національного банку України коштів у розмірі 5 463 014,64 грн. за наслідками відчуження спірних активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" може бути здійснено не інакше як за наслідками подання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення відповідних вимог Національного банку України.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Матеріалами справи в силу приписів ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України підтверджується наявність у відповідача зобов`язання з подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення спірних вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 24, яке не спростовано відповідачем і доказів його виконання не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого суду про обґрунтованість та доведеність вимоги Національного банку України до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов`язання подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 24, а тому позов в цій частині правомірно задоволено.
Посилання відповідача у доводах апеляційного оскарження на те, що у Положенні № 3711 не передбачено можливість подання відповідачем, як юридичною особою ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про позачергове задоволення вимог позивача в розмірі 5 463 014,64 грн. апеляційним судом відхиляються, як необґрунтовані, оскільки з позовних вимог з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 21.11.2018 вбачається, що скаржник вільно тлумачить сформовані позивачем та розглядувані судом позовні вимоги в цій частині.
Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо безпідставного витребування документів, пов`язаних з підготовкою, проведенням, завершенням реалізації спірних активів банку, що на думку скаржника, є виходом за межі позовних вимог, а також ствердження про необхідність закриття провадження у справі та порушення норм ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, за результатом апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження, а тому не приймаються до уваги.
Серед іншого, судом першої інстанції також правомірно відхилено посилання третьої особи на те, що відповідні вимоги позивача віднесено до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а тому задоволення позову може зумовити порушення закріпленого порядку задоволення вимог кредиторів, оскільки за системним аналізом приписів ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" віднесення вимог позивача до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів жодним чином не нівелює його права на позачергове задоволення своїх вимог як заставодержателя за рахунок майна банку, що є предметом застави, у встановленому чинним законодавством порядку.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. та не перерахування 5 463 014,64 грн. Національному банку України в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 24, слід зазначити наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15, 16 ЦК України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).
У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
З метою встановлення ефективності способу захисту, який був обраний позивачем шляхом визначення позивачем предмету позову, суд повинен дослідити підстави позову та з`ясувати суть порушеного права.
Так, зважаючи на обґрунтування позовних вимог, спір між сторонами у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з подачі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 24, за наслідками чого можливим було б здійснення відповідного перерахування.
Водночас, заявлена позивачем вимога в частині визнання протиправними дій ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідних звернення та супровідних документів та не перерахування 5 463 014,64 грн. Національному банку України в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 24, не зможе забезпечити їх поновлення, оскільки зводиться лише до встановлення судом обставин неправомірності дій такої особи, та у будь-якому випадку передбачає необхідність застосування додаткових засобів захисту шляхом звернення до суду з іншими вимогами для реального відновлення порушеного права позивача.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та приписів статті 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, так як є неповним (недостатнім), та не забезпечує таким чином мету здійснення правосуддя та дотримання принципу процесуальної економії.
Належним способом захисту, з урахуванням суті порушеного права (підстав позову) та специфіки правовідносин з яких виник спір (розподілу коштів в процедурі виведення банку з ринку), є зобов`язання відповідача вчинити дії, виконання яких на нього покладено законом та від виконання яких він ухиляється.
В той же час, вимога про визнання протиправними відповідних дій відповідача фактично є обставиною, якою позивач обґрунтовує свої інші вимоги - вимоги про зобов`язання з подачі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 24, а тому не може бути визнана ефективною.
Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, у задоволенні позовної вимоги Національного банку України про визнання протиправними дії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог Національного банку України в розмірі 5 463 014,64 грн. та не перерахування 5 463 014,64 грн. Національному банку України в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором № 24 слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, про часткове задоволення позовних вимог.
Усі інші доводи та міркування скаржників, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи через призму ст. 86 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції бере до уваги висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги скаржників є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційних скарг, покладаються на відповідача та третю особу.
Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/12988/18 залишити без змін.
3. Справу № 910/12988/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 19.06.2019.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді Л.В. Чорна
І.А. Іоннікова
