open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 року Чернігів Справа № 620/1982/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Управління служби безпеки України в Чернігівській області

про

визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні та зобов`язання сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.01.2017 по 30.08.2018 без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідач порушив вимоги чинного законодавства щодо своєчасної виплати позивачеві всіх належних при звільненні сум, як наслідок ОСОБА_1 відповідно до приписів Кодексу законів про працю України має право на отримання виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.01.2017 по 30.08.2018.

Управління Служби безпеки України в Чернігівській області подало відзив на позов, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки компенсація за речове майно виплачувалась позивачу взамін невикористаного речового майна, а отже не є винагородою за виконану роботу і не є грошовим забезпеченням, яке отримував позивач під час проходження служби, а тому несвоєчасна її виплата не може бути підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, відповідач зазначає, що вищезазначена компенсація було виплачена не в день фактичного звільнення через специфічний порядок фінансування всіх військових частин, які не є розпорядниками бюджетних коштів. Отже, несвоєчасний розрахунок з позивачем відбувся не з вини відповідача. Додає, що за загальним правилом під час вирішення справ досліджуваної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.07.2019 відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з березня 2017 року проходив кадрову військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області.

Наказом Голови Служби безпеки України від 24.12.2016 № 1554-ос позивач був звільнений із військової служби та виключений зі списків особового складу наказом начальника Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 12.01.2017 № 8-ос (а.с. 12).

Управління Служби безпеки України в Чернігівській області здійснило виплату позивачеві компенсації за неотримане речове майно платіжним дорученням від 27.11.2017 № 1435 на розрахунковий рахунок АТ «Ощадбанк». Вищезазначену компенсацію позивач отримав 05.12.2017 відповідно до виписки по картковому рахунку позивача в АТ «Ощадбанк» (а.с.16-17).

Відповідно до видаткового касового ордера від 22.12.2017 № 310 позивачу Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 112000 грн (а.с. 15).

Відповідно до видаткового касового ордера від 30.08.2018 № 172 позивачу Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області була виплачена компенсація ПДФО, утримана з компенсації за неотримане речове майно, в розмірі 5512,80 грн (а.с. 18).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним зазначити таке.

Виходячи з наведених вимог Кодексу законів про працю України, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний та своєчасний (у день звільнення) розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Крім того, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

У свою чергу, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про Службу безпеки України» чи іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Оскільки загальною нормою Кодексу законів про працю України прямо передбачено відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, а спеціальним законодавством взагалі це питання не врегульоване, в цьому випадку слід застосувати норми Кодексу законів про працю України.

Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги доводи відповідача, що норми ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Як встановлено судом, наказом Голови Служби безпеки України від 24.12.2016 № 1554-ос позивач був звільнений із військової служби та виключений зі списків особового складу наказом начальника Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 12.01.2017 № 8-ос.

Управління Служби безпеки України в Чернігівській області здійснило виплату позивачеві компенсації за неотримане речове майно платіжним дорученням від 27.11.2017 № 1435 на розрахунковий рахунок АТ «Ощадбанк». Вищезазначену компенсацію позивач отримав 05.12.2017 відповідно до виписки по картковому рахунку позивача в АТ «Ощадбанк».

Відповідно до видаткового касового ордера від 22.12.2017 № 310 позивачу Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 112000 грн.

Саме 30.08.2018 позивачу Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області була виплачена компенсація ПДФО, утримана з компенсації за неотримане речове майно, в розмірі 5512,80 грн.

Враховуючи, що 12.01.2017 був останнім робочим днем позивача, та саме цією датою відповідачу необхідно було здійснити розрахунок з позивачем, суд доходить висновку, що сума середньомісячного заробітку, яка належить до виплати позивачу у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, підлягає стягненню саме за період з 13.01.2017 по 30.08.2018, отже позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивач навів достатньо обставин на підтвердження позовних вимог, а відтак позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь позивача підлягають відшкодуванню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльность Управління Служби безпеки України в Чернігівській області щодо непроведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні та зобов`язати Управління Служби безпеки України в Чернігівській області сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.01.2017 по 30.08.2018 без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління служби безпеки України в Чернігівській області, вул. Шевченка, 28, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 20001757.

Дата складення повного рішення суду - 09.09.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб

Джерело: ЄДРСР 84132235
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку