ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2019 року
Київ
справа №620/3951/18
адміністративне провадження №К/9901/16563/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гончарова І. А., Усенко Є. А.,
за участю секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
учасники справи:
представники позивача - Бодюк В. А., Сирко Д. О.,
представник відповідача - Качанок О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (судді Епель О. В., Карпушова О. В., Степанюк А. Г.) у справі № 620/3951/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» (далі - ТОВ «Монофіламент», Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) від 22 серпня 2018 року № 00002981400.
На обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося, зокрема на те, що воно є промисловим підприємством і всі будівлі та споруди, які складають майновий комплекс заводу, відносяться до будівель промисловості. Збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання позивачу за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» на 3995936,08 грн є протиправним, оскільки така нерухомість не є об`єктом оподаткування відповідно до абзацу «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 4 березня 2019 року у задоволенні позову відмовив.
При цьому, суд виходив із того, що не лише цільове призначення нежитлової будівлі, а й фактичне її використання як об`єкту промисловості є підставою для застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 ПК України. Оскільки позивач не використовує спірні приміщення як об`єкт промисловості (для виготовлення промислової продукції), то ця норма на нього не поширюється.
На обґрунтування свого рішення суд послався, зокрема, на те, що членами робочої групи документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, на підставі наказів ГУ ДФС у Чернігівській області від 7 червня 2018 року № 1022 та від 20 липня 2018 року № 1285, були досліджені усі будівлі промисловості, які знаходяться на території ТОВ «Монофіламент» (м. Чернігів, вул. І. Мазепи, 78), проте будь-яких ознак виготовлення позивачем промислової продукції виявлено не було, що підтверджується актом обстеження приміщень від 25 липня 2018 року та додатком 1 до нього. Згідно з висновками цього акта приміщення, які знаходяться на території ТОВ «Монофіламент» (м. Чернігів, вул. Мазепи, 78), з 2009-2011 років знаходяться у занедбаному стані, для ведення промислової діяльності приміщення і залишки обладнання не використовуються у господарській діяльності Товариства (розбиті вікна, тече вода, взимку не опалюються). Під час обстеження не було знайдено жодного приміщення (серед тих, що не здаються в оренду), в якому б знаходилося робоче обладнання у придатному для ведення промислової діяльності стані. Достовірність даних, зазначених у акті, підтверджена генеральним директором ТОВ «Монофіламент» ОСОБА_1 та головним інженером ОСОБА_2 . Також на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2019 року проведено обшук приміщень, розташованих за адресою: м. Чернігів, вул. І. Мазепи, 78 , які належать на праві власності ТОВ «Монофіламент», про що складено протокол обшуку, згідно з висновками якого будь-які ознаки виготовлення позивачем промислової продукції відсутні.
Постановою від 22 травня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції, адміністративний позов задовольнив.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд зазначив, що цільовим призначенням спірних об`єктів нерухомого майна є здійснення промислового виробництва, що відповідає основному виду діяльності позивача саме як промислового підприємства, а також сутності та змісту його діяльності (зокрема у 2016-2017 роках та з січня по березень 2018 року), яка є саме промисловою діяльністю в розумінні ДК 009:2010. При цьому, суд відхилив доводи відповідача про встановлення факту не використання позивачем спірних об`єктів нерухомого майна протягом 2016-2017 роках у промисловій діяльності, оскільки, перевірка проведена у червні - липні 2018 року за минулий період (2016-2017 роки, перші три місяці 2018 року), а також вказав на необхідність проведення певного фахового (експертного) дослідження компетентними суб`єктами з відповідних технічних галузевих питань.
Не погодившись із постановою апеляційного суду, ГУ ДФС у Чернігівській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цим судом при розгляді справи, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів, відповідач посилається, зокрема на те, що суд апеляційної інстанції помилково визнав промисловим підприємством Товариство, яке використовує у власній господарській діяльності будівлі промисловості і основний дохід отримує від продажу запасів і необоротних активів, а також надання в оренду власного нерухомого майна та обладнання. Таким чином, на думку, контролюючого органу, ТОВ «Монофіламент» здійснює комерційну, а не промислову діяльність.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди встановили, що ТОВ «Монофіламент» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Чернігівській області, основний вид економічної діяльності - виробництво штучних і синтетичних волокон.
Відповідно до договору купівлі-продажу частини нерухомого майна від 19 липня 2013 року та договору про внесення змін та доповнень до нього від 9 жовтня 2013 року позивач придбав у Публічного акціонерного товариства «Чернігівське Хімволокно» об`єкти нерухомого майна.
У період із 22 червня 2018 по 27 липня 2018 року працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Монофіламент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 1 січня 2016 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 3 серпня 2018 року №533/14/38137725.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2018 року №00002981400, яким позивачу збільшено на 3995936,08 грн загальну суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 1 листопада 2018 року №35664/6/99-99-11-03-01-25 «Про результати розгляду скарги» податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 22 серпня 2018 року №00002981400 залишено без змін, а скарга ТОВ «Монофіламент» - без задоволення.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з метою встановлення однакового підходу до оподаткування нерухомого майна було запроваджено оподаткування комерційної (нежитлової) нерухомості податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Колегією суддів визначено, що спірним у цій справі є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо спірних об`єктів нерухомого майна, що належать позивачу.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що її застосування можливе у разі коли власник об`єкта (будівлі промисловості) фактично використовує цю будівлю як об`єкт промисловості у виробництві, а не в інших цілях.
Суд першої інстанції, дослідивши акт обстеження від 25 липня 2018 року (здійснений членами робочої групи документальної планової виїзної перевірки), а також протокол обшуку спірних приміщень (складений внаслідок проведеного обшуку на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2019 року), згідно з висновками яких будь-які ознаки виготовлення позивачем промислової продукції в межах цих приміщень відсутні, дійшов висновку про те, що підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не поширюється на спірні об`єкти нерухомого майна, що належать позивачу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, оскільки позивач не використовує спірні приміщення як об`єкт промисловості (для виготовлення промислової продукції), то ця норма на нього не поширюється.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд, встановивши, що ТОВ «Монофіламент» є промисловим підприємством, цільовим призначенням спірних об`єктів нерухомого майна є здійснення промислового виробництва, помилково не врахував відсутність встановленого факту використання спірних приміщень саме як об`єкта промисловості, внаслідок чого безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
При цьому, апеляційний суд, визнаючи недоведеними обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими на підставі зазначених доказів, не обґрунтував свій висновок про необхідність проведення певного фахового (експертного) дослідження компетентними суб`єктами з відповідних технічних галузевих питань та не спростував фактів, покладених в основу рішення суду першої інстанції. Тобто, у порушення вимог частини четвертої статті 90 КАС України цей суд не мотивував відхилення доказів.
Колегія суддів в силу вимог частини другої статті 341 КАС України не бере до уваги висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи від 31 липня 2019 року № 1-31/07, поданий до касаційного суду позивачем.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно з частиною першою статті 352 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За правилами частини шостої статті 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року скасувати, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року залишити в силі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» на користь Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області 119878,10 грн (сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень десять копійок) судового збору.
Повний текст постанови виготовлено 22 серпня 2019 року.
Суддя-доповідач М. Б. Гусак
Судді: І. А. Гончарова
Є. А. Усенко
