ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/3951/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача Карети О.О.,
представників відповідачів Труби А.В., Абашиної Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» (далі - ТОВ «Монофіламент») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 22.08.2018 № 00002981400.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що ТОВ «Монофіламент» є промисловим підприємством і весь ряд будівель та споруд, які складають майновий комплекс заводу, відносяться до будівель промисловості. Збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивачу за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» на 3995936,08 грн є протиправним з підстав, що наявність у власності платника податків, що є промисловим підприємством, будівлі промисловості не є підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки така нерухомість не є об'єктом оподаткування, відповідно до абзацу «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. За таких обставин вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 05.12.2018 прийнято позовну заяву ТОВ «Монофіламент» до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову.
ГУ ДФС у Чернігівській області, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав, що сама лише наявність виробничих приміщень у позивача, які останнім здаються в оренду, не дає підстав для віднесення такої будівлі до категорії «будівель промисловості», оскільки дане підприємство не є промисловим підприємством. Відтак вважає, що норми пункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України не застосовуються до об'єктів нерухомості позивача.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що при визначенні належності платника податків до категорії промислових підприємств відповідачем протиправно не враховано вид економічної діяльності платника податків - КВЕД. Також вважає, що факт складання акту обстеження приміщень не змінює факту їх віднесення до будівель промислових, відповідно до положень ДК БС 018-2000. При цьому зазначає, що подані до суду копії відповідних договорів, укладених з контрагентами ТОВ «Монофіламент», та актів наданих послуг підтверджують той факт, що у період, за який проводилась перевірка, підприємство здійснювало діяльність, що належить до хімічної промисловості, отже ТОВ «Монофіламент» є промисловим підприємством.
ГУ ДФС у Чернігівській області подано до суду заперечення (додаткові пояснення), в яких останнє зазначило, що актом обстеження від 25.07.2018 підтверджується той факт, що приміщення з 2009 або 2011 року знаходяться у занедбаному стані, для ведення промислової діяльності приміщення і обладнання не використовуються (розбиті вікна, тече вода, взимку не опалюються), а у приміщеннях, що не здаються в оренду, зберігаються залишки обладнання, які не використовуються у господарській діяльності товариства. У ході обстеження не було знайдено жодного приміщення (серед тих, що не здаються в оренду), в якому було б встановлено робоче обладнання у придатному для ведення промислової діяльності стані. Вважає, що лише цільове призначення нежитлової будівлі згідно з правовстановлюючими документами й фактичне її використання як об'єкту промисловості є підставою для застосування пільги оподаткування відповідно до абзацу «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі та просив суд у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та у запереченнях.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ТОВ «Монофіламент» 20.03.2012 зареєстроване в якості юридичної особи, основний вид економічної діяльності - виробництво штучних і синтетичних волокон (20.60), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.116) та перебуває на обліку у Чернігівській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем придбано у Публічного акціонерного товариства «Чернігівське Хімволокно» об'єкти нерухомого майна відповідно до договору купівлі-продажу частини нерухомого майна від 19.07.2013 та договору про внесення змін та доповнень до нього від 09.10.2013, посвідчених приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А. і зареєстрованих у реєстрі за №№779,1152 (т.1 а.с.215-223).
У період з 22.06.2018 по 27.07.2018 року працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Монофіламент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 03.08.2018 №533/14/38137725 (т.1 а.с.11-54).
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 266.1.1. пункту 266.1., підпункту 266.3.1. пункту 266.3. статті 266, статті 44, пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 3196748,86 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 1284987,35 грн., за 2017 рік на суму 1481268,00 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 430493,51 грн.
На підставі висновків акта перевірки від 03.08.2018 №533/14/38137725 ГУ ДФС у Чернігівській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2018 №00002981400, яким позивачу збільшено загальну суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на 3995936,08 грн., в тому числі за основним платежем 3196748,86 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 799187,22 грн. (т.1 а.с.55-56).
Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 22.08.2018 №00002981400, подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 03.09.2018 №245/09, в якій просив скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення (т.1 а.с.62-64).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 01.11.2018 №35664/6/99-99-11-03-01-25 «Про результати розгляду скарги» податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 22.08.2018 №00002981400 залишено без змін, а скарга ТОВ «Монофіламент» - без задоволення (т.1 а.с.66).
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так, Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (набрав чинності з 01.01.2015) запроваджено новий місцевий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У свою чергу, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 265.1.1. пункту 265.1. статті 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1., 266.3.2. та 266.3.3. пункту 266.3. статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Судом встановлено, що позивач є власником об'єктів нерухомого майна відповідно до договору купівлі-продажу частини нерухомого майна від 19.07.2013 та договору про внесення змін та доповнень до нього від 09.10.2013, посвідчених приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А. і зареєстрованих у реєстрі за №№779, 1152 (т.1 а.с.215-223).
За змістом підпункту 266.4.2. пункту 266.4. статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2. статті 266 ПК України).
Спірним питанням у межах даних правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпункт «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.1. статті 266 ПК України, на який покликається позивач як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення, встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Використаний у ПК України термін «будівлі промисловості» має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей.
Системне тлумачення підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному підпункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширеному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2. буквених підпунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).
Буквальний аналіз підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.
За положеннями підпункту 14.1.129-1. Пункту 14.1. статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, серед іншого, будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Відповідно до пункту 5.3. статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Відтак суд звертає увагу на той факт, що вказана класифікація доводить те, що використаний у статті 266 ПК України термін «будівлі промисловості» має застосовуватися виключно відносно будівель, що експлуатуються промисловими підприємствами різних галузей. А отже не лише цільове призначення нежитлової будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об'єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до абзацу «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.1. статті 266 ПК України.
Зазначаючи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Промислові підприємства та їх об'єднання - це основні (первинні) ланки промисловості. Вони є безпосередніми виробниками промислової продукції. Їх діяльність поєднує в собі централізоване керівництво та самостійність і ініціативу в прийнятті конкретних рішень у межах своїх повноважень і відповідно до прогнозів економічного й соціального розвитку галузі, установ вищих органів.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17 (касаційне провадження № К/9901/27759/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд відхиляє посилання позивача на подані договори, акти виконаних робіт, доповнення до штатних розписів і накази, додаткові угоди і специфікації (т.1 а.с.73-114,130-160,179-199), як на підтвердження здійснення товариством у період, за який проводилась перевірка, діяльності, що належить до хімічної промисловості, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів виготовлення такої промислової продукції саме в приміщеннях за адресою: вул. І. Мазепи, 78, м. Чернігів, натомість членами робочої групи документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, на підставі наказів ГУ ДФС у Чернігівській області від 07.06.2018 № 1022 та від 20.07.2018 № 1285, були досліджені усі будівлі промисловості, які знаходяться на території ТОВ «Монофіламент» (вул. І. Мазепи, 78, м. Чернігів), проте будь-які ознаки виготовлення позивачем промислової продукції виявлено не було, що підтверджується актом обстеження приміщень від 25.07.2018 та додатком 1 до нього.
Вказаним актом встановлено, що приміщення, які знаходяться на території ТОВ «Монофіламент» (вул. Мазепи, 78, м. Чернігів), з 2009 або 2011 року знаходяться у занедбаному стані, для ведення промислової діяльності приміщення і обладнання не використовуються (розбиті вікна, тече вода, взимку не опалюються), а у приміщеннях, що не здаються в оренду, зберігаються залишки обладнання, які не використовуються у господарській діяльності товариства. У ході обстеження не було знайдено жодного приміщення (серед тих, що не здаються в оренду), в якому було б встановлено робоче обладнання у придатному для ведення промислової діяльності стані. Достовірність даних, зазначених у акті, підтверджена генеральним директором ТОВ «Монофіламент» Олефіренко С.Є. та головним інженером Гайдай А.А. шляхом проставлення підпису у акті без зауважень (т.1 а.с.68-72).
Також і старшим слідчим з особливо важливих справ Слідчого управління ФР ГУ ДФС у Чернігівській області Лук’яненко О.Б., на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.02.2019 (т.1 а.с.202), проведено обшук приміщень, розташованих за адресою: вул. І. Мазепи, 78, м. Чернігів, які належать на праві власності ТОВ «Монофіламент», про що складено протокол обшуку (т.1 а.с.203-207), з якого випливає, що будь-які ознаки виготовлення позивачем промислової продукції відсутні.
Суд не приймає до уваги також подані паспорти технічного стану будівлі (споруди) призначення будівель, що розташовані за адресою: вул. І. Мазепи, 78, м. Чернігів, в яких зазначено призначення приміщень виробниче, оскільки вони були оформлені Відкритим акціонерним товариством «Чернігівське Хімволокно» та не переоформлені позивачем (а.с. 233-241).
При цьому суд відхиляє посилання позивача на експертний висновок Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» від 20.08.2018 щодо приналежності більшості будівель і споруд ТОВ «Монофіламент» до виробничих, а також посилання у відповіді на відзив на не врахування відповідачем виду економічної діяльності платника податків - КВЕД та того факту, що ТОВ «Монофіламент» є промисловим підприємством, оскільки використаний у статті 266 ПК України термін «будівлі промисловості» має застосовуватися виключно відносно будівель, що експлуатуються промисловими підприємствами. А відтак, не лише цільове призначення нежитлової будівлі, а й фактичне її використання як об'єкту промисловості є підставою для застосування підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України, що не доведено матеріалами справи та не обґрунтовано представником позивача у судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом в ухвалі від 24.01.2019 у справі № 803/950/18 (касаційне провадження № К/9901/1743/19), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У той же час відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 22.08.2018 № 00002981400, і для задоволення адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 13.03.2019.
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Монофіламент», вул. Івана Мазепи, 78, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ - 38137725.
Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39392183.
Суддя В.В. Падій
