ПОСТАНОВА
Іменем України
21 серпня 2019 року
Київ
справа №2040/5181/18
адміністративне провадження №К/9901/19486/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Блажівської Н.Є. (суддя-доповідач),
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судового засідання - Хлуд Т.Ю.,
представника позивача - Єршової О.І.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року (суддя Волошин Д.А.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (головуючий суддя Яковенко М.М., судді: Лях О.П., Бегунц А.О.)
у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
У 2018 році Приватне сільськогосподарське підприємство імені Фрунзе (далі також - позивач/ПСП імені Фрунзе) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі також - відповідач/Управління), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 червня 2018 року №0008601416 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 334295,51 грн., в т.ч. 155000,00 грн. - за основним зобов`язанням, 77500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 101795,51 грн. пені.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТК Гама». В свою чергу, ПСП імені Фрунзе правильно обчислено та задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 червня 2018 року №0008601416.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідачем не доведено порушень позивачем вимог податкового законодавства України, викладених у акті перевірки.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ПСП імені Фрунзе з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським правовідносинам з ТОВ «ТК Гама» за період - листопад 2015 року та по господарським правовідносинам з ПП «Євро Агро Дістріб`юшн» за період лютий 2016 року, а також відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності Управлінням складено акт від 11 червня 2018 року №2337/20-40-14-16-08/00707722, яким встановлено порушення позивачемвимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань за листопад 2015 року на загальну суму 155000,00 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства мотивовано тим, що господарські операції з продажу товару (кукурудзи) позивачем ТОВ «ТК Гама» не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки до перевірки не надано документів щодо якості товару, а товарно-транспортні накладні містять ряд недоліків у їх заповненні. Крім того, вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя у кримінальному провадженні №32016080000000110 від 25 листопада 2016 року у справі №335/12032/16-к встановлено факт реєстрації ТОВ «ТК Гама» без мети реального здійснення господарської діяльності та надання за його допомогою послуг з незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2018 року №0008601416, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 155000,00 грн. за основним зобов`язанням, 77500,00 грн. за штрафними (фінансовим) санкціями та нараховано 101795,51 грн. пені.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі відповідач перелічує викладені в акті перевірки порушення, які, на його думку, допущено позивачем, та вказує на їх неврахування судами попередніх інстанцій. Зокрема зазначає, що судами неповно з`ясовано всі обставини справи, не надано належної оцінки доказам, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті. Відповідач стверджує, що надані позивачем первинні документи у своїй сукупності не підтверджують реального здійснення господарських операцій з ТОВ «ТК Гама», оскільки платником податків не надано документів щодо якості товару та його відповідності стандартам, довіреностей на отримання товару, а товарно-транспорті накладні містять неточності щодо пункту розвантаження. Крім того, вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя у кримінальному провадженні №32016080000000110 від 25 листопада 2016 року у справі №335/12032/16-к встановлено факт реєстрації ТОВ «ТК Гама» без мети реального проведення господарської діяльності.
Представник відповідача, який про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, до суду не з`явився.
3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає:
- касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки містить посилання на оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, який припинив здійснення правосуддя (Харківський апеляційний адміністративний суд, а не Другий апеляційний адміністративний суд);
- наявними у матеріалах справи копіями первинних документів підтверджується факт поставки товару Приватному сільськогосподарському підприємству імені Фрунзе контрагентом ТОВ «ТК Гама»;
- відповідачем не було надано позивачу належним чином оформленого запиту з переліком документів для надання, що є порушенням статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а сертифікація товару не була погоджена сторонами.
У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
При цьому за правилами пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.
Отже, Податковим кодексом України передбачено право платника податків на формування податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг у разі здійснення господарської операції, основною первинною ознакою якої є її реальність, що підтверджена первинними документами відповідно до змісту такої операції.
При цьому згідно з нормами чинного податкового законодавства платники податку зобов`язані самостійно декларувати свої податкові зобов`язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Податковим кодексом України. Якщо ж господарська операція відсутня як така, платник податків позбавлений права на формування податкових зобов`язань.
Водночас контролюючий орган наділений правом самостійно визначити суму грошових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про їх заниження або завищення. В даному випадку слід зазначити, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тому, якщо суб`єкт владних повноважень ставить під сумнів реальність господарської операції, за якою платником податків сформовано податкові зобов`язання, на стадії реалізації управлінської функції зі здійснення податкового контролю він може прийняти рішення про позбавлення суб`єкта господарювання прпва на формування податкових зобов`язань.
Разом з тим, самостійно визначена платником податку у податковій декларації сума грошового зобов`язання не підлягає повторному донарахуванню контролюючим органом, оскільки в такому випадку відбувається подвійне оподаткування однієї господарської операції.
Як встановлено судами, між ПСП імені Фрунзе (продавець) та ТОВ «ТК Гама» (покупець) укладено договір поставки від 6 листопада 2015 року №147, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію, яка вироблена на власних або орендованих основних фондах в асортименті, за ціною, якістю, у кількості та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.
Позивачем сформовано податкові накладні від 6 листопада 2015 року №452/2, від 9 листопада 2015 року №454/, від 10 листопада 2015 року №458/2 на загальну суму 155000,00 грн. та зареєстровано їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями про прийняття.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов`язань за листопад 2015 року відповідно до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість від 24 грудня 2015 року №9259985004, що також підтверджено контролюючим органом в акті перевірки позивача.
Однак суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті позовних вимог у даній справі, обмежившись лише оцінкою реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК Гама», залишили поза межами дослідження та не перевірили й не встановили наявність законодавчо визначених передумов для збільшення позивачу податкових зобов`язань.
Вказані вище обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку щодо підстав визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано суму грошових зобов`язань за наслідками господарських правовідносин із ТОВ «ТК Гама».
Оскільки вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для їх повного, об`єктивного та всебічного з`ясування при новому розгляді справи необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій мають бути перевірені та отримати належну оцінку висновки акта перевірки, на підставі якого позивачу здійснено донарахування податкового зобов`язання, а також зміст самого податкового повідомлення-рішення, походження сум, які увійшли до його складу, так як вказані обставини стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.
Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
У цій справі порушення допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, в тому справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі №2040/5181/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 22 серпня 2019 року.
Головуючий Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
