ПОСТАНОВА
Іменем України
21 серпня 2019 року
Київ
справа №754/3720/16-а
касаційне провадження №К/9901/6455/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Начальника управління державного нагляду Департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації Клименка Олександра Васильовича на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 06.05.2016 (головуючий суддя: Панченко О.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 (головуючий суддя: Хрімлі О.Г., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі №754/3720/16-а за позовом ОСОБА_1 до Начальника управління державного нагляду Департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації Клименка Олександра Васильовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Начальника управління державного нагляду Департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації Клименка Олександра Васильовича (далі - відповідач), в якому просив:
визнати неправомірними дії відповідача щодо складання постанови №11 від 10.03.2016 про накладення адміністративного стягнення;
визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2016 №1, якою накладено на ОСОБА_1 штраф за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 145 КУпАП в розмірі 1 700 грн., а провадження у справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про відсутність у його діях складу адмінправопорушення, передбаченого частиною першою статті 145 КУпАП з посиланням на те, що припинення використання РЧР зумовлене необхідністю здійсненням модернізації радіорелейного зв`язку. Також позивач вказав на те, що законодавство у сфері користування радіочастотним ресурсом не встановлює для користувачів обов`язку постійного користування цим ресурсом.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 06.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016, адміністративний позов задоволено частково:
визнано неправомірними дії начальника управління державного нагляду Департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації щодо складання постанови №11 від 10.03.2016 року про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення;
визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2016 №1, якою накладено на посадову особу ОСОБА_1 штраф за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 145 КУпАП в розмірі 1 700 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що факт вчинення позивачем інкримінованого адмінправопорушення є недоведеним, а тому ОСОБА_1 необґрунтовано піддано адміністративному стягненню у вигляді накладення штрафу.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник вказав, що адмінправопорушення за яке позивача притягнуто до відповідальності є доведеним і не спростоване ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу відповідача без задоволення.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог статті 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що позивач є посадовою особою ПАрТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3.
У період з 26.01.2016 по 29.02.2016 посадовими особами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації проведено перевірку ПАрТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» з питань дотримання ним законодавства про радіочастотний ресурс України, за результатами якої складено акт від 29.02.2016 №2/пос/12-1.
Перевіркою, зокрема, встановлено, що ПАрТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» не користується радіочастотним ресурсом України (смуги радіочастот 17741,0 - 17769,0/18751 - 18779 МГц) в наступних регіонах, а саме: за ліцензією № 6421 від 06.05.2011 в Івано-Франківській області; за ліцензією № 6422 від 06.05.2011 у Волинській, Закарпатській, Кіровоградській, Рівненській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівських областях, чим порушено вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України № 53 від 19.08.2005.
По факту події перевіряючими складений протокол про адміністративне правопорушення від 29.02.2016 №11.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2016 №11, якою на ОСОБА_1 за порушення, передбачене частиною першою статті 145 КУпАП, накладено штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.
Зазначена постанова і є предметом спору у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, КупАП, Законом України від 01.06.2000 №1770-II «Про радіочастотний ресурс» (далі - Закон № 1770-ІІІ), Ліцензійними умовами користування радіочастотним ресурсом України, затвердженими рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 19.08.2005 № 53 (далі - Ліцензійні умови).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону №1770-ІІІ передбачено, що користування радіочастотним ресурсом - діяльність, пов`язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу; користувач радіочастотного ресурсу - юридична або фізична особа, діяльність якої безпосередньо пов`язана з користуванням радіочастотним ресурсом відповідно до законодавства; ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України - документ, який засвідчує право суб`єкта господарювання на користування радіочастотним ресурсом України протягом визначеного терміну в конкретних регіонах та в межах певних смуг, номіналів радіочастот з виконанням ліцензійних умов.
Згідно зі статтею 12 цього Закону користування радіочастотним ресурсом України підлягає державному регулюванню.
Органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, яка утворюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації».
За змістом положень частини другої статті 14 Закону № 1770-ІІІ повноваженнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, щодо регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є: контроль за наявністю передбачених законом ліцензій, інших дозвільних документів у сфері користування радіочастотним ресурсом України, здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про радіочастотний ресурс України та запобігання правопорушенням при користуванні радіочастотним ресурсом України у смугах радіочастот загального користування, застосування санкцій, у тому числі штрафних, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 243 КУпАП передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушеннями законодавства про телекомунікації, поштовий зв`язок та радіочастотний ресурс (статті 144, 145, 147, 148 1 - 148 5 і 188 7).
Від імені національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право голова, члени комісії та уповноважені комісією посадові особи.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 30 Закону № 1770-ІІІ основними принципами користування радіочастотним ресурсом України є: 1) зближення розподілу смуг, номіналів радіочастот і умов користування ними в Україні з міжнародним розподілом смуг, номіналів радіочастот; 2) відкритість, об`єктивність, недискримінаційність і прозорість умов та процедур планування, виділення і розподілу радіочастотного ресурсу України; 3) заохочення конкуренції на основі збалансування інтересів держави, суспільства і користувачів радіочастотного ресурсу України; 4) забезпечення рівності законних прав та інтересів усіх фізичних і юридичних осіб, які користуються або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України.
Користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб`єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг.
У підпункті 4.1.4 п. 4 Ліцензійних умов закріплено, що ліцензіат зобов`язаний виконувати такі умови користування радіочастотним ресурсом України, зокрема, користуватися радіочастотним ресурсом України за ліцензією у визначених ліцензією регіонах або їх частині.
Згідно з частиною першою статті 145 КУпАП порушення умов і правил, що регламентують діяльність у сфері телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями, дозволами, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств і організацій усіх форм власності у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з наведених норм права вбачається, що законодавством регламентовано повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, притягати до адміністративної відповідальності користувачів радіочастотного ресурсу за порушення ними вимог законодавства в цій галузі.
При цьому, підконтрольні суб`єкти зобов`язані користуватися радіочастотним ресурсом з дотриманням умов виданої їм ліцензії, а їх дії (бездіяльність), які порушують такі умови, становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 145 КУпАП.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивача притягнуто до адмінвідповідальності за те, що ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» не користується у п`яти регіонах радіочастотним ресурсом України (смуги частот 17 741,0-17 769,0/18 751 - 18 779 МГц).
У той же час, диспозиція частини першої статті 145 КУпАП встановлює відповідальність користувачів радіочастотних ресурсів за порушення ними умов і правил, визначених у виданій ліцензії, а не відповідальність за порушення загалом умов і правил, що регламентують діяльність у сфері телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України.
У свою чергу, ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» виконано умови, визначені у ліцензіях №№6421, 6422, а саме: своєчасно розпочато і повністю освоєно РЧР, про що у встановлені Ліцензійними умовами терміни повідомлено НКРЗ.
Відтак, колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у діях позивача складу адмінправопорушення, передбаченого частиною першою статті 145 КУпАП.
Також судами попередній інстанцій вірно встановлено, що тимчасове призупинення користування РЧР та анулювання у зв`язку з цим дозволів на експлуатацію РЕЗ мало місце через необхідність здійснити модернізацію мережі радіорелейного зв`язку у вищевказаних регіонах.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Начальника управління державного нагляду Департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації Клименка Олександра Васильовича залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 06.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 у справі №754/3720/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
А. І. Рибачук
