ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 759/10162/17

провадження № 51- 7574км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесенедо Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080004448, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м.Києва, громадянина України, неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 і ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України (далі КК),

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м.Києва від 11 липня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.15 і ч.2 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 23 квітня 2018 року вирок щодо ОСОБА_6 залишив без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 25 травня 2017 року близько 09:10, перебуваючи в маршрутному таксі №720, що рухалось біля зупинки громадського транспорту ЖК «Волошкове» Києво-Святошинського району Київської області, діючи повторно, намагався таємно викрасти із сумки ОСОБА_7 мобільний телефон марки «ІPhone 5S, вартістю 5 922 грн з сім картою та грошима на рахунку, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був викритий потерпілою та затриманий іншими пасажирами маршрутного таксі разом звикраденим майном на зупинці метрополітену «Житомирська» в м.Києві.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що:

- суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не врахувавши, що ОСОБА_6 не відбув призначене йому за попереднім вироком Святошинського районного суду м.Києва від 9 грудня 2016року покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн, не сплативши штраф, не призначив ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі ст.71 КК за сукупністю вироків та не зазначив про самостійне виконання покарання у виді штрафу, призначеного за попереднім вироком, відповідно до положень ч.3 ст.72 КК;

незастосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме статей 71,72 КК, потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_6 внаслідок м`якості, оскільки призначене покарання за вироком від 9 грудня 2016 року не виконано;

апеляційний суд всупереч вимогам ст.419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) залишив поза увагою доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і не виправив помилку суду першої інстанції, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників процесу не надходило.

У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги касаційної скарги частково іпросила призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Призначення покарання за сукупністю вироків застосовується у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 72 КК основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

У вступній частині судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуються, зазначено про те, що ОСОБА_6 востаннє засуджено за вироком Святошинського районного суду від 9 грудня 2016 року за ч.1 ст.185 КК до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн). Відомості про цю судимістьпідтверджуються вимогою Святошинського УП ГУ національної поліції в м. Києві (а.п. 30-35).

Разом із тим, копії вироку Святошинського районного суду від 9 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 та відомостей щодо його виконання матеріали провадження немістять.

Однією із засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Так, відповідно до частин 1, 2, 6 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється за принципом змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, атакож на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд,зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор не надав суду першої інстанції достатніх відомостей на підтвердження того, що покарання за попереднім вироком не відбуто, тобто штраф у розмірі 50неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн) ОСОБА_6 не сплачено.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, зазначив в ухвалі, що вони є необґрунтованими, оскільки їх нічим не підтверджено, а матеріали кримінального провадження не містять відповідних доказів, зокрема копії вироку Святошинського районного суду м. Києва від 9 грудня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.1 ст.185 КК, а також відсутні дані про виконання зазначеного вироку суду. При цьому суд апеляційної інстанції надав належну оцінку всім доводам апеляційних скарг. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

За таких обставин доводи касаційної скарги прокурора щодо недотримання судом при призначенні покарання положень статей 71, 72 КК не є слушними.

Що стосується невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, то прокурор не обґрунтував у скарзі свої доводи у цій частині, пославшись лише на не призначення остаточного покарання на підставі ст.71 КК за сукупністю вироків та не надання при цьому вказівки про самостійне виконання вироків відповідно до положень ч.3 ст.72КК.

Прокурор долучив до касаційної скарги відповідь голови Святошинського районного суду м.Києва на його запит, з якої убачається, що станом на 8 серпня 2018 року засуджений ОСОБА_6 штраф у розмірі 850 грн не сплатив.

На думку Суду, надання прокурором відомостей про несплату ОСОБА_6 штрафу за попереднім вироком лише під час касаційного розгляду не свідчить про порушення судами вимог закону на час постановлення судового рішення та не позбавляє прокурора можливості вирішити зазначене питання в порядку виконання вироку.

Отже, даних, які б свідчили, що в провадженні допущено такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або що призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, не виявлено.

Тому підстави для задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Святошинського районного суду м.Києва від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора без задоволення

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3