ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Мацай О.І.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Комунального підприємства "Комплекс з вивезення побутових відходів"

на рішення Господарського суду Харківської області у складі судді Честякової І.О. від 19.02.2019

постанову Східного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Рослова В.В., Гетьман Р.А., Хачатрян В.С., від 22.04.2019

зі справи № 922/224/18

за позовом Комунального підприємства "Комплекс з вивезення побутових відходів"

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. Комунальне підприємства "Комплекс з вивезення побутових відходів" (далі - КП "Комплекс з вивезення побутових відходів", Підприємство) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Адміністративна колегія Відділення АМК, Відділення АМК) від 28.11.2017 №158-р/к у справі №1/02-24-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення №158-р/к, Справа №1/02-24-17).

2. Позивач стверджує, що Рішення №158-р/к необґрунтоване, суперечить основним завданням органу Антимонопольного комітету України щодо формування та реалізації конкурентної політики. Адміністративна колегія Відділення АМК, розглядаючи Справу №1/02-24-17, порушила принцип рівності суб`єктів господарювання та неправильно застосувала норми матеріального права. З огляду на зазначене Рішення №158-р/к необхідно скасувати відповідно до статі 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III).

Стислий виклад судових рішень

3. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 у задоволенні позову відмовлено.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Суди дійшли висновку, що в рішенні Рішення №158-р/к доведено обставини, які свідчать про вчинення Підприємством порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-III.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

7. Підприємство просить Рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 та Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Аргументи позивача, зазначені в касаційній скарзі

8. Підприємство зазначає, що Рішення №158-р/к судові рішення необхідно скасувати у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи та недоведеністю обставин, які мають значення для вирішення справи.

9. Адміністративною колегією Відділення АМК не встановлено обставин, необхідних для кваліфікації дій Підприємства відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2210-III.

10. Наказом Підприємства від 28.09.2016 № 302/інф "Про здійснення нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів" (далі - Наказ №302/інф), всупереч висновкам Адміністративної колегії Відділення АМК, не встановлюється вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів. Цим наказом впорядковується процедура оплати послуг для квартир, у яких мешканці не зареєстровані, але фактично проживають споживачі послуг. Наказ видається керівником Підприємства, обов`язковий до виконання його працівниками та не потребує затвердження органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

11. Підприємство надає послуги на підставі укладеного з Департаментом житлового господарства Харківської міської ради договору від 27.12.2011 № 624 про надання послуг з вивезення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків (далі - Договір № 624), а також на підставі публічного договору "Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів" від 28.12.2011 (далі - Публічний договір). Сторонами Публічного договору є Позивач та власник (наймач, орендар) квартири, розташованої в житловому будинку комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Згідно з умовами Публічного договору всі зазначені особи, які мешкають в будинку, отримують послуги Підприємства, тому всі вони зобов`язані оплачувати надані послуги. Отже, розрахунок вартості послуг має здійснюватися з огляду на фактичну кількість споживачів.

12. У касаційній скарзі Підприємство наводить інші аргументи щодо економічної обґрунтованості Наказу №302/інф та стверджує, що цей наказ не ущемляє інтереси споживачів, а, навпаки, спрямований на забезпечення справедливої оплати длґ споживачів. Підприємство зазначає, що всі заяви власників квартир про припинення нарахувань за послуги у зв`язку з відсутністю мешканців були розглянуті та задоволені.

13. Рішення №158-р/к, всупереч Закону України «Про Антимонопольний комітет України», не відповідає основним засадам діяльності цього органу.

Аргументи Відділення АМК, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

14. Відділення АМК просить відмовити в задоволенні касаційної скарги. У відзиві зауважено, що Підприємство в касаційній скарзі не вказало, які норми матеріального та процесуального права порушили або невірно застосували суди першої та апеляційної інстанцій. Підприємство не спростувало висновок, що законодавством не передбачено обов`язку власників квартир, у яких не зареєстровані мешканці, здійснювати оплату послуг Підприємства з розрахунку на двох мешканців та доводить те, що в належних їм квартирах ніхто не проживає.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

15. Згідно з Рішенням №158-р/кт:

Підприємство відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2210-III за підсумками діяльності у 2016 році, січні - жовтні 2017 року займало монопольне (домінуюче) становище, з часткою 100 %, на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів в межах території міста Харкова, на якій розміщені житлові будинки комунальної власності територіальної громади міста Харкова (пункт1);

дії Підприємства щодо прийняття наказу від 28.09.2016 № 302/інф "Про здійснення нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів", яким встановлена вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів по особовим рахункам, за якими не зареєстровані мешканці, у розмірі надання послуг двом мешканцям, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50, Закону № 2210-III, а саме: зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, яке може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на досліджуваному ринку (пункт 2);

на Підприємство за вказане порушення відповідно до статті 52 Закону № 2210-III накладено 68 000 грн штрафу (пункт 3);

зобов`язано Підприємство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом скасування Наказу № 302/інф та письмово повідомити Відділення АМК про це протягом двох місяців з дня отримання рішення (пункт 4). Адміністративна колегія Відділення АМК, приймаючи Рішення №158-р/кт, врахувала такі обставини та норми права.

16. Засновником та власником Підприємства є територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради. Підприємство протягом 2016 року та січня-жовтня 2017 року (включно) було єдиною організацією, що надавало послуги в межах території міста Харкова, на якій розташовані житлові будинки комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Відповідно до здійснених відповідачем розрахунків частка Підприємства на досліджуваному ринку складає 100 %.

17. Підприємство як монополіст на досліджуваному ринку видало Наказ № 302/інф. Згідно з цим наказом власники квартир, у яких не зареєстровані мешканці - споживачі послуг, зобов`язані сплачувати вартість послуг згідно з розрахунком на двох мешканців. Встановлення такої плати не обґрунтовано. Виданняя Наказу № 302/інф ущемляє інтереси споживачів - власників квартир, у яких мешканці не зареєстровані.

18. Підприємство пояснило, що Наказ № 302/інф. прийнято на основі економічно обґрунтованих показників і підрахунків та з огляду на укладений Департаментом житлового господарства Харківської міської Ради та Підприємством Договір від 27.12.2011 № 624 про надання послуг з вивезення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будників (далі - Договір № 624) та Публічний договір від 28.12.2011 "Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів" з додатком № 1, який опубліковано в офіційному друкованому виданні Харківської міської ради "Харьковские Известия" від 28.12.2011№ 153/2 (далі - Публічний договір). Сторонами Публічного договору є Підприємство та власник (наймач, орендар) квартири, розташованої в житловому будинку комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Наказ № 302/інф. враховує та забезпечує інтереси усіх споживачів послуг - мешканців міста Харкова;

19. Підприємство стверджує, що Наказ № 302/інф. виданий щоб збалансувати доходи та витрати Підприємства відповідно до Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи», статті 20 Закону України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі -Закони України «Про відходи», «Про житлово-комунальні послуги») на підставі Публічного договору, з огляду на динаміку зростання кількості квартир, в яких не зареєстровані споживачі, та зростання обсягів надання послуг Підприємством для впорядкування обліку нарахування вартості послуг з вивезення побутових відходів.

20. Відповідно до Наказу № 302/інф з 01.09.2016 нарахування вартості послуг з вивезення побутових відходів по особових рахунках, за якими відсутні зареєстровані споживачі, здійснюється у розмірі 23,08 грн на власника квартири та орендаря.

21. На думку Підприємства, власники квартир, де відсутні зареєстровані споживачі, використовують вказані приміщення в комерційних цілях, а саме передають їх в оренду іншим особам для проживання. Таким чином, у зазначених приміщеннях фактично проживають особи, незважаючи на відсутність даних щодо їх реєстрації в даних квартирах.

22. Адміністративна колегія Відділення АМК у Рішенні №158-р/кт проаналізувала зміст Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови Кабінету Міністрів України № 1010 від 26.06.2006, Правила надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2018 №1070 (далі - Постанови КМ № 1010, 1070), рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.12.2011 «Про визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів у місті Харкові, Договору № 624 та Публічного договору та дійшла висновку, що запроваджене Наказом № 302/інф нарахування вартості послуг з вивезення побутових відходів по особових рахунках, за якими відсутні зареєстровані споживачі, незаконне та, з огляду на монопольне становище Підприємства на досліджуваному ринку, призвело до ущемлення інтересів споживачів.

23. Суди відповідно до статті 59 Закону № 2210-III дослідили Рішення №158-р/кт та дійшли висновку щодо його законності та обґрунтованості, зазначивши, що Адміністративна колегія правильно кваліфікувала дії Підприємство відповідно до частини першої статті 13, пунктом 2 статті 50, Закону № 2210-III з огляду на таке.

24. Відповідно до пункту 6 Постанови № 1070 обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування.

25. Пунктом 7 Постанови № 1070 передбачено, що норми надання послуг визначаються на підставі правил, встановлених центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Такими є Правила визначення норм надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджені наказом Міністерства з питань житлового-комунального господарства України від 30.07.2010- № 259 (далі - Наказ № 259).

26. Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 259 норма є кількісним показником споживання послуг з вивезення побутових відходів, які утворюються на одну розрахункову одиницю (одного мешканця для житлової забудови, одне місце в готелі, гуртожитку та ін.) за одиницю часу. У додатку 1 наказу № 259 одиницею вимірювання для розрахунку кількості твердих побутових відходів у багатоквартирних та одноквартирних будинках є 1 мешканець, а часовим проміжком - 1 рік. З урахуванням необхідності сплати за житлово-комунальні послуги щомісячно (стаття 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги) 1 рік розбивається на 12 місяців з відповідною рівномірною розбивкою вартості послуг.

27. На підставі Наказу № 259 рішенням Харківської міської ради від 27.12.2006 № 215/06 затверджено норми утворення твердих побутових відходів у місті Харкові (зі змінами від 23.12.2011), відповідно до яких для мешканців будинків місцевих рад, будинків ЖБК та ОСББ, а також відомчих будинків середньорічна норма надання послуг з вивезення великогабаритних відходів на одного мешканця становить 0,15 куб.м, а середньорічна норма надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на одного мешканця 2,15 куб. м.

28. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.11.2014 № 646 встановлено тарифи на послуги, які надає Підприємство: на послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення у розмірі 55,56 грн/куб.м; на послуги з вивезення великогабаритних відходів 126,65 грн/куб. м.

29. З огляду на зазначені нормативні акти Підприємство сформувало норму надання послуги на одного мешканця в розмірі 11,54 грн як суму, яку повинна сплатити особа, що споживає його послуги на території обслуговування.

30. Пунктом 1 Договору № 624 передбачено, що Підприємство зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків в місті Харкові, а замовник зобов`язується виконати обов`язки, передбачені цим договором.

31. У пункті 7 Договору № 624 визначено, що виконавець зобов`язаний укласти договори на надання послуг з вивезення побутових відходів із споживачами, які мешкають або розташовані в житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова, відповідно до типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, наведеного у додатку 1 до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів.

32. Пунктом 3 Договору № 624 передбачено, що перелік розміщених у межах території об`єктів утворення побутових відходів відображається у додатку №1 до цього договору.

33. У додатку №1 до Договору № 624 надається перелік розміщених у межах території об`єктів утворення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків, в якому зазначено кількість мешканців по реєстрації. Тобто у додатку №1 до договору № 624 наведено перелік розміщених у межах території об`єктів утворення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків, в якому зазначено кількість мешканців саме по реєстрації, а не за фактом проживання.

34. Таким чином, згідно з Договором № 624 Підприємство отримує плату за надані послуги з мешканців вказаних будинків, які в розумінні договору визначені як зареєстровані в цих квартирах особи.

35. У пункті 12 Договору № 624 сторонами визначено, що зміна його умов проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі коли не досягнуто такої згоди, спір розв`язується у судовому порядку.

36. Як повідомило Підприємство, сторони Договору №624 не вносили до нього зміни в частині суб`єкта отримання послуг з визначенням необхідності врахування кількості осіб, що фактично проживають, а не зареєстрованих.

Касаційний розгляд справи

37. У зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.07.2019, який наявний в матеріалах справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. АКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА

Закон України від 11.01.2001 № 2210-III "Про захист економічної конкуренції"

38. Частина перша статті 1

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

39. Частина перша статті 59 (у редакції, чинній на час прийняття Рішення №158-р/к)

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

40. Частина друга статті 59

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Закон України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги»

41. Стаття 7

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: визначення виконавця житлово-комунальних послуг (пункт 4); укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг (пункт9).

42. Пункт 1 частини першої статті 13

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

43. Пункт 1 частини третьої статті 20

Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

44. Стаття 31

Виконавці (виробники) послуги здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на її виробництво (надання) і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

45. Пункт 2 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2006 № 1010

Тарифи на послуги з вивезення побутових відходів є грошовим виразом витрат із збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізації, знешкодження та захоронення 1 куб.м або 1 тонни (за наявності вагового обладнання) побутових відходів, розрахованих на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.

46. Порядок надання послуг з вивезення побутових відходів регулюється Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070.

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 N 1798-XII у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII

47. Частина перша статті 74

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

48. Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

49. Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. Пункт 1 частини першої статті 308

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Частина перша статті 309

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

52. Касаційний господарський суд відповідно до припису статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи. Отже, Верховний суд не бере до уваги доводи позивача, які стосуються переоцінки доказів у справі.

53. Суди першої та апеляційної інстанції апеляційної інстанції, дослідивши встановлені в Рішенні №158-р/к обставини та висновки адміністративної колегії Відділення АМК, зазначили, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, а підстави для визнання його недійсним відсутні.

54. Касаційний господарський суд з такою оцінкою обставин справи попередніх судових інстанцій погоджується.

55. Суди встановили, що визначений законом, умовами Договору № 624 та Публічного договору порядок оплати послуг Підприємства не передбачає права Підприємства при проведенні розрахунків вартості наданих послуг в односторонньому порядку збільшувати кількість суб`єктів отримання послуг за рахунок кількості фактично проживаючих осіб, та відповідно отримувати плату з осіб, які є незареєстрованими мешканцями, тому Адміністративна колегія Відділення АМК дійшла правильного висновку про економічну необґрунтованість визначеної Наказом № 302/інф оплати послуг.

56. Згідно з висновками судів у Рішенні №158-р/к доведено зловживання Підприємством монопольним становищем на ринку, що виявилося в діях щодо прийняття Наказу № 302/інф, які призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Наказ № 302/інф ущемляє інтереси споживачів - власників квартир, в яких відсутні зареєстровані особи, оскільки визначає обов`язок цих власників здійснювати оплату за надані послуги з вивезення побутових відходів у порядку та розмірі не передбаченому чинним законодавством.

57. Аргументи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскільки в цілому вони стосуються переоцінки встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи.

58. Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

59. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

60. Суд касаційної інстанції за результатами аналізу питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Звертаючись з касаційною скаргою, Підприємство не спростувало зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

62. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

63. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Касаційний господарський суд, керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 зі справи № 922/224/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства "Комплекс з вивезення побутових відходів" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк Суддя Т. Малашенкова Суддя В. Селіваненко