Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 липня 2019 року
у справі № 922/224/18
Господарська юрисдикція
Щодо правомірності одностороннього збільшення підприємством кількості суб’єктів отримання послуг з вивезення побутових відходів
Фабула справи: КП "Комплекс з вивезення побутових відходів" звернулось до суду з позовом до відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії у справі "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення №158-р/к).
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суди дійшли висновку, що в Рішення №158-р/к доведено обставини, які свідчать про вчинення КП "Комплекс з вивезення побутових відходів" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч.1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III).
Мотивація касаційної скарги: КП "Комплекс з вивезення побутових відходів" зазначає, що адміністративною колегією відділення АМК не встановлено обставин, необхідних для кваліфікації дій Підприємства відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2210-III. Наказом, всупереч висновкам колегії відділення АМК, не встановлюється вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів. Цим наказом впорядковується процедура оплати послуг для квартир, у яких мешканці не зареєстровані, але фактично проживають споживачі послуг. Наказ видається керівником КП "Комплекс з вивезення побутових відходів", обов`язковий до виконання його працівниками та не потребує затвердження органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Підприємство надає послуги на підставі укладеного з Департаментом житлового господарства договору № 624 про надання послуг з вивезення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків (далі - Договір № 624).
Правова позиція Верховного Суду: згідно ч.1 ст.1 Закону № 2210-III зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
В ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: визначення виконавця житлово-комунальних послуг (п. 4); укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг (п. 9).
Згідно п.1 ч.3 ст.20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Ст. 31 цього ж Закону вказує, що виконавці (виробники) послуги здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на її виробництво (надання) і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
П. 2 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2006 № 1010, регламентує, що тарифи на послуги з вивезення побутових відходів є грошовим виразом витрат із збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізації, знешкодження та захоронення 1 куб.м або 1 тонни (за наявності вагового обладнання) побутових відходів, розрахованих на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.
Висновки: суди встановили, що визначений законом, умовами Публічного договору порядок оплати послуг Підприємства не передбачає права Підприємства при проведенні розрахунків вартості наданих послуг в односторонньому порядку збільшувати кількість суб`єктів отримання послуг за рахунок кількості фактично проживаючих осіб, та відповідно отримувати плату з осіб, які є незареєстрованими мешканцями, тому колегія відділення Антимонопольного комітету України дійшла правильного висновку про економічну обґрунтованість визначеної Наказом оплати послуг.
Зловживання Підприємством монопольним становищем на ринку, виявилося в діях щодо прийняття Наказу, які призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Наказ ущемляє інтереси споживачів - власників квартир, в яких відсутні зареєстровані особи, оскільки визначає обов`язок цих власників здійснювати оплату за надані послуги з вивезення побутових відходів у порядку та розмірі не передбаченому чинним законодавством.
Ключові слова: панівне становище суб’єкта господарювання, ринкова частка у наданні послуги, свобода вибору контрагента