Ухвала
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 357/5125/16-ц
провадження № 61-15142св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
представник позивача - Трегуб Оксана Анатоліївна,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року у складі судді Жарікова О. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом доОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 16 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 385/66/07-Ж, на підставі якого позичальнику надано кредит у сумі 52 250,00 доларів США зі сплатою 12,70 % річних.
Для забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 перед банком, між позивачем та ОСОБА_3 16 червня 2007 року укладено договір поруки за умовами якого остання зобов`язалася відповідати за виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за укладеним з позивачем кредитним договором.
За умовами кредитного договору позивачем видано кредитні кошти ОСОБА_4 у вказаній сумі, однак, позичальник умови договору не виконав, загальна сума заборгованості відповідача перед банком з нарахуванням процентів, пені станом на 23 грудня 2015 року складає 80 999,66 доларів США, що в еквіваленті становить 1 874 886,25 грн.
30жовтня 2015 року на адресу ОСОБА_2 надіслано вимогупро погашення заборгованості за кредитним договором № 08.305-186/19381, яку ОСОБА_2 отримав власноруч 06 листопада 2015 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
02листопада 2015 року на адресу ОСОБА_3 також надіслано вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.
Посилаючись на те, що боржник не виконав свої зобов`язання за договором,позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 874 886,25 грн та судові витрати - 28 123,29 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя ( ОСОБА_3 ), а тому порука в такому випадку припиняється.
Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості, оскільки банк скористався своїм правом на дострокове погашення кредиту, що підтверджується виконавчим написом нотаріуса від 14 лютого 2013 року, таким чином, змінив строк виконання основного зобов`язання на 27 липня 2012 року (у виконавчому написі зазначений період стягнення з 09 серпня 2011 року по 27 липня 2012 року).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, тому рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства і підстав для його скасування немає.
Короткий зміст касаційної скарги
У лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) надійшла касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк», у якій банк, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 29 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою ВССУ від 16 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
30 березня 2018 року справу № 357/5125/16-ц передано до Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Зазначає, що судами не враховано того, що банку стало відомо про порушення свого права 24 грудня 2014 року тобто після отримання банком постанови відділу державної виконавчої служби про повернення стягувачу виконавчого напису про звернення стягнення на квартиру на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Також посилається на те, що кредитний договір не визнавався судами недійсним, розірваним або припиненим, тому зазначений кредитний договір є дійсним до моменту його повного виконання.
Короткий зміст заперечень
Від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли заперечення, у яких вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Верховного Суду. Такий висновок Верховного Суду ґрунтується на наступному.
З матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 385/66/07-Ж, на підставі якого позичальнику надано кредит у розмірі 52 250,00 доларів США. Кредит надавався зі сплатою 12,70 % річних, що підтверджується копією договору. Також між банком та ОСОБА_3 16 червня 2007 року укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалася за виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за укладеним з позивачем кредитним договором.
Позивачем видано кредитні кошти ОСОБА_2 , однак, позичальник умови договору не виконав, тому банк звернувся до суду про стягнення з відповідачів загальної суми заборгованості з нарахуванням процентів, пені станом на 23 грудня 2015 року у розмірі 80 999,66 доларів США, що в еквіваленті складає 1 874 886,25 грн.
З виконавчого напису нотаріуса, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. 14 лютого 2013 року і зареєстрований за № 831, убачається, що позивач скористався своїм правом дострокового стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (квартири АДРЕСА_1 ), що належить на праві власності ОСОБА_2 . У зазначеному виконавчому написі вказано період за який здійснюється стягнення: з 09 серпня 2011 року до 27 липня 2012 року. Виконавчим написом передбачено, що звернення стягнення здійснюється в рахунок погашення всієї заборгованості за кредитом, а саме: сума заборгованості за кредитом становить 41 786,00 доларів США; сума заборгованості за відсотками - 6 204,29 доларів США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 228,74 доларів США; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 472,16 доларів США; штрафи, які передбачені кредитним договором - 1 045,00 доларів США.
24 грудня 2014 року органом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції зазначений виконавчий напис повернуто стягувачеві у зв`язку із дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
30 жовтня 2015 року на адресу ОСОБА_2 надіслано вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 08.305-186/19381, яку ОСОБА_2 отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
02 листопада 2015 року на адресу ОСОБА_3 було надіслано вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 08.305-186/19447, яка нею отримана 05 листопада 2015 року.
З позовною заявою до суду, позивач звернувся 19 квітня 2016 року.
ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про застосування строків позовної давності у якій просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на зміну кредитних умов без повідомлення поручителя, а саме: в кредитному договорі зазначено про 12,7 % річних, однак з 01 листопада 2008 року розмір відсотків за користування кредитом змінено на 14,00 % річних. Таким чином, зазначала, що без згоди та повідомлення поручителя відбулося збільшення обсягу його відповідальності, що відповідно до вимог частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання договору поруки припиненим.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості, оскільки банк скористався своїм правом на дострокове погашення кредиту, що підтверджується виконавчим написом нотаріуса від 14 лютого 2013 року, таким чином змінивши строк виконання основного зобов`язання на 27 липня 2012 року (у виконавчому написі зазначений період стягнення з 09 серпня 2011 року по 27 липня 2012 року).
Таким чином, установлено, що у справі, яка переглядається Верховним Судом у касаційному порядку, мало місце фактична зміна строку виконання основного зобов`язання.
За правилами частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
У постанові від 25 березня 2019 року в справі № 161/19329/13-ц (провадження № 61-39634св18), ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зроблено висновок про те, що вжитий банком засіб позасудового захисту свого порушеного права, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса, до визначених статтями 263, 264 ЦК України підстав зупинення чи/або переривання позовної давності не належить.
Отже до часу повернення виконавчого напису нотаріуса право банку щодо задоволення своїх майнових вимог за рахунок переданого в іпотеку майна порушено не було, а було захищено чинним у вказаний період виконавчим написом нотаріуса.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з таким висновком і вважає, що початок перебігу строку позовної давності слід рахувати з дати вчинення виконавчого напису нотаріусом.
Разом з тим невизначеним залишається момент початку перебігу строку позовної давності, зокрема: 1) з моменту зміни строку виконання основного зобов`язання (27 липня 2012 року), 2) з моменту вчинення виконавчого напису нотаріусом (14 лютого 2013 року), 3) з часу повернення виконавчого напису нотаріуса (24 грудня 2014 року).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення цих правових питань, з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викликає необхідність формування єдиної правозастосовчої практики, що підлягає вирішенню Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно із частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу 357/5125/16-ц, провадження № 61-15142св18, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов
