Єдиний державний реєстр судових рішень
09.07.2019 Справа № 152/398/19
Провадження по справі № 1-кп/150/28/19
УХВАЛА
09 липня 2019 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у залі судових засідань у відкритому підготовчому провадженні, справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018020340000126 від 12.12.2018 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шаргород Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м.Шаргород Вінницькоїобласті,проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Стороною обвинувачення заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою, обраних відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 під час досудового розслідування, оскільки ризики, визначені ухвалами суду від 17 травня 2019 року про продовження строку дії застосованих відносно обвинувачених запобіжних заходів, не відпали, при цьому строки дії даних ухвал закінчуються.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання про продовження строку дії обраного відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на те, що від слідства він не переховувався, утримуючись під вартою він не має можливості тай наміру чинити тиск на свідків чи потерпілих та доказів даних ризиків, на наявність яких посилається прокурор, останній суду не надав. А тому, просив суд обрати відносно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 підтримав позицію свого підзахисного звернувши увагу суду на безпідставності наведених в клопотанні прокурора ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України для обрання відносно його підзахисного на стільки суворого запобіжного заходу як тримання під вартою. Так, захисник зазначив, що у своїх рішеннях ЄСПЛ вказував, що самий лише сплив часу свідчить про зменшення ризиків для продовження терміну дії запобіжного заходу. Окрім того, передбачення санкцією статті КК України, яка передбачає відповідальність за інкримінований обвинуваченому злочин такої міри покарання як позбавлення волі не може свідчити про те, що суд призначить саме таку міру покарання. Відносно обвинуваченого немає жодного вироку суду, який набрав законної сили, а тому він є лише обвинуваченим у вчинені ряду злочинів, а не засудженим. Певний проміжок часу від можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому злочинів до застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою останній був вільний в пересуванні та спілкуванні, та фактів тиску на свідків і потерпілих зафіксовано не було, а тому наявність даного ризику теж не доведено прокурором. Також пояснив, що відсутність житла і сталих соціальних зв`язків не є ризиками, а характеризують особу обвинуваченого. А тому, є всі підстави для зміни обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 теж заперечив проти задоволення клопотання про продовження строку дії обраного відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на те, що від слідства він не переховувався, щоразу з`являвся на виклик суду під час розгляду кримінального провадження відносно нього Шаргородським районним судом, утримуючись під вартою він не має можливості тай наміру чинити тиск на свідків чи потерпілих та доказів даних ризиків, на наявність яких посилається прокурор, останній суду не надав. Також зауважив, що на його утриманні перебувають малолітні діти, з якими до ув`язнення він проживав в квартирі своєї матері. А тому, постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки у обвинуваченого наявні, у зв`язку із чим просив суд обрати відносно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 підтримав позицію свого підзахисного, та зазначив, що повністю погоджується з позицією свого колеги щодо необґрунтованості поданого клопотання про продовження строків тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , суд виходить із наступного.
Згідно із ч.4ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідуванняслідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадженнясудом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч.1ст.177 КПК України, метою застосування (продовження) запобіжного заходу є забезпечення виконання (…), обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, в тому числі, запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною 2статті 177 КПК Українивстановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави (…), суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у інше приміщення, правова кваліфікація злочинів за ч. 3 ст. 185 КК України, на досудовому розслідуванні він повідомлений про підозру у вчиненні цих злочинів, обвинувальний акт щодо нього надійшов до суду.
Таким чином, наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
Окрім того,з матеріалівкримінального провадженнявбачається,що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у інше приміщення, правова кваліфікація злочинів за ч. 3 ст. 185 КК України; у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, правова кваліфікація злочину за ч. 2 ст. 190 КК України, на досудовому розслідуванні він повідомлений про підозру у вчиненні цих злочинів, обвинувальний акт щодо нього надійшов до суду.
Таким чином, наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжних заходів, крім наявності ризиків, зазначених уст.177 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні; 3) вік та стан здоров`я обвинувачених; 4) наявність у обвинувачених постійного місця роботи, навчання, та інші, встановлені в ч.1ст.178 КПК України.
Згідно із ч.1ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177КПК України.
Судом встановлено, що 15.02.2018 та 12.10.2018 до Шаргородського раойнного суду Вінницької області направлялися обвинувальні акти, в тому числі з угодою про примирення, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, а також за ч. 2 ст. 185 КК України; з 15.12.2017 по 15.02.2018 та з 17.09.2018 по 17.11.2018 до ОСОБА_4 застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту. Дані обставини встановлені ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 20.03.2019, яка набрала законної сили 26.03.2019, а тому суд вважає їх доведеними.
Вказані обставини свідчать, що ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України, зазначені в ухвалі слідчого судді від 29.01.2019, відповідно до якої відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжують існувати, обвинувачений та його захисник не довели, що вказані ризики відпали, а прокурором в свою чергу доведено, що вони продовжують існувати.
Як слідує із матеріалів справи, у кримінальних провадженнях ОСОБА_4 обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту, та під час дії зазначеного запобіжного заходу, у період часу з вересня 2018 року вчинено ряд крадіжок чужого майна, у вчиненні яких повідомлено про підозру ОСОБА_4 , з чого слідує, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не дало позитивних результатів та, як наслідок застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно особи обвинуваченого не є достатнім.
Також суд враховує й те, що обвинувачений зареєстрований в будинку матері, власного житла немає; відсутність міцних соціальних зв`язків, так як мати та сестра обвинуваченого постійно проживають та працюють у м. Києві, що слідує із довідки, виданої Шаргородською міською радою та була предметом дослідження слідчим суддею Шаргородського районного суду при вирішенні питання про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу; його вік; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинівдо 6 років позбавлення волі.
Окрім того, на даний час, в зазначений строк не проведено підготовче та судове засідання, не допитано обвинувачених, свідків та потерпілих, не з`ясовано думку потерпілих, з огляду на наявність об`єктивних передумов, в тому числі й на неявку в судове засідання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 . Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст.194 КПК України.
Разом із цим, суд не вважає доведеним наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків події, так як такий не доведено жодним належним та допустимим доказом, а є припущенням прокурора.
Також суд не вбачає підстав для задоволення заявленого обвинуваченим усного клопотання про зміну обраного відносно нього запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки КПК України передбачено порядок подання відповідних клопотань, що містить вимогу до письмової форми та до змісту клопотання, а також щодо подання на його підтвердження відповідних доказів.
З врахуванням наведеного вище, суд не вбачає підстав для обрання відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу та вважає, що наявні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам перешкоджати кримінальному провадженню, ухилятися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Вирішуючи клопотання щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у зв`язку із чим прокурор клопотав перед судом про продовження строку дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наступне.
Із досліджених матеріалів справи судом встановлено, що 14.12.2018 Шаргородським районним судом Вінницької області ухвалено вирок, з якого вбачається, що ОСОБА_6 засуджено за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років. Із вказаного вироку також слідує й те, що злочини, у вчиненні яких ОСОБА_6 обвинувачувався за оголошеною йому 09.01.2019 підозрою, вчинені у період судового розгляду кримінального провадження №152/248/18 у Шаргородському районному суді.
На разі, на розгляд суду надійшов обвинувальний акт від 20.03.2019 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні нових злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України.
За таких обставин, ризики щодо можливості вчинення ОСОБА_6 нових злочинів, а також переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не відпали, обвинувачений та його захисник не довели, що вказані ризики відпали, а прокурором в свою чергу доведено, що вони продовжують існувати.
З довідки-характеристики, виданої виконавчим комітетом Шаргородської міської ради від 12.11.2018 слідує, що ОСОБА_6 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_3 , в будинку ОСОБА_9 . ОСОБА_6 в свою чергу пояснив, що він одружений але з дружиною та дітьми не проживає однією сім`єю, остання разом із дітьми проживає у своїх батьків в с. Перепільчинці Шаргородського району. З початку грудня 2018 року він не підтримує з ними зв`язків. Вказані обставини встановлені рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24.01.2019 , що набрало законної сили 30.01.2019, а тому є доведеними, у зв`язку із чим, суд не бере до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_6 щодо перебування дітей на його утриманні та наявності у нього постійного місця проживання.
Також суд враховує відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків; його вік; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинівдо 6 років позбавлення волі.
Зважаючи на те, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , та які є предметом розгляду Чернівецьким районним судом, вчинені після постановлення вироку Шаргородським районним судом від 14.12.2018, відповідно до якого останньому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно особи обвинуваченого не є достатнім.
Окрім того, на даний час, в зазначений строк не проведено підготовче та судове засідання, не допитано обвинувачених, свідків та потерпілих, не з`ясовано думку потерпілих, з огляду на наявність об`єктивних передумов, в тому числі й на неявку в судове засідання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 . Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст.194 КПК України.
Разом із цим, суд не вважає доведеним наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків події, так як такий не доведено жодним належним та допустимим доказом, а є припущенням прокурора.
Окрім того, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого обвинуваченим усного клопотання про зміну обраного відносно нього запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки КПК України передбачено порядок подання відповідних клопотань, що містить вимогу до письмової форми та до змісту клопотання, а також щодо подання на його підтвердження відповідних доказів.
З врахуванням наведеного вище, суд не вбачає підстав для обрання відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу та вважає, що наявні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам перешкоджати кримінальному провадженню, ухилятися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
При цьому, суд виходить з того, щостаттею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Отже, для запобігання ризикам, вказаним уст.177 КПК України, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбаченіст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим продовження строку застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжних заходів у виді тримання під вартою та недостатнім застосування щодо них більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою дату закінчення її дії у межах строку, передбаченогоКПК України(ч.4ст.197 КПК України).
Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1ст.197 КПК України).
У відповідності до положень ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України розміри застави, визначені обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою Шаргородського районного суду від 24.01.2019 у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 96050,00 (дев`яносто шість тисяч п`ятдесят) гривень та обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Шаргородського районного суду від 29.01.2019 у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 96050,00 (дев`яносто шість тисяч п`ятдесят) гривень залишити незмінними.
Таким чином, клопотання прокурора про продовження строку дії тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 терміном 60 діб підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями177, 199, 314, 315, 316, 317 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку дії тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 задоволити.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , обвинуваченому увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.185КК Українипродовженийухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 травня 2019 року продовжити на шістдесят діб з 14 години 30 хвилин 09 липня 2019 року до 14 години 30 хвилин 07 вересня 2019 року включно.
Розмір застави, визначений ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 січня 2019 року у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 96050,00 (дев`яносто шість тисяч п`ятдесят) гривень, одержувач коштів - ТУ ДСАУ в Вінницькій області (депозит 37 315 033 000 401, код ЄДРПОУ 26286152, банк Державне казначейство України, м. Київ, МФО 820 172, призначення платежу: застава, Чернівецький районний суд Вінницької області) залишити незмінним.
У випадку внесення застави у встановленому судом розмірі ОСОБА_4 зобов`язаний з`являтися за кожною вимогою до суду, не відлучатися без дозволу суду із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
У випадку, якщо ОСОБА_4 після внесення застави, будучи належно повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.
При зверненні застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до ОСОБА_4 застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу із застосуванням положень ч.7ст.194 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_6 ,обвинуваченому увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.185та ч.2ст.190КК Українипродовженийухвалою Чернівецькогорайонного судуВінницької областівід 17 травня 2019 року продовжити на шістдесят діб з 14 години 30 хвилин 09 липня 2019 року до 14 години 30 хвилин 07 вересня 2019 року включно.
Розмір застави, визначений ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 січня 2019 року у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 96050,00 (дев`яносто шість тисяч п`ятдесят) гривень, одержувач коштів - ТУ ДСАУ в Вінницькій області (депозит 37 315 033 000 401, код ЄДРПОУ 26286152, банк Державне казначейство України, м. Київ, МФО 820 172, призначення платежу: застава, Чернівецький районний суд Вінницької області) залишити незмінним.
У випадку внесення застави у встановленому судом розмірі ОСОБА_6 зобов`язаний з`являтися за кожною вимогою до суду, не відлучатися без дозволу суду із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
У випадку, якщо ОСОБА_6 після внесення застави, будучи належно повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.
При зверненні застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до ОСОБА_6 застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу із застосуванням положень ч.7ст.194 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття провадження в порядку, передбаченому ст.ст.284,288, п.2 ч.2 ст.314, ч.6 ст.340, ст.417, п.3 ч.1 ст.346 КПК України.
СУДДЯ ОСОБА_10
