У Х В А Л А
25 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 469/1044/17
Провадження № 14-317 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі також - Коблівська сільрада), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 7 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 1 червня 2018 року і
в с т а н о в и л а:
у липні 2017 року прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати незаконними та скасувати рішення Коблівської сільради № 10 від 26 грудня 2012 року (далі також - рішення № 10) в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0570 га (пасовища) для ведення садівництва із земель, не наданих у власність і постійне користування, у межах села Коблеве Коблівської сільради;
- визнати незаконним і скасувати рішення Коблівської сільради № 31 від 10 квітня 2015 року (далі також - рішення № 31) у частині затвердження ОСОБА_1 проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 з ведення садівництва на комерційне призначення - для будівництва й обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування;
- визнати недійсним і скасувати виданий ОСОБА_1 державний акт від 29 грудня 2012 року серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,0570 га з кадастровим номером НОМЕР_1 у межах села Коблеве Коблівської сільради (далі також - земельна ділянка).
- витребувати від ОСОБА_3 у власність Коблівської об`єднаної територіальної громади в особі Коблівської сільради земельну ділянку.
Мотивував позов такими обставинами:
- згідно з рішенням № 10 Коблівська сільрада затвердила проект землеустрою та надала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку;
- 29 грудня 2012 року на підставі рішення № 10 відділ Держкомзему у Березанському районі видав ОСОБА_1 державний акт на право власності серії НОМЕР_2 (далі також - державний акт) на земельну ділянку;
- 24 квітня 2014 року на підставі державного акта реєстраційна служба Березанського районного управління юстиції зареєструвала право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (запис № 94844116);
- згідно з рішенням № 31 Коблівська сільрада затвердила проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ведення садівництва на комерційне призначення - для будівництва й обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування;
- 23 березня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 302 ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблений запис № 13863662;
- 21 квітня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 433 ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 земельну ділянку, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблений запис № 14304879;
- земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги Чорного моря у зоні рекреації, а зміна цільового призначення та продаж земельних ділянок прибережних захисних смуг законодавством не передбачено. Надання такої земельної ділянки у власність суперечить вимогам земельного законодавства.
26 липня 2017 року Березанський районний суд Миколаївської області ухвалою відкрив провадження у справі.
7 вересня 2017 року Березанський районний суд Миколаївської області ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив.
Мотивував рішення тим, що передання земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність і для потреб, не зазначених у частині четвертій статті 59 ЗК України, законодавство України не передбачає. Будівництво об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на земельній ділянці суперечить земельному та водному законодавству, містобудівній документації, чинним будівельним нормам, державним стандартам і правилам. Тому Коблівська сільрада всупереч законодавству передала у приватну власність та змінила цільове призначення земельної ділянки, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом. З огляду на зазначене на підставі частини третьої статті 388 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України прокурор обґрунтовано просить витребувати на користь територіальної громади земельну ділянку в особи, що не мала права її відчужувати.
1 червня 2018 року Апеляційний суд Миколаївської області прийняв постанову, якою залишив без змін заочне рішення суду першої інстанції.
Мотивував рішення так:
ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку прибережної захисної смуги, яку не могла набути фізична та юридична особа, внаслідок незаконних рішень Коблівської сільради, тобто у спосіб, який лише за формальними ознаками мав вигляд законного;
тому земельна ділянка може бути витребувана у ОСОБА_3 як незаконного володільця відповідно до статті 388 ЦК України;
щодо перебігу позовної давності, то суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази отримання прокурором рішень Коблівської сільради № 10 і № 31;
відомостей про те, що земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, у тексті рішень Коблівської сільради № 10 та № 31 немає. У 2012-2013 роках заяви та повідомлення про порушення законності цими рішеннями Коблівської сільради до органів прокуратури не надходили. Про незаконність дій Коблівської сільради з прийняття рішень № 10 і № 31 прокурор довідався під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016150000000137, зареєстрованому 17 червня 2016 року за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Коблівської сільради при прийнятті рішень про надання у приватну власність земельних ділянок;
оскільки прокурор звернувся з позовом у липні 2017 року, то позовну давність, строк якої встановлений статтею 257 ЦК України, не пропустив.
У липні 2018 року відповідач ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою. Вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Просить скасувати рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 7 вересня 2017 року, постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 1 червня 2018 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Мотивує скаргу так:
суди не звернули увагу на те, що прокурор, обґрунтовуючи порушення інтересів держави, фактично звернувся з позовом в інтересах територіальної громади;
порушенням процесуальних норм є те, що заяву про забезпечення позову суд першої інстанції розглядав без виклику й участі ОСОБА_3 Копію ухвали про забезпечення позову суд відповідачам не надсилав;
суд апеляційної інстанції порушив припис частини восьмої статті 83 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, оскільки долучив до матеріалів справи новий доказ - Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області - без зазначення будь-яких причин неможливості його подання до суду першої інстанції;
вимоги прокурора до Коблівської сільради слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині необхідно закрити;
позовна давність щодо оскарження рішення № 10 Коблівської сільради спливла 27 січня 2016 року, оскільки її перебіг почався через один місяць з дня його прийняття. Прокурор мав протягом цього часу виконати наглядові функції з приводу перевірки законності прийнятого рішення відповідно до пункту 10 наказу Генерального прокурора України від 12 квітня 2011 року № 3гн «Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України» та пункту 3.1 наказу Генерального прокурора України від 7 листопада 2012 року № 3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів»;
до спірних правовідносин треба застосовувати Закон України «Про курорти». Село Коблеве належить до курортів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних» від 28 грудня 1996 року № 1576. Тому забудова та розміщення об`єктів курортного призначення у цьому населеному пункті має відбуватись з урахуванням особливостей, передбачених цим законом.
16 липня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
11 вересня 2018 року прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити судові рішення без змін.
Мотивує відзив так:
- враховуючи те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який у справі виступає відповідачем, незаконного рішення, прокурор самостійно звернувся до суду як позивач в інтересах держави, які виражаються в інтересах членів територіальної громади;
- доводи касаційної скарги про незаконність ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову не заслуговують на увагу, оскільки її можна було оскаржити окремо від рішення суду, проте відповідачі її не оскаржили;
- аргумент ОСОБА_3 у касаційній скарзі про те, що справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, є необґрунтованим і суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 363/2449/14, від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 381/3752/16, про те, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи в оренду подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має відбуватися за правилами цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виник спір про цивільне право;
- перебіг позовної давності починається з моменту, коли прокурор довідався про невідповідність рішення Коблівської сільради вимогам закону. Прокурору стало відомо про незаконне відчуження цією радою земельної ділянки на узбережжі Чорного моря у червні 2016 року, а позов подав у 2017 році. Тому позовну давність не пропустив.
11 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
24 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
З огляду на те, що у касаційній скарзі є довід щодо порушення правил юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Отже, справу розглядатиме Велика Палата Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Прийняти до розгляду справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 7 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 1 червня 2018 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 21 серпня 2019 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська
