Справа № 469/1044/17

2/469/569/17

З а о ч н е р і ш е н н я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої - судді - Старчеус О.П.

при секретарі - Якубець С.В.

за участю: прокурора - Маковецького Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави до ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 24.07.2017 року звернувся до Березанського районного суду із зазначеним позовом, у якому зазначив, що пунктами 1,2 рішення ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26.12.2012 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0570га (пасовища) для ведення садівництва із земель, не наданих у власність та постійне користування в межах території с.Коблеве ОСОБА_1 сільської ради Березанського району. На підставі вказаного рішення відділом Держкомзему у Березанському районі 29.12.2012р. ОСОБА_2 видано державний акт на право власності серії ЯК №789582 на земельну ділянку площею 0,0570га з кадастровим номером 4820982200:12:053:0295.

У подальшому п.1 рішення ОСОБА_1 сільсьської ради №31 від 10.04.2015 року затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення зазначеної вище земельної ділянки з ведення садівництва на комерційне призначення для будівництва і обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

На підставі державного акту на право власності серії ЯК №789582 реєстраційною службою Березанського РУЮ 24.04.2014р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0570га із кадастровим номером 4820982200:12:053:0295ґ, номер запису про право власності 94844116. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу №302 від 23.03.2016р. ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №13863662. На підставі договору купівлі-продажу №433 від 21.04.2016р. ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 вищевказану земельну ділянку, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №14304879.

Прокурор вважає, що вказані вище рішення ОСОБА_1 сільської ради прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв’язку з чим підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Посилаючись на те, що вказане рішення ОСОБА_1 сільської ради прийняте з порушенням вимог законодавства, а саме:

- при прийнятті оскаржуваного рішення сільською радою не прийнято до уваги місце розташування спірної земельної ділянки, а саме, що за даними НКС надана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка розташована у прибережній захисний смузі Чорного моря, відстань від південної межі земельної ділянки до урізу води Чорного моря становить 207-212м., до північної – 270-275км., тобто спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому, відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України, може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, до яких не відноситься комерційне призначення для будівництва і обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; згідно ст.88 ВК України та ст.60 ЗК України з метою охорони водних об’єктів уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води та що відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обраховану площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно-визначеній смузі від урізу води, тобто надання спірної земельної ділянки суперечить вимогам земельного та водного законодавства;

- в порушення вимог ст.90 ВК України та ст.62 ЗК України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об’єктів, об’єктів, що виробляють електроенергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об’єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов’язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд. Отже, надана у власність відповідачу ОСОБА_2 спірної ділянки для садівництва та для будівництва і обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування у цій місцевості суперечить вимогам земельного та водного законодавства;

- ст.19 Конституції України, ст.17 Закону України “Про основи містобудування”, ст.118 ЗК України, оскільки надана відповідачу ОСОБА_5 земельна ділянка розташована в зоні рекреації, в межах якої, відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985р. №112, який, згідно з вступом до пояснювальної записки, є основою для розробки проектів планування та забудови населених пунктів, промислових та сільськогосподарських комплексів, зон відпочинку та туризму, а також вибору та відведення земельних ділянок для різноманітних потреб. У межах вказаної зони дозволяється розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам’яток археології, заказників пам’яток культури та забороняється індивідуальне будівництво в 3-х кілометровій зоні узбережжя Чорного моря. Аналогічна заборона міститься і в п.10.17 ДБН 360-92 “Планування і забудова міських і сільських поселень”, які є обов’язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Отже, надання спірної земельної ділянки для садівництва та для будівництва і обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на вказаній території в межах прибережної захисної смуги Чорного моря суперечить містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам;

- всупереч вимогам ст.ст.1,13 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, вулично-дорожня мережа – призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньо квартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху; до об’єктів благоустрою населених пунктів відносяться території загального користування до яких, окрім іншого, належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; вимогам ст.83 ЗК України спірна земельна ділянка розташована вздовж місцевих вулиць, що забезпечують зв’язки з комплексами рекреаційних установ та фактично накладається на межі пішохідної доріжки. Отже, надання у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки частини пішохідної доріжки для садівництва та будівництва комерційних об’єктів суперечить вимогам законодавства;.

заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратур №1 просить визнати незаконними та скасувати вищезазначені рішення ОСОБА_1 сільської ради.

У зв’язку з незаконністю оскаржуваних рішень ОСОБА_1 сільської ради заступник прокурора просив визнати недійсним та скасувати виданий на їх підставі державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, а також на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України витребувати спірну земельну ділянку у добросовісного набувача ОСОБА_4 у власність ОСОБА_1 об’єднаної територіальної громади в особі ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Прокурор в судовому засіданн позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду неодноразово повідомлялись повістками.

Зі згоди прокурора суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У порядку адміністративного судочинства, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, розглядаються справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності фізичної особи на земельну ділянку, тобто цивільного права, що виникло із земельних відносин, а тому не є публічно-правовим; порядок розгляду цього спору визначається ЦПК України.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України щодо віднесення спорів щодо правомірності набуття права власності на земельні ділянки до цивільної (господарської) юрисдикції, викладеної у постанові ВСУ № 21-281а16 від 30 березня 2016 року, яка, відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України, є обов’язковою для врахування судами.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26.12.2012 року “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок” затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_2 із земель, не наданих у власність та постійне користування земельну ділянку площею 0,0570 га (пасовища) для ведення садівництва у с.Коблеве в межах території ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області із земель не наданих у власність та постійне користування (а.с.15).

Рішенням ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області №31 від 10.04.2015 року “Про затвердження проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок” затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для ведення садівництва в межах населеного пункту с.Коблеве, ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області площею 0,0570га (пасовища) із кадастровим номером 4820982200:12:053:0295, що перебуває у власності ОСОБА_2, на будівництво і обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с.16). Зазначене підтверджується також проектом із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, висновком щодо забудови та іншого використання земельної ділянки, експлікацією земельних угідь (а.с.17-20).

29.12.2012 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 789582 із кадастровим номером 4820982200:12:053:0295 для ведення садівництва (а.с.20).

З акту обстеження земельної ділянки, складеного ОСОБА_1 сільською радою вбачається, що на спірній земельній ділянці знаходиться тимчасова споруда, столи та стільці, торгівельні зонти для здійснення комерційної діяльності; будівельні роботи на момент огляду не проводяться, будівельні матеріали, споруди та об’єкти нерухомості відсутні (а.с.23-25).

Повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА підтверджено, що на час відведення спірної земельної ділянки чинною містобудівною документацією, яка регулює забудову території,є проект планування та забудови Березанського району, затверджений Постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985р. №112, відповідно до якого спірна земельна ділянка знаходилась в зоні рекреації, в якій згідно Проекту планування та забудови Березанського району передбачалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам’яток археології, заказників пам’яток культури. Станом на 10.04.2015р. містобудівною документацією. Відповідно до якої здійснюється планування та забудова с. Коблеве був генеральний план с. Коблеве, затверджений рішенням ОСОБА_1 сільської ради від 16.12.2014р. №218, відповідно до якого спірна земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів. Цільове призначення спірної земельної ділянки під час відведення (землі сільськогосподарського призначення) та під час його зміни (землі громадської забудови) не відповідало чинній на той час містобудівній документації (а.с.26). До затвердження генерального плану с. Коблеве рішенням ОСОБА_1 сільської ради від 16.12.2014р. №28 планування території на спірній земельній ділянці здійснювалося відповідно до проекту планування та забудови Березанського району, відповідно до якого спірна земельна ділянка розташована в зоні рекреації. Схемою вулично-дорожньої мережі сільського та зовнішнього транспорту с. Коблеве згідно генерального плану запроектовано типові поперечні перерізи вулиць, згідно яких спірна земельна ділянка розташована вздовж місцевих вулиць, що забезпечують зв’язки з комплексами рекреаційних установ, на схемі зазначені як житлові, але до якого саме типового перерізу їх відносити на схемі не зазначено (а.с.27).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування із кадастровим номером 4820982200:12:053:0295 серії ЯК №789582, виданого 29.12.2012р. ОСОБА_1 сільської радою Березанського району реєстраційною службою Березанського РУЮ, реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 внесена до Державного реєстру 24.04.2015р. за номером запису про право власності 9484116. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу №302 від 23.03.2016р. ОСОБА_2 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_3, про що в державному реєстрі зроблено запис про право власності №13863662. На підставі договору купівлі-продажу №433 від 21.04.2016р. ОСОБА_3 продала вищевказану земельну ділянку ОСОБА_4, про що в Державному реєстрі прав на нерухоме майно зроблено запис за №14304879 (а.с.28-31).

Зазначене вбачається також з поземельної книги спірної земельної ділянки (а.с.38-41).

Як вбачається з повідомлення відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області з фрагментом публічної кадастрової карти України (а.с.32-34), згідно даних Національної кадастрової системи, спірна земельна ділянка знаходиться від урізу води Чорного моря до південої межі приблизно на відстані 207-212м., до північної 270-275м. (а.с.32).

Повідомленням Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області підтверджено, що документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відсутні записи про документи, в яких замовником зазначено ОСОБА_2, ОСОБА_3 або ОСОБА_4 (а.с.35).

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

З урахуванням зазначених нормативних розмірів, наявні підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги.

Відповідно до положень ст.58 ЗК України землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду.

За змістом ст.59 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Таким чином, ОСОБА_1 сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до повідомлення Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА, надана відповідачу ОСОБА_2 у власність земельна ділянка розташована у зоні рекреації, у якій не передбачено розміщення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що рішення ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26.12.2012 року, яким затверджено проект із землеустрою та надано ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення садівництва, не відповідає зазначеним вимогам законодавства.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про основи містобудування” основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України “Про охорону земель” передбачено, що розміщення і будівництво об’єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об’єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття рішення ОСОБА_1 сільської ради № 11 від 26 грудня 2012 року, є “Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області”, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, відповідно до якого в зоні рекреації, у якій розташована спірна земельна ділянка, планувалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам’яток археології та заказників пам’яток культури.

Пунктом 10.17 ДБН 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”, затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р., заборонено будівництво будівель, споруд і комунікацій у приморських прибережних смугах завширшки менше 100 м. від урізу води, а в приморських курортних зонах за наявності пляжу – менше 100 м. від його суходільної межі.

Отже, будівництво об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на спірній земельній ділянці суперечить земельному і водному законодавству, містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому рішення ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області №31 від 10.04.2015р. “Про затвердження проектів із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян”, яким затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2, з ведення садівництва на комерційне призначення для будівництва об’єктів інфраструктури та закладів громадського харчування, не є законним.

Крім того, звернень від ОСОБА_2 до управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації щодо розгляду проектів землеустрою по спірній земельній ділянці не надходило, а тому при прийнятті зазначеного рішення ОСОБА_1 сільською радою порушено вимоги ч.2 ст.186-1 ЗК України, відповідно до яких проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта, подається також на погодження до органу містобудування та архітектури.

Тому, суд приходить до висновку про те, що рішення ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області №31 від 10.04.2015р. в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_2 з ведення садівництва на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, не відповідає зазначеним вимогам законодавства.

Одночасно із скасуванням незаконних рішень ОСОБА_1 сільської ради про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення садівництва з подальшою зміною цільового призначення на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування підлягає визнанню недійсним і документ, який посвідчує право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції” від 23 вересня 1982 року, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” від 21 лютого 1986 року, “Щокін проти України” від 14 жовтня 2010 року, “Сєрков проти України” від 7 липня 2011 року, “Колишній король Греції та інші проти Греції” від 23 листопада 2000 року, “Булвес” АД проти Болгарії” від 22 січня 2009 року, “Трегубенко проти України” від 2 листопада 2004 року, “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно “суспільний”, “публічний” інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов’язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять “суспільний”, “публічний” інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-157цс16 від 29.06.2016р.).

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України у справі за №6-92цс13 від 18.09.2013р. створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов’язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення у власність державі землі, яка вибула з її власності незаконно.

Згідно з ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки загальною площею 0,0570 га у відповідача ОСОБА_4, яка вибула з володіння держави незаконно, та повернення земельної ділянки територіальній громаді с. Коблеве в особі ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача сплачені ним судові витрати в сумі 9406,20 грн., в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212,214-215,218,224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави до ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати рішення ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2земельної ділянки площею 0,0570 га (пасовища) для ведення садівництва із земель, не наданих у власність та постійне користування, в межах території в с. Коблеве ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області №31 від 10 квітня 2015 року в частині затвердження проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із кадастровим номером 4820982200:12:053:0295 з ведення садівництва на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Визнати недійсним та скасувати виданий ОСОБА_2державний акт від 29.12.2012 року серії ЯК № 789582 на право власності на земельну ділянку площею 0,0570 га з кадастровим номером 4820982200:12:053:0295 в с. Коблеве в межах території ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Витребувати від ОСОБА_4 у власність ОСОБА_1 об’єднаної територіальної громади в особі ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,0570 га нормативною грошовою оцінкою 253746,90 грн. із кадастровим номером 4820982200:12:053:0295.

Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) та ОСОБА_6(РНОКПП НОМЕР_3) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в сумі по 2351,55 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в десятиденний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя :