П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 149/2498/17
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гончарук-Аліфанова О.Ю.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
24 червня 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представників відповідча: Литвиненко І.С., Цюнько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення № 20-06/130 від 12.09.2017 року,
В С Т А Н О В И В :
у вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради Вінницької області про скасування постанови №20-06/130 від 12 вересня 2017 року про накладення адміністративного стягнення.
03 листопада 2017 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу і ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Стеблін ОСОБА_2 подав касаційну скаргу за результатами розгляду якої Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 28 лютого 2019 року прийнято постанову, якою касаційну скаргу задоволено частково, постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 28 лютого 2019 року зазначив, що при новому розгляді справи суду слід з`ясувати, чи стосується інформація «Подільська гранітна майстерня» зареєстрованого найменування особи та чи відноситься товар («Пам`ятники», «Пам`ятники та інші вироби з граніту») до виду діяльності особи (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), з`ясувати місце розташування конструкцій та надати таким відомостям відповідну правову оцінку в розрізі положень ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу».
Так, за результатами нового розгляду даної справи, рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування обставини, які мають істотне значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є підставами для його скасування.
У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, протоколом про адміністративне правопорушення від 18 липня 2017 року складеним ДОП СП Хмільницького ВП Похватою В.Г. встановлено, що 18 липня 2017 року близько 18:40 годин було виявлено, що ОСОБА_1 порушив п. 6.7.1 Правил благоустрою м. Хмільника, а саме встановив без дозволу Хмільницької міської ради щит на паркані по вул. Пушкіна, 74 в м. Хмільнику чим порушив вимоги ст. 152 КУпАП України.
Згідно листа виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області №570/07-20 від 08 серпня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено, що у відповідності до п. 6.7.1 Правил благоустрою території міста Хмільника, затверджених рішенням 45 сесії міської ради 5 скликання №491 від 26 лютого 2009 року, рекламні засоби (спеціальні конструкції) розташовуються на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих у встановленому виконкомом міської ради порядку і запропоновано для одержання дозволу особисто або рекомендованим листом подати до міської ради заяву за встановленою формою до якої додаються у двох примірниках: фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням спеціальної конструкції.
Так, згідно протоколу засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради №20-07/138 від 12 вересня 2017 року, проведеного за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1 ., було розглянуто протокол складений ДОП СП Хмільницького ВП від 18 липня 2017 року відносно позивача про порушення ним вимог ст. 152 КУпАП України, яким встановлено розміщення останнім по вул, Пушкіна, 74 в м. Хмільнику конструкції із зовнішньою рекламою без відповідного дозволу, а саме:
-на зовнішній стінці металевого вагончика розміром 3*4 (12 м2) розміщено конструкцію із зовнішньою рекламою та надписом "Подільська гранітна майстерня";
- на зовнішній стінці металевого вагончика розміром 1,5*6 (9 м2) розміщено конструкцію із зовнішньою рекламою та надписом "Подільська гранітна майстерня";
-на зовнішній стінці паркану розміром 1,5*6 (9 м2) розміщено конструкцію із зовнішньою рекламою та надписом "Пам`ятники";
- на загальноміській території поряд із майстернями по вул. Пушкіна, 74 в м. Хмільнику розміщено гранітну конструкцію із зовнішньою рекламою та надписом "Пам`ятники та інші вироби з граніту".
За результатами проведення засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради винесено постанову №20-06/130 від 12 вересня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
Вважаючи протиправною постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку визначені ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у підпункті 7 пункту «а» якої зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, такі власні (самоврядні) повноваження, як: організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів; надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
Згідно з ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
При цьому, ч. 1 ст. 52 вказаного Закону визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року №2807-VI (Закон №2807) організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 10 Закону №2807 визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Так, рішенням 45 сесії Хмільницької міської ради 5 скликання від 26 лютого 2009 року №49 затверджено Правила благоустрою території міста Хмільника (Правила №49), які є місцевим регуляторним актом, згідно з яким встановлюється порядок благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою міста Хмільника, регулюються права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, визначається комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку у місті.
Пунктом 6.7.1 Правил №49 визначено, що рекламні засоби (спеціальні конструкції) розташовуються на підставі дозволів розміщення зовнішньої реклами, наданих у встановленому виконкомом міської ради порядку.
Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 року №270/96-ВР (Закон №270/96-ВР).
Згідно зі ст. 1 Закону №270/96-ВР реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Зовнішня реклама – реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Статтею 9 Закону №270/96-ВР визначено наступні правила ідентифікації реклами.
Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.
Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова "реклама".
Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".
Прихована реклама забороняється.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону №270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у ст. 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема, на: розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених п. 3 ч. 2 цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Відповідно до абзацу 8 п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067, вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення.
Так, в матеріалах справи містяться витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Реєстру платників єдиного податку вбачається, що зареєстрованим найменуванням особи ФОП є ОСОБА_3 В ОСОБА_4 Г., основним видом економічної діяльності являється різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.
Тобто, інформація "Подільська гранітна майстерня" до зареєстрованого найменування особи не відноситься, разом з тим відноситься до виду діяльності особи - різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, так само як "Пам`ятники", "Пам`ятники та інші вироби з граніту", що не випливає з зареєстрованого найменування особи.
Також, встановлено, що ОСОБА_1 для здійснення своєї господарської діяльності використовує приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1 .
Із наявних в матеріалах справи фото встановлено, що вивіски: "Подільська гранітна майстерня"; "Пам`ятники"; "Пам`ятники та інші вироби з граніту", розміщені позивачем на зовнішній стінці металевого вагончика, на зовнішній стінці паркану та на загальноміській території, поряд з майстернями по вул. Пушкіна, 74 є інформаційною вивіскою, оскільки за своїм призначенням інформує осіб про те, що у приміщенні, біля входу до якого розміщена інформація, розташований об`єкт майстерні, тобто вказує лише на вид торгівельної діяльності об`єкту, на якому вона розміщена.
Таким чином, вказані вивіски не є рекламою, оскільки не вказують на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника, тощо.
Стосовно посилань про те, що спірні конструкції за своїм розміром перевищує 3 кв.м., то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що таке обмеження стосується виключно правил використання вивісок, порушення яких має наслідком застосування відповідальності, зокрема, у вигляді демонтажу, натомість не змінює належність такої конструкції до вивісок (таблички), а не реклами, оскільки не є критерієм розмежування рекламного носія та інформаційної таблички.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановлені позивачем зображення є інформаційною вивіскою - знак для товарів і послуг, тобто не є рекламою у відповідності до ч.6 ст. 9 Закону України "Про рекламу", та не потребує отримання відповідного дозволу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2018 року справа №814/2539/14.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Матохнюк Д.Б.
Судді
Совгира Д. І. Курко О. П.
