У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 149/2498/17
Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес В.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
14 грудня 2017 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,
секретар судового засідання: Черняк А.В.,
за участю:
позивача : ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 20-06/130 від 12.09.2017 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП за порушення п.п. 6.7.1 та 6.7.18 Правил благоустрою території м. Хмільника, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з’ясування обставин справи та прийняття необґрунтованої постанови.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, протоколом про адміністративне правопорушення від 18.07.2017 складеним ДОП СП Хмільницького ВП ОСОБА_5 встановлено, що 18.07.2017 близько 18:40 години було виявлено, що гр-н ОСОБА_2.Г. порушив п. 6.7.1 правила благоустрою м. Хмільника, а саме встановив без дозволу Хмільницької міської ради щит на паркані по вул. Пушкіна, 74 в м. Хмільнику, чим порушив вимоги ст. 152 КУпАП (а.с. 44).
Відповідно до протоколу засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради № 20-07/138 від 12.09.2017 проведеного за участі позивача, було розглянуто протокол складений ДОП СП Хмільницького ВП від 18.07.2017 відносно ОСОБА_2 про порушення ним вимог ст. 152 КУпАП (а.с. 18-19). Зокрема, було встановлено, що позивачем по вул. Пушкіна, 74 м. Хмільника розміщено конструкції із зовнішньою рекламою без відповідного дозволу, а саме: 1. На зовнішній стінці металевого вагончика розміром 3х4 (12 м2) розміщено конструкцію із зовнішньою рекламою та надписом "Подільська гранітна майстерня"; 2. На зовнішній стінці металевого вагончика розміром 1,5х6 (9 м2) розміщено конструкцію із зовнішньою рекламою та надписом "Подільська гранітна майстерня"; 3. На зовнішній стінці паркану розміром 1,5х6 (9 м2) розміщено конструкцію із зовнішньою рекламою та надписом "Памятники"; 4. На загальноміській території поряд із майстернями по вул. Пушкіна, 74 розміщено гранітну конструкцію із зовнішньою рекламою та надписом "Памятники та інші вироби з граніту".
За результатами проведення засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради було винесено постанову № 20-06/130 від 12.09.2017 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки 18.07.2017 приблизно о 18 год 40 хв працівниками Хмільницького ВП було складено протокол про адміністративне порушення на гр. ОСОБА_2 за порушення п. 6.7.1, п. 6.7.18 Правил благоустрою території міста Хмільника, яке виразилось у розміщенні реклами на поверхні будинку, що призвело до порушення ст. 152 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду для її скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови адміністративна комісія при виконкомі Хмільницької міської ради діяла у відповідності до діючого законодавства та межах наданих повноважень.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КУпАП сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 152 цього Кодексу.
Тобто, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо накладення адміністративного стягнення за порушення правил благоустрою територій населених пунктів.
Положення ст. 152 КУпАП передбачають відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
Згідно з п.п. 7 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить і організація благоустрою населених пунктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Рішенням 45 сесії Хмільницької міської ради 5 скликання від 26 лютого 2009 року № 49 затверджено Правила благоустрою території міста Хмільника, які є місцевим регуляторним актом, яким встановлюється порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою міста Хмільника, регулюються права та обов'язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, визначається комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку у місті. Правила спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, і є обов'язковими для виконання на території міста виконавчими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, їх керівниками, працівниками та громадянами. Розділ 6.7. Порядок утримання елементів благоустрою при розташуванні зовнішньої реклами Правил благоустрою території міста Хмільника передбачає умови на яких розташовуються на території міста рекламні засоби та спеціальні конструкції.
Положеннями ст. 16 Закону України "Про рекламу" визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
На підставі Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про рекламу", а також "Типових правил розміщення зовнішньої реклами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, з врахуванням вимог Генерального плану м. Хмільника для врегулювання відносин при розміщенні об'єктів зовнішньої реклами, визначено процедуру надання дозволів, укладення договорів та здійснення контролю за об'ємами реклами. Рішенням виконавчого комітету Хмільницької міської ради від 16 грудня 2016 року № 527 затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Хмільнику, які були розроблені та затверджені на підставі Типових правил, що затвердженні постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067.
Відповідно до п. 1.3 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Хмільнику реклама - це інформація про особу, товар чи послугу, розповсюджена у будь-якій формі у будь-який спосіб і призначена для сформування або підтримання обізнаності споживачів реклами та їх інтересів щодо такої особи, такого товару чи послуги. Не вважається рекламою вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення.
Вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
Площа поверхні вивіски чи таблички не повинна перевищувати 3 кв. м. Інформація, яка за своїм змістом, місцем та/або способом розташування, не відповідає наведеним ознакам, розміщується у порядку, визначеному цими Правилами.
Надаючи правову оцінку доводам апелянта стосовно протиправності притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи.
Як слідує з матеріалів справи, протоколом № 20-07/138 від 12.09.2017 встановлено, що по вул. Пушкіна № 74 в м. Хмільнику розміщено конструкції із зовнішньою рекламою, оскільки характер виконання щитів відповідає передбаченим спеціальним Законом ознакам реклами, а саме містить інформацію про особу ("Подільську гранітну майстерню") та товар ("Памятники", "Памятники та інші вироби з граніту"), і яка призначена для сформування або підтримання обізнаності споживачів реклами та їх інтересів щодо такої особи чи такого товару, із перевищенням допустимого розміру конструкцій в 3 кв.м.
Водночас, апелянт наполягає на тому, що встановлені щити являють собою саме вивіски (таблички), а тому не є об'єктами зовнішньої реклами. Крім того, жодний нормативно-правовий акт не містить вимог про те, що у випадку перевищення площі інформаційної вивіски (таблички) понад 3 кв. метри така вивіска (табличка) автоматично вважається об'єктом зовнішньої реклами.
Між тим, положення п. 1.3 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Хмільнику чітко визначають, що не вважається рекламою лише та вивіска чи табличка, яка розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення та розмір яких не перевищує 3 кв. м.
В матеріалах справи наявна фотофіксація розміщення вказаних щитів, з якої вбачається, що 2 об'єкти розміщені на зовнішній стінці металевого вагончика (а.с. 40); 1 об'єкт - на зовнішній стінці паркану (а.с. 41) та 1 об'єкт - на загальноміській території (а.с. 42). Площа поверхні кожного об'єкту перевищує 3 кв. м. (а.с. 38).
Таким чином, з урахуванням наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що розташування та розміри спірних об'єктів не дає правових підстав для визначення їх приналежності до вивіски (таблички), у зв'язку із чим відповідачем правомірно розцінено вказані щити саме як об'єкти зовнішньої реклами.
Колегія суддів приймає до уваги і ту обставину, що ні як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного перегляду справи позивач не заперечував факту розміщення ним спірних об'єктів.
Також апелянт вказує на те, що до адміністративної відповідальності його притягнуто з порушенням строку, визначеного ст. 38 КУпАП.
З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
За приписами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Наведені правові норми дають підстави для висновку, що виявлення адміністративного правопорушення - це сформована думка (твердження) органу (посадової особи) про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, яке виражається у складанні відповідного протоколу про адміністративне правопорушення у передбачених на це випадках.
Враховуючи, що днем складення протоколу про адміністративне правопорушення є 18.07.2017, а датою винесення оскаржуваної постанови є 12.09.2017, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у межах строку, визначеного ст. 38 КУпАП.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З врахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на помилковому розумінні норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 15 грудня 2017 року.
Головуючий
ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_6 ОСОБА_7
