Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
11 червня 2019 р. № 520/2210/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сагайдака В.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Югова С.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача (Міністерства юстиції України) - Литовченко Ю.С.,
представника відповідача (Дисциплінарної комісії приватних виконавців) - Коваль Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича (код 2906109278, вул. Молочна, буд. 18, к. 25, м. Харків,61001) до Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, буд. 13,м. Київ, 01001), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (код ЄДРПОУ відсутній, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001) про визнання протиправними та скасування рішень ,-
В С Т А Н О В И В :
Приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог від 10.04.2019 р., просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15.03.2019 року, оформлене протоколом №8, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1014/5 від 29.03.2018 року про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15.03.2019 року, оформлене протоколом №8, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 р. відкрито провадження у справі.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.03.2019 р. справу передано на розгляд судді Сагайдак В.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 р. прийнято до провадження адміністративну справу №520/2210/19.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15.03.2019 року, оформлене протоколом №8 та наказ Міністерства юстиції України №1014/5 від 29.03.2018 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача, Міністерства юстиції України, у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 13.12.2018 р. до Міністерства юстиції України надійшла скарга від ОСОБА_2 (а.с.16).
У скарзі ОСОБА_2 зазначає, що 15.11.2018 р. до її квартири за адресою: АДРЕСА_1 прибули невідомі їй громадяни та повідомили, що вони є новими власниками квартири позивача, оскільки нещодавно придбали її на електронних торгах «СЕТАМ». У зв`язку з чим, Гамаль І.М. просила провести перевірку позивача, враховуючи, що скаржниця не була обізнана про рішення судів, відкрите виконавче провадження. Також ОСОБА_2 просила врахувати, що позивачем порушено порядок проведення торгів, доньку скаржниці знято з реєстрації за спірною адресою без рішення суду та те, що на момент продажу квартири слухалась справа про відстрочення виконання рішення суду.
Листом від 22.12.2018 р. повідомлено позивача, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п. 19 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1195/32647 проводиться позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача з питань, порушених у скарзі (а.с.15).
З матеріалів справи встановлено, що позивачем надані до Міністерства юстиції України письмові пояснення(а.с.17-19).
За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. щодо здійснення виконавчого провадження №56824386, яка проводилась на підставі скарги ОСОБА_2 та в межах предмету цієї скарги, виявлено порушення приватним виконавцем вимог ст. 48, 50, 57 Закону України «Про виконавче провадження» та складено довідку від 28.01.2019 р.(а.с.21-22).
Листом від 28.01.2019 р. на адресу позивача надіслано вказану вище довідку(а.с.20).
Не погоджуючись з висновками, що викладені у довідці позивачем подані додаткові пояснення-заперечення(а.с.24-26).
Листом від 01.03.2019 р. (а.с.27) повідомлено позивача, що Міністерством юстиції України внесено подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (а.с.28-30) та запрошено останнього на засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
Згідно витягу з протоколу №8 від 15.03.2019 р. комісією вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення у вигляді догани(а.с.123-125).
Відповідно до вимог Положення №3791/5 листом від 21.03.2019 р. на адресу позивача надіслано копію протоколу №8(а.с.122).
На підставі протоколу №8 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців першим заступником Міністра прийнято наказ від 29.03.2019 р. №1014/5, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, посвідчення № 0105, видане 27.10.2017, та про застосування до приватного виконавця Бабенка Д.А. дисциплінарного стягнення у вигляді догани(а.с.140).
Листом від 03.04.2019 р. на адресу позивача надіслано копію наказу від 29.03.2019 р.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями Приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців (ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
У відповідності до ст. 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
Згідно з ч. 1, 3-4, 6-7 ст. 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Позапланові перевірки проводяться на підставі, зокрема, письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналогічного змісту положення зазначені у п. 26 Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом МЮУ від 22.10.2018 р. №3284/5.
Суд дослідивши скаргу ОСОБА_2 (а.с.16), висновки довідки зазначає, що перевірка позивача проведена в межах поставлених питань, які підлягали перевірці.
У разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
За змістом ч. 1, 6 ст. 39 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.
Дисциплінарна комісія, включно, розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:
1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Судом встановлено, що рішення Дисциплінарної комісії за результатами розгляду вказаного подання оформлене протоколом.
Матеріали справи містять витяг з протоколу(а.с.160-164) та як вказує позивач, зазначений витяг підписано лише секретарем, відтак вказаний документ не дає змоги підтвердити або спростувати наявність всіх підписів на протоколі.
За змістом п. 12 (10) розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 р. №1000/5 витяги з протоколів засвідчує секретар, який складає протоколи і здійснює їх зберігання, з наказів - керівник служби діловодства (кадрової служби) або посадова особа, яка відповідає за їх зберігання.
Таким чином, витяг з протоколу(а.с.160-164) є належним, допустимим та достатнім доказом у розумінні КАС України.
Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 38 встановлено, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Таким чином законодавчо встановлено, окрім двохмісячного строку з дня виявлення дисциплінарного проступку, ще два роки з дня його вчинення.
Згідно обґрунтування заяви про уточнення позовних вимог(а.с.134-136) позивач зазначає, що відповідачем порушено вказаний у ч. 1 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» строк.
Судом встановлено, що скарга ОСОБА_2 надійшла 13.12.2018 р., довідка та подання датовані 28.01.2019 р., протокол датований 15.03.2019 р., наказ датований 29.03.2019 р.(а.с.165).
Суд зазначає, що відлік терміну розпочинається не з дати надходження скарги, а з дати встановлення (виявлення), за результатами розгляду скарги, дисциплінарного проступку.
Враховуючи наведене, дисциплінарною комісією не порушено строк, що визначений ч. 1 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Щодо предмету скарги ОСОБА_2 , судом встановлено наступне.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.11.2017 р. у справі №639/3512/17 позов Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості – задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН 2114322528, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН 1873015374, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН 2076920626, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (МФО Банку одержувача: 300001, Банк одержувача: Національний банк України, отримувач: ПАТ Банк «ТРАСТ», код отримувача: 35371070, рахунок: 32070117101026, свідоцтво ПДВ №200227580, ІПН №353710726555) заборгованість за кредитною угодою № 673 від 29.09.2008 у розмірі 923625 (дев`ятсот двадцять три тисячі шістсот двадцять п`ять) грн 31 коп., яка складається з: 399760,30 грн – заборгованість за кредитом; 124104,71 грн – заборгованість за відсотками; 399760,30 грн – пеня за несвоєчасне повернення кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН 1873015374, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН 2076920626, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (МФО Банку одержувача: 300001, Банк одержувача: Національний банк України, отримувач: ПАТ Банк «ТРАСТ», код отримувача: 35371070, рахунок: 32070117101026, свідоцтво ПДВ № 200227580, ІПН №353710726555) витрати по сплаті судового збору у розмірі по 3463 (три тисячі чотириста шістдесят три) грн 60 коп. з кожного.
На виконання рішення суду Жовтневим районним судом м. Харкова 07.03.2018 р. видано виконавчий лист у справі №639/3512/17(а.с.37).
На підставі виконавчого листа приватним виконавцем 20.07.2018 р. прийняті постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.34-36), з урахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі (а.с.49-50), яка 20.07.2018 р. надіслана, зокрема, ОСОБА_2 (а.с.31-33) та постанова про арешт майна боржника(а.с.38-40).
З матеріалів справи встановлено, що 23.07.2018 р. прийнято постанову про арешт майна боржника(а.с.45-47).
Слід вказати, що позивачем здійснювались виїзди за адресою реєстрації боржника, за результатами яких складені акти (а.с.73-74).
За результатами проведеного позивачем опису майна, останнім 03.09.2018 р. складено постанову про опис та арешт майна боржника(а.с.65-67), яка 04.09.2018 р. надіслана, зокрема, ОСОБА_2 (а.с.64, 83).
Сторонами не заперечується, що 04.09.2018 р. приватним виконавцем прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання.
Матеріалами справи підтверджено, що 16.10.2018 р. позивачем отримано звіт про оцінку майна від 06.09.2018 р.(а.с.68-69).
Повідомленням від 16.10.2018 р. про результати оцінки майна повідомлено сторін виконавчого провадження про зміст оцінки(а.с.70-72,87).
Згідно протоколу №367662 проведення електронних торгів визначено переможця торгів (а.с.76-77) та складено акт про проведені електроні торги(а.с.78-79).
З матеріалів справи встановлено, що 12.11.2018 р. на адресу керівника ХФ ДП «СЕТАМ» позивачем надіслано повідомлення про перерахування переможцем електронних торгів коштів за придбане майно(а.с.75).
Керуючись ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» приватний виконавець надіслав на адресу, зокрема ОСОБА_2 , постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.12.2018 р.(а.с.81-82).
При цьому, судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року клопотання ОСОБА_3 про відстрочення виконання рішення по справі №639/3512/17 від 23.11.2017 року за позовом ПАТ Банк «Траст» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Відстрочено виконання рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 23.11.2017 року до набрання законної сили рішення суду про перегляд заочного рішення, скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця. В іншій частині клопотання – відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 30.01.2019 р. апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича задоволено.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року скасовано.
Згідно змісту довідки (а.с.203-204) позивачем залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна в день направлення боржнику копії постанови про опис та арешт майна боржника, отже до закінчення терміну досягнення сторонами згоди щодо вартості майна, чим порушено ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» та не здійснено перевірку наявності у боржника грошових коштів та іншого майна крім нерухомого, на яке можливо звернути стягнення, що свідчить про порушення ним черговості звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
Як вже встановлено судом, позивачем 20.07.2018 р. прийнято постанову про арешт майна боржника(а.с.38-40), якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику.
Та, 23.07.2018 р. складено постанову, якою накладено арешт на 2-х кімнатну квартиру загальною площею 48,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить боржнику.
Відповідач вказує, що 03.09.2018 р. приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано 2-х кімнатну квартиру загальною площею 48,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та порушивши 10-денний строк, призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Постанова про арешт майна боржника, а саме 2-х кімнатної квартири загальною площею 48,5 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прийнята 23.07.2018 р., тобто з дотриманням строку, що визначений ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо здійснення позивачем перевірки наявності у боржника грошових коштів та іншого майна крім нерухомого, на яке можливо звернути стягнення, судом встановлено наступне.
Частиною 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
За приписами ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Отже, звернення стягнення на квартиру має відбуватись в останню чергу, після з`ясування наявності коштів, чи рухомого майна.
Під час розгляду справи встановлено, що з метою виявлення у боржника майна, позивачем направлені запити до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів; до відділу реєстрації місця проживання у Слобідському районі м. Харкова щодо надання відомостей та наявної інформації з Реєстру територіальної громади м. Харкова про реєстрацію місця проживання; до ПФУ та ДФС України щодо майнового стану, доходів та рахунків боржника, а також накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця.
Згідно відповіді ДФС інформація стосовно ОСОБА_2 щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня, рахунки у боржниці відсутні(а.с.43).
Згідно відповіді з ПФУ боржник перебуває на обліку в Управлінні ПФУ у Шевченківському районі(а.с.42).
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області транспортні засоби на ім`я ОСОБА_2 не зареєстровані(а.с.52).
Згідно відповіді відділу реєстрації місця проживання у Слобідському районі м.Харкова за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.55-56).
Згідно відповіді відділу реєстрації місця проживання у Слобідському районі м. Харкова місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.57-58).
Суд зазначає, що Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску(п.1 Положення про ДФС).
Пунктом 3 та 4 визначені основні завдання ДФС, до яких не віднесено контроль (нагляд) наявних у платника рахунків.
При цьому, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Приписами ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.
Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.
До банківських послуг належать:
1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу);
3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.
За змістом ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.
Згідно з ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є, зокрема, відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.
Статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям на їхню письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно наявності та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний проміжок часу, а також про інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Судом встановлено, що позивачем не надсилались запити до банківських установ, які в даному випадку є уповноваженими юридичними особами, для надання інформації щодо наявності або відсутності у боржника відкритих розрахункових рахунків, відтак належні дії щодо виявлення у боржника коштів ОСОБА_1 не здійснені.
Встановивши відсутність коштів у боржника, позивач мав встановити наявність у боржника рухомого майна.
За змістом ст. 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Суд зазначає, що позивачем не надіслані запити до АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» щодо наявності у боржника вагонів, не надано доказів здійснення запиту у Реєстрі цивільних повітряних суден України, Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області щодо наявності у боржника сільськогосподарської техніки, Державної служби України з безпеки на транспорті для отримання інформації щодо наявності у боржника суден, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
В матеріалах справи наявні акти (а.с.73-74), якими встановлено недопущення приватного виконавця до квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де зареєстрований боржник, суд зазначає, що позивач встановивши наявність у боржника нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , мав скористатись наданими йому повноваженнями для звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові, про що йде мова у ст. 439 ЦПК України та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки адреса реєстрації та фактичного проживання може відрізнятись.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення, з урахуванням додатку до Закону України "Про виконавче провадження" Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.
Звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
За приписами ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Вказане свідчить, що приватний виконавець не скористався своїми повноваженнями для виявлення першочергово коштів у боржника, а потім рухомого майна.
З огляду на встановлені судом обставини, матеріалами справи підтверджено та позивачем не спростовано порушення Бабенком Д.А. статті 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Відносно посилання представника Міністерства щодо обов`язку у позивача впевнитись про обізнаність боржника про наявне виконавче провадження, суд зазначає, що ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлює такого обов`язку приватного виконавця.
Інші доводи та обґрунтування сторін не впливають на прийняте судом рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича (код 2906109278, вул. Молочна, буд. 18, к. 25,м. Харків,61001) до Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, буд. 13,м. Київ, 01001), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (код ЄДРПОУ відсутній, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001) про визнання протиправними та скасування рішень – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 червня 2019 р.
Суддя Сагайдак В.В.
