ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №520/2210/19
адміністративне провадження №К/9901/29003/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
секретар судового засідання Кучер Р.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Новіцької Л.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Бегунца А.О., суддів: Лях О.П., Рєзнікової С.С.)
у справі №520/2210/19
за позовом приватного виконавця виконавчого округу Харківського області ОСОБА_1
до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України
про визнання протиправними дій.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15 березня 2019 року, оформлене протоколом №8, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1014/5 від 29 березня 2018 року про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15 березня 2019 року, оформлене протоколом №8, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
4. У поданій касаційній скарзі Міністерство юстиції України із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 листопада 2017 року у справі №639/3512/17 позов Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» заборгованість за кредитною угодою №673 від 29 вересня 2008 року у розмірі 923625,31 коп., яка складається з: 399760,30 грн - заборгованість за кредитом; 124104,71 грн - заборгованість за відсотками; 399760,30 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту.
6. На виконання рішення суду Жовтневим районним судом міста Харкова 7 березня 2018 року видано виконавчий лист у справі №639/3512/17.
7. На підставі виконавчого листа приватним виконавцем 20 липня 2018 року прийняті постанова про відкриття виконавчого провадження, з урахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі, яка 20 липня 2018 року надіслана, зокрема, ОСОБА_3 та постанова про арешт майна боржника.
8. 23 липня 2018 року прийнято постанову про арешт майна боржника (2-х кімнатна квартира загальною площею 48,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ).
9. Позивачем здійснювались виїзди за адресою реєстрації боржника, за результатами яких складені відповідні акти від 2 та 16 серпня 2018 року про неможливість доступу до приміщення.
10. За результатами проведеного позивачем опису майна, останнім 3 вересня 2018 року складено постанову про опис та арешт майна боржника, яка 4 вересня 2018 року надіслана, зокрема, ОСОБА_3 .
11. Також 4 вересня 2018 року приватним виконавцем прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
12. 16 жовтня 2018 року позивачем отримано звіт про оцінку майна від 6 вересня 2018 року. Того ж дня сторін виконавчого провадження повідомлено про результати та зміст оцінки майна.
13. Згідно з протоколом №367662 від 6 листопада 2018 року проведення електронних торгів визначено переможця торгів та складено акт про проведені електроні торги від 8 листопада 2018 року.
14. 12 листопада 2018 року на адресу керівника ХФ ДП «СЕТАМ» позивачем надіслано повідомлення про перерахування переможцем електронних торгів коштів за придбане майно.
15. Керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець надіслав на адресу, зокрема, ОСОБА_3 , постанову про закінчення виконавчого провадження від 11 грудня 2018 року.
16. При цьому ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 листопада 2018 року клопотання ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення у справі №639/3512/17 від 23 листопада 2017 року за позовом ПАТ Банк «Траст» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено частково: відстрочено виконання рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 23 листопада 2017 року до набрання законної сили рішення суду про перегляд заочного рішення, скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця. В іншій частині клопотання - відмовлено.
17. Постановою Харківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 листопада 2018 року скасовано.
18. 13 грудня 2018 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга від ОСОБА_3 , в якій вона зазначає, що 15 листопада 2018 року до її квартири за адресою: АДРЕСА_1 прибули невідомі їй громадяни та повідомили, що вони є новими власниками квартири, оскільки нещодавно придбали її на електронних торгах «СЕТАМ».
19. У прохальній частині скарги ОСОБА_3 просить провести перевірку приватного виконавця ОСОБА_1 та притягнути його до відповідальності. У тексті скарги посилається на такі порушення, що з її точки зору мали місце: 1) ОСОБА_3 не була обізнана ні про рішення судів, ні про виконавче провадження; 2) порушений порядок оцінки квартири; 3) «підпільне» проведення торгів дало можливість продати квартиру нижче ринкової вартості; 4) її доньку виписали без попередження та без рішення суду; 5) на момент продажу квартири тривав суд про відстрочення виконання заочного судового рішення (без зазначення номеру конкретної судової справи та підтвердження факту обізнаності приватного виконавця про таку справу).
20. Листом від 22 грудня 2018 року повідомлено позивача, що відповідно до статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пункту 19 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року №3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1195/32647 (далі - Порядок №3284/5), проводиться позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача з питань, порушених у скарзі.
21. Позивачем надані до Міністерства юстиції України письмові пояснення.
22. За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №56824386, яка проводилась на підставі скарги ОСОБА_3 та в межах предмету цієї скарги, виявлено порушення приватним виконавцем вимог статей 48, 50, 57 Закону України «Про виконавче провадження» та складено довідку від 28 січня 2019 року, яку листом того ж дня надіслано на адресу позивача.
23. Не погоджуючись з висновками, що викладені у довідці, позивачем подані додаткові пояснення-заперечення.
24. Листом від 1 березня 2019 року позивача повідомлено, що Міністерством юстиції України внесено подання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та запрошено на засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
25. Згідно з витягом з протоколу №8 від 15 березня 2019 року комісією задоволено подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до приватного виконавця дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
26. На підставі протоколу №8 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців першим заступником Міністра видано наказ від 29 березня 2019 року №1014/5, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 , посвідчення №0105, видане 27 жовтня 2017 року, та про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
27. Листом від 3 квітня 2019 року копію наказу від 29 березня 2019 року надіслано на адресу позивача.
28. Позивач, вважаючи незаконним зазначені рішення, дії відповідача, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
29. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення, оскільки при виданні спірних наказів відповідачі діяли відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
30. Порушення, допущені позивачем у виконавчому провадженні №56824386 знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
31. Суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновками суду першої інстанції, скасував його рішення та задовольнив позов.
32. Така позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що приватним виконавцем не було порушено черговість звернення стягнення на майно боржниці. При визначенні черговості звернення стягнення на майно боржника, виконавець керується тими відомостями, які в нього є, і які ним зібрані в матеріали виконавчого провадження, в тому числі тією інформацією, що надав боржник. У цій справі боржник не інформував приватного виконавця про інше майно та кошти, на які можливо звернути стягнення.
33. Ні Міністерством юстиції України у довідці, поданні, ні Дисциплінарною комісією в протоколі, ні судом першої інстанції в рішенні не зазначено жодного посилання на докази, що свідчать про наявність у ОСОБА_3 іншого майна чи коштів, на яке могло бути звернуто стягнення.
34. Не знайшов підтвердження і факт порушення позивачем строків призначення оцінки арештованого майна.
35. Позапланова невиїзна перевірка приватного виконавця проведена з виходом за межі предмета звернення.
36. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності поза межами строків.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
37. Відповідач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, а також непідтвердженим належними та допустимими доказами, оскільки судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини та не досліджено належним чином докази, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, висновки, що викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.
38. Відповідач зазначає, що позивачем не проводилась перевірка наявності у боржника грошових коштів та іншого майна, крім нерухомого, на яке можливо звернути стягнення, що, на думку відповідача, свідчить про порушення приватним виконавцем черговості звернення стягнення на майно боржника.
39. Позивачем в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» не надсилались запити до банківських установ, які в цьому випадку є уповноваженими юридичними особами для надання інформації щодо наявності або відсутності у боржника відкритих розрахункових рахунків, отже належні дії щодо виявлення у боржника коштів ОСОБА_3 не здійснені, вважає відповідач.
40. Отже, зазначає відповідач, виконавцем в рамках виконавчого провадження не вжито належних та допустимих виконавчих дій щодо виявлення та перевірки наявності грошових коштів у випадках виявлення на рахунках, їх арешту та списання, а також не перевірено це.
41. З огляду на те, що відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація майна є однією зі складових звернення стягнення на майно та враховуючи, що відповідно до змісту скарги ОСОБА_3 вона вважає оцінку та подальшу реалізацію її квартири неправомірними і просила провести перевірку діяльності приватного виконавця під час проведення перевірки, проведеною перевіркою було правомірно досліджено питання дотримання приватним виконавцем встановленого Законом порядку звернення стягнення на майно у виконавчому провадженні №56824386.
42. Таким чином, зазначає відповідач, позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проведена в межах предмета звернення та з наданням висновку діям приватного виконавця вимогам законодавства, що викладені в довідці за результатами такої перевірки.
43. З посиланням на Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року N 512/5 (далі - Інструкція), відповідач вказує, що відрахування десятиденного строку для досягнення згоди щодо вартості майна та можливості письмово повідомити виконавця про визначену ними вартість майна встановлюється саме з дня винесення виконавцем постанови про опис та арешт цього майна боржника, а саме з 3 вересня 2019 року.
44. З огляду на це, приватним виконавцем ОСОБА_1 в порушення вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 10 Розділу VIII Інструкції було залучено суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна в день направлення боржнику копії постанови про опис та арешт майна боржника, до закінчення терміну досягнення сторонами згоди щодо вартості майна.
45. Також відповідач звертає увагу, що ним не порушено визначений частиною першою статті 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» строк для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки такий розпочинається не з дати надходження скарги, а з дати встановлення (виявлення) дисциплінарного проступку за результатами проведеної перевірки.
46. У судовому засіданні представник відповідача вимоги касаційної скарги підтримала з підстав, викладених в ній, просила задовольнити її, позивач проти касаційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
47. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
48. Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України
49. Згідно з частиною першою статті 39 цього ж Закону дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.
50. Порядок №3284/5 визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.
51. Положеннями статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункту 19 Розділу III. «Порядок організації та проведення перевірок діяльності приватних виконавців» Порядку №3284/5 передбачено, що позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця чи у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.
Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з`ясовуються лише ті питання, необхідність (потреба) перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.
52. Наведена норма встановлює обмеження щодо об`єкта перевірки, який окреслюється питаннями, необхідність (потреба) перевірки яких стала підставою для здійснення такої перевірки.
53. Суд апеляційної інстанції вказав, що у скарзі ОСОБА_3 взагалі немає посилання на порушення приватним виконавцем строків перевірки майнового стану боржника, і питання про дотримання строків проведення перевірки майнового стану боржника не входило до предмету перевірки діяльності приватного виконавця, що здійснювало Міністерство юстиції. Останнє ж перевіряло дотримання черговості звернення на майно боржника в межах відповідного виконавчого провадження, хоча на факт порушення черговості звернення стягнення скаржник також не посилався.
54. Зважаючи на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позапланова невиїзна перевірка приватного виконавця ОСОБА_1 проведена з явним виходом за межі предмета звернення.
55. Не вдаючись в оцінку змісту скарги ОСОБА_3 на дії приватного виконавця ОСОБА_1, варто зауважити, що така стосувалась дій, рішень, вчинених, прийнятих останнім в рамках виконавчого провадження №56824386.
56. Як встановлено судами та зазначено в пункті 19 цієї постанови, скарга містила посилання на певні обставини, які, на думку ОСОБА_3 , свідчили про допущення приватним виконавцем низки порушень.
57. Викладення ОСОБА_3 скарги в такий спосіб, без зазначення конкретних порушень приватним виконавцем норм законодавства, не дозволяє чітко окреслити питання, які необхідно перевірити.
58. Тому, в розглядуваному випадку перевірка відповідачем всіх прийнятих приватним виконавцем рішень та вчинених ним дій в межах виконавчого провадження №56824386 не є виходом за межі предмета звернення та не свідчить про порушення відповідачем положень статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункту 19 Розділу III. «Порядок організації та проведення перевірок діяльності приватних виконавців» Порядку №3284/5.
59. Отже, висновок суду апеляційної інстанції, що позапланова невиїзна перевірка приватного виконавця ОСОБА_1 проведена з явним виходом за межі предмета звернення є помилковим.
60. Щодо порушення приватним виконавцем черговості звернення стягнення на майно, а саме те, що позивачем не проводилась перевірка наявності у боржника грошових коштів та іншого майна, крім нерухомого, на яке можливо звернути стягнення, зокрема, приватним виконавцем не надсилались запити до банківських установ, які в цьому випадку є уповноваженими юридичними особами для надання інформації щодо наявності або відсутності у боржника відкритих розрахункових рахунків, варто зазначити таке.
61. Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
62. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
63. Частиною другою статті 36 вказаного Закону передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
64. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
65. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
66. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
67. Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
68. Зміст наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що в першу чергу звертається стягнення на кошти боржника, інші цінності, інше майно боржника. Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна є виключним (крайнім) заходом, який здійснюється тільки в разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна, про що обґрунтовано вказано судом першої інстанції.
69. За загальним правилом розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
70. З цією метою частина третя статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» наділяє виконавця широким колом повноважень, відповідно до пункту 21 якої, зокрема, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
71. Крім того під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина п`ята статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
72. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, приватним виконавцем ОСОБА_1 після відкриття виконавчого провадження 20 липня 2018 року направлено запити до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів; до відділу реєстрації місця проживання у Слобідському районі міста Харкова щодо надання відомостей та наявної інформації з Реєстру територіальної громади міста Харкова про реєстрацію місця проживання; до ПФУ та ДФС України щодо майнового стану, доходів та рахунків боржника, а також накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця. 23 листопада 2018 року здійснено повторні запити до ПФУ, ДФС, МВС.
73. Також з метою виявлення рухомого майна боржниці приватним виконавцем здійснювались виїзди за адресою її реєстрації, за результатами яких складені відповідні акти від 2 та 16 серпня 2018 року про неможливість доступу до приміщення (пункт 9 цієї постанови).
74. За такого правового регулювання та фактичних обставин справи, слід погодитись з висновками суду першої інстанції, що приватним виконавцем вжито не всіх заходів для виявлення та перевірки у боржника коштів, інших цінностей, майна боржника, оскільки відсутні докази його звернення до фінансових установ, в тому числі банків, а також докази розшуку будь-якого рухомого майна чи цінностей, що належать боржнику, крім транспортних засобів.
75. Отже, слушними є доводи відповідача, що приватним виконавцем ОСОБА_1 порушено черговість звернення стягнення на майно боржника.
76. Доводи відповідача про те, що приватним виконавцем ОСОБА_1 в порушення вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 10 Розділу VIII Інструкції було залучено суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна в день направлення боржнику копії постанови про опис та арешт майна боржника, тобто до закінчення терміну досягнення сторонами згоди щодо вартості майна є безпідставними, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, з огляду на таке.
77. Згідно з частинами першою та другою 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
78. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
79. Зміст наведених норм чітко визначає момент, з якого починається відлік десятиденного строку, протягом якого сторони виконавчого провадження можуть досягти згоди щодо вартості майна боржника. Цим моментом є винесення виконавцем постанови саме про арешт майна боржника.
80. Як встановлено судами та зазначалось раніше (пункт 8 цієї постанови) 23 липня 2018 року приватним виконавцем ОСОБА_1 прийнято постанову про арешт майна боржника (2-х кімнатна квартира загальною площею 48,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ).
81. Отже, винесення приватним виконавцем 4 вересня 2018 року постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання свідчить про дотримання позивачем строку, визначеного статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».
82. Водночас слушними є аргументи Міністерства юстиції України про дотримання ним строку притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, що визначений частиною першою статті 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
83. Так, відповідно до частини першої зазначеної статті Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
84. Зміст наведеної норми дає підстави стверджувати, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом двох років з дня вчинення дисциплінарного проступку. Водночас в межах цього строку зазначена норма встановлює ще один строк, протягом якого приватного виконавця може бути притягнуто до відповідальності, - два місяці, відлік якого починається з дня виявлення дисциплінарного проступку.
85. Пунктом 29 Розділу III. «Порядок організації та проведення перевірок діяльності приватних виконавців» Порядку №3284/5 передбачено, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління державної виконавчої служби) складає довідку, в якій зазначаються відомості, передбачені цим пунктом.
86. Отже, днем виявлення дисциплінарного проступку слід вважати день складання довідки про результати перевірки.
87. Як встановлено судами та зазначалось (пункт 22 цієї постанови) за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №56824386, яка проводилась на підставі скарги ОСОБА_3 , виявлено порушення приватним виконавцем вимог статей 48, 50, 57 Закону України «Про виконавче провадження» та складено довідку від 28 січня 2019 року, яку листом того ж дня надіслано на адресу позивача.
88. Отже, останнім днем, коли позивача можливо притягнути до дисциплінарної відповідальності є 28 березня 2019 року. Оскільки Дисциплінарною комісією приватних виконавців позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності 15 березня 2019 року (пункт 25 цієї постанови), то висновок суду апеляційної інстанції про те, що приватного виконавця ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності явно поза межами строків є помилковим.
89. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
90. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
91. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 344, 352, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №520/2210/19 скасувати, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.В. Калашнікова
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду
