ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2019 року
м. Одеса
Справа № 916/3330/14
Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін: Арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ «Істріан» Від Одеської митниці ДФС
Богатиря К.В. Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В. Арустамян К.А. Пейчев В.С., посвідчення № 878, дата видачі: 05.06.13; Чакір В.О., довіреність № б/н, дата видачі : 17.05.19; посвідчення ОО №002423;
розглянувши апеляційну скаргу
Одеської митниці ДФС
на ухвалу господарського суду
Одеської області
від
21.02.2019року про затвердження звіту та ліквідаційного балансу, закриття провадження (суддя суду першої інстанції: Найфлейш В.Д.; час і місце винесення ухвали: 21.02.2019 о 15:25, пр. Шевченка, 29, м. Одеса, Господарський суд Одеської області)
у справі
№ 916/3330/14
за заявою кредитора до боржника Ліквідатор
Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан» Пейчев В.С.
про
банкрутство
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2014 порушено провадження по справі про банкрутство ТОВ «Істріан», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Істріан» та призначено розпорядника майна ТОВ «Істріан» - арбітражного керуючого Пейчева В.С.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2014 по справі № 916/3330/14 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ «Істріан».
Постановою господарського суду Одеської області від 03.02.2015 по справі № 916/3330/14 ТОВ «Істріан» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ «Істріан» призначено арбітражного керуючого Пейчева В.С.
03.02.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення оголошення про визнання ТОВ «Істріан» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури за № 14195.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2015 по справі № 916/3330/14 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Істріан» та припинено провадження по справі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.07.2015 по справі № 916/3330/14 скасовано, відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Істріан» проведену відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 07.07.2015 по справі № 916/3330/14, а дану справу про банкрутство ТОВ «Істріан» направлено до господарського суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2016 по справі № 916/3330/14 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Істріан»; відмовлено ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у задоволенні клопотання про зобов`язання Головного територіального управління юстиції в Одеській області провести аналіз фінансово - господарського стану ТОВ «Істріан» на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства; припинено провадження по справі № 916/3330/14.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 по справі № 916/3330/14 ухвалу господарського суду Одеської області від 01.03.2016 скасовано, а справу № 916/3330/14 направлено для розгляду до господарського суду Одеської області на стадію ліквідаційної процедури.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2016р. касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан» Пейчева В.С. та кредитора Усольцева В.В. залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 по справі № 916/3330/14 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 затверджено звіт ліквідатора по справі № 916/3330/14 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан» банкрутом; затверджено ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан»; ліквідовано та припинено Товариство з обмеженою відповідальністю «Істріан» з виключенням з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; провадження у справі № 916/3330/14 - закрито; затверджено звіт арбітражного керуючого Пейчева В.С. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Істріан» за період з 03.02.2015р. по 20.11.2018р. на загальну суму 102904,04 грн.
Вказану ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс відповідають вимогам законодавства про банкрутство, а також судом здійснені дії на виконання вказівок Вищого господарського суду України, а тому суд першої інстанції вважає даний звіт обґрунтованим та таким, який підлягає затвердженню.
Не погодившись з даною ухвалою, Одеська митниця ДФС звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 у справі № 916/3330/14, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 у справі № 916/3330/14 та справу № 916/3330/14 направити для розгляду до господарського суду Одеської області на стадію ліквідаційної процедури.
Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а також висновки викладені в ухвалі суду не відповідають обставинам справи, та судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що ліквідатором було пред`явлено позов до ТОВ «ІН-ПАИС», однак у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору судом повернуто позов без розгляду. На думку апелянта у ТОВ «Істріан» були наявні кошти у розмірі 1 921,00грн. для сплати судового збору, оскільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 затверджено звіт арбітражного керуючого Пейчева В.С. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 03.02.2015 по 20.11.2018 на загальну суму 102 904,04грн.
Апелянт також зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено про вжиття ліквідатором ТОВ «Істріан» в повному обсязі заходів з питання виявлення ознак доведення до банкрутства, в тому числі про звернення ліквідатора із заявою до правоохоронних органів, або вжиття господарським судом заходів шляхом доручення проведення перевірки державному органу з питань банкрутства. Таким чином, на думку апелянта, відсутні підстави вважати, що ліквідатором вжиті вичерпні заходи щодо пред`явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
Як зазначає апелянт, ліквідатором ТОВ «Істріан» у повному обсязі не було виявлено всіх майнових активів боржника для подальшого погашення кредиторських вимог та ліквідатор не здійснив всі передбачені законом заходи при здійсненні ліквідаційної процедури боржника, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Істріан».
Крім того, апелянт зазначив, що Південною митницею (правонаступникої якої є Одеська митниця ДФС) на зберігання боржнику ТОВ «Істріан» було передано майно. Під час проведення інвентаризаційною комісією Одеської митниці ДФС виявлено нестачу майна, переданого на відповідальне зберігання ТОВ «Істріан». Загальна сума збитків, які спричиненні втратою переданого на зберігання майна становить 4 361 155,75грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС (вх. № 1042/19 від 13.03.2019) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019року у справі № 916/3330/14 залишено без руху; встановлено Одеській митниці ДФС строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 921,00грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено Одеській митниці ДФС, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
02.04.2019 Одеською митницею ДФС на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2019 подано суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 8 934,00грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019року у справі № 916/3330/14; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 22.04.2019; роз`яснено учасникам справи про їх право до 22.04.2019 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи.
22.04.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від ліквідатора Пейчева В.С. на апеляційну скаргу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 призначено справу № 916/3330/14 до розгляду на 20 травня 2019 року о 15:00 год.
Розпорядженням керівника апарату суду № 263 від 17.05.2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/3330/14, у зв`язку з перебуванням судді Бєляновського В.В. у відпустці.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2019 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 прийнято апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019року у справі № 916/3330/14 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В., з призначеним розглядом на 20 травня 2019 о 15:00.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 10.06.2019 року о 16:00 год.
У судове засідання 10.05.2019 з`явився ліквідатор Пейчев В.С. та представник апелянта Одеської митниці ДФС, інші представники та учасники справи про банкрутство в судове засідання не з`явились, хоча про дату час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.
Згідно з ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Зокрема, різновидом майнових прав є корпоративні права учасника господарського товариства, які він одержав внаслідок передання майна у власність господарського товариства як вкладу до його статутного (складеного) капіталу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 115 ЦК України.
Згідно з частиною 2 статті 41 та частиною 1 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством та формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури.
Відтак, обов`язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов`язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів подати свої грошові вимоги, здійснення інвентаризації та оцінки майна банкрута, що включене до складу ліквідаційної маси.
Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб. Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.
У відповідності до ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.
Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан» вже двічі затверджувався господарським судом Одеської області ухвалами від 01.03.2016, від 07.07.2015 та було припинено провадження по справі.
Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2015, від 30.03.2016 вищевказані ухвали господарського суду Одеської області по справі № 916/3330/14 було скасовано та справу № 916/3330/14 направлено для розгляду до господарського суду Одеської області на стадію ліквідаційної процедури.
В постанові від 30.03.2016 апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Державний орган з питань банкрутства готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства. Тобто, саме до компетенції господарського суду, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, за наявності клопотання кредитора та відсутності майнових активів боржника, входить направити запит із відповідним дорученням до Державного органу з питань банкрутства щодо проведення аналізу фінансово - господарського стану банкрута для виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
Дослідивши оскаржувану ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019, а також звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс з додатковими документами колегія суддів зауважує, що попре наведені недоліки (в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016) судом першої інстанції так і не виконанні вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо проведення державним органом з питань банкрутства аналізу фінансово - господарського стану банкрута для виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
Методичною та методологічною основою для визначення ознак доведення до банкрутства є Наказ Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, яким затверджено Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства (із змінами на 26.10.2010).
Об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності.
Суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, органи податкової служби, керівництво).
Розділ 3.2. Методики містить рекомендації щодо визначення ознак дій з доведення до банкрутства.
Означеним розділом встановлено, що визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності.
У ході визначення ознак доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.
Рівень забезпечення зобов`язань кредиторів характеризується такими показниками:
- забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов`язань);
- забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов`язань боржника);
- розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов`язань).
Під час визначення ознак дій з доведення до банкрутства заповнюється таблиця 26 «Показники для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства».
У разі встановлення, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.
Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема:
- підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів;
- необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна;
- прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат;
- заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.
Крім того, необхідно проаналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.
Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками:
- зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (передача активів іншій особі);
- штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (залишення за боржником лише кредиторської заборгованості без відповідного забезпечення);
- продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном);
- продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою;
- тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо).
Джерела отримання висновку про наявність ознак дій з доведення до банкрутства.
Перший - аналіз здійснює ліквідатор або/та залучені ним спеціалісти, які надають професійний висновок про наявність ознак доведення до банкрутства.
Обов`язок арбітражного керуючого передбачений законом (ч. 3 ст. 22), де розпорядник майна зобов`язаний виявляти ознаки доведення до банкрутства, а ліквідатор (ч. 5 ст. 41) має право заявити вимоги до третіх осіб про субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.
Арбітражний керуючий має право:- залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.
Другий - суд залучає до участі у справі Державний орган з питань банкрутства та зобов`язує його здійснити такий аналіз з метою визначення ознак доведення до банкрутства. Для забезпечення виконання він (державний орган) може залучати відповідні організації та спеціалістів.
Обов`язок Головного управління юстиції передбачений ст. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», реалізується на підставі ухвали суду про залучення до участі у справі та про покладання обов`язку надати висновок.
Третій - суд може призначити експертизу, на вирішення якої поставити питання наявності ознак доведення до банкрутства.
З урахуванням приписів ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, така справа не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Стаття 41 частина 5 того ж Закону визначає, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Заява ліквідатора вирішується в порядку загального позовного провадження.
Ініціатором притягнення до відповідальності контролюючих осіб є - лише ліквідатор (позивач).
Відповідачами за такими заявами можуть бути контролюючі особи: засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, особи які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії. Отже, коло осіб-відповідачів законом не обмежено.
Вирішувати питання про субсидіарну відповідальність винних осіб можливо лише після винесення господарським судом постанови, якою боржника визнано банкрутом.
Кошти, стягнуті як субсидіарна відповідальність зараховуються на ліквідаційний рахунок банкрута та розподіляються відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Субсидіарна відповідальність є цивільно-правовим самостійним видом відповідальності та покладається на відповідачів у справі про банкрутство не залежно від того, чи притягнуто фізичну особу-відповідача до кримінальної відповідальності за дії, передбачені ст. 219 КК України - (Доведення до банкрутства).
У кримінальному процесі вину доказує обвинувачення, а в господарському процесі - відповідач доказує відсутність своєї вини.
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам.
Предметом доказування у таких справах є:
1. Втрати, яких зазнали кредитори (матеріальна шкода, збитки).
Збитки вимірюються розміром затверджених судом вимог у реєстрі кредиторів.
2. Вартість наявних активів у банкрута, що включені до ліквідаційної маси, загальна сума вимог кредиторів та витрат процедур.
3. Різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
4. Дії та події, які викликали стійку неплатоспроможність боржника та осіб, які відповідальні за їх здійснення.
5. ВИНА конкретних осіб.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2019 по справі № 916/3330/14, суд зобов`язав Головне Управління Державної фіскальної служби в Одеській області надати до суду в строк до 18.02.2019р. інформацію щодо договорів оренди землі укладених ТОВ «Істріан» (код ЄДРПОУ 25047066), копії договорів надати до суду.
На виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 22.01.2019, Головним Управлінням ДФС в Одеській області до суду першої інстанції надано інформацію щодо договорів оренди землі укладених ТОВ «Істріан».
Так до матеріалів справи № 916/3330/14 надано службову записку посадових осіб ДФС, в якій зазначено, що з метою реалізації Плану санації ВАТ ХК «Краян», затвердженого ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 08.06.2001 року у справі № 17-2/1017, інвестиційного договору № 02-С від 17.08.2001 року та мирової угоди, затвердженою Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2002 року у справі № 17-2/1017 та відповідно та акту прийому - передачі майна від 02.03.2003 року ВАТ ХК «Краян» передало, а ТОВ «Істріан» прийняло на баланс нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці площею 11,8га, за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2 (акт прийому - передачі майна від 02.03.2003 року).
Згідно Витягу про державну реєстрацію прав від 05.11.2010 року ТОВ «Істріан» є власником комплексу нежитлових будівель по адресу: м. Одеса, вул. Косовська, 2, на підставі рішення суду від 22.10.2010 № 2-11285/10.
Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 03.02.2011 року ТОВ «Інвест-Групп» є власником комплексу нежитлових будівель по адресу: м. Одеса, вул. Косовська, 2, на підставі свідоцтва про право власності від 21.01.2011 року. Відповідь ОМУЗР від 08.12.2011 № 01-19/1851-08 щодо площі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2, із зазначенням землекористувача ТОВ «Інвест-Групп» стосовно оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 12 га.
Матеріали справи містять Витяг про державну реєстрацію прав (№ 27906942 від 05.11.2010), згідно якого станом на 05.11.2010, комплекс нежитлових будівель за адресою Одеська обл., м. Одеса, вулиця Косовська, будинок 2 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Істріан» на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси № 2-11285/10 від 22.10.2010.
До матеріалів справи надані: інвестиційний договір № 02-С до плану санації ВАТ «ХК «Краян» від 17.08.2001, мирову угоду по справі про банкрутство ВАТ «ХК «Краян» від 11.09.2002, план санації ВАТ «ХК «Краян», які підтверджують факт передачі активів (об`єктів нерухомості) від ВАТ «ХК «Краян» до боржника ТОВ «Істріан», та подальшу реєстрацію боржником права власності на дане майно.
В матеріалах справи міститься Витяг про державну реєстрацію прав (№ 28875220 від 03.02.2011), згідно якого станом на 03.02.2011 вищезазначене майно, а саме комплекс нежитлових будівель за адресою Одеська обл ., м. Одеса , вулиця Косовська, будинок 2 було зареєстровано вже за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Групп».
В судовому засіданні ліквідатор підтвердив, що фактично з 2011 року боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Істріан» господарсько-фінансову діяльність не здійснює.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт наявності з 2003 по 2010 рік значних майнових активів у боржника, та факт їх вибуття з власності боржника у 2011році, у зв`язку з чим за поясненнями ліквідатора (наданих у судовому засіданні), припинилась діяльність боржника.
Але як свідчать матеріали даної справи ліквідатором тривалий час не вживалися дійові та ефективні заходи щодо встановлення дійсних обставин виведення крупних майнових активів у вигляді комплексу об`єктів нежитлової нерухомості із власності та володіння боржника, що привело до його стійкої неплатоспроможності, не ставилося питання про наявність вини органів управління боржника у доведенні його до банкрутства та притягнення їх до субсидіарної відповідальності з метою погашення вимог кредиторів у справі.
Колегія суддів наголошує, що в процедурах банкрутства відповідальність арбітражного керуючого, в даному випадку - ліквідатора, носить індивідуальний характер, виходячи із вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор є особою, яка отримує винагороду за здійснення ліквідаційної процедури і з дня свого призначення, в силу Закону, повинен особисто вжити всіх заходів для проведення ефективної процедури банкрутства.
Виходячи з вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема ст.46, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Саме після завершення всіх, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дій по здійсненню ліквідаційної процедури, та після розгляду усіх скарг, суд переходить до розгляду звіту та ліквідаційного балансу.
В судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
З урахуванням вищевказаних обставин колегія суддів частково погоджується з доводами апелянта за апеляційною скаргою, та зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував чи здійснив ліквідатор у ліквідаційній процедурі весь передбачений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» комплекс заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута та формування ліквідаційної маси, з огляду на те, що затвердження господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є завершальним етапом процедури ліквідації і є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому означена ухвала підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд до господарського суду Одеської області на стадію ліквідаційної процедури.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що 28.05.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Одеської митниці ДФС про повернення переплаченого судового збору у розмірі 7 013,00грн.
Розглянувши дане клопотання колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Одеська митниця ДФС звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 у справі № 916/3330/14, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 у справі № 916/3330/14 та справу № 916/3330/14 направити для розгляду до господарського суду Одеської області на стадію ліквідаційної процедури.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС (вх. № 1042/19 від 13.03.2019) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019року у справі № 916/3330/14 залишено без руху; встановлено Одеській митниці ДФС строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 921,00грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено Одеській митниці ДФС, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
02.04.2019 Одеською митницею ДФС на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2019 подано суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 8 934,00грн.
П. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як зазначено вище апелянт за подачу апеляційної скарги зобов`язаний був сплатити суму судового збору у розмірі 1 921,00грн., однак відповідно до платіжного доручення № 388 від 21.03.2019 сплатив суму судового збору у розмірі 8 934,00грн.
Таким чином, переплата судового збору становить 7 013,00грн. (8 934,00грн.-1 921,00грн.).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що клопотання Одеської митниці ДФС обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 про затвердження звіту та ліквідаційного балансу, ліквідацію та припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан» (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 32, код ЄДРПОУ 25047066) з виключенням із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, закриття провадження по справі № 916/3330/14, скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Клопотання Одеської митниці ДФС про повернення судового збору, надмірно сплаченого за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 у справі № 916/3330/14 задовольнити.
Повернути Одеській митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21А; ідентифікаційний код юридичної особи - 39441717) зі спеціального фонду Державного бюджету України (банк отримувача: Казначейство України (еп.адм.подат), отримувач УК у м.Одесі/м.Одеса/22030101, р/р отримувача: 34315206082017, код отримувача - 38016923, код банку отримувача - 899998) судовий збір у сумі 7 013,00грн., сплачений за платіжним дорученням № 388 від 21.03.2019 (оригінал платіжного доручення № 388 від 21.03.2019 знаходиться в матеріалах справи № 916/3330/14).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2019.
Головуючий К.В. Богатир
Судді : Л.В. Лавриненко
Л.В. Поліщук
