Справа №173/2184/17
Провадження №2/173/19/2019
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2019 р.
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В.
За участю: позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Переверзева І.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя та стягнення аліментів на утримання дружини ,-
ВСТАНОВИВ :
08.12.2017 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про розірвання шлюбу до відповідача ОСОБА_2
04.01.2018 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.01.2018 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 22.02.2018 року.
09.02.2018 року від відповідача ОСОБА_2 , надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , про розподіл спільного майна подружжя та стягнення аліментів на утримання дружини.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 року зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісною позовною заявою.
22.02.2018 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено. Справу призначено до розгляду на 29.03.2018 року.
29.03.2018 року в підготовчому судовому засіданні наданий відзив на зустрічну позовну заяву. В судовому засіданні оголошена перерва до 10.05.2018 року
13.04.2018 року надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
10.05.2018 року закінчене підготовче судове засіданні. Справу призначено до розгляду на 22.08.2018 року.
22.08.2018 року розгляд справи відкладений в зв`язку з неявкою позивача та представника позивача за первісною позовною заявою. Справу призначено до розгляду на 30.10.2018 року.
30.10.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву для виклику свідка. Справу призначено до розгляду на 15.01.2019 року.
15.01.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву. Справу призначено до розгляду на 20.03.2019 року.
20.03.2019 року розгляд справи відкладений в зв`язку з неявкою позивача та представника позивача за первісною позовною заявою. Справу призначено до розгляду 10.06.2019 року
Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
10.06.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення
Згідно заявлених позовних вимог за первісною позовною заявою позивач просить розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою, зареєстрований 14 вересня 2012 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 495
В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: 14.09.2012 року він уклав шлюб з відповідачем у справі, який був зареєстрований Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області , актовий запис № 495.
Спільних дітей від шлюбу вони не мають.
Шлюбні відносини та ведення спільного господарства між ними припинені з лютого 2017 року.
Причиною припинення шлюбних відносин стало відсутність між ними взаємопорозуміння в результаті різних поглядів на шлюб та сім`ю, наслідком чого стали сварки в сім`ї, які призвели до того, що вони стали чужими людьми. Можливості зберегти сім`ю не має, що й стало підставою звернення до суду.
Відповідач ОСОБА_2 ,, звернулась із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , згідно якої просила визнати їх з відповідачем спільною сумісною власністю квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеної квартири. Стягнути з відповідача на її утримання аліменти в розмірі ј частини його заробітку з дня пред`явлення позову і до відновлення працездатності.
В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне: вона з відповідачем дійсно перебуває у зареєстрованому шлюбі. З 2012 року по 2016 рік сімейне життя у них проходило у взаємному порозуміння та повазі одне до одного. В червні 2016 року сталося так, що вона тяжко захворіла, була госпіталізована до лікарні та їй була проведена операція. Внаслідок чого їй була встановлена спочатку друга, а потім третя група інвалідності. В цей час чоловік знайшов собі іншу жінку та в один із вечорів залишив її в зйомному помешканні, забравши свої речі та документи та пішов у їх спільну квартиру.
На даний час вона є інвалідом ІІІ групи , не працює, отримує матеріальну допомогу в розмірі 1483.68 грн., тому перебуває у вкрай скрутному становищі та потребує матеріальної допомоги, яку її чоловік в добровільному порядку їй не надає.
Крім того протягом декількох років їхнього спільного життя вони відкладали гроші на власну квартиру. І 04.11.2014 року ними за спільні кошти шляхом укладення договору купівлі продажу було придбано квартиру вартістю 13 тисяч доларів США, загальною площею 53.8 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира була зареєстрована на ім`я чоловіка. Після придбання квартири її брат ОСОБА_3 виконував ремонтні роботи у зазначеній квартирі. Плати за ремонт він не брав.
Після фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 , не впускає її до даної квартири. Змінив замки та відмовляється надати їй ключі, про що 01.02.2018 року нею була написана заява до Кам`янського відділу поліції.
Її спроби врегулювати відносини щодо розподілу спірної квартири добровільно виявились безрезультатними, так як відповідач не бажає спілкуватись з нею та вирішувати дане питання, що і стало підставою звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримав за підставами викладені в позовній заяві. Проти задоволення позовних вимог за зустрічною позовною заявою заперечував в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 , має третю робочу групу інвалідності, яка на час розгляду справи вже знята. Спірна квартира хоч і була придбана у шлюбі. Але на особисті кошти позивача, які він позичив у своєї сестри. Про отримання грошових коштів в борг є розписка, яка знаходиться у його сестри. Позика співпадає з часом придбання квартири. Тому квартира є особистою власністю позивача.
Представник відповідача за первісною позовною заявою позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав та не заперечує проти розірвання шлюбу між позивачем та його довірителькою. Позовні вимоги про поділ квартири як спільної сумісної власності подружжя підтримав. Пояснивши, що квартира була придбана в період шлюбу за договором купівлі-продажу. Тому є спільною, сумісною власністю сторін. Запозичені кошти не є особистими коштами одного із подружжя. Договір купівлі - продажу квартири укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріусом із зазначенням , що його довірителька надає згоду на придбання квартири. Позовні вимоги про стягнення аліментів не підтримує.
Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, свідка вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини
Як встановлено в судовому засіданні сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 2012 року, який сторони зареєстрували у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області , актовий запис № 495 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Спільних дітей від шлюбу сторони не мають.
Судом встановлено, що шлюбні відносини та ведення спільного господарства сторони припинили з лютого місяця 2017 року , що сторонами не заперечується, тому даний факт суд вважає встановленим.
Причиною розпаду сімейних відносин стало те, що між сторонами відсутнє взаємопорозуміння в результаті діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя, що створило неможливі умови для спільного проживання сторін та збереження шлюбних стосунків. Крім того за доводами відповідача позивач знайшов іншу жінку з якою проживає однією сім`єю.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що причини, які спонукали позивача на розірвання шлюбу є обґрунтованими, подальше проживання сторін та їх примирення стало не можливим. сторони наполягають на розірвання шлюбу. Клопотань про надання строку для примирення сторони не заявили. Крім того справа досить тривалий період перебувала на розгляді в суді і примирення між сторонами не відбулося. З чого суд робить висновок, що у сторін було достатньо часу для прийняття зваженого рішення про продовження перебування в шлюбі. За даних обставин суд вважає за можливе прийняти рішення про розірвання шлюбу між сторонами, так як подальше перебування сторін у шлюбі на думку суду суперечитиме їхнім інтересам.
Дане рішення приймається судом у відповідності із способом захисту обраним позивачем та передбаченим нормами Сімейного кодексу України.
Після розірвання шлюбу суд вважає за можливе залишити відповідачці прізвище, обране при реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 , так як клопотань про відновлення дошлюбного прізвища відповідач не заявила .
Відповідно до ст. 115 СК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану громадян для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Враховуючи вину обох із сторін у розірванні шлюбу, суд вважає за можливе, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 141 ЦПК України покласти на позивача. Витрати за реєстрацію розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану, покласти на відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1,2, 3, ст.. 75 СК України - Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Відповідно до наданих позивачем за зустрічною позовною заявою доказів встановлено, що ОСОБА_2 , встановлена третя група інвалідності з 01.02.2017 року по 15.10.2018 року та медичні документи про проведення стаціонарного лікування з 23.06.2016 року по 15.07.2016 року та 05.09.2017 року по 14.09.2017 року. Також ОСОБА_2 ,. надана довідка про отримання пенсії по інвалідності в сумі 1452.00 грн., та довідки про отримання орендної плати за земельну ділянку.
Таким чином судом встановлено, що захворювання у ОСОБА_2 , виникло під час перебування в шлюбі та вона на час звернення із позовом до суду була особою з інвалідністю ІІІ групи, тобто мала право на матеріальне утримання від чоловіка.
Проте враховуючи, що представник позивача за зустрічною позовною заявою в поясненнях наданих суду пояснив, що вимоги про стягнення аліментів не підтримуються, проте заяви про залишення позовних вимог без розгляду в цій частині не подав. А також той факт, що на час розгляду справи закінчився строк інвалідності у ОСОБА_2 ,. і довідку про проходження перекомісії та підтвердження наявності групи інвалідності ОСОБА_2 ,. суду не надала. Отримуваний ОСОБА_2 ,. сукупний дохід вищий за встановлений прожитковий мінімум. Суд приходить до висновку про можливість відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Так як позивач за позовними вимогами про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору згідно ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», та враховуючи, що судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в даній частині. Судовий збір з відповідача на користь держави не стягується. А понесені судові витрати покладаються на рахунок держави.
Вирішуючи позовні вимоги щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя, суд виходить з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, у період шлюбу за договором купівлі-продажу 04.11.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2301, посвідченим приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Яловою О.М., сторони придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1
Таким чином судом встановлено, що спірна квартира була придбана сторонами в період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 .
Так як відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ч.1,2 ст. 60 СК України - Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1. 3 ст. 61 СК України - Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя
Відповідно до п. 1,2,3 ч.1 ст. 57 СК України, - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідач за зустрічною позовною заявою заперечуючи проти того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 ,, посилається на те, що квартира була придбана на його особисті кошти, які він позичив у сестри.
В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_5 ,. яка пояснила, що вона працювала в компанії « Комфі», мала достойну заробітну плату та збирала гроші для забезпечення своєї малолітньої дитини. Брат знав про те, що в неї є грошові кошти та попросив її позичити йому грошові кошти на придбання квартири. Вона зняла грошові кошти з депозитного рахунку , що підтверджується випискою із банківського рахунку. На даний час їй провернені кошти в сумі 1500 доларів США. Іншу частину грошових коштів ОСОБА_1 ,. їй ще не повернув. Пртоте вона не хвилюється із-за неповернення грошових коштів, що залишились, так як між ними була домовленість про те, що якщо брат не в змозі буде повернути грошові кошти, то він віддасть їй квартиру це її влаштовує. Чи знала дружина брата про те, що грошові кошти були позичені, їй нічого не відомо. Так як вона з нею не спілкувалась. Розписка ними писалась в довільній формі тому і не зазначена дата її складання.
В судовому засіданні була оглянута розписка, надана свідком, якою підтверджується факт позики грошей ОСОБА_1 Проте розписка не містить дати її складання. Також відповідачем надана виписка з банківського рахунку, якою підтверджується факт переведення грошових коштів з рахунку ОСОБА_5 на карту з зазначенням номеру.
В свою чергу доказів того, що позичені грошові кошти були витрачені ОСОБА_1 ,. саме для придбання квартири, не надано.
Крім того гроші,отримані як позика не є особистою приватною власністю того із подружжя, який їх отримав.
Так як у відповідності до ч. 3 ст. 61 СК України - Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу спірної квартири п.1.5 продавець ознайомлена зі змістом заяви дружини покупця, в якій вона дає згоду на укладання та підписання цього договору, яка зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій під № 2301 від 04.11.2014 року та яка зберігається усправі приватного нотаріуса Дніпродзержинського МНО Ялової О.М.
Таким чином судом встановлено. що при укладені договору купівлі продажу квартири отримувалась згода ОСОБА_6 , на її придбання, що свідчить про укладення даного договору в інтересах сім`ї, а не лише ОСОБА_1 Тому навіть, якщо грошові кошти, які надала в позику ОСОБА_5 і витрачені для придбання зазначеної квартири, вони витрачені в інтересах сім`ї. Відповідно і договір позики укладався в інтересах сім`ї. За даних обставин доводи позивача та представника позивача, що квартира є приватною особистою власністю позивача, так як куплена на його особисті кошті суд в вважає безпідставними.
Крім того свідок ОСОБА_5 , знаючи про наявність спору з приводу даної квартири. та стверджуючи, що грошові кошти ОСОБА_1 ,. їй не повернені, свої вимоги на спірну квартиру не заявила, що ставить під сумнів сам факт позики.
За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України - Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України - У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у разі, якщо подружжя не вирішили питання щодо придбання частки неподільної речі одним з них, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на ідеальну частку у спільному сумісному майні подружжя за кожним із подружжя. Так як спірна квартира придбана подружжям ОСОБА_2 в період шлюбу та є їх спільною сумісною власністю. Виходячи з вищенаведених обставин та враховуючи рівність часток кожного із подружжя відносно майна, що є спільною сумісною власністю, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та визнати за кожною із сторін право власності на Ѕ частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя, припинивши право спільної сумісної власності на неї
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог, за даних обставин з відповідач за зустрічною позовною заявою підлягають стягненню на користь позивача за зустрічною позовною заявою понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 696 грн. 10 коп., пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 14 вересня 2012 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Актовий запис № 495 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище, обране при реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 .
Після набрання рішенням законної сили його копію направити Верхньодніпровському районному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Витрати за реєстрацію розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 .
Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640-00 грн..за позовними вимогами про розірвання шлюбу покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя та стягнення аліментів на утримання дружини - задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 та за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , за кожним, право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_4 , припинивши право спільної сумісної власності на зазначену квартиру.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 аліментів на її утримання в розмірі ј частини заробітку (доходу) - відмовити
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , 696 грн. 10 коп., на відшкодування судових витрать по сплаті судового збору, за позовними вимогами про розподіл майна.
В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги , відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 14.06.2019 року
Суддя Петрюк Т.М.
Зареєстроване 14.06.2019 року
Оприлюднене 14.06.2019 року
Дата набрання законної сили:16.07.2019 року
