ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2019 року
м. Полтава
Справа № 440/793/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
05.03.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради (надалі також - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради від 28.02.2019 №112 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 ";
- зобов`язати Глобинську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 13.02.2019 він звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту с.Бориси, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 . Рішенням сорок п`ятої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 28.02.2019 у задоволенні заяви йому відмовлено у зв`язку з тим, що обрана ним земельна ділянка обтяжена правом постійного користування (державний акт ПЛ-84 від 04.07.1996). З таким рішенням Глобинської міської ради не погоджується та вважає таким, що не відповідає вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/793/19.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву (а.с. 67-69) зазначив, що у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відмовлено у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка обтяжена правом постійного користування згідно державного акту ПЛ-84 від 04.07.1996). Наявність вказаного обтяження підтверджується актом приймання-передачі від 06.06.2018, затвердженим рішенням тридцять шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради №493 від 20.06.2018, та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.04.2018 та від 01.04.2019. Оскільки законодавством не передбачено припинення права постійного користування внаслідок смерті фізичної особи, якій воно надано, підстави для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу відсутні.
Сторони у судове засіданні не з`явились. Надали до суду клопотання про розгляд справи без особистої участі.
Зважаючи на неявку в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, суд, з урахуванням приписів частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
13.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту с.Бориси, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.57).
До вказаної заяви позивачем було додано копії паспорта, ідентифікаційного номера, графічного матеріалу, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.58-59).
Рішенням сорок п`ятої сесії першого скликання Глобинської міської ради №216 від 28.02.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що обрана земельна ділянка обмежена правом постійного користування (державний акт ПЛ-84 від 04.07.1996) (а.с.60).
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що рішенням сорок п`ятої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 28.02.2019 за №216, а не за №112 відмовлено позивачу у задоволенні його заяви.
Таким чином, предметом судового розгляду має бути рішення Глобинської міської ради від 28.02.2019 №216 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 "
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.
Відповідно до частин першої, другої та пункту "в" частини третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 вказаного Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Отже, громадянин, який бажає отримати у власність земельну ділянку, подає клопотання, графічні матеріали, на яких зазначає бажане місце розташування земельної ділянки, та погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) з урахуванням вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до Глобинської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 за межами населеного пункту (с. Бориси), приєднав до них графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера (а.с.57-59).
Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, вказаною нормою передбачено два варіанти поведінки державного органу за результатами розгляду клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: 1) надати дозвіл або 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
При цьому підставами відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведений у частині сьомій статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширенню не підлягає.
Однак, у рішенні сорок п`ятої сесії першого скликання Глобинської міської ради №216 від 28.02.2019 підставою для відмови зазначено наявність обтяження земельної ділянки правом постійного користування.
Доказів тому, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам законів, та прийнятим відповідно до таких законів нормативно-правовим актам, відповідачем не надано. Крім того, не надано доказів тому, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає затвердженим у встановленому законом порядку генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, а також проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
Таким чином, рішення сорок шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради №216 від 28.02.2019 не містить вказівок на наявність підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а саме на невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У тексті рішення сорок шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради №216 від 28.02.2019 зазначено, що підставою для відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є обмеження обраної позивачем земельної ділянки правом постійного користування в іншої особи, що підтверджується державним актом ПЛ-84 від 04.07.1996.
Надаючи оцінку наведеному мотиву відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, суд зауважує, що відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність додається, зокрема погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб.
Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Отже, у випадку якщо земельна ділянка, яку бажає отримати особа у порядку передбаченому статтею 118 ЗК України, перебуває у користуванні інших осіб, то передача такої земельної ділянки у власність можлива лише за письмової згоди такого землекористувача та після припинення права такого користування в порядку, визначеному законом.
Так, відповідно до частини першої статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 142 вказаного Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Відповідно до частини десятої статті 149 ЗК України у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Враховуючи викладене, право користування земельною ділянкою може бути припинено за заявою землекористувача про добровільну відмову від користування ділянкою, подану до її власника, та за відсутності такого добровільного волевиявлення питання примусового вилучення земельної ділянки повинно бути вирішено у судовому порядку.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №3972-СГ від 04.06.2018 та рішення тридцять шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради №493 від 20.06.2018 передано з державної власності в комунальну власність Глобинської міської територіальної громади в особі Глобинської міської ради земельні ділянки згідно Акту приймання – передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06.06.2018, зокрема і земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 : НОМЕР_3 площею 15,20 га, яка обтяжена у використанні правом постійного користування (а.с.42-46).
Згідно із державним актом на право постійного користування землею ПЛ-84 від 04.07.1996 ОСОБА_2 на підставі рішення восьмої сесії 22 скликання Глобинської районної ради народних депутатів Глобинського району Полтавської області від 12.03.1996 надано у постійне користування земельну ділянку площею 15,20 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що зроблений відповідний запис у Книзі записів держаних актів на право постійного користування землею за №111 (а.с.93-94).
Наявність у ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 площею 15,20 га, яка перебуває у комунальній власності, підтверджується також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5310427002019 від 01.04.2019 та інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно №168574675 від 08.05.2019 (а.с.70-72).
У матеріалах справи відсутні докази того, що Глобинською міською радою приймалося рішення при припинення права постійного користування ОСОБА_2 земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 площею 15,20 га, та докази того, що право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 площею 15,20 га ОСОБА_2 припинено у судовому порядку.
Враховуючи викладене, за відсутні доказів припинення права постійного користування ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку, суд дійшов висновку, що користувачем земельної ділянки земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 площею 15,20 га був і залишається ОСОБА_2 , а тому при поданні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку позивач повинен буд додати погодження землекористувача ОСОБА_2 відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України.
Однак, позивачем до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 від 02.03.2019 не додано погодження землекористувача ОСОБА_2 на передачу такої земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 подавав до власника земельної ділянки заяву про відмову від права користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 , а власник такої ділянки прийняв відповідне рішення про припинення права користування такою земельною ділянкою, про що повідомлено органи державної реєстрації та внесено відповідний запис про припинення такого права користування.
Довід позивача про те, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 припинено автоматично у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.85) суд вважає таким, що не спростовує висновки суду у цій справі, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку
Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність.
Згідно приписів статей 116, 118 ЗК України правовою підставою набуття права власності та права користування на землю є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з пунктом 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З системного аналізу вказаних норм слідує, що право постійного користування земельної ділянки припиняється з моменту внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі відповідного рішення власника такої земельної ділянки про припинення права постійного користування земельною ділянкою або на підставі рішення суду про припинення такого права у судовому порядку.
Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 площею 15,20 га, наданого ОСОБА_2 , внаслідок його смерті у встановленому законодавством порядку та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про таке припинення.
Аргумент відповідача про те, що позивачем не додано до заяви погодження землекористувача на передачу земельної ділянки у власність, суд вважає неспроможним, адже така підстава для відмови не зазначена в рішенні та не передбачена Земельним кодексом України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише обставини встановленні частиною сьомою статті 118 ЗК України.
Однак, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідач відмовив з підстави, яка не встановлена частиною сьомою статті 118 ЗК України.
Крім того, у своїй численній практиці (постанови від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13, від 07 червня 2016 року у справі №820/3507/15, від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а та від 05 березня 2019 року у справі № 806/602/18) Верховний Суд наголошує на тому, що усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є першою стадією земельно-правової процедури щодо безоплатного отримання у власність земельних ділянок. Виходячи з приписів статей 116, 123 ЗК України, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. А відтак, відмова органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою фактично створює перешкоди для отримання земельної ділянки у власність.
За таких обставин відповідач, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду, що рішення сорок п`ятої сесії першого скликання Глобинської міської ради №216 від 28.02.2019 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 ", не відповідає критеріям правомірності, зазначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , суд виходить з наступного.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Таким чином відповідач як суб`єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.
Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Суд зазначає, що прийняття відповідачем безпідставного та необґрунтованого рішення є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.
При цьому суд наголошує, що жодних інших аргументів (крім вказаних у відзиві) на користь відмови у наданні позивачу запитуваного дозволу Глобинська міська рада не навела. Не виявив їх і суд у ході розгляду справи. Тому варіант правомірної поведінки відповідача вбачається єдиним можливим: надання дозволу на розробку проекту землеустрою в силу відсутності підстав відмови, передбачених статтею 118 ЗК України.
У зв`язку із цим суд погоджується із обраним позивачем способом захисту порушеного права та вважає за необхідне зобов`язати Глобинську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку вимозі позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд виходить з наступного.
Зважаючи на той факт, що зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, за приписами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, є правом, а не обов`язком суду, відповідну вимогу позивача, за відсутності будь-яких обґрунтувань, суд залишає без задоволення. Зокрема, у суду відсутні будь-які об`єктивні дані вважати, що відповідач може не виконати судове рішення, яке набрало законної сили, без застосування до нього (відповідача) засобів судового контролю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та Законом України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Глобинської міської ради (вул. Центральна, буд. 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Рішення сорок п`ятої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 28 лютого 2019 року №216 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 " - визнати протиправним та скасувати.
Зобов`язати Глобинсьу міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Г.В. Костенко
