ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
10 червня 2019 року справа №360/1631/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Казначеєв Е.Г., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 р. у справі № 360/1631/19 (головуючий І інстанції Н.М. Басова) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 360/1631/19 з апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року.
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог п.1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Норми статей 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» зазначеного Кодексу; за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Таким чином, вимоги про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не є вимогами про стягнення заробітної плати, а відтак позивач не звільняється від сплати судового збору за звернення до суду з такими вимогами.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (Провадження № 12-301гс18).
Згідно пп. 1 п.3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на день подання позовної заяви), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768 грн. 40 коп.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами пп.2 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При поданні до адміністративного суду апеляційної скарги, апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 1152 грн. 60 коп. Проте, до апеляційної скарги не було додано документу про сплату судового збору.
З урахуванням викладеного, апелянту необхідно усунути встановлені судом недоліки апеляційної скарги, а саме, надати докази сплати судового збору в сумі 1152 грн. 60 коп.
Несплачену суму судового збору належить перераховувати за наступними реквізитами: отримувач коштів - Краматор.УК/м.Краматорськ/22030101; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банка (МФО) - 899998; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37944338; розрахунковий рахунок - 34314206081008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу Судовий збір.
Згідно з ч. 2 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і заявнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі не усунення недоліку апеляційної скарги у встановлений строк, скарга буде повернута.
Керуючись статтями 169, 293, 296, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 р. у справі № 360/1631/19 - залишити без руху.
Апелянту усунути встановлені недоліки апеляційної скарги шляхом невідкладного подання до суду докази сплати судового збору в сумі 1152 грн. 60 коп.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання ухвали.
Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Е.Г. Казначеєв
