ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
21 травня 2019 року
Сєвєродонецьк
Справа № 360/1631/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Басової Н.М.
при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.
за участю:
представника відповідача: Матусевича Р.М.,
за відсутністю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду та клопотання представника відповідача Матусевича ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому позивач просив суд:
- визнати неправомірними дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03.10.2018 по 29.10.2018 в сумі 9249,24 грн;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.10.2018 по 29.10.2018 в сумі 9249,24 грн (а.с.3-6).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.1-2).
В судовому засіданні 05.05.2019 представник відповідача заявив клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 (а.с.36-38).
В обґрунтування клопотання зазначив, що свої вимоги щодо стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 03.10.2018 по 29.10.2018 на загальну суму 9249,24 грн позивач обґрунтовує тим, що наказом від 28.09.2018 № 456 о/с виданого Головним управлінням Національної поліції в Луганській області позивача звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п.7 (за власним бажанням), з вислугою років на день звільнення у календарному обчислені: 17 років 01 місяців 27 днів. Вказана одноразова грошова допомога була перерахована позивачеві лише 30.10.2018 року, а таким чином на підставі ст. 116 та ст.117 КЗпП України позивач має право на стягнення з відповідача суми середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні. Предметом спору у зазначеній справі є відповідальність роботодавця за порушення строків розрахунку з працівником, яка передбачена ст. 117 КЗпП України.
Представник відповідача зазначив, що в рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року Конституційний Суд України чітко визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Попри зазначене, представник відповідача також вказав на те, що у даній судовій справі, за пріоритетністю, слід застосовувати строки передбачені ч. 5 ст. 122 КАС України, які передбачають місячний термін звернення за захистом порушених прав при звільненні з публічної служби, а не ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Відповідно платіжного доручення від 29.10.2018 року №4912 та списку № 286 від 29.10.2018 року остаточний розрахунок з позивачем був проведений 30.10.2018 року. Відповідно ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 року у справі № 360/1631/19, позивач звернувся до суду з позовною заявою лише у квітні 2019 року, таким чином представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 пропущено місячний строк передбачений ч.5 ст.122 КАС України. Оскільки позивач взагалі у позові не заявив клопотання про поновлення строку на звернення до суду та не зазначив причин пропуску строку з посиланням на ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, представник відповідача просив суд залишити без розгляду адміністративний позов.
Ухвалою суду від 07.05.2019 залишено відкритим клопотання представника відповідача Матусевича Руслана Миколайовича про залишення без розгляду адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску та належних, допустимих та достовірних доказів поважності причин пропуску такого строку (а.с.46-47).
13.05.2019 до суду надійшла заява позивача про поновлення пропущеного процесуального строку, в якій просив суд поновити строк звернення до суду. Причинами пропуску строку зазначив те, що ним 30.10.2018 було укладено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу (Наказ №562 - ос від 30.10.2018).
Остаточний розрахунок при звільненні з ним проведено відповідачем саме 30.10.2018.
Своєчасне пред`явлення позову в цей період стало для нього утрудненим, у зв`язку з умовами проходження контрактної військової служби, що обумовлено обмеженістю доступу до нормативно-правової бази та оргтехнічним засобам, тому як службові завдання виконував за межами населених пунктів у польових умовах в межах зони проведення Операції Об`єднаних Сил на території Луганської області. Окрім того, з введенням в Україні воєнного стану із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року, постановленого Указом Президента України №393/2018 від 26.11.2018, затвердженого Законом "Про правовий режим воєнного стану", його дії щодо пред`явлення адміністративного позову були тимчасово обмежені та практично неможливими у зв`язку зі специфікою виконання військово-службових завдань, направлених на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.50-53).
14.05.2019 до суду надійшли пояснення представника відповідача на вказану заяву позивача, в якій зазначив про те, що відповідно ухвали від 31.01.2019 року Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/414/19 було відкрите провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення винагороди за участь в АТО. У вказаній ухвалі зазначено, що між позивачем та адвокатом 17.10.2018 року було укладено угоду про надання правової допомоги, на підставі якої позивач скористався своїм правом на отримання правової допомоги та представництва адвокатом його інтересів у правовідношеннях пов`язаних з проходженням та звільненням з публічної служби. А отже твердження позивача про неможливість у спірний період часу звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі ст. 116 та 117 КЗпП України відповідач поставив під сумнів.
З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає доводи позивача викладені у заяві від 11.05.2019 року про поновлення пропущеного процесуального строку необґрунтованими, а строк звернення до суду з позовом до ГУНП в Луганській області про визнання неправомірними дій та бездіяльність, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 пропущений без поважних причин (а.с.61-62).
20.05.2019 на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача з приводу строку звернення до суду, в яких зазначив, що суть справи №360/414/19 ніякого відношення до розгляду справи №360/1631/19 немає, та покладеним в основу рішення в останній справі не може.
Щодо укладеної угоди про надання правової допомоги від 17.10.2018 року з адвокатом Солодовніковою О.В., зазначив, що зазначена угода була дійсно укладена, але не 17.10.2018 року, як зазначено в ухвалі суду від 31.01.2019 року та відповідачем в своєму поясненні, а 17.10.2017 року, за час коли він проходив службу в ГУНП в Луганській області з метою подання лише адвокатських запитів до ГУНП в Луганській області про витребування письмових даних щодо виплат винагороди за участь в АТО, які в подальшому були покладені ним в основу позову до ГУНП в Луганській області.
Тобто в ухвалі від 31.01.2019 у справі №360/414/19 помилково зазначено рік укладання угоди з адвокатом.
З урахуванням викладеного, просив суд врахувати його доводи викладені в заяві про поновлення пропущеного процесуального строку та поновити пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом (а.с.65-67).
В судове засідання прибув представник відповідача.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.60).
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
У відповідності до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
В статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Таким чином служба в органах Національної поліції України є публічною службою.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер про Бельгії» виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Позивач причинами пропуску строку звернення до суду зазначив ту обставину, що 30.10.2018 ним був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на п`ять років, у зв`язку з чим службові завдання виконував за межами населених пунктів у польових умовах в межах зони проведення Операції Об`єднаних Сил на території Луганської області.
Окрім того, загально відомим є той факт, що з 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 26 грудня 2018 року Указом Президента України №393/2018 від 26.11.2018 був запроваджений воєнний стан, в тому числі на території Луганської області.
Враховуючи те, що про порушене право позивач дізнався 30.10.2018, а починаючи з цього часу він перебував на контрактній службі в межах зони проведення Операції Об`єднаних Сил на території Луганської області, на якій в подальшому був запроваджений воєнний стан, а також враховуючи специфіку служби позивача – старший розвідник групи розвідки, суд дійшов висновку про те, що вказані обставини позивача є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а також підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим є поважними причинами пропуску строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Суд вважає незмістовним посилання представника відповідача на представництво в іншій справі інтересів позивача адвокатом, оскільки по даній справі позивач представляє свої інтереси самостійно. Жодних доказів тому, що позивач уклав договір з адвокатом про надання правової допомоги по даній справі, в матеріалах справи відсутні.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви.
Керуючись ст.ст.122,123, 255, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.
У задоволенні клопотання представника відповідача Матусевича ОСОБА_2 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 24 травня 2019 року.
Суддя
Н.М. Басова
