ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2019 року

Київ

справа №825/38/14

адміністративне провадження №К/9901/4165/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Лисенко О.М.,

за участю:

представника позивача: Дубіна В.І.,

представника відповідача: Бисикало Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 (суддя Скалозуб Ю.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 (головуючий Костюк Л.О., судді: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.) у справі за позовом Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп" звернулось до суду з позовом до Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Ніжинська ОДПІ ГУ ДФС звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Податковий орган вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку щодо неправомірності дій відповідача по проведенню перевірки. Як вказує податковий орган, позивачем не в повній мірі була надана інформація та її документальне підтвердження на запит контролюючого органу, зокрема, позивач жодним чином не підтверджує юридичне оформлення земельних ділянок, які перебувають у користуванні останнього.

Відповідач зазначає, що зважаючи на відсутність у позивача земельних ресурсів для провадження задекларованого ним основного виду діяльності, ним було завищено склад валових витрат, які сформовані за рахунок собівартості затрат.

На думку відповідача, оскільки позивачем не понесено витрат на придбання основних засобів, які знаходяться в оперативній оренді, право власності на які підприємство не набуває, тому зменшувати суму оподатковуваного прибутку на розмір амортизаційних відрахувань у відповідності до чинного законодавства на момент проведення операцій підприємство не має права.

Крім того, податковий орган дійшов висновку, що позивачем неправомірно задекларовано пільгу по податку на додану вартість. Зважаючи на відсутність у позивача належним чином оформлених лісових ділянок для проведення діяльності з лісівництва і лісозаготівлі та надання послуг у лісовому господарстві, відсутність орендованих земельних ділянок лісових насаджень при включенні до складу валового кредиту відповідного періоду підприємством було порушено вимоги пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Також, як зазначає відповідач, в порушення положень статті 168 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб утриманого з виплаченої заробітної плати працівників підприємства.

У свою чергу, позивач подав заперечення на касаційну скаргу, де вказує, що подана касаційна скарга є формальною, не містить обґрунтувань в чому саме відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які норми матеріального права, на думку податкового органу, неправильно застосовані судами. Позивач вважає, що у касаційній скарзі не враховано обставин справи, встановлених у судових засіданнях, заявник дублює висновки акту перевірки, судження відповідача є вибірковими, які суперечать одне одному.

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 21.05.2019.

У судовому засіданні ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд задовольнив клопотання відповідача, замінив Ніжинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області її правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Представники сторін підтримали доводи, викладені сторонами у касаційній скарзі та запереченнях на касаційну скаргу.

21.05.2019 у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 05.11.2013 №88, №89, направлення від 12.11.2013 №96, на підставі наказів від 05.11.2013 №235 та від 12.11.2013 №254, керуючись вимогами статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України посадовими особами податкового органу з 05.11.2013 по 18.11.2013 (термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів) контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Козелецьрайагролісгосп" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 02.12.2013 №255/22/31187172, згідно якого контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:

підпунктів 5.3.1, 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування податку на прибуток підприємств"; пункту 138.1, підпунктів 138.8.1, 138.8.2 пункту 138.8 статті 138, абзацу «в» пункту 138.9 статті 138, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1'505'246,00грн., а саме: у IV кварталі 2010 року в сумі 55818,00грн., за I квартал 2011 року - 77995,00грн., за II- IV квартали 2011 року - 634891,00грн., за 2012 рік - 736542,00грн. та завищено від`ємне значення по податку на прибуток у IV кварталі 2010 року в сумі 27193,00грн.;

пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 200 Податкового кодексу України - в результаті чого у періоді з 01.10.2010 по 31.12.2012 занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 62099,00грн., а саме: 2010 рік - 36627,00грн., 2011 рік - 15838,00грн., 2012 рік - 11624,00грн. Встановлено завищення сплати податку на додану вартість у грудні 2011 року в сумі 1990,00грн.;

пункту 45.2 статті 45, пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пункту 23 підрозділу 2 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 №3609 - встановлено неправомірність використання пільги по податку на додану вартість у сумі 2'000'843,00грн., з них за 2011 рік - 759806,00грн., за 2012 рік - 750390,00грн., за 9 місяців 2013 року - 490647,00грн.;

підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України - внаслідок чого станом на 31.03.2011 до бюджету несвоєчасно перераховано 29182,43грн. податку на доходи фізичних осіб, утриманого із виплаченої заробітної плати працівників підприємства.

Не погоджуючись з вказаними висновками, позивач у порядку, встановленому положеннями статті 86 Податкового кодексу України, подав до відповідачу заперечення. У відповіді податковий орган повідомив, що ці заперечення не будуть враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.12.2013:

№0000622200, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі: 2'064'932,00грн. - за основним платежем та 430553,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000612200, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі: 1'505'246,00грн. - за основним платежем та 332911,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0003281700 , яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14591,20грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДП "Козелецьрайагролісгосп", вважаючи рішення відповідача протиправними, звернулось до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки - є безпідставними. У акті перевірки від 02.12.2013 №255/22/31187172 при зазначенні порушень податкового законодавства перевіряючі не посилаються на жоден первинний документ, керуючись лише даними податкової звітності, не згадують конкретних господарських операцій, не наводять правове обґрунтування та порядок обрахування вказаних ними сум. Тому визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та визначення суми податкового зобов`язання по податку на додану вартість та податку на прибуток - є незаконними.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Окрім цього, судами застосовано інші нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини на час їх виникнення.

Пункт 3 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 №1251 "Про систему оподаткування" (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин) встановлює, що платник податків зобов`язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Згідно положень статті 11 цього Закону платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування. Вказана правова норма кореспондується з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно, аналогічні зобов`язання встановлені пунктом 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181 "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент спірних правовідносин), де визначено, що податкове зобов`язання - зобов`язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Зазначена правова норма кореспондується з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

У даних правовідносинах враховується пункт 44.1 статті 44 ПК України, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судами встановлено, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" є юридичною особою, зареєстроване 16.01.2001 Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (Свідоцтво Серії А00 №100261 ), включене до ЄДРПОУ (Довідка з ЄДРПОУ Серії АБ 545386), як платник податків перебуває на обліку в Козелецькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (Свідоцтво № 100219698).

Згідно Довідки з ЄДРПОУ видами діяльності ДП "Козелецьрайагролісгосп" (за КВЕД) є: 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 01.29 Вирощування інших багаторічних культур; 02.20 Лісозаготівлі; 02.30 Збирання дикорослих не деревних продуктів; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво.

Отже, серед видів діяльності ДП "Козелецьрайагролісгосп" є лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, вирощування інших багаторічних культур, лісозаготівлі, збирання дикорослих не деревних продуктів, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, лісопильне та стругальне виробництво.

Так, з акту перевірки вбачається, що перевіркою правильності визначення валових витрат за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 податковим органом встановлено їх завищення в сумі 606343,00грн, з них за IV квартал 2010 року в сумі: 312445,00 грн., за І квартал 2011 року -293898,00 грн.

За періоди: з 01.10.2010 по 31.03.2011, з 01.04.2011 по 31.12.2012 ДП "Козелецьрайагролісгосп" здійснювало операції з реалізації готової продукції (лісопродукції - пиловник, дрова тощо). При цьому, протягом зазначених періодів відсоток реалізації готової продукції становив понад 99%.

ДП "Козелецьрайагролісгосп" у 2010 та 2011 роках укладено договори підряду щодо проведення заготівельних робіт по лісовому господарству з рядом контрагентів-підрядників, на виконання яких були складені відповідні акти виконаних робіт по лісозаготівлі за вказаний період. Оплата за отримані послуги підтверджується виписками з банківського рахунку та касовими книгами.

На підставі наявних в матеріалах справи доказі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що валові витрати на оплату послуг по проведенню заготівельних робіт по лісовому господарству у IV кварталі 2010 та у І кварталі 2011 підтверджується необхідними первинними документами та були відображені у бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, відповідач вважав, що підприємством було порушено вимоги підпункти 5.3.1., 5.3.3. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки у IV кварталі 2010 року та у І кварталі 2011 року ДП "Козелецьрайагролісгосп" було віднесено витрати по заробітній платі робітників до складу валових витрат.

Згідно пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на: сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб (підпункт 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 цього Закону).

Однак, пункт 5.6 статті 5 цього Закону визначає особливості визначення складу витрат на оплату праці, згідно підпункту 5.6.1 якого, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно підпункту 5.6.2 пункту 5.6 статті 5 цього Закону додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" протягом такого податкового періоду.

Згідно підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

Судами встановлено, що до складу валових витрат ДП "Козелецьрайагролісгосп" були включені витрати по заробітній платі робітників, а також по нарахуваннях на заробітну плату робітників суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов`язкового страхування у IV кварталі 2010 року та у І кварталі 2011 року. Зазначене підтверджується копіями штатного розпису, платіжними відомостями на виплату авансу, заробітної плати (копії платіжних відомостей на виплату авансу, зарплати за IV квартал 2010 рік; копії платіжних відомостей на виплату авансу, зарплати за 2011 рік; копії платіжних відомостей на виплату авансу, зарплати за 2012 рік), касовими книгами (копії касових книг за IV квартал 2010 року; копії касових книг за 2011 рік), виписками з банківського рахунку за вказані періоди (виписка з банківського рахунку за IV квартал 2010 року; копії виписок з банківського рахунку за 2011 рік).

Таким чином, з системного аналізу вищезазначених норм права, суд вбачає, що позивач, не порушив підпункт 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки, судами було встановлено, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" не включало до складу валових витрат витрати на сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Позивачем, згідно підпункту 5.6.1, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 цього Закону віднесено до складу валових витрат витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а саме витрати по заробітній платі робітників та витрати по нарахуваннях на заробітну плату робітників суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов`язкового страхування у IV кварталі 2010 року та у І кварталі 2011 року.

На підставі встановленого, судами правомірно зазначено про протиправність висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат у IV кварталі 2010 року в сумі 155894,00грн. та у І кварталі 2011 року в сумі 256397,00грн. та в сумі 187480,00грн.

Крім того, ДП "Козелецьрайагролісгосп" до складу валових витрат були включені витрати операційної діяльності, в тому числі собівартості придбаних (виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг) у періоді з 31.03.2011 по 31.12.2012, а саме по заробітній платі; по оплаті послуг по проведенню заготівельних робіт; по ПММ, запасним частинам, електроенергії, розхідним матеріалам.

Такі витрати підтверджені позивачем копіями первинних документів за вказаний період: щодо заробітної плати - штатним розписом, платіжними відомостями на виплату авансу, заробітної плати, касовими книгами, виписками з банківського рахунку; на оплату послуг по проведенню заготівельних робіт - договорами підряду, актами виконаних робіт по лісозаготівлі, виписками з банківського рахунку, касовими книгами; по ПММ, запасним частинам, електроенергії, розхідним матеріалам - звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, касовими книгами, виписками з банківського рахунку, а також - отриманими податковими накладними, вказаними в реєстрах, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, відповідач вважає, що земельні ділянки, що перебувають у користуванні позивача залишаються неоформленими з правом постійного користування за позивачем, то він не є власником та/або землекористувачем згідно статтей 269, 270 Податкового кодексу України, а отже зважаючи на відсутність у ДП "Козелецьрайагролісгосп" належним чином оформлених земельних ділянок для провадження діяльності з лісокористування для провадження задекларованого ним основного виду діяльності, підприємством було завищено склад валових витрат у періоді з 31.03.2011 по 31.12.2012 у розмірі 4735350,00грн.,

Крім того, відповідач констатує завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 в сумі 77174,00 грн., у зв`язку з відсутністю у ДП "Козелецьрайагролісгосп" належним чином оформлених лісових ділянок для проведення діяльності з лісівництва і лісозаготівлі та надання послуг у лісовому господарстві та відсутність орендованих земельних ділянок лісових насаджень.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Статуту ДП "Козелецьрайагролісгосп" створене на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та є комунальним підприємством.

Частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ (чинного на момент надання землі позивачу) передбачалось, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. При цьому згідно статті 7 вказаного Кодексу у постійне користування земля надавалась Радами депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам. Статті 12, 19 Кодексу також регламентували, що до компетенції обласних Рад належить надання земельних ділянок у користування.

Згідно частини 2 статті 9 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час надання землі підприємству) у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства тощо. Відповідно до положень статті 13 цього Кодексу надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування належало до відання обласних Рад.

Рішенням 15 сесії 23 скликання Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" ДП "Козелецьрайагролісгосп" надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємствам для ведення лісового господарства.

Пунктом 3 Рішення облради доручено районним радам видати підприємствам, яким надаються ділянки лісового фонду, державні акти на право постійного користування землею.

Для забезпечення виконання даного пункту ДП "Козелецьрайагролісгосп" (замовник) за дозволом Козелецької районної державної адміністрації (Розпорядження від 30.04.2004 №198) було укладено договір №01_2007-НТП з Приватним підприємством "Руслана" (виконавець) на створення науково-технічної продукції на право користування вказаною землею.

На виконання договору від 05.01.2005, укладеного між Чернігівським обласним спеціалізованим комунальним агролісогосподарським підприємством "Чернігівоблагроліс" (замовник) та Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням, останнім виконані польові лісовпорядні роботи по вищевказаним ділянкам.

Судами встановлено, що в розроблених проектах лісовпорядкування, планів лісонасаджень ДП "Козелецьрайагролісгосп" (лісовпорядкування 2005 року) надана якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, які відображені у планах лісонасаджень та майстерських дільниць ДП "Козелецьрайагролісгосп", що підтверджує також використання таких ділянок у відповідності до господарській діяльності позивача.

Крім того, згідно акту перевірки Контрольно-ревізійного відділу в Козелецькому районі від 13.11.2009 № 7- 24/66 проведено повну ревізію використання земель ДП "Козелецьрайагролісгосп та підтверджено, що позивач був одержувачем бюджетних коштів за програмою "Заходи з охорони і захисту, раціонального використання лісів, наданих у постійне користування агропромисловим підприємствам". Факт, що ведення господарської діяльності на лісових площах засвідчено також актом перевірки Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в серпні 2013 року.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов`язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу). Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

При цьому, варто зауважити, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

До набуття чинності Земельним кодексом України у постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебували у державній власності для наступних категорій осіб: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам (Стаття 7 Земельного кодексу України у редакції чинній на момент винесення Рішення 15 сесії 23 скликання Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду").

Право постійного користування посвідчувалося також державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 цього Кодексу).

При цьому, Земельним кодексом України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005 (згодом строк було подовжено до 01.01.2008) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (пункт 6 розділу X Земельного кодексу). Проте, Рішенням Конституційного Суду N 5-рп/2005 від 22.09.2005 положення даного пункту визнано неконституційним та таким, що втратило чинність.

З наведеного вбачається, що на правовідносини стосовно отримання земельних ділянок у постійне користування, які виникли до набуття чинності Земельним кодексом, не поширюються положення статті 92 Земельного кодексу України, а застосовуються норми земельного законодавства до набрання чинності Земельного кодексу України від 25.10.2001 N2768-III.

З викладеного вбачається, що суди попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин та правильно застосувавши норми матеріального права дійшли правомірного висновку, що хоча ДП "Козелецьрайагролісгосп" і не було надано державний акт на право постійного користування земельними ділянками, проте податкове законодавство не вимагає оформлення права постійного користування земельною ділянкою як обов`язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні такого платника податку, так і не визначає, що витрати, які виникли у процесі діяльності на таких ділянках є такими, що не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а відповідно не забороняє формування валових витрат та податкового кредиту з провадження господарської діяльності на таких ділянок.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією, що оформлене належним чином право постійного користування земельною ділянкою не може вважатися єдиним обов`язковим документом, що підтверджує реальність та правомірність здійснення господарських операцій у відповідності до видів економічної діяльності ДП "Козелецьрайагролісгосп". Відтак, дефекти оформлення права постійного користування земельною ділянкою не можуть впливати на правильність визначення валових витрат та податкового кредиту

За таких обставин, судами констатовано, що висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат у періоді з 31.03.2011 по 31.12.2012 у розмірі 4735350,00грн. з підстав неоформлення права постійного користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" земельних ділянок для провадження задекларованого ним основного виду діяльності не може бути підставою для невизнання ведення ДП "Козелецьрайагролісгосп" гоподарської діяльності на таких ділянках. Відповідачем протиправно не були взяті ідо уваги первинні документи, надані позивачем на перевірку на підтвердження дійсності господарських операцій та правомірності формування витрат та податкового кредиту. Податковий орган керувався лише дефектностю оформлення земельних ділянок на яких ДП "Козелецьрайагролісгосп" здійснює свою господарську діяльність.

Враховуючи, що судом встановлено протиправність висновку відповідача щодо завищення позивачем валових витрат з підстав неоформлення права постійного користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" земельних ділянок для провадження діяльності з лісокористування, з наведеного вбачається, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на підставі підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 ПК України витрати за період з 31.03.2011 по 31.12.2012 у розмірі 835462,00грн. по збору за лісокористування, що підтверджується копіями відповідних податкових розрахунків збору за спеціальне використання лісових ресурсів та копіями виписок з банківського рахунку за відповідний період.

Також, при перевірці амортизаційних відрахувань, відповідачем було встановлено їх завищення в розмірі: 37583,00грн., з них у IV кварталі 2010 року в сумі: 19598,00грн. та у І кварталі 2011 року в сумі: 17985,00грн.

Так, у відповідності до Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району від 02.06.2008 №1, укладеного Козелецької районною радою з ДП "Козелецьрайагролісгосп", у строкове платне користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" передано майновий комплекс будівель розташований за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с.Кошани, вул.Гагаріна, 18 , що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району у складі: контора, житловий будинок, гараж, майстерня, лісопильний цех, побутовий корпус, навіс для пилорами, сарай, сарай-гараж, сарай, господарський гараж, сушильна камера, насосна будка, вбиральні, водонапірна вежа, огорожа, колодязь, загальною вартістю - 572300,00 грн.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району, а Орендар користується ним протягом всього строку оренди. Амортизаційні відрахування на орендоване Майно нараховуються відповідно до чинного законодавства.

Згідно Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району від 01.06.2012 №6, укладеного Козелецької районною радою з ДП "Козелецьрайагролісгосп", у строкове платне користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" передано майновий комплекс будівель розташований за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с.Кошани, вул.Гагаріна, 18 , що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району у складі: контора, житловий будинок, гараж, майстерня, лісопильний цех, побутовий корпус, навіс для пилорами, сарай, сарай-гараж, сарай, господарський гараж, сушильна камера, насосна будка, вбиральні, водонапірна вежа, огорожа, колодязь, загальною вартістю - 580095,00 грн.

На орендовані основні засоби підприємство нараховує амортизаційні відрахування згідно статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ (зі змінами та доповненнями), яким визначено, що орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному будівництві, та дохід (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуде орендарем відповідно до законодавства інше майно.

Згідно частиною 3 цієї статті амортизаційні відрахування на орендовані приміщення, частини будівель і споруд та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться це майно.

Як вважав відповідач, вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не зобов`язують підприємство зменшувати розмір валового доходу на суму амортизаційних нарахувань, а рекомендації стосуються нарахування зносу у бухгалтерському обліку, що давало б можливість підприємству залишати у своєму розпорядженні амортизаційні відрахування. Оскільки ДП "Козелецьрайагролісгосп" непонесено жодних витрат на придбання основних засобів, які знаходяться в оперативній оренді на право власності на які підприємство не набуває, тому зменшувати суму оподатковуваного прибутку на розмір амортизаційних відрахувань у відповідності до чинного законодавства на момент проведення зазначених операцій не має права.

ДП "Козелецьрайагролісгосп" згідно наданих документів були понесені витрати на побудову огорожі, первинна вартість огорожі складає 26275,26 грн., розмір амортизаційних відрахувань на огорожу у IV кварталі 2010 року склав - 245,89грн., у І кварталі 2011 року - 242,81грн.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334), який діяв з 1997 року по 01.04.2001, встановлено, що лізингова (орендна) операція (пункт 1.18 статті 1) - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного, при визначенні об`єкта оподаткування, відповідно до норм Закону №334, валовий дохід платника податку зменшується на суму понесених (нарахованих) валових витрат і на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з нормами статті 8 Закону №334, включаючи суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на вартість зазначеного майна цілісних майнових комплексів отриманих ДП "Козелецьрайагролісгосп".

Таким чином, суди дійшли висновку, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" мало всі підстави для здійснення амортизаційних відрахувань у IV кварталі 2010 та І кварталі 2011 років, оскільки визначення об`єкта оподаткування платника податку - орендаря цілісного майнового комплексу не суперечить основним принципам Закону №334, і хоча в обліку такого платника податку і не відображено витрати з придбання або виготовлення основних фондів, що входять до складу ЦМК, названим законом визначено, що його норми застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених Законом №2269, а платник податку (позивач) здійснює свою господарську діяльність із використанням такого майнового комплексу, спрямовану на отримання прибутку.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач вважав, що підприємством порушено вимоги пункту 45.2 статті 45, пункту 63.3 статті 63 ПК України, пункту 23 підрозділу 2 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 №3609 у зв`язку з неправомірним декларуванням позивачем пільги по ПДВ протягом періоду, що підлягав перевірці у сумі 2'000'843,00грн.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України та абзацу 2 пункту 3 розділу І Порядку, затвердженого наказом ДПА України № 984 (далі - Порядок), єдиним носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, є акт перевірки.

Суд першої інстанції наголосив, що відповідачем проігноровано вимоги цього Порядку, а також відповідач не посилається на первинні документи та підстави їх неврахування, на господарські операції, не згадує контрагентів позивача, а також не обґрунтовує, чим позивач порушив вказану норму податкового законодавства.

Щодо порушення ДП "Козелецьрайагролісгосп" пункту 45.2 статті 45 ПК України згідно якого, податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суди відзначили наступне.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 100261 місцезнаходження ДП "Козелецьрайагролісгосп" є: 17061, Чернігівська область, Козелецький район, с.Кошани вулиця та номер будинку не зазначені). Така ж адреса вказана і в Статуті підприємства. При цьому, судом встановлено, що згідно листа Одинцівської сільської ради від 18.12.2013 №155, ДП "Козелецьрайагролісгосп" знаходиться за адресою: 17061, Чернігівська область, Козелецький район, с. Кошани, вул.Гагаріна, буд.18. Підприємство орендує майновий комплекс, що знаходиться в комунальній власності, розміщений в с.Кошани.

Таким чином, судами встановлено, що фактичне місцезнаходження підприємства відповідає юридичному, оскільки це одне і те саме приміщення.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Згідно пункту 63.4 статті 63 ПК України взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є контролюючі органи або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

Судами не вбачалося порушення позивачем пункту 63.3 статті 63 ПК України, оскільки, як встановлено ДП "Козелецьрайагролісгосп" пройшло відповідну реєстрацію та було взято на облік Козелецькою ОДПІ за його місцезнаходженням.

Щодо визначення порушення за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, суди звертали увагу, що податковим органом в акті перевірки зазначається лише ряд статей Податкового кодексу без чіткого викладення змісту порушення позивачем викладених норм Податкового кодексу України. Як з`ясовано судом першої інстанції з пояснень представників відповідача, податковим органом встановлено порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а», пункту 176.2 статті 176 ПК України, внаслідок чого ДП "Козелецьрайагролісгосп" станом на 31.03.2011 несвоєчасно перераховано до бюджету 29182,43грн. податку на доходи фізичних осіб, утриманого із виплаченої заробітної плати працівників підприємства у IV кварталі 2010 року.

Суди прийшли до однозначного висновку посилаючись на частину першу статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" не могло порушити наведені відповідачем норми Податкового кодексу України, оскільки він набрав чинності 01.01.2011. Крім того, податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 №0003281700 за платежем податок на доходи фізичних осіб, винесено на підставі неіснуючого акта перевірки від 24.12.2013. Крім того, визначення позивачу штрафних санкцій за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 не можуть бути застосовувані податковим органом у розмірі більше 1 гривні за кожне порушення, згідно пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи, Козелецькою ОДПІ при винесенні спірних податкових рішень зазначену норму Податкового кодексу України враховано не було. З урахуванням встановленого, суди погодились з позицією позивача, що за належних доказів у податкового органу не було підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Судами попередніх інстанцій досліджувалися обставини правомірності призначення контролюючим органом перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 82.2 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4 статті 78 ПК України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Згідно підпункту 78.1.4 пункту 78.4 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що начальником Козелецької ОДПІ прийнято наказ від 05.11.2013 №235, наказ від 12.11.2013 №254 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Козелецьрайагролісгосп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 та наказ від 19.11.2013 №269 про продовження термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Козелецьрайагролісгосп" на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 підпункту 78.1.4 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 ПК України.

Разом з тим, податковим органом надіслано ДП "Козелецьрайагролісгосп" запит від 07.10.2013 за вих.№138/15-013 у зв`язку з встановленням факту сумнівності щодо проведення підприємством господарської діяльності на протязі 2012 - 2013 років, додатково зазначивши, що не надання інформації визначеної у запиті та її документального підтвердження протягом зазначеного терміну є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України (за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту).

16.10.2013. вих.№163 підприємством була надана відповідь на вказаний запит, де надана в повній мірі вся запитувана інформація та її документальне підтвердження, що не заперечувалось у судовому засіданні представниками відповідача.

За таких обставин, суди погодились з доводами позивача, що податковим органом вказано у запиті іншу правову підставу проведення перевірки (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України), ніж у вищезазначених наказах.

Крім того, суди дійшли висновку, що наказ від 05.11.2013 №235, наказ від 12.11.2013 №254 та наказ від 19.11.2013 №269 - є протиправними, оскільки згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 цієї статті документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Проте, податковим органом було призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку всупереч того, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" надало пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, що не заперечувалось представником відповідача.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що підстави для призначення та проведення перевірки у відповідача були відсутні, а отже дії по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Козелецьрайагролісгосп", результати якої оформлено актом від 02.12.2013 №255/22/31187172 також є неправомірними.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини другої статті 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як унормовано частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд касаційної інстанції за результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій погоджується з висновком, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Згідно приписів частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити Ніжинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області її правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду