розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що дії відповідача по проведенню перевірки, що оформлена актом від 02.12.2013 року №255/22/31187172 - неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - необґрунтованими та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів і зборів у Чернігівській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп", результати якої оформлено актом від 02.12.2013 року №255/22/31187172.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 24.12.2013 року №0000622200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2064932,00 грн. за основним платежем та 430553,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 24.12.2013 року №0000612200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1505246,00 грн. за основним платежем та 332911,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 24.12.2013 року №0003281700, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14591,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ДП "Козелецьрайагролісгосп" є юридичною особою, зареєстроване 16.01.2001 року Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (Свідоцтво Серії А00 № 100261), включене до ЄДРПОУ (Довідка з ЄДРПОУ Серії АБ 545386), як платник податків перебуває на обліку в Козелецькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (Свідоцтво № 100219698).

При цьому, згідно Довідки з ЄДРПОУ Серії АБ 545386 видами діяльності ДП "Козелецьрайагролісгосп" (за КВЕД) є: 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 01.29 Вирощування інших багаторічних культур; 02.20 Лісозаготівлі; 02.30 Збирання дикорослих не деревних продуктів; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво.

Судом першої інстанції також встановлено, що на підставі направлення від 05.11.2013 р. №88, виданого головному державному ревізору-інспектору відділу податкового аудиту Козелецької ОДПІ Макаровим О.О., направлення від 05.11.2013 р. №89, виданого начальнику відділу доходів і зборів з фізичних осіб Козелецької ОДПІ Проценко І.В., направлення від 12.11.2013 р. №96, виданого начальнику відділу податкового аудиту Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, державним службовцем II рангу Тюшкевич О.В. на підставі наказів Козелецької ОДПІ від 05.11.2013 р. №235 та від 12.11.2013 р. №254, керуючись вимогами ст. 20, пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4, п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України та Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 31.10.2012 р. №948, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Козелецьрайагролісгосп" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства у періоді з 01.10.2010 р. по 30.09.2013 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 05.11.2013 р. по 18.11.2013 р. Термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 19.11.2013 р. у відповідності до Наказу Козелецької ОДПІ від 19.11.2013 р. №269, за результатами якої складено акт від 02.12.2013 №255/22/31187172.

В ході проведення перевірки Козелецькою ОДПІ встановлено порушення: - пп. 5.3.1, пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 та пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР "Про оподаткування податку на прибуток підприємств"; п.138.1, п. 138.8, пп. 138.8.1, пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138; п. 138.9 (ст. 138, абз. в), пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138; п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1505246,0 грн., а саме: у IV кварталі 2010 року в сумі 55818,0 грн., за I квартал 2011 року - 77995,0 грн., за II- IV квартали 2011 року - 634891,0 грн., за 2012 рік - 736542,0 грн. Та завищено від'ємне значення по податку на прибуток у IV кварталі 2010 року в сумі: -27193,0 грн.; - п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого у періоді з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 62099,0 грн., а саме: 2010 рік - 36627,0 грн., 2011 рік - 15838,0 грн., 2012 рік - 11624,0 грн. Встановлено завищення сплати податку на додану вартість у грудні 2011 року в сумі 1990,0 грн.; - п. 45.2 ст. 45, 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 23 підрозділу 2 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року №3609, встановлено неправомірність використання пільги по податку на додану вартість у сумі 2000843,0 грн., з них за 2011 рік - 759806,0 грн., за 2012 рік - 750390,0 грн., за 9 місяців 2013 року - 490647,0 грн.; - пп. 168.1.2, п. 168.1 ст. 168, абз. а, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого станом на 31.03.2011 року до бюджету несвоєчасно перераховано 29182,43 грн. податку на доходи фізичних осіб, утриманого із виплаченої заробітної плати працівників підприємства.

Не погоджуючись з вказаними висновками, позивач у порядку, встановленому ст.86 Податкового кодексу України, 06.12.2013 року подав до Козелецької ОДПІ заперечення за вих. №205. У відповіді від 13.12.2013 р. №565/10/25-22-22-208 відповідач повідомив, що ці заперечення не будуть враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень.

На підставі акта перевірки від 02.12.2013 р. №255/22/31187172 Козелецькою ОДПІ були прийняті: - податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. №0000622200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2064932,00 грн. за основним платежем та 430553,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. №0000612200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1505246,00 грн. за основним платежем та 332911,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. №0003281700, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14591,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому, Козелецькою ОДПІ встановлено, що на формування відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. та за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. мало вплив здійснення операцій з реалізації готової продукції (лісопродукції - пиловник, дрова тощо), протягом перевіреного періоду відсоток реалізації готової продукції становив понад 99%.

Перевіркою правильності визначення валових доходів за перевіряємий період не встановлено їх завищення чи заниження.

Поряд з цим, перевіркою правильності визначення валових витрат за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. Козелецькою ОДПІ встановлено їх завищення в сумі 606343,00 грн, з них за IV квартал 2010 року в сумі: 312445,00 грн., за І квартал 2011 року -293898,00 грн.

Перевіркою правильності визначення витрат за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено їх завищення в сумі - 5388612,00 грн., з них у ІІ- IV кварталах 2011 року - 2134724,00 грн., (II кв. - 414490,00 грн., III кв. - 833762,00 грн., IV кв. - 886472,00 грн.); за 2012 рік - 3436088,00 грн. (І кв. - 607644,00 грн., II кв. - 834263,00 грн., III кв. - 887660,00 грн., IV кв. - 924321,00 грн.).

При перевірці відображених у рядку 04.1 Декларації „витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 в сумі: 488394,0грн., ревізори зазначають, що зважаючи на відсутність у ДП "Козелецьрайагролісгосп" лісових площ та в порушення вимог пп. 5.3.1., пп.5.3.3. п.5.3. ст.5 ЗУ "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" зі змінами та доповненнями, підприємством у періоді з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. безпідставно завищено валові витрати, які понесені на потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності, в сумі: 95772,00грн., з них у IV кварталі 2010 року в сумі: 75648,00 грн., у І кварталі 2011 року в сумі: 20124,00 грн.

У IV кварталі 2010 року у Декларації відображено нарахування заробітної плати в сумі 8224,00 грн., у відповідності до звіту форми 1ДФ та за мінусом заробітної плати працівників, заробітна плата адміністративного апарату підприємства становить - 82329,74 грн., витрати по заробітній платі робітників віднесені до складу валових витрат в порушення вимог пп.5.3.1., пп.5.3.3. п.5.3. ст.5 ЗУ від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" зі змінами та доповненнями, у ДП "Козелецьрайагролісгосп" завищено валові витрати у Декларації у IV кварталі 2010 року в сумі: 155894,00 грн. та у І кварталі 2011 року в сумі: 256397,00 грн., з них: у відповідності до звіту форми 1ДФ та за мінусом заробітної плати працівників, заробітна плата адміністративного апарату підприємства становить - 68917,23 грн., витрати по заробітній платі робітників віднесені до складу валових витрат в порушення вимог пп. 5.3.1., пп.5.3.3. п.5.3. ст.5 ЗУ від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" зі змінами та доповненнями, ДП "Козелецьрайагролісгосп" завищено валові витрати у Декларації за І квартал 2011 року в сумі: 187480,0грн.

Таким чином, Козелецька ОДПІ вважає, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" в порушення вимог п. 138.1.ст.138; п.138.8.; пп. 138.8.1., пп. 138.8.2. п. 138.8. ст. 138.; п. 138.9. ст. 138., п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, яким зокрема визначено, що до складу валових витрат відповідного періоду платник має право віднести лише витрати пов'язані з провадженням виробництва, зважаючи на відсутність у ДП "Козелецьрайагролісгосп" належних земельних ресурсів для провадження задекларованого ним основного виду діяльності, підприємством було завищено склад валових витрат у періоді з 31.03.2011 по 31.12.2012 у розмірі: 4735350,00 грн., зазначені витрати підприємством були нараховані за рахунок витрат які сформували собівартість затрат, а саме: витрати в запчастинах, матеріалах та залишках готової продукції, на ПММ, витрати на послуги по заготівлі, витрати на електроенергію, амортизаційні витрати на орендовані основні засоби, витрати на заробітну плату нараховану працівникам що були задіяні на виробництві.

При цьому, Козелецька ОДПІ зазначає, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" в порушення вимог абз.в. пп. 138.10.4. п. 138.10. ст. 138; п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, яким зокрема визначено, що до складу валових витрат платник має право віднести інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі суми нарахованих податків та зборів..., зважаючи на відсутність у ДП "Козелецьрайагролісгосп" належним чином оформлених земельних ділянок для провадження діяльності з лісокористування для провадження задекларованого ним основного виду діяльності, підприємством було завищено склад валових витрат у періоді з 31.03.2011 по 31.12.2012 у розмірі: 835462,00 грн.

При перевірці амортизаційних відрахувань, Козелецькою ОДПІ було встановлено їх завищення в розмірі: 37583,00 грн., з них у IV кварталі 2010 року в сумі: 19598,00 грн. та у І кварталі 2011 року в сумі: 17985,00 грн.

Так, перевіряючі зазначають, що у відповідності до Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району № 1 від 02.06.2008, укладеного Козелецької районною радою з ДП "Козелецьрайагролісгосп", у строкове платне користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" передано майновий комплекс будівель розташований за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с. Кошани, вул. Гагаріна, 18, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району у складі: контора, житловий будинок, гараж, майстерня, лісопильний цех, побутовий корпус, навіс для пилорами, сарай, сарай-гараж, сарай, господарський гараж, сушильна камера, насосна будка, вбиральні, водонапірна вежа, огорожа, колодязь, загальною вартістю - 572300,00 грн.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району, а Орендар користується ним протягом всього строку оренди.

Орендна плата стягується у відповідності до чинного законодавства.

Амортизаційні відрахування на орендоване Майно нараховуються відповідно до чинного законодавства.

У відповідності до Додаткової угоди №18 від 01.04.2011 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району від 02.06.2008 року ДП "Козелецьрайагролісгосп" (Орендаря) зобов'язано - застрахувати орендоване майно на суму не менше ніж його балансова (залишкова) вартість на користь Орендодавця у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району №6 від 01.06.2012 р., укладеного Козелецької районною радою з ДП "Козелецьрайагролісгосп", у строкове платне користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" передано майновий комплекс будівель розташований за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с.Кошани, вул.Гагаріна, 18, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району у складі: контора, житловий будинок, гараж, майстерня, лісопильний цех, побутовий корпус, навіс для пилорами, сарай, сарай-гараж, сарай, господарський гараж, сушильна камера, насосна будка, вбиральні, водонапірна вежа, огорожа, колодязь, загальною вартістю - 580095,00 грн.

Майно передається в оренду з метою використання для виробничих потреб.

Так, ДП "Козелецьрайагролісгосп" основні засоби, які знаходяться у оперативній оренді у відовідності до бухгалтерського обліку відображає у власному балансі та на рахунку "10" "Основні засоби".

На орендовані основні засоби підприємство нараховує амортизаційні відрахування згідно ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. №2269-ХІІ (зі змінами та доповненнями), яким визначено, що орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному будівництві, та дохід (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуде орендарем відповідно до законодавства інше майно.

Згідно частиною 3 даної статті, амортизаційні відрахування на орендовані приміщення, частини будівель і споруд та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться це майно.

Тобто зважаючи на викладене, Козелецька ОДПІ вважає, що вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не зобов'язують підприємство зменшувати розмір валового доходу на суму амортизаційних нарахувань, а рекомендації стосуються нарахування зносу у бухгалтерському обліку, що давало б можливість підприємству залишати у своєму розпорядженні амортизаційні відрахування.

Крім того, перевіряючи зазначають, що оскільки ДП "Козелецьрайагролісгосп" не понесено жодних витрат на придбання основних засобів, які знаходяться в оперативній оренді на право власності на які підприємство не набуває, тому зменшувати суму оподатковуваного прибутку на розмір амортизаційних відрахувань у відповідності до чинного законодавства на момент проведення зазначених операцій не має права.

ДП "Козелецьрайагролісгосп" згідно наданих документів були понесені витрати на побудову огорожі, первинна вартість огорожі складає 26275,26 грн., розмір амортизаційних відрахувань на огорожу у IV кварталі 2010 року склав - 245,89 грн., у І кварталі 2011 року - 242,81грн.

Таким чином, Козелецька ОДПІ прийшла до висновку, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" в порушення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) завищено суми амортизаційних відрахувань в розмірі 37583,30 грн.

Також, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. встановлено його завищення в сумі 77174,00 грн., в т.ч. у періоді з 01.10.2010 по 31.12.2010 - 36627,00 грн., у 2011 році - 28658,00 грн., у 2012 році - 11889,00 грн.

Козелецька ОДПІ аргументує таке завищення тим, що основним задекларованим видом діяльності підприємства є лісівництво і лісозаготівлі та надання послуг у лісовому господарстві.

На виконання задекларованих основних видів діяльності підприємство здійснювало придбання ПММ, електроенергії, МШП, запчастин тощо.

При цьому, зважаючи на відсутність у ДП "Козелецьрайагролісгосп" належним чином оформлених лісових ділянок для проведення діяльності з лісівництва і лісозаготівлі та надання послуг у лісовому господарстві та відсутність орендованих земельних ділянок лісових насаджень при включенні до складу валового кредиту відповідного періоду підприємством було порушено вимоги п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.198.3 ст.198, п.201.1, 201.2 ст.201 Податкового кодексу України підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62099,00 грн., а саме: 2010 рік - 36627,00 грн., 2011 рік - 13848,00 грн., 2012 рік - 11624,00 грн

Козелецькою ОДПІ встановлено, що за період з 01.10.2010 р. по 31.09.2013 р. ДП "Козелецьрайагролісгосп" користувався пільгою в оподаткуванні. Задекларовано пільгу по податку на додану вартість в сумі 2000843,0 грн.

Перевіркою повноти визначення сум задекларованих пільг у періоді з 01.10.10 р. по 31.09.2013 р. встановлено неправомірність використання пільги по податку на додану вартість у сумі 2000843,00 грн.

Підприємство використовувало пільгу по ПДВ тимчасово до 01.01.2014 року, операції з постачання деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

В ході перевірки було направлено запити до відділу містобудування та архітектури Козелецької РДА від 19.11.2013 р. та від 21.11.2013 р. про надання Плану забудови села Кошани та надання копій опорного плану.

До Держкомзему у Козелецькому районі також направлено запит від 19.11.2013 р. та отримано відповідь, що земельна ділянка, надана ДП "Козелецьрайагролісгосп" у постійне користування знаходиться за межами населеного пункту. В той же час розробка технічної документації з приводу встановлення нормативної грошової оцінки землі відсутня. На сьогоднішній час земельні ділянки, які були передані ДП "Козелецьрайагролісгосп" на підставі рішення Чернігівської обласної Ради від 27.03.2001 р., обліковуються в землях запасу державної власності. Категорія земель - землі лісогосподарського призначення. Нормативна грошова оцінка землі не проводилась, правовстановлюючі документи на користування зазначеними земельними ділянками ДП "Козелецьрайагролісгосп" не реєструвалися.

Так, в своїх документах ДП "Козелецьрайагролісгосп" вказує різну юридичну адресу: в реєстраційних документах адреса - с.Кошани; в договорі про оренду основних засобів - с.Кошани, вул. Гагаріна, 18; в акті перевірки КРУ - с.Кошани, вул.Польова, 1, а згідно відповіді держкомзему у Козелецькому районі та відділу містобудування та архітектури Козелецької РДА - ДП "Козелецьрайагролісгосп" знаходиться за межами с.Кошани.

Зважаючи на викладене, Козелеціка ОДПІ вважає, що в порушення вимог: п. 45.2 ст.45 ПКУ (де визначено, що податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи); п.63.3 ст.63 ПКУ (де визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб ...); п.23 підрозділу 2 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. №3609, ДП "Козелецьрайагролісгосп" неправомірно задекларовано пільгу по податку на додану вартість протягом перевіряємого періоду у сумі 2000843,00 грн.

При перевірці своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, ревізорами зазначається лише ряд статей податкового кодексу без будь-яких висновків, а саме:

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, також визначено, що особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену Податковим кодексом.

Відповідно до п.п. 168.2, 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документи на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом для місячного податкового періоду (п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Згідно п. 171.1. ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Також, згідно із п. п. "ґ" п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу особи, які мають статус податкових агентів у разі неповної чи несвоєчасної сплати суми податку на доходи фізичних осіб несуть відповідальність, яка передбачена Податковим кодексом.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання та підстави проведення документальної позапланової виїзної перевірки, суд враховує, що відповідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу).

Згідно п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

А відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, встановлено, що на виконання зазначених норм права начальником Козелецької ОДПІ Максимовим В.М. виписано наказ від 05.11.2013 року №235, наказ від 12.11.2013 року №254 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Козелецьрайагролісгосп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року та наказ від 19.11.2013 року № 269 про продовження термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Козелецьрайагролісгосп" на підставі ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, Козелецькою ОДПІ було надіслано ДП "Козелецьрайагролісгосп" запит від 07.10.2013 р. за вих. №138/15-013 у зв'язку з встановленням факту сумнівності щодо проведення підприємством господарської діяльності на протязі 2012 - 2013 років, додатково зазначивши, що не надання інформації визначеної у запиті та її документального підтвердження протягом зазначеного терміну є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту).

16.10.2013 р. за вих.163 підприємством була надана відповідь на вказаний запит, де надана в повній мірі вся запитувана інформація та її документальне підтвердження, що не заперечувалось у судовому засіданні представниками відповідача.

За таких обставин, можливо погодитися з позивачем, що Козелецькою ОДПІ не лише вказано у запиті абсолютно іншу правову підставу проведення перевірки (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України), ніж у вищезазначених наказах, але і виписано наказ від 05.11.2013 року №235, наказ від 12.11.2013 року №254 та наказ від 19.11.2013 року №269 - протиправно, оскільки як згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, так і відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а Козелецькою ОДПІ було призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку всупереч того, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" надало всі пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, що не заперечувалось представниками відповідача.

Таким чином, підстави для призначення та проведення вищеописаної перевірки у Козелецької ОДПІ були відсутні, а отже і дії по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Козелецьрайагролісгосп", результати якої оформлено актом від 02.12.2013 р. №255/22/31187172 також є неправомірними.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, необхідно врахувати, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 №1251 "Про систему оподаткування" (чинного на момент спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни. А згідно ст. 11 цього Закону платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування. Вказана правова норма повністю кореспондується із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно аналогічні зобов'язання встановлені п. 1.2 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент спірних правовідносин), де визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Вказана правова норма повністю кореспондується із пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Відповідно, в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як встановлено вище, серед видів діяльності ДП "Козелецьрайагролісгосп" є лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, вирощування інших багаторічних культур, лісозаготівлі, збирання дикорослих не деревних продуктів, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, лісопильне та стругальне виробництво.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Так, встановлено, що підтверджується актом перевірки від 02.12.2013 р. №255/22/31187172 за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. та за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. ДП "Козелецьрайагролісгосп" здійснювало операції з реалізації готової продукції (лісопродукції - пиловник, дрова тощо). При цьому, протягом зазначених періодів відсоток реалізації готової продукції становив понад 99%.

Також встановлено, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" були укладені в 2010 та 2011 роках договори підряду щодо проведення заготівельних робіт по лісовому господарству з рядом контрагентів-підрядників (Договори підряду, укладені у 2010 році, на 5 арк.; договори підряду, укладені у 2011 році, на 3 арк.; договори підряду, укладені у 2012 році, на 8 арк., приєднано до матеріалів справи).

На виконання яких були складені відповідні акти виконаних робіт по лісозаготівлі за вказаний період (Акти виконаних робіт по лісозаготівлі у IV кварталі 2010 року на 6 арк.; Акти виконаних робіт по лісозаготівлі у 2011 році на 17 арк.; Акти виконаних робіт по лісозаготівлі у 2012 році на 69 арк., приєднано до матеріалів справи).

Оплата за отримані послуги підтверджується виписками з банківського рахунку за IV квартал 2010 та 2011 роки (виписка з банківського рахунку за IV квартал 2010 року; виписки з банківського рахунку за 2011 рік на 67 арк.; виписки з банківського рахунку за 2012 рік на 128 арк.; виписки з банківського рахунку за 9 місяців 2013 року на 78 арк., приєднано до матеріалів справи) та касовими книгами (копії касових книг за IV квартал 2010 року на 18 арк.; копії касових книг за 2011 рік на 98 арк.; копії касових книг за 2012 рік на 106 арк.; копії касових книг за 9 місяців 2013 рік на 65 арк. приєднано до матеріалів справи).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що валові витрати на оплату послуг по проведенню заготівельних робіт по лісовому господарству у IV кварталі 2010 та у І кварталі 2011 підтверджується необхідними первинними документами та були відображені у бухгалтерському обліку позивача.

Так, встановлено, що Козелецька ОДПІ вважає, що підприємством було порушено вимоги пп. 5.3.1., пп. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки у IV кварталі 2010 року та у І кварталі 2011 року ДП "Козелецьрайагролісгосп", було віднесено витрати по заробітній платі робітників до складу валових витрат.

З даного приводу, має місце за необхідне зазначити, що згідно пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на: сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб (підпункт 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 цього Закону).

Однак, пункт 5.6 статті 5, визначає особливості визначення складу витрат на оплату праці, згідно підпункту 5.6.1 якого, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Крім того, згідно підпункту 5.6.2 пункту 5.6 статті 5 цього Закону, додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" протягом такого податкового періоду.

Згідно підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

Так, встановлено, що до складу валових витрат ДП "Козелецьрайагролісгосп" були включені витрати по заробітній платі робітників, а також по нарахуваннях на заробітну плату робітників суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування у IV кварталі 2010 року та у І кварталі 2011 року. Зазначене підтверджується копіями штатного розпису (копії штатних розписів за IV квартал 2010 рік на 2 арк.; копії штатних розписів за 2011 рік на 4 арк.; копії штатних розписів за 2012 рік на 5 арк.; копії штатних розписів за 2013 рік на 1 арк., приєднано до матеріалів справи), платіжними відомостями на виплату авансу, заробітної плати (копії платіжних відомостей на виплату авансу, зарплати за IV квартал 2010 рік на 39 арк.; копії платіжних відомостей на виплату авансу, зарплати за 2011 рік на 224 арк.; копії платіжних відомостей на виплату авансу, зарплати за 2012 рік на 123 арк., приєднано до матеріалів справи), касовими книгами (копії касових книг за IV квартал 2010 року на 18 арк.; копії касових книг за 2011 рік на 98 арк., приєднано до матеріалів справи), виписками з банківського рахунку за вказані періоди (виписка з банківського рахунку за IV квартал 2010 року; копії виписок з банківського рахунку за 2011 рік на 67 арк., приєднано до матеріалів справи).

Таким чином, з системного аналізу вищезазначених норм права, вбачається, що позивач, жодною мірою не порушив підпункт 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки, судом першої інстанції вірно було встановлено, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" не включало до складу валових витрат витрати на сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. Позивачем, згідно підпункту 5.6.1, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 цього Закону, було віднесено до складу валових витрат витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а саме витрати по заробітній платі робітників та витрати по нарахуваннях на заробітну плату робітників суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування у IV кварталі 2010 року та у І кварталі 2011 року, у зв'язку з чим суд зазначає про протиправність висновку Козелецької ОДПІ про завищення позивачем валових витрат у IV кварталі 2010 року в сумі 155894,00 грн. та у І кварталі 2011 року в сумі 256397,00 грн. та в сумі 187480,00 грн.

Крім того, ДП "Козелецьрайагролісгосп" до складу валових витрат були включені витрати операційної діяльності, в тому числі собівартості придбаних (виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг) у періоді з 31.03.2011 по 31.12.2012, а саме по заробітній платі; по оплаті послуг по проведенню заготівельних робіт; по ПММ, запасним частинам, електроенергії, розхідним матеріалам.

Такі витрати підтверджені позивачем копіями первинних документів за вказаний період: щодо заробітної плати - штатним розписом, платіжними відомостями на виплату авансу, заробітної плати, касовими книгами, виписками з банківського рахунку; на оплату послуг по проведенню заготівельних робіт - договорами підряду, актами виконаних робіт по лісозаготівлі, виписками з банківського рахунку, касовими книгами; по ПММ, запасним частинам, електроенергії, розхідним матеріалам - звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, касовими книгами, виписками з банківського рахунку, а також - отриманими податковими накладними, вказаними в реєстрах (копії яких приєднано до матеріалів справи згідно клопотання від 29.01.2014 р. вих.№26).

Поряд з цим, встановлено, що відповідно до розділу 1 Статуту ДП "Козелецьрайагролісгосп" створене на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та є комунальним підприємством.

Частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. №561-ХІІ (чинного на момент надання землі позивачу) передбачалось, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. При цьому згідно статті 7 вказаного Кодексу у постійне користування земля надавалась Радами депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам. Статті 12, 19 Кодексу також регламентували, що до компетенції обласних Рад належить надання земельних ділянок у користування.

Також згідно частини 2 статті 9 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час надання землі підприємству), згідно якої у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства тощо. Згідно статті 13 вказаного Кодексу надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування належало до відання обласних Рад.

Так, Рішенням 15 сесії 23 скликання Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 року "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" ДП "Козелецьрайагролісгосп" надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємствам для ведення лісового господарства.

У відповідності до Додатку №1 до даного рішення загальна площа земельних ділянок, що надаються у постійне користування позивачу склала 14333,6 га.

Як встановлено, до його прийняття дане питання було узгоджене з Чернігівським обласним управлінням земельних ресурсів, Чернігівським державним лісогосподарським об'єднанням "Чернігівліс", Козелецькою районною радою, Козелецькою районною державною адміністрацією, Козелецьким районним відділом земельних ресурсів.

Пунктом 3 Рішення облради доручено районним радам видати підприємствам, яким надаються ділянки лісового фонду, державні акти на право постійного користування землею.

Для забезпечення виконання даного пункту ДП "Козелецьрайагролісгосп" (замовник) за дозволом Козелецької районної державної адміністрації (Розпорядження від 30.04.2004 р. №198) було укладено договір №01_2007-НТП з Приватним підприємством "Руслана" (виконавець) на створення науково-технічної продукції на право користування вказаною землею.

На виконання договору від 05.01.2005 р., укладеного між Чернігівським обласним спеціалізованим комунальним агролісогосподарським підприємством "Чернігівоблагроліс" (замовник) та Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням, останнім виконані польові лісовпорядні роботи по вищевказаним ділянкам. Судом встановлено, що в розроблених проектах лісовпорядкування, планів лісонасаджень ДП "Козелецьрайагролісгосп" (лісовпорядкування 2005 року) надана якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що підтверджується планами лісонасаджень та майстерських дільниць ДП "Козелецьрайагролісгосп" (лісовпорядкування 2005 року), що підтверджує також використання таких ділянок у відповідності до господарській діяльності позивача.

Крім того, не можливо узяти до уваги, що в акті перевірки Контрольно-ревізійного відділу в Козелецькому районі від 13.11.2009 р. №7- 24/66, на який посилається і відповідач, проведено повну ревізію використання земель ДП "Козелецьрайагролісгосп" (проектів лісовпорядкування, пакетів документації, по яких проводиться рубка, проведення лісокультурних робіт тощо, в т.ч. методом виїзних візуальних перевірок земель лісового фонду) та підтверджено, що позивач був одержувачем бюджетних коштів за програмою "Заходи з охорони і захисту, раціонального використання лісів, наданих у постійне користування агропромисловим підприємствам".

Необхідно врахувати і той факт, що ведення господарської діяльності на лісових площах засвідчено також актом №135/06 перевірки Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в серпні 2013 року.

При цьому, Козелецька ОДПІ вважає, що оскільки до даного часу дані земельні ділянки залишаються неоформленими з правом постійного користування за позивачем, то він не є власником та/або землекористувачем згідно ст. 269, 270 Податкового кодексу України, а отже зважаючи на відсутність у ДП "Козелецьрайагролісгосп" належним чином оформлених земельних ділянок для провадження діяльності з лісокористування для провадження задекларованого ним основного виду діяльності, підприємством було завищено склад валових витрат у періоді з 31.03.2011 р. по 31.12.2012 р. у розмірі 4735350,00 грн., зазначені витрати підприємством були нараховані за рахунок витрат які сформували собівартість затрат, а саме: витрати в запчастинах, матеріалах та залишках готової продукції, на ПММ, витрати на послуги по заготівлі, витрати на електроенергію, амортизаційні витрати на орендовані основні засоби, витрати на заробітну плату нараховану працівникам що були задіяні на виробництві.

Крім того, відповідач констатує завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 в сумі 77174,00 грн., в т.ч. у періоді з 01.10.2010 по 31.12.2010 - 36627,00 грн., у 2011 році - 28658,00 грн., у 2012 році - 11889,00 грн. також у зв'язку з відсутністю у ДП "Козелецьрайагролісгосп" належним чином оформлених лісових ділянок для проведення діяльності з лісівництва і лісозаготівлі та надання послуг у лісовому господарстві та відсутність орендованих земельних ділянок лісових насаджень.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу). Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

При цьому, варто зауважити, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

При цьому частина 2 зазначеної статті визначає, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

До набуття чинності Земельним кодексом від 25 жовтня 2001 року N2768-III року, у постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебували у державній власності для наступних категорій осіб: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам (Стаття 7 Земельного кодексу України у редакції чинній на момент винесення Рішення 15 сесії 23 скликання Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 року "Про надання у постійне користування земель лісового фонду").

Право постійного користування посвідчувалося також державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 цього Кодексу).

При цьому, згідно нового Земельного кодексу законодавець встановив, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року (згодом строк було подовжено до 1 січня 2008 року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (пункт 6 розділу X Земельного кодексу). Проте, Рішенням Конституційного Суду N 5-рп/2005 від 22.09.2005 положення даного пункту визнано неконституційним та таким, що втратило чинність.

За таких обставин, стаття 92 Земельного кодексу застосовується до первинного отримання земельних ділянок, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України), а також у разі коли у самому нормативно-правовому акті є вказівка про надання йому зворотної сили, як-от пункт 6 розділу X Земельного кодексу, який визнано неконституційним та таким, що втратив чинність.

З наведеного вбачається, що на правовідносини стосовно отримання земельних ділянок у постійне користування, які виникли до набуття чинності Земельним кодексом, не поширюються положення статті 92 Земельного кодексу, а застосовуються норми земельного законодавства до набрання чинності Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N2768-III.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що хоча ДП "Козелецьрайагролісгосп" і не було надано державний акт на право постійного користування земельними ділянками, про те податкове законодавство не вимагає оформлення права постійного користування земельною ділянкою як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні такого платника податку, так і не визначає, що витрати, які виникли у процесі діяльності на таких ділянках є такими, що не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а відповідно не забороняє формування валових вмтрат та податкового кредиту з провадження господарської діяльності на таких ділянок.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою не може бути перешкодою для їх кваліфікації як таких, що знаходяться у користуванні ДП "Козелецьрайагролісгосп".

У свою чергу, оформлене належним чином право постійного користування земельною ділянкою не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує реальність та правомірність здійснення господарських операцій у відповідності до видів економічної діяльності ДП "Козелецьрайагролісгосп". Відтак, дефекти оформлення права постійного користування земельною ділянкою не можуть впливати на правильність визначення валових витрат та податкового кредиту

При цьому необхідно врахувати і те, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень податкових органів не належать. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

За таких обставин, має місце наголосити на протиправності висновку Козелецької ОДПІ щодо завищення позивачем валових витрат у періоді з 31.03.2011 р. по 31.12.2012 р. у розмірі 4735350,00 грн. з підстав неоформлення права постійного користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" земельних ділянок для провадження задекларованого ним основного виду діяльності, оскільки неоформлення права постійного користування земельних ділянок не може бути підставою для невизнання ведення ДП "Козелецьрайагролісгосп" гоподарської діяльності на таких ділянках.

Також, можливо дійти такого висновку і з тих підстав, що податковим органом не був взятий до уваги жоден первинний документ наданий позивачем на перевірку на підтвердження дійсності господарських операцій та правомірності формування витрат та податкового кредиту. Козелецька ОДПІ виходила лише з дефектності оформлення земельних ділянок на яких ДП "Козелецьрайагролісгосп" здійснює свою господарську діяльність, що повністю суперечить чинному податковому законодавству.

Щодо витрат за період з 31.03.2011 р. по 31.12.2012 р. у розмірі 835462,00 грн. збору за лісокористування суд зазначає, що позивач є платником збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного та місцевого значення (лісокористувачем).

Згідно пункту 273.1 статті 273 Податкового кодексу України, податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається податковим законодавством.

При цьому, згідно підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу валових витрат відносяться інші операційні витрати, що включають, зокрема: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Враховуючи, що встановлено протиправність висновку Козелецької ОДПІ щодо завищення позивачем валових витрат з підстав неоформлення права постійного користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" земельних ділянок для провадження діяльності з лісокористування, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на підставі підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу витрати за період з 31.03.2011 по 31.12.2012 у розмірі 835462,00 грн. по збору за лісокористування, що підтверджується копіями відповідних податкових розрахунків збору за спеціальне використання лісових ресурсів та копіями виписок з банківського рахунку за відповідний період.

Згідно Договору оренди №1 від 02.06.2008 року, укладеного Козелецькою районною радою (орендодавець) з ДП "Козелецьрайагролісгосп" (орендар), орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс будівель і споруд, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району, загальна вартість якого 572300,00 грн. Майно передано з метою використання для виробничих потреб, залишається у комунальній власності, амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються відповідно до чинного законодавства.

Згідно Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району №6 від 01.06.2012 р., укладеного Козелецькою районною радою з ДП "Козелецьрайагролісгосп", у строкове платне користування ДП "Козелецьрайагролісгосп" передано майновий комплекс будівель розташований за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с. Кошани, вул. Гагаріна, 18, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району у складі: контора, житловий будинок, гараж, майстерня, лісопильний цех, побутовий корпус, навіс для пилорами, сарай, сарай-гараж, сарай, господарський гараж, сушильна камера, насосна будка, вбиральні, водонапірна вежа, огорожа, колодязь, загальною вартістю - 580095,00 грн. Майно передається в оренду з метою використання для виробничих потреб.

Судом першої інстанції встановлено, що не заперечувалося сторонами, ДП "Козелецьрайагролісгосп" основні засоби, які знаходяться у оперативній оренді у відовідності до бухгалтерського обліку відображає у власному балансі та на рахунку " 10" "Основні засоби".

Оренда цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК) регулюється Законом України "Про оренду державного і комунального майна" від 10.04.1992 р. №2269-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2269). Оскільки оренда - це засноване на договорі строкове платне користування, то зрозуміло, що право власності на майно до орендаря не переходить (право власності включає право користування, володіння і розпорядження). Проте частиною 1 пунктом 2 статті 13 Закону № 2269 визначено, що "орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу підприємства, господарського товариства із зазначенням, що це майно є орендованим.

Згідно з пункту 1 статті 4 цього Закону, під цілісним майновим комплексом (далі -ЦМК) розуміється господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) із наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

При відображенні в обліку операцій з оренди ЦМК слід керуватися Порядком відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов'язаних із приватизацією та орендою державних підприємств, затвердженим наказом Мінфіну України від 16.12.1993 №109 (далі - Порядок 109), а також Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів від 07.07.1999 р. №163 (далі -П(С)БО 19), оренда ЦМК класифікується як об'єднання підприємств. Про це зазначено і в Листі від 12.06.2007 № 31-34000-20-16/12062 Мінфіну щодо окремих питань ведення бухгалтерського обліку.

Виходячи з цього, перебування на балансі орендаря (ДП "Козелецьрайагролісгосп") основних засобів, які ввійшли до складу орендованого ЦМК, є правомірним. Це підтверджується й приписами Інструкції "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, у редакції на момент спірних правовідносин (далі - Інструкція 291), в якій зазначено, що рахунок 10 "Основні засоби" передбачений для узагальнення інформації про наявність і рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, віднесених до складу основних засобів.

Частиною 2 статті 23 Закону №2269 встановлено, що орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, у тому числі у незавершеному виробництві, та дохід (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно. При цьому в частині 3 статті 23 Закону № 2269 встановлено, що амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування орендар використовує на відновлення орендованих основних фондів.

У податковому законодавстві до 1 січня 2011 року визначення цілісного майнового комплексу наводилося в Законі України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ). Згідно з підпункту 3.2.8 пункту 2.3 статті 3 цього Закону, під цілісним майновим комплексом розуміють, активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі та термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон № 334), який діяв із 1997 року по 1 квітня 2011 року, встановлено, що лізингова (орендна) операція (пункт 1.18 статті 1) - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, відображення у податковому обліку амортизаційних відрахувань, нарахованих платником податку згідно з нормами статті 8 Закону №334 на орендоване відповідно до норм Закону № 2269 майно цілісних майнових комплексів, слід здійснювати, як щодо будь-якого іншого майна платника податку, але з урахуванням особливостей, установлених вищенаведеними нормами Закону № 2269.

У таких випадках сума амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з нормами Закону № 334 на вартість майна цілісних майнових комплексів відповідних підприємств, залишається у розпорядженні платника податку - орендаря відповідно до пункту 3 статті 23 Закону № 2269.

Виходячи з вищенаведеного, при визначенні об'єкта оподаткування, відповідно до норм Закону № 334, валовий дохід платника податку зменшується на суму понесених (нарахованих) валових витрат і на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з нормами статті 8 Закону № 334, включаючи суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на вартість зазначеного майна цілісних майнових комплексів отриманих ДП "Козелецьрайагролісгосп" відповідно до Закону № 2269.

Таким чином, можливо дійти висновку, що ДП "Козелецьрайагролісгосп" мало всі підстави для здійснення амортизаційних відрахувань у IV кварталі 2010 та І кварталі 2011 років, оскільки визначення об'єкта оподаткування платника податку - орендаря цілісного майнового комплексу не суперечить основним принципам Закону № 334, і хоча в обліку такого платника податку і не відображено витрати з придбання або виготовлення основних фондів, що входять до складу ЦМК, названим законом визначено, що його норми застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2269, а платник податку (позивач) здійснює свою господарську діяльність із використанням такого майнового комплексу, спрямовану на отримання прибутку.

Згідно пункту 3.5.8 розділу 3 акта перевірки "Звіт про пільги" зазначено, що підприємством порушено вимоги пункту 45.2 статті 45, пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пункту 23 підрозділу 2 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року №3609 у зв'язку з неправомірним декларуванням позивачем пільги по ПДВ протягом перевіряємого періоду у сумі 2000843,00 грн.

З даного приводу можливо зазначити, що відповідно до статті 86 Податкового кодексу України та абзацу 2 пункту 3 розділу І Порядку, затвердженого наказом ДПА України №984 (далі - Порядок), єдиним носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, є акт перевірки.

А тому пунктом 6 розділу І, підпунктом 5.2 п. 5 розділу II вказаного Порядку до акта встановлюються імперативні та неухильні вимоги. Так, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Необхідно наголосити, що відповідачем повністю проігноровано вимоги цього Порядку, оскільки по-перше, пункту 23 підрозділу 2 саме в Законі від 07.07.2011 року №3609, на порушення якого вказує Козелецька ОДПІ не існує, а по-друге, Козелецька ОДПІ не лише не посилається на первинні документи та підстави їх неврахування, на господарські операції, не згадує контрагентів позивача, а навіть не намагається обґрунтувати, чим позивач порушив саме цю норму податкового законодавства.

Щодо порушення ДП "Козелецьрайагролісгосп" пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України то має місце зазначити, що згідно даної норми податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №100261 місцезнаходження ДП "Козелецьрайагролісгосп" є: 17061, Чернігівська область, Козелецький район, с. Кошани вулиця та номер будинку не зазначені). Така ж адреса вказана і в Статуті підприємства.

При цьому, встановлено, що згідно листа Одинцівської сільської ради від 18.12.2013 року №155, ДП "Козелецьрайагролісгосп" знаходиться за адресою: 17061, Чернігівська область, Козелецький район, с.Кошани, вул.Гагаріна, буд.18. Підприємство орендує майновий комплекс, що знаходиться в комунальній власності. І те, що він розміщений в с.Кошани, визначила Козелецька районна (договір оренди від 02.06.2008 №1) та Одинцівська сільська (рішення від 17.07.2007 р. та 18.12.2007 р. №84) ради (приєднано до матеріалів справи).

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що фактичне місцезнаходження підприємства відповідає юридичному, оскільки це одне і те саме приміщення.

При цьому, відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

При цьому, згідно пункту 63.4 статті 63 Податкового кодексу України, взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є контролюючі органи або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

Таким чином, не вбачається, порушення позивачем пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, оскільки, як встановлено ДП "Козелецьрайагролісгосп" пройшло відповідну реєстрацію та було взято на облік Козелецькою ОДПІ за його місцезнаходженням.

Можливо погодитися з позивачем, що посилання податкового органу на те, що підприємство знаходиться за межами с.Кошани, не лише не мають сенсу, жодним чином не стосуються та не впливають на звільнення підприємства від оподаткування.

Щодо визначення порушення за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що Козелецькою ОДПІ в акті перевірки зазначається лише ряд статей Податкового кодексу без чіткого викладення змісту порушення позивачем перерахованих норм Податкового кодексу України, що повністю суперечить встановленим вимогам вищеописаного Порядку та Подактового кодексу України.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції з пояснень відповідача, Козелецькою ОДПІ було встановлено порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абз. а, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого ДП "Козелецьрайагролісгосп" станом на 31.03.2011 р., а саме було до бюджету несвоєчасно перераховано 29182,43 грн. податку на доходи фізичних осіб, утриманого із виплаченої заробітної плати працівників підприємства у 4 кварталі 2010 року.

З даного приводу необхідно зазначити, що згідно частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, ДП "Козелецьрайагролісгосп" не могло порушити наведені відповідачем норми Податкового кодексу України, оскільки він набрав чинності 01.01.2011.

Податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. №0003281700 за платежем податок на доходи фізичних осіб, винесено на підставі неіснуючого акта перевірки від 24.12.2013 р. Крім того, суд першої інстанції правильно погодився з позивачем, що визначення йому штрафних санкцій за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року не можуть бути застосовувані податковим органом у розмірі більше 1 гривні за кожне порушення, згідно пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи, Козелецькою ОДПІ при винесенні спірних податкових рішень зазначену норму Податкового кодексу України враховано не було.

З урахуванням встановленого, за належних доказів Козелецька ОДПІ не мала підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції правильно погодився із обґрунтуваннями позивача про те, що висновки Козелецьктої ОДПІ, викладені в акті перевірки - є безпідставними. Акт перевірки від 02.12.2013 р. №255/22/31187172 не може бути належним та допустимим доказом визначених податковим органом порушень, оскільки при зазначенні порушень податкового законодавства перевіряючі не посилаються на жоден первинний документ, керуючись лише даними податкової звітності, не згадують конкретних господарських операцій, не наводять правове обґрунтування та порядок обрахування вказаних ними сум. І тому визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток- є незаконними.

Зазначена правова позиція визначена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013 року у справі № К/9991/30397/12.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді :

Повний текст ухвали виготовлено - 17 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.

Джерело:ЄДРСР 38336247

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ухвала суду від 17.04.2014 по справі № 825/38/14 Київський апеляційний адміністративний суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

120 253 067

24 904

2 788

530 188

23 512 244

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Ухвала суду від 17.04.2014 по справі № 825/38/14 Київський апеляційний адміністративний суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!