ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
08 травня 2019 року
м. Дніпро
справа № 808/3399/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року (суддя Батрак І.В., м. Запоріжжя) у справі № 808/3399/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"
до Головного управління ДФС у Запорізькій області,
третя особа - Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області,
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не подання третій особі Висновку про повернення на користь позивача надміру сплачених податкових платежів (переплати) з ПДВ у розмірі 1 904 934,42 грн.;
- зобов`язати відповідача підготувати Висновок про повернення на користь позивача надміру сплачених податкових платежів (переплати) з ПДВ у розмірі 1 904 934,42 грн. та подати висновок третій особі (т. 1 а.с. 4-8).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2018 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 99-104).
Вказане рішення суду мотивовано пропуском позивачем строку звернення до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених коштів, що встановлений ст. 43, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України. Також, судом першої інстанції зазначено, що грошові кошти, сплачені платником податків до бюджету з електронного рахунку, підлягають поверненню на такий електронний рахунок. У разі ж виявлення платником податків бажання повернути такі кошти на його розрахунковий рахунок, останній має подати у складі податкової декларації з ПДВ відповідну заяву, чого позивачем здійснено не було.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" оскаржило його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що про існування у його обліковій картці платника податків переплати з ПДВ він дізнався тільки у вересні 2017 року, коли отримав доступ до даних електронного кабінету платників податків, з яких вбачається, що внаслідок протиправних дій відповідача суми бюджетного відшкодування, які мали бути перераховані на його розрахунковий рахунок, обліковувалися в інтегрованій картці платника з визначенням "переплата". При цьому, скаржник наголошує, що суд першої інстанції помилково визначив ці кошти як повернуті, оскільки фактично скаржник не має можливості розпоряджатися ними на власний розсуд. Також, скаржник вказав на те, що грошові кошти у розмірі 1 642 737,65 грн. після проведення відповідачем відповідної податкової перевірки поданих ним декларацій набули статусу грошових зобов`язань з державного бюджету на користь платника податків та згідно чинного з 02.12.2010 р. законодавства мали бути повернуті відповідачем на розрахунковий рахунок скаржника, чого не відбулося. Щодо обрання способу захисту своїх прав скаржник, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що обраний ним спосіб захисту свого порушеного права є ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача, а також необхідність у повторному зверненні скаржника в подальшому до суду з метою захисту свого порушеного права. Водночас, суд першої інстанції, окрім помилкового застосування норм матеріального права, не обрав найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права скаржника. Враховуючи вищевикладене, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено факт пропуску скаржником строку на звернення із заявою про повернення надміру сплаченого ПДВ. Крім того, відповідач зазначив, що у межах цього спору мова йде про суми ПДВ, що були заявлені скаржником як бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів та на розрахунковий рахунок платника, що не є переплатою з вказаного податку. Відповідно, підстави для задоволення заяви скаржника про повернення переплати з ПДВ відсутні.
У судовому засіданні 08.05.2019 р. представники сторін вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї підтримали.
За клопотанням відповідача у судовому засіданні 08.05.2019 р. здійснено заміну відповідача – Запорізької об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, на належного – Головне управління ДФС у Запорізькій області.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.09.2017 р. ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" звернулось до ГУ ДФС у Запорізькій області із заявою про повернення на його розрахунковий рахунок наявної у його картці облікового рахунку переплати з ПДВ у сумі 1 940 934,42 грн. Необхідність такого повернення обумовлена тим, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 р. у справі № 19/50099/2253/11 скаржника зобов`язано сплатити по Мировій угоді суму грошових коштів у розмірі 11 765 144,33 (т. 1 а.с. 11).
Проте, листом від 10.10.2017 р. №15429/10/08-01-12-01-10 ГУ ДФС у Запорізькій області повідомило, що станом на 04.10.2017 р. надміру сплачені грошові зобов`язання з ПДВ, що підлягають поверненню відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України підприємству ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика", відсутні (т. 1 а.с. 12).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не подання до УДКС України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області висновку про повернення на користь скаржника надміру сплачених податкових платежів (переплати) з ПДВ у розмірі 1904934,42 грн. протиправною, останній звернувся до суду з метою поновлення його порушеного права.
При вирішені спору колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 43 17 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, зокрема, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Факт відсутності у скаржника податкового боргу зі сплати податків та зборів на час його звернення до відповідача із спірною заявою підтверджено листом Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 07.07.2017 р. № 10281/10/08-29-17 (т. 1 а.с. 13).
Водночас, у межах цієї справи встановленню підлягає питання наявності у скаржника надмірної сплачених грошових зобов`язань з ПДВ.
Так, суд першої інстанції за результатами дослідження інтегрованої картки платника ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" вірно встановив, що станом на 10.10.2017 р. у останнього обліковувалась переплата з ПДВ у сумі 1 940 934,42 грн., яка виникла на підставі наступного:
- за рахунок сум, задекларованих до бюджетного відшкодування в наступних деклараціях: за лютий 2010 року (декларація з ПДВ від 22.03.2010 №9000783528) в сумі 55215,65 грн., за березень 2010 року (декларація з ПДВ від 20.04.2010 №9001291433) на суму 25300,00 грн., за квітень 2010 року (декларація з ПДВ від 19.05.2010 №9001819388) в сумі 5000,00 грн., за березень 2011 року (декларація з ПДВ від 20.05.2011 №9003606353) в сумі 998171,00 грн., за грудень 2014 року (декларація з ПДВ від 20.01.2015 №9078685709) в сумі 59051,00 грн., за серпень 2017 року (декларація з ПДВ від 19.09.2017 №9191201553) в сумі 500000,00 грн. При цьому, судом встановлено та скаржником не спростовано, що по декларації з ПДВ від 19.09.2017 р. № 9191201553 підприємством задеклароване бюджетне відшкодування в сумі 500 000,00 грн. на рахунок платника у банку, яке у подальших податкових періодах було йому відшкодоване;
- за рахунок подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 08.09.2015 р. № 9186155268 із зменшенням суми ПДВ до сплати до бюджету в сумі 330,78 грн.;
- на підставі судових рішень: у справі №808/8262/15 щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми "В1" №00011808262201 від 23.09.2015 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 160 938,00 грн., в т.ч. штрафні санкції 53 646,00 грн., переплата в сумі 4442,00 грн.; у справі №808/1437/17 щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0005701402 від 12.05.2017 р., прийнятого ГУ ДФС у Запорізькій області, в частині збільшення ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" грошового зобов`язання з ПДВ за березень 2015 року на суму 133 750 грн. та нарахування штрафу в розмірі 33 437,50 грн., переплата в сумі 323 423,99 грн.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, а також позицією відповідача відносно того, що вищевказані суми не є надмірно сплаченими грошовими зобов`язаннями з ПДВ.
Зокрема, п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Щодо сум, які були заявлені платником у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, колегія суддів зазначає, що вказані суми не є надмірно сплаченими сумами ПДВ, а є від`ємним значенням, яке, враховуючи норми п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, були використані платником у рахунок зменшення його зобов`язань з ПДВ у наступних податкових періодах.
Вказані суми є узгодженими та сплаченими платником податковими зобов`язаннями у розумінні п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Аналогічно що стосується суми у розмірі 330,78 грн., яка не є надмірною сплатою нарахованих платником податків грошових зобов`язань, а є сумою грошового зобов`язання з ПДВ, яка була задекларована та сплачена ним у встановленому законом порядку та виникла у результаті самостійного коригування платником самостійно задекларованої суми. Тобто, вказана сума не є надмірною сплатою узгодженого податкового зобов`язання у розумінні п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Що стосується виникнення у скаржника переплати з ПДВ по особовому рахунку внаслідок скасування у судовому порядку податкових повідомлень-рішень №00011808262201 від 23.09.2015 р. та № 0005701402 від 12.05.2017 р., то вказана переплата також не є надмірно сплаченою сумою грошового зобов`язання з ПДВ у розумінні п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки вона виникла не у результаті надмірної сплати скаржником податкових зобов`язань, а у результаті нарахування податковим органом останньому податкових зобов`язань з ПДВ та подальшого скасування такого нарахування у судовому порядку.
Отже, суми ПДВ, заявлені скаржником у заяві від 26.09.2017 р. № 1322 до повернення у якості надмірно сплачених грошових зобов`язань, не є такими у розумінні п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Відповідно, вказані суми не підлягають поверненню платнику податків у порядку, визначеному ст. 43 Податкового кодексу України.
Також, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо пропуску скаржником встановленого п. 43.3 ст. 43, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України строку звернення до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань.
Так, згідно з п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у цьому випадку строки давності потрібно відраховувати з моменту настання факту сплати надмірної суми коштів до відповідного бюджету та до моменту подання платником податку заяви про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.
Таким чином, скаржником пропущений строк звернення із заявою про повернення надміру сплачених коштів, встановлений п. 43.3 ст. 43, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки заява не подана упродовж 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, враховуючи, що сума переплати складається, зокрема, із сум, задекларованих позивачем: за лютий 2010 року (декларація з ПДВ від 22.03.2010 №9000783528) в сумі 55215,65 грн., за березень 2010 року (декларація з ПДВ від 20.04.2010 №9001291433) на суму 25300,00 грн., за квітень 2010 року (декларація з ПДВ від 19.05.2010 №9001819388) в сумі 5000,00 грн., за березень 2011 року (декларація з ПДВ від 20.05.2011 №9003606353) в сумі 998171,00 грн., всього на суму 1083686,65 грн.
Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що надміру сплачені кошти, які було сплачено до бюджету з електронного рахунку платника податку в рахунок сплати його податкових зобов`язань з ПДВ, підлягають поверненню винятково на електронний рахунок такого платника.
Зокрема, відповідно до п. 43.4-1 ст. 43 Податкового кодексу України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному п. 200-1.5 ст. 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Згідно з п.п. "г" п. 200-1.4 ст. 200-1Податкового кодексу України на рахунок у СЕА ПДВ платника податків зараховуються кошти з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з ПДВ, повернутих платнику у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 ст. 43 цього Кодексу.
Повернення коштів з електронного рахунку платника податку на його поточний рахунок здійснюється у порядку, встановленому п. 200-1.6 ст. 200-1Податкового кодексу України та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 569.
Так, згідно з п. 21 вказаного Порядку, якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року.
Отже, у разі наявності у скаржника суми переплати з ПДВ на електронному рахунку, останній має право звернутися до фіскального органу з відповідною заявою про повернення такої суми на поточний рахунок. Водночас, така заява має бути подана контролюючому органу у складі податкової звітності з ПДВ.
Таким чином, скаржником порушено порядок та строки звернення до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань. Крім того, підстави для повернення таких зобов`язань відсутні, оскільки заявлені скаржником до повернення суми не є надмірно сплаченими грошовими зобов`язаннями, а є узгодженими податковими зобов`язаннями, які були сплачені ним у межах узгодженої суми відповідно до норм чинного законодавства України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року у справі № 808/3399/17 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 13.05.2019 р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя В .Є. Чередниченко
Суддя С.М. Іванов
