ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2018 року (о 18 год. 15 хв.)Справа № 808/3399/17 м.ЗапоріжжяОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_1 кондитерська фабрика»
до ОСОБА_1 обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 Державної казначейської служби України в Олександрівському районі у м.Запоріжжі Запорізької області
про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «ОСОБА_1 кондитерська фабрика» (далі ПрАТ «ЗКФ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі ГУ ДФС у Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 Державної казначейської служби України в Олександрівському районі у м.Запоріжжі Запорізької області (далі УДКС України в Олександрівському районі у м.Запоріжжі Запорізької області, третя особа), в якому просить:
визнати бездіяльність відповідача щодо не подання до ОСОБА_4 Державної казначейської служби України в Олександрівському районі у м.Запоріжжі Запорізької області Висновку про повернення на користь позивача надміру сплачених податкових платежів (переплати) з податку на додану вартість у розмірі 1904934,42 грн. протиправною;
зобовязати відповідача підготувати Висновок про повернення на користь позивача надміру сплачених податкових платежів (переплати) з податку на додану вартість у розмірі 1904934,42 грн. та подати висновок до ОСОБА_4 Державної казначейської служби України в Олександрівському районі у м.Запоріжжі Запорізької області.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Податкового кодексу України та зазначає, що умовою повернення переплати з помилко та/або надміру сплачених грошових коштів, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення. Вважає, що позивач дотримався вимог ст. 43 Податкового кодексу України шляхом подання письмової заяви, однак відповідач, в свою чергу, не вчинив дій, передбачених даною нормою, зокрема, не подав не пізніше ніж пять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платником податків заяви висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Позивач, як платник податку, вправі розпоряджатись власними коштами на власний розсуд, атому не здійснення відповідачем такого повернення на розрахунковий рахунок, при наявності відповідної переплати, на думку позивача, порушує його право на розпорядження коштами, оскільки відсутні обставини, через які проведення спірного заліку податкових зобовязань є неможливим. Ураховуючи викладене, посилається на Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, у звязку із чим просить визнати бездіяльність відповідача щодо не подання до УДКС України в Олександрівському районі у м.Запоріжжі Запорізької області Висновку про повернення на користь позивача надміру сплачених податкових платежів (переплати) з податку на додану вартість у розмірі 1904934,42 грн. протиправною та зобовязати відповідача підготувати та подати такий Висновок.
Ухвалою судді від 18.01.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 14 лютого 2018року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх. №3420 від 01.02.2018), відповідно до якого вказує, що сума переплати складає 1440934,42 грн., однак до складу сум переплати з ПДВ, наявних станом на 22.09.2017 в ІКП ПАТ «ОСОБА_1 кондитерська фабрика», не входив надміру сплачений платником податок на додану вартість. Зауважує, що позивачем не надано документального підтвердження надміру сплачених грошових коштів (платіжних доручень або виписок банку), за якими можливо відстежити надмірну сплату грошових коштів у сумі 1940934,42 грн. При цьому, повернення готівковими коштами суми 1940934,42 грн., на думку відповідача, суперечить діючому законодавству, оскільки дана сума була зарахована з сум бюджетного відшкодування по деклараціях, заявлених в рахунок майбутніх платежів з ПДВ та на розрахунковий рахунок, які не відносяться до грошових зобовязань та на такі грошові кошти не поширюється дія Порядку №1146. Крім того, вважає, що позивачем порушено ст. 43 Податкового кодексу України та пропущено строк звернення із заявою про повернення надміру сплачених коштів, яка не подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Таким чином, оскільки грошові кошти у сумі 1940934,42 грн. були зараховані з задекларованих сум бюджетного відшкодування по деклараціях, заявлених в рахунок майбутніх платежів з ПДВ та на розрахунковий рахунок (у цьому випадку можливе подвійне повернення податку), позивачем порушено строк звернення із заявою про повернення надміру сплачених коштів (1095 днів із дня виникнення надміру сплаченої суми), суми бюджетного відшкодування на підставі поданих заяв автоматично вносяться до реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, позивачем не надано жодного платіжного документу, який би свідчив про надмірну або помилкову сплату податку на додану вартість до бюджету, тому ці грошові кошти не можуть бути віднесені до переплати та такі кошти вносяться до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування і по ним не може бути надано висновок про повернення надміру сплачених податкових платежів (переплати), а тому вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 14.02.2018 підготовче засідання по справі відкладене на 19 березня 2018 року.
Ухвалою суду від 19.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін з метою надання часу для примирення до 24 травня 2018 року.
22 березня 2018 року представником позивача надано суду заперечення на відзив (вх. №9510), у яких звертає увагу суду, що спірна сума вже не є сумою бюджетного відшкодування, а є сумою переплати з податку на додану вартість, при тому, що відповідач сам зазначає про це. Враховуючи викладене посилаючись на приписи пп. 14.1.115 п. 14.1 ст.14, пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17, п. 43.1, 43.2, 43.3, 43.4, 43.5, 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджено постановою КМУ від 03.08.2011 №845, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, та з огляду на гарантоване ст. 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення надміру сплачених коштів з державного бюджету на підставі подання відповідача або судового рішення та вимог ст. 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту, позивач просить суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представником відповідача надано до матеріалів справи заперечення (вх. №9894 від 27.03.2018), у яких додатково зауважує, що позивач вважає, що внесення до інтегрованої картки платника податків податку на додану вартість суми 1940934,42 грн. в рахунок майбутніх платежів не робить ці суми добровільним поверненням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, при цьому, позивачем не наводиться доказу внесення зазначеної суми в інтегрованій картці саме як внесення бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів. Крім того, ані з вимогою про повернення суми бюджетного відшкодування, ані з вимогою щодо надання висновку про повернення суми бюджетного відшкодування, більш того з вимогою про внесення відомостей до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ позивач у законодавчо встановлений строк до ГУ ДФС у Запорізькій області не звертався. Вказує, що сума переплати складає 1440934,42 грн., яка складається з сум податку на додану вартість, задекларованих в податкових деклараціях позивача як бюджетне відшкодування в рахунок майбутніх платежів та на розрахунковий рахунок, до складу цієї суми не входив надміру сплачений платником податок на додану вартість.
Ухвалою суду від 24.05.2018 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 19.03.2018, до 25 червня 2018 року, а згідно з ухвалою суду від 25.06.2018 до 18вересня 2018 року.
Згідно з ухвалою суду від 22.05.2018 підготовче засідання відкладене на 18 червня 2018 року.
18 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.
У той самий день вирішено відкласти підготовче засідання на 01 жовтня 2018 року.
Відповідно до ухвали суду від 01.10.2018 вирішено замінити відповідача по справі ГУ ДФС у Запорізькій області на належного відповідача ОСОБА_1 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), розгляд справи відкласти на 17 жовтня 2018 року
Ухвалою від 17.10.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 15 листопада 2018 року.
У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64, у звязку із чим судове засідання призначене на 06 грудня 2018 року.
06 грудня 2018 року представником відповідача надано до матеріалів справи пояснення (вх. №39899), у яких вказує, що позивачем порушено п. 102.5 ст. 102, ст. 43 Податкового кодексу України та пропущено строк звернення із заявою про повернення надміру сплачених коштів, яка не подана на протязі 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, враховуючи, що сума переплати складається із сум, задекларованих позивачем: за лютий 2010 року декларація з ПДВ від 22.03.2010 №9000783528 в сумі 55215,65 грн., за березень 2010 року декларація з ПДВ від 20.04.2010 №9001291433 на суму 25300,00 грн., за квітень 2010 року декларація з ПДВ від19.05.2010 №9001819388 в сумі 5000,00 грн., за березень 2011 року декларація з ПДВ від 20.05.2011 №9003606353 в сумі 998171,00 грн., всього на суму 1083686,65 грн. Таким чином, зазначає, що на дату подання позову, сума переплати на суму 1985797,55 грн. виникла внаслідок подання декларацій з ПДВ, в яких заявлена сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 1956746,55 грн. та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 29051,00 грн., яка була предметом розгляду по судовій справі №808/8262/15 (ППР №00011808262201 від 23.09.2015 на суму зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 29051,00 грн. визнано протиправним згідно з постановою ЗОАС від 09.03.2016 та ухвали ДААС від 12.07.2016). Щодо внесення до інтегрованої картки платника сум бюджетного відшкодування, як переплати пояснює, що зазначення в ІКП слова переплата не робить ці суми надміру сплаченими до бюджету, оскільки за кожною сумою в ІКП є посилання на податкову декларацію позивача, в якій зазначені суми бюджетного відшкодування (які не є переплатою) як в рахунок майбутніх платежів, так і на розрахунковий рахунок. Суми бюджетного відшкодування, коли вони попадають в ІКП, самостійно задекларовані платником, як сума бюджетного відшкодування автоматично не стають сумою переплати, тобто сумою надмірно внесеною до бюджету. Таким чином, вважає, що самостійно задекларовані позивачем суми бюджетного відшкодування не відносяться до переплати та такі кошти вносяться до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування і по ним не може бути надано висновок про повернення надміру сплачених платежів (переплати).
Відповідно до ухвали суду від 06.12.2018 відкладений розгляд справи на 27 грудня 2018 року.
У судовому засіданні в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №39898 від 06.12.2018) відмовлено.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив, а також додаткові усні пояснення. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання не зявився, проте 26.12.2018 надіслав до суду клопотання (вх. №42508) про розгляд справи за його відсутності. В матеріалах справи знаходяться пояснення третьої особи (вх. №296 від 03.01.2018), відповідно до яких посилається на приписи Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, визначеного наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, Постанову КМУ від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обовязкових платежів) та інших доходів бюджету та наголошує, що органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо перерахування коштів з бюджету, а здійснюють повернення тільки на підставі висновків та поданнів, наданих органам державної податкової служби та іншими контролюючими органами.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників відповідача, судом встановлені наступні обставини.
26.09.2017 ПрАТ «ЗКФ» звернулась до начальника ГУ ДФС у Запорізькій області із заявою, у якій вказано, що підприємством проведено перевірку стану рахунків (кабінет платника податків) та встановлено наявну переплату з ПДВ у розмірі 1940934,42 грн., при тому, що станом на дату подання заяви позивача зобовязано сплатити по Мировій угоді, затвердженій ухвалою господарського суду Запорізької області 09 липня 2012 року у справі 19/50099/2253/11 борг в сумі 11765144,33 грн. З метою недопущення припиненню господарської діяльності або а ПрАТ «ЗКФ», керуючись умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань та пені, визначених у п. 43.3, 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України, позивач звертався з вимогою: повернути надмірно сплачені грошові зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт/послуг, на поточний рахунок платника податків в установі банку у розмірі 1940934,42грн., підготувавши в порядку п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України висновок про повернення сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Проте, листом від 10.10.2017 №15429/10/08-01-12-01-10 ГУ ДФС у Запорізькій області повідомило, що станом на 04.10.2017 надміру сплачені грошові зобовязання по ПДВ, що підлягають поверненню відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України підприємству ПрАТ «ЗКФ», відсутні.
Крім того, 26.09.2017 позивач також звернувся із такою ж заявою №1320 на повернення надміру сплачених грошових зобовязань у розмірі 1940934,42 грн. до ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не подання до УДКС України в Олександрівському районі у м.Запоріжжі Запорізької області Висновку про повернення на користь позивача надміру сплачених податкових платежів (переплати) з податку на додану вартість у розмірі 1904934,42 грн. протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому також просить зобовязати відповідача надати органу казначейства такий розрахунок.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.
Пунктом 14.1.182 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на звернення позивача із заявою від 24.05.2017) встановлено, що помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.
При цьому, підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, зокрема, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України).
У відповідності до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобовязання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Згідно з пунктом 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124.
Пунктом 5 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань (далі Порядок №1146) передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1146, у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються, зокрема, на поточний рахунок платника податку в установі банку.
Згідно з пунктом 7 Порядку №1146 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань (крім грошових зобовязань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку. Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобовязань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.
Пунктом 8 Порядку №1146 передбачено, що у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу маж державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 (із змінами).
За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за пять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.
Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС.
Орган ДФС не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом або відповідним органом, визначеним відповідно до частини першої статті 67-2 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України, передає його згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1146 на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань у визначеному законодавством порядку.
Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Отже, платник податків має право на повернення надміру сплачених грошових коштів у випадку подання ним заяви про таке повернення з урахуванням дотримання строків давності, встановлених пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, які слід відраховувати з моменту фактичної сплати платником податків суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань.
Виходячи з системного аналізу положень пункту 43.3 статті 43 та пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що задля з'ясування дотримання платником податків строків звернення із заявою про повернення надмірно сплачених коштів істотним є встановлення часу перерахування коштів до бюджету, тобто дня виникнення переплати.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку строки давності потрібно відраховувати, починаючи з моменту настання факту сплати надмірної суми коштів до відповідного бюджету, та до моменту подання платником податку заяви про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
На підставі дослідження інтегрованої картки платника ПрАТ «ЗКФ» із податку на додану вартість судом встановлено, що станом на 10.10.2017 у платника податків рахувалась переплата за кодом платежу 14010100 в загальній сумі 1940934,42 грн. Відповідно до історії переплата позивача з податку на додану вартість виникла:
1)За рахунок сум, задекларованих до бюджетного відшкодування в наступних деклараціях (копії декларації долучено відповідачем до матеріалів справи): за лютий 2010 року декларація з ПДВ від 22.03.2010 №9000783528 в сумі 55215,65 грн., за березень 2010 року декларація з ПДВ від 20.04.2010 №9001291433 на суму 25300,00 грн., за квітень 2010 року декларація з ПДВ від 19.05.2010 №9001819388 в сумі 5000,00 грн., за березень 2011 року декларація з ПДВ від 20.05.2011 №9003606353 в сумі 998171,00 грн., за грудень 2014 року декларація з ПДВ від 20.01.2015 №9078685709 в сумі 59051,00 грн., за серпень 2017 року декларація з ПДВ від 19.09.2017 №9191201553 в сумі 500000,00 грн.
При цьому, представником відповідача надано пояснення, що по декларації з ПДВ від 19.09.2017 №9191201553 в сумі 500 000,00 грн. підприємством задеклароване бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку, яке у подальших податкових періодах було відшкодоване платнику податків, що саме представником позивача не заперечене.
2)за рахунок подання уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість від 08.09.2015 №9186155268 із зменшенням суми ПДВ до сплати в бюджет в сумі 330,78 грн.;
3)на підставі судових рішень по справі №808/8262/15 щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» №00011808262201 від 23.09.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 160938,00 грн., в т.ч. штрафні санкції 53646,00 грн., переплата в сумі 4442,00грн., по справі №808/1437/17 щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0005701402 від 12.05.2017, прийнятого ГУ ДФС у Запорізькій області, в частині збільшення ПрАТ «ЗКФ» грошового зобовязання з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 133750 грн. та нарахування штрафу в розмірі 33437,50 грн., переплата в сумі 323423,99 грн.
Таким чином, позивачем пропущений строк звернення із заявою про повернення надміру сплачених коштів, встановлений ст. 43, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки заява не подана на протязі 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, враховуючи, що сума переплати складається, зокрема, із сум, задекларованих позивачем: за лютий 2010 року декларація з ПДВ від 22.03.2010 №9000783528 в сумі 55215,65 грн., за березень 2010 року декларація з ПДВ від 20.04.2010 №9001291433 на суму 25300,00 грн., за квітень 2010 року декларація з ПДВ від 19.05.2010 №9001819388 в сумі 5000,00 грн., за березень 2011 року декларація з ПДВ від 20.05.2011 №9003606353 в сумі 998171,00 грн., всього на суму 1083686,65 грн.
Отже, із матеріалів справи вбачається, що сума переплати позивача з податку на додану вартість складає 1440934,42 грн., однак до складу сум переплат з ПДВ, наявних станом на 22.09.2017 в ІКП ПрАТ «ЗКФ» не входить надміру сплачений платником податок на додану вартість. Позивачем не надано суду та матеріали справи не містять документального підтвердження сплати грошових коштів, у рахунок погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість (платіжних доручень, виписок по банківському рахунку тощо).
Крім того, відповідно до пункту 43.4-1 ст. 43 Податкового кодексу України у разі повернення таких зобовязань, зарахованих до бюджету з електронного рахунку платника податку у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, такі кошти підлягають поверненню винятково на електронний рахунок платника, а у разі його відсутності на момент звернення платника із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобовязань з ПДВ чи на момент фактичного повернення коштів шляхом перерахування на поточний рахунок такого платника в установі банку.
Згідно з підпунктом «г» пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України на рахунок у СЕА ПДВ платника податків зараховуються кошти з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобовязань з ПДВ, повернутих платнику у порядку, встановленому пунктом 43.4 1 статті 43 цього Кодексу.
Отже, надміру сплачені кошти, які було сплачено до бюджету з електронного рахунку платника податку в рахунок сплати його податкових зобовязань з ПДВ, підлягають поверненню винятково на електронний рахунок такого платника.
Повернення коштів з електронного рахунку платника податку на його поточний рахунок здійснюється у порядку, встановленому пункту 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України та порядку 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569.
Так, якщо платник виявив бажання надміру зараховані кошти на електронний рахунок перерахувати на поточний рахунок, то він зобовязаний заповнити та подати у складі податкової декларації з ПДВ Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (далі додаток (Д4)).
У такому випадку у додатку (Д4) платник зобовязаний заповнити таблицю про відомості щодо суми коштів на рахунку у СЕА, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету для сплати податкових зобовязань за відповідний звітний період (далі таблиця про відомості).
Під час винесення рішення судом враховано також, що відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелом самостійної сплати грошових зобовязань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобовязань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобовязаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Сплату грошових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;
в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
З аналізу вищезазначеної норми суд звертає увагу на те, що не містить будь-яких додаткових умов та/або обмежень, окрім умови направлення контролюючому органу відповідної заяви, які забороняють та/або будь-яким іншим чином обмежують можливість платника податків здійснити погашення грошових зобов'язань з податків та зборів, в тому числі і за рахунок надмірно сплачених грошових коштів з інших податків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 237, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_1 кондитерська фабрика» (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 7, код ЄДРПОУ 00382094) до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39488184), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 Державної казначейської служби України в Олександрівському районі у м.Запоріжжі Запорізької області (69063, м. Запоріжжя, вул.Олександрівська, 7, код ЄДРПОУ 38025440) відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 18.01.2019.
Суддя І.В. Батрак
