Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2019 р. Справа№200/1507/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,
при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представників відповідача-1 Вірченка Ю.М., Новіцької Л.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 08.01.2019 року, оформлене протоколом № 7, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 100/5 від 11.01.2019 року про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 08.01.2019 року, оформлене протоколом № 7, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 року по справі № 640/19600/18 йому було заборонено вчиняти виконавчі дії в межах зведеного виконавчого провадження №57756523, до складу якого входять виконавчі провадження № 57756223 та № 57756205. На думку позивача, на момент розгляду Дисциплінарною комісією подання заборона була визнана незаконною, у зв'язку з чим рішення за невиконання скасованого судового рішення є незаконним та абсурдним.
Крім того зазначено, що при проведенні перевірки діяльності позивача, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством, зокрема Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців.
Також стверджує про те, що відповідачами безпідставно було застосовано до позивача самий суворий вид дисциплінарного стягнення.
Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Через відділ діловодства та документообігу суду від Міністерства юстиції України надано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що Міністерством юстиції України у відповідності до вимог чинного законодавства України була проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача, в результаті якої були виявленні порушення Закону України «Про виконавче провадження», що стали підставою для внесення подання на розгляд Дисциплінарній комісії. В ході зазначеної перевірки встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2018 року приватному виконавцю було заборонено вчиняти будь-які дії щодо боржника за виконавчими провадженнями №№57756223, 57756205, позивач був проінформований про зміст зазначеної ухвали. Вважає, що вчинення позивачем виконавчих дій по виконанню зведеного виконавчого провадження № 57756523 під час дії встановленої судом заборони на їх вчинення свідчить про порушення ним зазначених принципів діяльності приватних виконавців та засад здійснення виконавчого провадження, а також про порушення ним обов'язку щодо неупередженого вчинення виконавчих дій.
Зауважує, що Дисциплінарною комісією приватних виконавців не надавалась оцінка процесуальним діям приватного виконавця, як це зазначено в адміністративному позові, а досліджувались факти, що знайшли своє відображення у поданні. Крім того, Комісією було встановлено порушення норм чинного законодавства, що свідчило про неналежне виконання приватним виконавцем ОСОБА_1 своїх обов'язків, тобто про наявність у його діях дисциплінарного проступку. Крім того, зазначає, що Комісією не встановлено обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 водночас в його діях встановлено умисел та грубе порушення норм чинного законодавства, а також свідоме ігнорування судового рішення, що набрало законної сили, у зв'язку з чим задоволено подання Міністерства юстиції України та застосовано до приватного виконавця дисциплінарне стягнення, передбачене п.4 ч.1 ст.41 Закону, у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.
Зазначає, що в адміністративному позові не наведено доказів та фактів, що підтвердили б, що оскаржувані Рішення та Наказ винесені з порушенням норм чинного законодавства та не зазначено мотивів, відповідно до яких вони підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 31.01.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі №200/1507/19-а.
Ухвалою суду від 01.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено підготовче засідання.
Ухвалами суду від 19.02.2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства юстиції України про залишення адміністративного позову без розгляду та зупинено провадження в адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/192/19 за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців про визнання висновків недійсними, визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування подання.
Ухвалою суду від 15.03.2019 року поновлено провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 02.04.2019 року.
Ухвалою суду від 02.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2019 року.
Протокольною ухвалою від 16.04.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2019 року.
Позивач у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.
Представники Міністерства юстиції України у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до протоколу Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 22.05.2017 року №12 здійснював діяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва (том 1 а.с. 19).
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.12.2017 року у справі №910/11965/16, яке було залишено в силі постановою Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі №910/11965/16, первісні позовні вимоги приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07» задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07» інфляційні втрати у розмірі 22197553 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 2039957 грн. 26 коп., судовий збір за подання даного позову у розмірі 206 181 грн. 99 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 248 040 грн. 40 коп.
21.11.2018 року господарським судом міста Києва видано накази №917/11965/16.
Приватним виконавцем ОСОБА_1 21.11.2018 року винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень АСВП №57756223 та АСВП №57756205 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва №917/11965/16 від 21.11.2018 року, а також про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.
Стягувачем за виконавчим провадженням є ПП «Дніпровський краєвид 07», а боржником - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі №640/19600/18 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Тревелвента» про забезпечення адміністративного позову - задоволено частково: заборонено приватному виконавцю виконавчого округу місто Київ ОСОБА_1 вчиняти будь-які виконавчі дії щодо боржника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за виконавчими провадженням АСВП №57756223 та АСВП №57756205, в тому числі, але не виключно: приймати постанови про арешт коштів та майна боржника, направляти їх будь-яким банківським установам, третім особам чи виконувати їх в інший спосіб, направляти платіжні вимоги про списання коштів боржника до будь-яких банківських установ, стягувати грошові кошти, перераховувати стягнуті грошові кошти на рахунок стягувача, звертати стягнення на майно боржника, а також вчиняти будь-які інші дії, направлені на примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.2017 по справі №910/11965/16 (том 2 зворотній бік а.с.51- а.с.53).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2018 року зазначену ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 року скасовано (том 1 а.с. 63-70) .
Міністерством юстиції України на підставі скарги представника ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» №09-1-6/1276 від 06.12.2018 року проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 щодо здійснення зведеного виконавчого провадження №57756523, за результатами якої встановлено, що при здійсненні виконавчого провадження приватний виконавець ОСОБА_1 порушив принципи, закріплені в ст. 129-1 Конституції України, пунктах 2, 4, 5 частини першої статті 4 Закону України «Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що свідчить про неналежне виконання ним своїх обов'язків.
На підставі обставин, які були встановлені в процесі перевірки, було внесено подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності (том 1 а.с.30-38).
Перевіркою встановлено, постановами від 21.11.2018 року приватним виконавцем відкрито виконавчі провадження: №57756223 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2018 року у справі № 910/11965/16 та №57756205 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2018 року у справі № 910/11965/16. Приватним виконавцем по вказаних виконавчих провадженнях винесені постанови про арешт коштів. Постановою від 21.11.2018 року зазначені виконавчі провадження об'єднано у зведене виконавче провадження №57756523.
Також встановлено, що на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження №57789864 з примусового виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2018 року у справі №640/19600/18 про заборону приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо боржника за виконавчими провадженнями № 57756223, 57756205, в тому числі, але не виключно: приймати постанови про арешт коштів та майна боржника, направляти їх будь-яким банківським установам, третім особам чи виконувати їх у будь-який інший спосіб, направляти платіжні вимоги про списання коштів боржника до банківських установ, стягувати грошові кошти, перераховувати стягнуті грошові кошти на рахунок стягувача, звертати стягнення на майно боржника, а також вчиняти будь-які інші дії, направлені на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11965/16.
Разом з цим, в порушення встановленої судом заборони, приватний виконавець продовжував вчиняти дії направлені на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/11965/16: 27.11.2018 року направлено платіжні вимоги до банківських установ про списання коштів з рахунків боржника; 28.11.2018 року направлено вимоги керівникам Національного банку України та АТ «Укрексімбанк» про явку для надання пояснень щодо невиконання платіжних вимог.
Враховуючи викладене, приватний виконавець порушив встановлену рішенням суду заборону на вчинення виконавчих дій, про яку, відповідно до акту державного виконавця йому стало відомо 26.11.2018 року, що свідчить про невиконання ним рішення суду.
Протоколом від 08.01.2019 року №7 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців задоволено подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та вирішено застосувати до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця (том 1 а.с. 39-46).
Наказом Міністерства юстиції України № 100/5 від 11.01.2019 року введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 08.01.2019 року, оформлене протоколом № 7, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності (том 2 а.с. 16).
Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована приписам Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 року № 3791/5.
Згідно до ч.1. Положення визначає порядок утворення при Мін'юсті Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія), її завдання, функції та порядок діяльності.
Відповідно до ч.4 Положення Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін'юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін'юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Як вбачається зі змісту подання, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення приватним виконавцем встановленої рішенням суду заборони на вчинення виконавчих дій, про яку відповідно до акту державного виконавця йому стало відомо 26.11.2018 року, що свідчить про невиконання ним рішення суду.
В обґрунтування повідомлення 26.11.2018 року позивача про відкриття старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бахрушиним А.М. виконавчого провадження №57789864 з примусового виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2018 у справі № 640/19600/18 про заборону приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо боржника за виконавчими провадженнями № 57756223, 57756205, відповідач посилається на акт державного виконавця від 26.11.2018 року.
Під час засідання Дисциплінарної комісії позивач пояснив, що про зміст ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2018 року дізнався 27.11.2018 року після ознайомлення його помічника з матеріалами справи №640/19600/18 та отримання копії відповідної ухвали.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до ч.4 якої встановлено, що виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Положеннями п.8 Розділу І "Загальні положення" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, встановлено, що акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.
Тобто, примусове виконання судового рішення про заборону вчинення певних дій полягає в доведені виконавцем до відома суб'єкта заборони її змісту (резолютивної частини судового рішення), підтвердженням чого являється складений у відповідності до зазначених вимог акт.
В акті державного виконавця від 26.11.2018 року зазначено: "26.11.2018 року за адресою: АДРЕСА_2, приватному виконавцю ОСОБА_1 оголошено заборону, зазначену в ухвалі №640/19600/18. ОСОБА_1 від отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №57789864 від 26.11.2018 - відмовився, від підпису в акті відмовився, повідомив, що прийомні години у нього в середу, постанову залишено охоронцю для передачі".
Однак, зазначений акт від 26.11.2018 в графі "у присутності" не містить відображення інформації про присутніх при оголошенні встановленої ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 заборони будь-яких осіб, в тому числі позивача.
Отже, в даному випадку державним виконавцем власноруч (шляхом проставлення прочерку у графі "у присутності") було вказано на відсутність будь-яких осіб при складенні акту від 26.11.2018 року, чим виключено можливість його фактичного підписання будь-якими іншими особами (стверджено про їх відсутність), що в свою чергу свідчить про безпідставність констатування факту щодо відмови від підписання такого акту приватним виконавцем ОСОБА_1
Отже, наданий акт державного виконавця від 26.11.2018 року не відповідає вимогам ч.4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», п. 8 Розділу І "Загальні положення" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року.
Враховуючи вимоги ст.74 КАС України щодо допустимості доказів, суд не бере до уваги акт державного виконавця від 26.11.2018 року як доказ доведення до відома позивача 26.11.2018 року резолютивної частини ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2018 року.
Також боржник посилається на направлення 26.11.2018 року на електронну адресу приватного виконавця ОСОБА_1 сканкопії постанови про відкриття виконавчого провадження №57789864 від 26.11.2018 року.
Відповідно до ч.4 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.
На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку.
Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
Отже, факт відправлення державним виконавцем сканованої копії постанови про відкриття виконавчого провадження №57789864 від 26.11.2018 року на електронну адресу приватного виконавця ОСОБА_1 за відсутності доказів одержання такої копії не є допустимим доказом вручення такої постанови позивачу 26.11.2018 року.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази доведення до відома позивача змісту ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2018 року раніше ознайомлення його помічника з матеріалами справи №640/19600/18, відсутні правові підстави для висновку про те, що вчинені позивачем 26.11.2018 року та 27.11.2018 року дії з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 21.11.2018 року №910/11965/16 суперечать положенням ст.129-1 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та вчинені всупереч встановленої ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі №640/19600/18 заборони.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.9 ст.39 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.
Із дослідженого в судовому засіданні протоколу комісії №7 від 08.01.2019 року вбачається, що у вказаному рішенні відсутні мотиви для прийняття рішення та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів позивача та прийняття саме такого рішення за результатами розгляду подання.
Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Про дотримання членами комісії означеної процедури свідчитиме належна мотивація прийнятого рішення: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення висвітлених у скарзі питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, що до якої застосовуються дисциплінарне стягнення; норми права, що застосовані, і ті, що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення від 01.07.2003р. у справі «Суомінеен проти Фінляндії» № 3780001/97, п. 36).
Суд також зауважує, що в силу приписів ч.1 ст.41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.
Рішенням Дисциплінарної комісії від 08.01.2019 року до позивача застосовано припинення діяльності приватного виконавця, проте відсутнє обґрунтування застосування саме такого виду стягнення та не аргументовано неможливість застосування до позивача попередніх стягнень, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наявності тієї обставини, що позивач раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався.
Крім того, на день прийняття рішення про припинення діяльності приватного виконавця, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 року по справі №640/19600/18 була скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2018 року.
Отже, скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2018 року у справі №640/19600/18 відповідної ухвали унеможливлює породження нею будь-яких правових наслідків з моменту її постановлення, в тому числі дії визначеної заборони для приватного виконавця (аналогічний правовий висновок щодо наслідків скасування судового акту викладено в постанові Верховного Суд від 16.02.2018 року у справі №911/3614/16 та постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 року №6-449цс15, від 24.06.2015 року № 3-231гс15).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29)
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Водночас, відповідачами, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.
Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.
Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 1536,80 грн., здійснені позивачем за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архитектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (01001, м. Київ, вул. Архитектора Городецького, буд. 13) про визнання протиправними та скасування наказу і рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 08.01.2019 року, оформлене протоколом № 7, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 100/5 від 11.01.2019 року про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 08.01.2019 року, оформлене протоколом № 7, про задоволення подання Міністерства юстиції України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_1) судові витрати у сумі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архитектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622).
Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 23.04.2019 року.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.05.2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Загацька Т. В.
