ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
вжиття заходів до забезпечення позову
м. Київ
23.04.2019
Справа № 910/4761/19
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26)
До Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вуд. Дорогожицька, буд. 10)
Про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити дії
Суддя Бондаренко Г. П.
Без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - відповідач) про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від підписання договору № 05/03 від 05.03.2019, а тому звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати договір № 05/03 від 05.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення укладеним з 01.03.2019 у редакції викладеній в позовній заяві та зобов'язати відповідача підписати в двох примірниках зі свого боку даний договір, а також направити підписаний примірник договору на адресу позивача. Також позивач просить покласти судові витрати на відповідача.
18.04.2019 Господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи № 910/4761/19 постановив здійснювати у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначив на 16.05.2019, про що постановив відповідну ухвалу.
19.04.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову у справі № 910/4761/19, в якій позивач просить суд заборонити Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчиняти будь-які дії щодо припинення надання телекомунікаційних послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД», у тому числі будь-яким способом припиняти забезпечення технічних засобів (телекомунікаційного обладнання) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД», що розміщені на об'єктах Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення безперервним електроживленням, до прийняття рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД» до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити дії.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач як монополіст та єдиний надавач послуг ухиляється від підписання договору з позивачем, який регулює надання телекомунікаційних послуг позивачу з 01.03.2019 та погрожує припинити надання послуг. На підтвердження викладеного в заяві про забезпечення позову позивач додав до заяви про забезпечення позову, в тому числі і лист відповідача, в якому останній повідомляє позивача, що допуск працівників та транспортних засобів позивача на об'єкти відповідача буде відновлено після врегулювання договірних відносин.
Розглянувши заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" Господарський суд міста Києва приходить до висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як передбачено в п. 1, 2 та п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони відповідачу вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Отже, чинне законодавство України передбачає можливість вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо предмету спору.
Частинами 3, 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" було зазначено, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Таким чином, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Так, підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. (Дана правова позиція викладена, наприклад, в Постанові Верховного суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17).
Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову може бути, в тому числі, і уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Фактично предметом спору у даній справі є переддоговірний спір щодо укладання господарського договору, укладання якого є обов'язковим на підставі закону. Предметом позову у справі є вимоги позивача про визнання договору № 05/03 від 05.03.2019 між позивачем та відповідачем укладеним у редакції наведеній в позовній заяві з 01.03.2019 та про зобов'язання відповідача підписати в двох примірниках зі свого боку договір № 05/03 від 05.03.2019 у редакції, наведеній в позовній заяві.
При цьому, до березня 2019 року правовідносини сторін були врегульовані відповідним договором та додатковими угодами до нього та відповідач надав такі послуги на підставі договору № 1203 з додатковими угодами до нього до березня 2019 року.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Частиною 2 ст. 187 Господарського кодексу України внормовано, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Відповідно, у випадку задоволення позовних вимог, сам факт прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог призведе до відновлення прав позивача.
Разом з тим, реальне та ефективне виконання судового рішення в контексті превенції потенційних труднощів стосовно предмету спору у майбутньому слід розуміти так, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, повинна бути в тому числі захищена від необхідності подання наступних позовів, пов'язаних із предметом спору, підстави пред'явлення яких можуть виникнути через те, що в процесі розгляду спору мала місце зміна відповідних обставин.
Таким чином, заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення виконання судового рішення як такого правового стану, за якого позивачу гарантується отримання повного та ефективного відновлення порушених прав та відсутність необхідності повторного звернення до суду з метою захисту прав, порушення яких потенційно може мати місце протягом судового розгляду та до моменту виконання рішення суду та тим чи іншим чином спричиняти неможливість забезпечення судом повноти реалізації судового захисту як кінцевої мети звернення до суду.
Із наданих позивачем до заяви про забезпечення позову доказів вбачається, що з 20.03.2019 припинене цифрове мовлення у Сумській та Полтавській областях та що відповідач не здійснює допуск працівників та транспортних засобів позивача на об'єкти відповідача, на яких розміщене обладнання позивача, з підстав відсутності укладеного між сторонами договору. При цьому, предметом позову у даній справі є вимоги щодо визнання укладеним договору між сторонами, відповідач є монополістом на ринку (єдиним власником висотних споруд - башт, де можливо встановлення обладнання для здійснення цифрового мовлення), а позивач, як оператор національної багатоканальної ефірної телемережі у складі чотирьох мультиплексів МХ- 1, МХ - 2, МХ - 3, МХ - 5, має ліцензійні зобов'язання щодо забезпечення трансляції 24 години на добу програм українських телерадіоорганізацій у цифровому форматі безкоштовно для населення України.
Отже, приймаючи до уваги наведене вище та той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси позивача, може становити загрозу національній безпеці країни, може унеможливити доступ до інформації мільйонам громадян України, суд дійшов висновку про доцільність застосування в даному випадку заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо припинення надання телекомунікаційних послуг позивачу, у тому числі будь-яким способом припиняти забезпечення технічних засобів (телекомунікаційного обладнання) позивача безперервним електроживленням.
При цьому, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між таким заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у разі задоволення позову.
Судом враховано, що цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність відповідача, порушуватись права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватись обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Таким чином, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 136, 137, 140, 144, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити наступні заходи забезпечення позову по справі № 910/4761/19 до набрання рішенням Господарського суду міста Києва по справі законної сили:
- заборони Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) вчиняти будь-які дії щодо припинення надання телекомунікаційних послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 35917061), у тому числі будь-яким способом припиняти забезпечення технічних засобів (телекомунікаційного обладнання) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД», що розміщені на об'єктах Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення безперервним електроживленням, до прийняття рішення (набрання ним законної сили) у справі ; 910/4761/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 35917061) до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити дії.
3. Cтягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 35917061).
4. Боржником за даною ухвалою є Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043).
5. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 22.04.2019, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 22.04.2022.
6. Відповідно до підпункту 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Згідно ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 23.04.2019
Суддя Ганна Павлівна Бондаренко
