ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2019 року м. Дніпро Справа № 908/1393/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Пархоменко Н.В.
при секретарі судового засідання: Дон О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (фермерського) господарства "М-Куб"
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Мірошниченко М.В.), ухвалене у м. Запоріжжя 14.11.2018р. (дата складання повного тексту рішення – 23.11.2018р.) у справі № 908/1393/18
за позовом керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)
до відповідача ОСОБА_1 (фермерського) господарства М-Куб (70500, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Мала Токмачка, вул. Миру, б. 13)
про витребування земельних ділянок із незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2018 року у справі № 908/1393/18:
- витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 (фермерського) господарства М-Куб (70500, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Мала Токмачка, вул. Миру, б. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 24907839) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689) земельну ділянку за кадастровим номером 2323982500:03:001:0134, площею 3,6 га, яка розташована на території Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області;
- витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 (фермерського) господарства М-Куб (70500, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Мала Токмачка, вул. Миру, б. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 24907839) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689) земельну ділянку за кадастровим номером 2323982500:02:001:0133, площею 0,8 га, яка розташована на території Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області;
- стягнуто з ОСОБА_1 (фермерського) господарства М-Куб (70500, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Мала Токмачка, вул. Миру, б. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 24907839) на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57; розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 3524 (три тисячі пятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору у 2018 році при здійсненні представництва інтересів держави.
Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Селянське (фермерське) господарство "М-Куб" із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2018 року у справі № 908/1393/18 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:
- судом невірно застосовані норми ст.ст. 387, 1212 ЦК України, оскільки спірні земельні ділянки не вибували з володіня власника поза його волею, а були передані гр. ОСОБА_2, якому вони були надані для ведення фермерського господарства, в постійне користування відповідачу внаслідок створення фермерського господарства;
- на час смерті гр. ОСОБА_2 Селянське (фермерське) господарство "М-Куб" було землекористувачем спірних земельних ділянок у відповідності до норм Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статуту останнього та продовжує їх використання для ведення фермерського господарства;
- зі смертю гр. ОСОБА_2 постійне землекористування ОСОБА_1 (фермерським) господарством "М-Куб" спірними земельними ділянками не припинилося, а тому будь-які підстави для витребування їх на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області відсутні.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (фермерського) господарства "М-Куб" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2018 року у справі № 908/1393/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 05.02.2019р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 26.02.2019р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019р. задоволено клопотання ОСОБА_1 (фермерського) господарства "М-Куб" про участь представника у судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення у Оріхівському районному суді Запорізької області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 19.03.2019р.
Представником Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у судовому засіданні 19.03.2019р. заявлене усне клопотання про заміну Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області його правонаступником Малотокмачанською сільською об'єднаною територіальною громадою Оріхівського району Запорізької області в особі Малотокмачанськї сільської ради Оріхівського району Запорізької області у зв'язку із передачею останній у комунальну власність спірних земельних ділянок.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019р. клопотання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про заміну сторони у даній справі його правонаступником задоволено, залучено до участі у справі Малотокмачанську сільську об'єднану територіальну громаду Оріхівського району Запорізької області в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області як правонаступника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у спірних правовідносинах, розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 11.04.2019р.
Представник апелянта у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.
Представники Токмацької місцевої прокуратури, Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Малотокмачанської сільської ради у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу апелянта безпідставною, посилаючись при цьому на відсутність у відповідача права користування спірними земельними ділянками, одна з яких площею 3,6га. знаходиться у державній власності, а інша площею 0,8га. передана до комунальної власності, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення у відповідній частині.
Також, у судовому засіданні 11.04.2019р. представник Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області заявив усне клопотання про залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в частині позовних вимог щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2323982500:03:001:0134 площею 3,6 га, яка не передавалася до Малотокмачанської сільської об'єднаної територіальної громади Оріхівського району Запорізької області та залишилася у державній власності.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019р. клопотання представника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області про залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в частині позовних вимог задоволено, залучено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області до участі у справі щодо позовних вимог про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 (фермерського) господарства "М-Куб" на користь держави земельної ділянки за кадастровим номером 2323982500:03:001:0134, площею 3,6 га. як правонаступника Малотокмачанської сільської об'єднаної територіальної громади Оріхівського району Запорізької області у спірних правовідносинах.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, на підставі розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області № 165 від 11.03.1997р. ОСОБА_2 було видано Державний акт на право постійного користування землею ЗП № 00013 00101, згідно з яким надана у постійне користування земельна ділянка площею 4,4 га ріллі розташована на території Малотокмачанської сільської ради в межах згідно з планом, для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт видано 11.03.1997 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 167.
20.03.1997р. згідно розпорядження Оріхівської районної державної адміністрації № 202, ОСОБА_2 створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство “М-Куб” (відповідач у справі).
В подальшому до акту на право постійного користування землею ЗП № 00013 00101 від 11.03.21997р. вносились зміни в частині користування, шляхом зазначення про додаткове виділення земельної ділянки розміром 32,8 га, на підставі рішення Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району від 20.09.2001р. № 205.
За змістом п. 1.3 Статуту СФГ “М-Куб” (в редакції від 30.06.2015), ОСОБА_2 був засновником та головою господарства. В п. 1.4 Статуту вказано, що господарство веде свою діяльність на землях Малотокмачанської сільської ради, зокрема, кадастровий номер НОМЕР_1 03 001 0134, пл. 3,6га та кадастровий номер НОМЕР_1 02 001 0133, пл. 0,8га.
Згідно актового запису про смерть № 189 від 11.04.2016р., виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оріхівського районного управління юстиції у Запорізькій області, громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 07.04.2016р.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09.02.2017 приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрованого в реєстрі за № 150 (спадкова справа №96-2016), посвідчено, що ОСОБА_3, яка є донькою померлого ОСОБА_2, є спадкоємцем права на часту у статутному капіталі СФГ “М-Куб” у розмірі 40 часток, що в грошовому виразі складає – 40 грн.
Рішенням загальних зборів членів СФГ “М-Куб”, оформленим протоколом № 1/2017 від 01.03.2017р., затверджено нову редакцію Статуту СФГ “М-Куб”, до якого внесено відповідні зміни щодо розміру внесків учасників до статутного капіталу господарства та обрано голову господарства - ОСОБА_3. В п. 1.4 статуту СФГ “М-Куб” зазначено, що господарство веде свою діяльність на землях Малотокмачанської сільської ради, зокрема, кадастровий номер НОМЕР_1 03 001 0134, пл. 3,6га та кадастровий номер НОМЕР_1 02 001 0133, пл. 0,8га.
За інформацією наданою відділом у Оріхівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на запит Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури, земельні ділянки за кадастровими номерами 2323982500:03:001:0134, пл.0,8га. та 2323982500:02:001:0133, пл.0,8га. сформовані відповідно до державного акту на право постійного користування землею ЗП № 00013 00101 від 11.03.1997р., виданого на ім’я ОСОБА_2
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2304137902018, № НВ-2304137742018, сформованих станом на 06.04.2018р. земельна ділянка за кадастровим номером 2323982500:02:001:0133 пл. 0.8000 га та земельна ділянка за кадастровим номером 2323982500:03:001:0134 пл. 3.6000 га перебувають у державній власності.
Статтєю 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
При цьому, правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Згідно зі ст. 7 Закону України “Про фермерське господарство”, надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про фермерське господарство”, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
За змістом ст.ст. 19, 20 Закону України “Про фермерське господарство”, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.
Між тим, відповідачем жодного правовстановлюючого документу на спірні земельні ділянки суду не надано, право (власності, постійного користування, оренди) на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку за відповідачем не зареєстровано.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Зі змісту ч. 2 цієї статті вбачається, що громадяни та приватні юридичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.
У редакції п. 6 Перехідних положень, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте, 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це положення втратило чинність 22 вересня 2005 року.
Отже, громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов'язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Однак, за бажанням, і громадяни, і юридичні особи (крім державних і комунальних), які отримали у постійне користування земельні ділянки до 1 січня 2002 р., можуть здійснювати таке переоформлення.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом належними доказами, після набрання 01.01.2002 чинності Земельним кодексом України, ОСОБА_2 право власності або оренди на земельну ділянку, передану йому у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого 11.03.1997, за життя переоформлено не було.
Договори, які б передбачали можливість передачі в порядку спадкування права користування землею сільгосппризначення (емфітевзис) між власником земельної ділянки та ОСОБА_2 свого часу не укладалися. З часу його смерті (07.04.2016) ОСОБА_1 (фермерським) господарством “М-Куб” дій щодо оформлення прав на земельну ділянку також не вчинялося.
За наведених обстави місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що оскільки спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування громадянину ОСОБА_2, вона не входить до складу майна фермерського господарства, тому не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_2, адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.
Зазначена вище правова позиція, також висловлена Верховним Судом України у постановах від 05.10.2016р. у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016р. у справі № 6-3113цс-16, з якою погодився і Верховний Суд (постанова від 24.01.2018 у справі № 908/799/17), за якою право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов’язано з особою, якій таке право надано та не може бути передано або автоматично перейти до створених нею юридичних осіб, виходячи з норм чинного законодавства України, в т.ч. і тих, що були чинними на час створення ОСОБА_1 (фермерського) господарства “М-Куб”.
Так, відповідно до положень ст.ст. 22, 23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990р., право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Отже, право постійного користування земельною ділянкою, в тому числі на час реєстрації господарства відповідача, мало бути посвідчено правовстановлюючим документом, відповідно належність земельної ділянки тій чи іншій особі встановлюється наявністю такого документу у неї.
В той же час, стверджуючи про наявність у СФГ “М-Куб” права постійного користування спірними земельними ділянками, відповідачем не надано документів на підтвердження такого права, а згідно з Державним актом на право постійного користування землею ЗП № 00013 00101 від 11.03.1997р. спірні земельні ділянки надавалися в постіне користування громадянину ОСОБА_2, а не юридичній особі СФГ “М-Куб”.
Також, відповідно до ч. 1-2, 5 ст.2 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” (в редакції чинній на момент створення господарства), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське)господарство може бути створено однією особою. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” (в редакції чинній на момент створення господарства), земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.
За приписами ч. 4 ст. 7, ч. 1 ст.50 Земельного Кодексу України від 18.12.1990р., земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються в користування громадянам України.
Таким чином, як вірно вказано судом першої інстанції, законодавцем право отримати у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства було надано виключно громадянину України, на ім’я якого і видавався відповідний Державний акт.
З матеріалів справи, також вбачається, що з користування ОСОБА_2 спірні земельні ділянки не вибували – з часу отримання державного акту на право постійного користування землею та до часу смерті належним користувачем спірних земельних ділянок був громадянин ОСОБА_2
Фактично відповідач, з часу смерті ОСОБА_2 використовує спірні земельні ділянки без правовстановлюючих документів на дозвіл такого користування, тото без належних правових підстав, що вірно визнано місцевим господарським судом порушенням земельного законодавства.
Під час розгляду справи господарським судом на підставі наявних у справі доказів було встановлено, що спірні земельні ділянки є землями державної форми власності, належать на праві власності Українському народу, розпорядником від імені якого згідно зі ст. 122 ЗК України та відповідного Положення (наказ Державної України служби з питань геодезії, картографії та кадастру №18 від 03.03.2015р.) виступає Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 387 ЦК України, передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.
Предметом позову у справі є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
Згідно зі ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 1212 глави 83 ЦК України, якою обґрунтовано позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Місцевим господарським судом вірно зазначено, що із змісту цієї норми слідує, що для встановлення чи набула особа відповідного зобов’язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.
Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо витребування земельних ділянок із незаконного володіння.
Матеріалами справи, на час ухвалення оскаржуваного рішення, підтверджувався факт перебування земельних ділянок у державній власності, факт їх вибуття з володіння позивача та факт їх знаходження у незаконному володінні відповідача, а відтак місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора та витребування у відповідача спірних земельних ділянок на користь держави в особі позивача.
Під час апеляційного перегляду справи апеляційним судом, на підставі поданих учасниками справи доказів, було встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2323982500:02:001:0133, площею 0,8 га, яка розташована на території Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018р. № 8-1750/15-18-СГ за актом перийому передачі від 27.09.2018р. була передана з державної у комунальну власність Малотокмачанської сільської об'єднаної територіальної громади Оріхівського району Запорізької області.
Проте, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 154661191, державна реєстрація права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2323982500:02:001:0133, площею 0,8га. за Малотокмачанською сільською об'єднаною територіальною громадою Оріхівського району Запорізької області в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області була здійснена лише 31.01.2019р., тобто після ухвалення судового рішення у даній справі.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
В силу ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Не подавалося учасниками справи до суду першої інстанції і доказів передачі земельної ділянки за кадастровим номером 2323982500:02:001:0133, площею 0,8 га, яка розташована на території Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області з державної до комунальної власності.
Виходячи з вищенаведеного, а також приписів ст.ст. 269, 277 ГПК України, зміна власника однієї з спірних земельних ділянок після ухвалення рішення у справі не є підставою для його скасування чи зміни, а є підставою для залучення до участі у справі правонаступника учасника справи у відповідних правовідносинах, що і було здійснено апеляційним судом ухвалами від 19.03.2019р. і 11.04.2019р. та передбачає виконання оскаржуваного рішення в частині витребування земельної ділянки за кадастровим номером 2323982500:03:001:0134, площею 3,6 га на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а в частині витребування земельної ділянки за кадастровим номером 2323982500:02:001:0133, площею 0,8 га на користь Малотокмачанської сільської об'єднаної територіальної громади Оріхівського району Запорізької області в особі Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2018р. у справі № 908/1393/18 відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5 286,00грн. слід покласти на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (фермерського) господарства "М-Куб" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2018р. у справі № 908/1393/18 – залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2018р. у справі № 908/1393/18 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Селянське (фермерське) господарство "М-Куб".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 18.04.2019 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Н.В. Пархоменко
